Закон визначив межі застави, яка може бути призначена в залежності від тяжкості кримінального правопорушення. Максимум за особливо тяжкі злочини – 805 200 грн, чим обгрунтоване рішення суду по Коболєву?
У чому справа
У 2014 році НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Газпром» подали до Трибуналу при Арбітражному інституті Торгової палати м. Стокгольм. У результаті Трибунал присудив серед іншого на користь НАК «Нафтогаз України» компенсацію збитків в розмірі $4,63 млрд, і підтвердив право на відшкодування збитків в сумі $2,56 млрд.
Ці результати команди НАК «Нафтогаз України» стали підставою для подання на виплати премій за екстраординарні досягнення. Пропозицію про преміювання, яке було висловлено у поданні, розглянула та підтримала Наглядова Ради, що у 2018 році стало підставою для кримінального провадження. На початку 2023 року Андрію Коболєву повідомлено про підозру у заволодінні понад 229 млн грн. Це різниця між фактично виплаченою премією і максимально допустимим її розміром, зауважують в НАБУ.
Детективи інкримінують Коболєву заволодіння грошовими коштами НАК «Нафтогаз України» шляхом зловживання службовим становищем і виплати собі премії, що на переконання органу досудового розслідування, значно перевищувала максимально можливий річний розмір.
Чому 229 млн застави?
Не погодившись з обґрунтованістю підозри та заявленими ризиками сторони обвинувачення, 23 січня 2023 року слідчий суддя ВАКС відмовив прокуророві у застосуванні до Коболєва запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою строком на 60 днів, з альтернативною заставою у розмірі майже 365,7 млн грн.
1 березня 2023 року Апеляційна палата ВАКС це судове рішення скасувала та обрала Коболєву заставу в 229 млн грн. Причому прокурор просив застосувати до підозрюваного тримання під вартою з можливістю застави 365 млн грн.
Обґрунтовуючи розмір застави прокурор САП послався на Звіт про винагороду членів виконавчого органу НАК «Нафтогаз України», згідно з яким Коболев у 2021 році отримав 338 млн грн премії, з яких, як стверджує слідство, 229 млн грн він отримав завдяки зловживанню службовим становищем.
Окрім того, прокурор проаналізував і надав суду відомості щодо доходу підозрюваного за останні 5 років. Сторона обвинувачення визначила розмір застави, підсумувавши його дохід за 5 років (без врахування витрат на утримання себе та сімʼї), та розмір ймовірно завданої шкоди НАК «Нафтогаз».
Розмір застави має гарантувати виконання покладених на підозрюваного обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Закон визначив межі розміру застави, яка може бути призначена в залежності від кваліфікації і тяжкості кримінального правопорушення.
- За загальним правилом за нетяжкі злочини розмір застави становить від 1 до 20 прожиткових мінімумів (далі – ПМ), тобто від 2684 до 53 680 грн;
- за тяжкі злочини – від 20 до 80 ПМ, тобто від 53 680 до 214 720 грн;
- за особливо тяжкі злочини – від 80 до 300 ПМ, тобто від 53 680 до 805 200 грн.
І лише у випадку, коли така застава не здатна забезпечити виконання процесуальних обовʼязків, вона може бути призначена у розмірі, який перевищує гранично визначений.
Судова практика, тим не менш, часто виходить за зазначені межі.
При обрані розміру застави суди враховують:
- спосіб життя особи;
- родинні звʼязки та перебування на його утриманні осіб чи члені сімʼї (наприклад, непрацездатних осіб або дітей);
- джерела доходу та суми доходу у певні періоди (зарплата, винагорода, дивіденди тощо), але майже завжди без урахування витрат які несе ця особа;
- рухоме чи нерухоме майно, наявність корпоративних прав тощо.
Обґрунтовуючи застосування розміру застави, який значно перевищує доходи особи сторона обвинувачення, як правило, наполягає на «особливому характері справи», наводячи рішення ЄСПЛ «Мангурас проти Іспанії». Прокурор зазвичай стверджує, що розмір застави не є завідомо непомірним з огляду на фінансові можливості підозрюваного, чи його близьких осіб чи інших повʼязаних з ним осіб.
Проте апелювання сторони обвинувачення до цього рішення ЄСПЛ нерідко є безпідставним. Названа вище справа стосується екологічної катастрофи, яка виникла в наслідок виливу десятків тисяч тон нафти. При цьому ЄСПЛ встановив, що застава у розмірі €3 млн є пропорційною, зокрема через те, що: лондонська асоціація взаємного страхування власників пароплавів могла та сплатила цю заставу; заявник не мав жодних завʼязків з Іспанією та був громадянином іншої країни; вказав на катастрофічні екологічні та економічні наслідки розливу нафти.
Натомість іншим рішенням ЄСПЛ «Істоміна проти України» розʼяснено, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а забезпечити явку особи в судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватися залежно від особи, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.
Таким чином, практика ЄСПЛ встановлює, що національні суди мають враховувати три фактори:
- особу обвинуваченого;
- належне йому майно;
- його стосунки з поручителями.
Оскільки повний текст рішення апеляційної палати ВАКС поки відсутній, можливо обачливо стверджувати, що з певними доводами сторони обвинувачення, зокрема з обґрунтованістю підозри, Суд все ж таки погодився. Тому й обрав розмір застави 229 млн грн, як еквівалент ймовірно завданій шкоді НАК «Нафтогаз», про яку стверджувала сторона обвинувачення.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
