Нещодавно українців нажахала стаття The Economist про те, що в України залишився місяць, щоб уникнути дефолту. Уряду дійсно потрібно закінчити переговори про реструктуризацію частини боргу до серпня, і є ймовірність, що вчасно це зробити не вийде. Чи дійсно наслідки можуть бути катастрофічними? Навіть за найгіршого сценарію ефекти будуть непомітними для українців, пояснює економіст Центру економічної стратегії Максим Самойлюк.
Весь державний та гарантований державою борг (і зовнішній, і внутрішній) на кінець травня 2024 року становив близько $150 млрд. $40 млрд від цієї суми – внутрішні борги, виплати за якими український уряд не припиняв навіть у найтяжчі тижні війни.
Більша частина зовнішнього боргу – це пільгові кредити від офіційних кредиторів, які ми отримували під час війни, та $4 млрд старих кредитів, за якими країни G7 погодилися відтермінувати виплати до 2027 року. Перемовини ж ідуть про реструктуризацію приватного зовнішнього боргу і стосуються лише близько $20 млрд єврооблігацій, випущених до початку повномасштабної війни.
Влітку 2022 року, коли повномасштабне вторгнення тривало лише кілька місяців, Україна домовилася з приватними кредиторами про призупинення боргових виплат (так званий standstill) за єврооблігаціями на два роки. Передбачалося, що за цей час безпекова ситуація покращиться і виплати можна буде відновити.
На жаль, у 2024 році російське вторгнення все ще триває, а термін дії домовленості щодо призупинення виплат за приватним зовнішнім боргом України спливає вже в серпні. Якщо з кредиторами не домовитись, Україна буде юридично зобовʼязана відновити виплати за цими боргами.
Без реструктуризації Україна повинна буде виплатити $13,4 млрд протягом наступних чотирьох років.
Це можна порівняти з сумою, якої бракує українському бюджету для фінансування оборони вже у 2024 році (приблизно $10-12,5 млрд). Враховуючи, що наразі Україна фінансує всі цивільні видатки державного бюджету коштом іноземної допомоги, можна очікувати, що Україна в будь-якому випадку не витрачатиме вкрай обмежені ресурси на погашення цих боргів.
Саме про це йде мова, коли зараз говорять про потенційний дефолт – якщо Україна не поновлюватиме виплати за цими боргами в найближчі роки, але не матиме згоди кредиторів на це.
Можливі сценарії
Перший, найбільш імовірний і оптимальний, – це якщо уряд зможе домовитися про реструктуризацію.
Україна спише частину боргу (розмір списання залежить від домовленостей) і відтермінує платежі на найближчі (і найтяжчі для бюджету) роки, а кредитори матимуть чітке розуміння термінів, коли вони почнуть отримувати свої кошти назад.
Є імовірність, що юридично оформити домовленості вчасно не вийде, і Україні доведеться оголошувати суто технічний мораторій на перші платежі, які мають відновитися в серпні, але це буде погоджено з кредиторами.
Якщо домовитися про реструктуризацію не вийде навіть із запізненням, існує варіант подовження мораторію на платежі, наприклад, ще на рік. Але домовленість про черговий standstill просто відкладе проблему на майбутнє.
Реструктуризація зараз дозволить обом сторонам зафіксувати умови майбутньої співпраці. Та якщо домовитися про реструктуризацію в найближчі тижні все ж не вдасться, узгоджений мораторій, безумовно, буде кращим варіантом, ніж односторонній дефолт України.
Третій сценарій – дефолт, якщо ні про реструктуризацію, ні про подовження мораторію на платежі домовитися не вийде.
До яких наслідків призведе потенційний дефолт
У найближчій перспективі – до ніяких. Україна не платитиме кредиторам, продовжуючи натомість фінансувати оборону, але рано чи пізно повернеться до перемовин, щоб у майбутньому відновити доступ до зовнішніх приватних ринків капіталу.
А зважаючи на те, що зараз ми й так нічого не позичаємо у приватних кредиторів (бо через війну і ризики ставки є зависокими), то дефолт на практиці не змінить нічого і не матиме об’єктивного впливу на, наприклад, курс долара.
Якщо цей дефолт не страшний, чому його краще було б уникнути
Попри відсутність практичних короткострокових наслідків українського дефолту, його все ж слід уникати, щоб покращити умови для повернення України до зовнішнього кредитування, коли ситуація з безпекою дозволить це.
Досягнути угоди вигідно для обох сторін. Україна зможе підтвердити свою відданість домовленостям, а фактичні виплати враховуватимуть удар агресії Росії по українській економіці.
Своєю чергою, приватні кредитори зможуть зафіксувати графік погашення боргу в майбутньому. Питання лиш у тому, де буде та середина, прийнятна і для нас, і для кредиторів, і чи зможуть її знайти вчасно.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
