Минулої весни життя Андрія Коболєва, 43, кардинально змінилося – його достроково звільнили з «Нафтогазу», найбільшої держкомпанії країни, якою він керував сім років. На цій посаді його змінив колишній друг, а тепер головний опонент – Юрій Вітренко. Незмінним залишилося одне – інтерес до Коболєва з боку правоохоронних органів
Співробітники Державного бюро розслідувань 1 лютого обшукали будинок Коболєва. Підставою стало нібито мирне врегулювання проблеми «газу Жеваго».
Суперечка щодо цього газу ведеться з 1999 року. Тоді компанія «Укренергозбут», серед засновників якої був банк Костянтина Жеваго «Фінанси та кредит», передало дочірній компанії «Нафтогазу» «Укртрансгазу» 418 млн кубометрів палива. Споживачам, однак, поставили лише малу частину – 305 млн кубометрів газу залишилося в газотранспортній системі. За цей обсяг і велася боротьба в суді, і Коболєва звинувачують у неправомірному мирному врегулюванні ситуації.
Коболєв розповів Forbes, чому «Нафтогаз» пішов на мирову угоду та яку роль відіграв голова СБУ Іван Баканов. Він також розповів про поділ «Укрнафти», фінанси «Нафтогазу» та життя після роботи на держкомпанію. Forbes публікує скорочену та відредаговану для ясності версію.
Обшук у справі «газу Жеваго»
ГБР підозрює колишнє керівництво «Нафтогазу» у незаконній передачі 305 млн кубометрів газу приватній компанії. Що це за газ і до чого тут Костянтин Жеваго?
Ця історія має коріння із 1990-х. Тоді таке траплялося часто, таких «спірних газів» – багато. Є спірний газ «УкрГазЕнерго»; великі обсяги вимагає повернути «Укрнафта». У кожної із цих суперечок своя історія.
У 2005 чи 2006 році Жеваго якось вдалося отримати документи від керівництва «Нафтогазу», що підтверджують його позицію – що «Нафтогаз» через свою компанію «Укртрансгаз» привласнив його газ. Це дозволило в суді повернути ситуацію на користь його компанії – «Укренергозбут». Не зрозуміло, справедливо видали документи чи ні, але суд зобовʼязав «Укртрансгаз» повернути газ цій компанії.
Жеваго у 2014 чи 2015 роках приїжджав до мене та намагався домовитися. Я сказав, що розглядати мирові угоди я не готовий, «Нафтогаз» не готовий. Він засмутився.
Але у 2020 році ви повернулися до розгляду цього питання.
Не ми повернулися, а нас повернули.
За стіл переговорів «Нафтогаз» повернула українська судова система, Державна виконавча служба та Мінʼюст. Як? На початку 2020 року компанія «Фін-Інвест», якій «Укренергозбут» поступився правом на спірний газ, через суд змогла змінити спосіб виконання судового рішення – замість газу з рахунків «Нафтогазу» вона почала списувати гроші. Вона встигла списати більше 200 млн грн із загальної суми близько 2 млрд грн. Якби не втрата грошей, питання й надалі лежало би на полиці. Нам було невигідно його чіпати.
Про те, що гроші списуються і треба терміново щось робити, добре знали на Банковій, у Мінʼюсті, про неї знав голова СБУ Іван Баканов. Усі розуміли, що ми вибираємо між поганим варіантом – віддати газ – та дуже поганим варіантом – віддати гроші. Хорошого варіанта тут, на жаль, більше не лишилося.
До речі, Баканов у тій ситуації нам реально допоміг.
Чим він допоміг?
Некоректно розповідати, що саме він зробив. Але його участь у процесі допомогла нам зламати ситуацію та змусити опонентів сісти за стіл переговорів.
Позиція юристів Костянтина Жеваго
Компанія «Укренергозбут» була шахрайським чином украдена у пана Жеваго і незаконним рейдерським чином за допомогою «чорних» реєстраторів переоформлена на нібито нового власника.
«Нафтогаз» намагався через «Укренергозбут» передати газ або гроші на компанію «Фін-Інвест», яка без допомоги попереднього керівництва «Нафтогазу» не змогла б провернути цю шахрайську схему.
Законні акціонери «Укренергозбут» повернули контроль над компанією. Тепер вони вимагатимуть повернення газу, який є у власності «Укренергозбуту».
Основна претензія ДБР до вас у тому, що мирову угоду не було погоджено наглядовою радою «Нафтогазу». А ви, навпаки, кажете, що спостережна рада дала згоду. Як справа розвиватиметься у суді?
Не впевнений, що є бажання доводити цю справу до суду. Ні мене, ні незалежних членів наглядової ради не допитували у справі. Це дивно. Якщо хочете знайти істину – допитайте членів наглядової ради.
У чому, на вашу думку, причина цих обшуків?
Я повʼязую спроби переслідування, обшуків та залякування виключно з бажанням створити димову завісу, перекласти відповідальність за провали у «Нафтогазі» після мого звільнення на попередників.
Після знищення корпоративного управління у 2021 році «Нафтогаз» плавно перетворюється на банкрута, знову просить гроші з держбюджету. Нове керівництво держкомпанії також здійснило катастрофічну помилку влітку – вони не закупили вчасно газ.
Також хочу звернути увагу – підписи у цій справі ставив той самий заступник генпрокурора, який ставив підписи у справі Петра Порошенка. За моєю інформацією з генпрокуратури, так не може відбуватися без узгодження з політичною верхівкою держави.
Фінанси поточного «Нафтогазу» та газ для Фірташа
Ви кажете, що «Нафтогаз» практично банкрут, але у третьому кварталі компанія показала прибуток 2,5 млрд грн.
Будь-яка фінансова звітність, яка виходить від поточного «Нафтогазу», повинна піддаватися серйозному вивченню. Вони намагаються нею маніпулювати. Але прибуток не є головним. «Нафтогаз» знову став компанією, яка дотується з держбюджету, а вона має, навпаки – наповнювати державний бюджет. Це її головне завдання. Давайте почекаємо фінансових результатів за весь 2021 рік і порівняємо з 2020-м. Особливо подивимось на головний показник ефективності роботи держкомпанії – грошові розрахунки з бюджетом та іншими держкомпаніями. Тоді і стане зрозумілим – «Нафтогаз» наповнює держбюджет або проїдає його.
Причина всіх проблем – некомпетентне керування. Наприклад, із нового контракту з облгазами бізнесмена Дмитра Фірташа прибрали банківську гарантію. Результат: розрахунки цих контрагентів перебувають у вкрай низькому рівні.
Чинне керівництво «Нафтогазу» стверджує, що минулий контракт, який підписували ви, дозволяв облгазам Фірташа купувати у «Нафтогазу» дешевий газ для населення і потім перепродавати його промисловості за ринковою ціною.
Обмежень на продаж газу для населення у контракті справді не було. Такі обмеження є просто незаконними. Ми пішли єдиним законним та ефективним шляхом – обмежили обсяг поставок газу на рівні розумного мінімуму.
Але і чинний контракт не дозволяє «Нафтогазу» контролювати, куди пішов цей газ. У жовтні 2021 року вже за новим контрактом газзбуту групи Фірташа відібрали на 140 млн кубометрів газу більше, ніж було закладено навіть у контракті, який було підписано при мені.
Або Вітренко брехав, що наш контракт давав додаткові обсяги для перепродажу, або він сам дав більше газу для перепродажу.
Наразі за цей газ тупо не розраховуються. Хімзаводи Фірташа цієї зими продовжують працювати, хоча решта хімзаводів по всьому світу зупиняється через високу ціну на газ у Європі. Це економічне диво має банальне пояснення – це безкоштовний газ.
Це некомпетентність керівництва «Нафтогазу» чи корупція – не беруся судити. Можливо, й те, й інше.
Новий бізнес Коболєва та старі кримінальні справи
Скільки зараз проти вас заведено справ?
Як підозрюваний я не виступаю в жодній справі. Щодо «Нафтогазу» є сотні справ. Для прикладу:
- справа в НАБУ, яка розслідує бонуси команди Коболєва: за свою роботу семеро людей отримали $30 млн;
- справа за контрактом з норвезькою юрфірмою Wikborg Rein, яка допомагала в арбітражному суді виграти суперечку з «Газпромом» ;
- справа про держзраду в СБУ.
Кількість справ величезна і підрахувати їх усього життя не вистачить.
Незважаючи на обшуки та судові справи, ви розпочинаєте новий бізнес в Україні. Що це за бізнес та навіщо він вам?
Було очевидно з початку, що посада голови «Нафтогазу» спричинить судові розгляди. Репутація, яка була створена нашою командою, мною особисто, дозволяє мені бути цікавим та ефективним контрагентом для потенційних партнерів в Україні.
Про сам бізнес поки що можу розповісти лише загалом. Ми говоримо про декарбонізовану енергію. На початку січня у США зʼявилася компанія, яка залучатиме інвестиції для таких проєктів в Україні. Їхня головна мета – зменшення викидів СО2.
Україна в цьому сенсі надзвичайно цікава країна. Ми в топсписку у світі з погляду ефективності інвестиції у зниження викидів СО2. На цьому і побудовано мою бізнес-ідею.
Про які суми інвестицій йдеться, що це за проєкти?
Я поки що не готовий озвучувати цифри, вони конфіденційні.
Чому не повернеться до «Нафтогазу»
Ви хотіли оскаржити своє звільнення з «Нафтогазу» , але передумали. Чому?
Це не дало б результату. Завдання Банкової – пряме управління «Нафтогазом». У цьому форматі зараз працює Вітренко. Це неробочий формат. Справа не конкретно у Зеленському – це не залежить від прізвища президента.
Офіс президента не здатний керувати такою махиною, як «Нафтогаз». Ні президент, ні голова його офісу Андрій Єрмак, ні заступники Єрмака не мають часу розбиратися в роботі «Нафтогазу».
Ви не плануєте знову брати участь у конкурсі на посаду голови «Нафтогазу»?
Ні, не планую. Якби мені запропонували очолити Нафтогаз без конкурсу, відмовився б.
Я більше не хочу працювати на держкомпанію. Втомився від регулярного спілкування з людьми типу Швондера. У наших державних інститутах є розумні люди, а є й маса Швондерів – справді недалеких, примітивних та часто корумпованих людей. Спілкування з ними у великій кількості шкідливо впливає на психіку.
Хоч моє звільнення і було абсолютно незаконним, я просто не бачу сенсу повертатися. Навіщо купувати собі білет на Титанік.
Вам виплатили всі компенсації та бонуси?
Не всі. Мені виплатили основну частину грошей, але не всю. Тому якісь розгляди цілком можливі. Це необовʼязково буде через суд, для початку пробуватиму переговори.
Цифри я не готовий коментувати.
Позиція «Нафтогазу України»
«Нафтогаз» вважає твердження Коболєва щодо невиплати йому всіх бонусів хибним, непорядним та таким, що шкодить репутації компанії.
Він отримав усі виплати – 599,6 млн грн. У 2018 році він отримав першу частину премії – 261 млн грн. Наразі триває розгляд кримінальної справи щодо правомірності виплати цієї премії. Її розмір перевищував граничний показник винагороди, визначений урядом для нього як керівника компанії.
Другу частину премії Коболєв отримав 2021 року після дострокового звільнення з компанії. Коболєв отримав більшу частину премії, що призначалася для всієї команди, яка працювала над Стокгольмським арбітражем. Незважаючи на те, що він не керував цим напрямком.
Позиція «Нафтогазу» відредагована та скорочена для ясності. Повна версія є на сайті компанії.
Ексглава «Нафтогазу» Андрій Коболєв, 43. Фото Getty Images
Де брати гроші на імпорт газу
Чому «Нафтогаз» не може сам наростити видобуток газу?
Щоб збільшити видобуток газу, «Нафтогазу» потрібно відкрити нове велике родовище. На старих родовищах збільшувати видобуток газу бурінням дорогими способами є неефективним.
Жодного великого родовища відкрито поки що не було.
Більше того, стався серйозний збій в одному з найперспективніших напрямів – на морі. Місяць або два тому норвезька компанія PGS припинила роботи з сейсміки та забрала свої кораблі з Чорного моря. Тому перспективи на якісь відкриття у Чорному морі вкрай невтішні.
«Нафтогаз» також поки що офіційно не звітував про результати свердловини №888 у Харківській області – це надглибоке буріння. Цю свердловину мали освоювати весь 2021 рік. Але наскільки я знаю, там недостатньо газу.
Україні вистачить газу до кінця зими?
Це залежатиме від погоди. «Нафтогаз» зараз почав імпортувати газ, незважаючи на всі розмови, що газу достатньо. Велика зона ризику – це березень. Холодний березень може змусити бізнес «прикручувати» — обходитися меншою кількістю газу.
Великі підприємства, наприклад, «Зоря»—«Машпроєкт» вже це роблять.
Де «Нафтогазу» брати гроші на імпорт за таких цін?
Мінфін дасть їм гроші. Кілька мільярдів точно доведеться виділити.
Скільки потрібно буде «Нафтогазу» імпортувати наступної зими, і скільки це коштуватиме?
Близько 8 млрд кубометрів. Точніша цифра стане зрозумілою наприкінці опалювального сезону.
Навесні ціна має відкотитися і можна буде купувати газ не за $1000, а за $500-600. Де вони знайдуть стільки грошей, щоб відновити запаси газу наступного року? Я навіть про це думати не хочу – страшно. Швидше за все, доведеться просити у держави.
Що Україна може запропонувати замість «Північного потоку – 2»
«Північний потік – 2» доповнить уже діючий з 2012 року газопровід «Північний потік – 1». Кожен буде поставляти 55 млрд кубометрів газу – понад чверть усього експорту російського газу до Європи.
«Північний потік – 2» запуститься цього року?
Сподіваюсь, що ні. Але це вже геополітична гра, яка від «Нафтогазу» та України, на жаль, практично не залежить.
Що ми ще можемо зробити?
«Нафтогаз» працюватиме в інформаційному полі, але ми втратили роль важливого гравця у процесі через провальну політику в США. Втрата підтримки Білого дому, комунікації з ними – це спричинило те, що розмови ведуться практично без України.
Сподіваюся, що через агресивну позицію, яку зараз зайняв президент Росії Володимир Путін, Європа перегляне своє ставлення до «Північного потоку – 2».
«Північний потік – 2» – один із стримуючих чинників, який може зупинити Путіна від чергової воєнної агресії.
Які цілі має керівництво Німеччини?
Друга світова війна залишила травмуючий відбиток в думках німецьких політиків, і цей відбиток формує їхнє ставлення до України та Росії.
Щоправда, як партнери ми не виявляли себе досить конструктивно з Німеччиною. Назвіть хоч би один успішний проєкт великого бізнесу в Україні. Німці прагматичні люди, вони кажуть: у нас у Росії купа бізнесів, ми заробляємо там гроші, а що у вас? Це резонне питання.
Що Україна могла запропонувати Німеччині, що було б порівняно з «Північним потоком – 2»?
Партнерство в управлінні нашою газотранспортною системою. Це та ідея, яку ми пропонували неодноразово ще за колишнього премʼєр-міністра Володимира Гройсмана. Парламент цієї ідеї не підтримав.
Паралельно є росіяни, які половину частки «Північного потоку — 2» віддали європейським партнерам ENGIE, OMV, Royal Dutch Shell, Uniper і Wintershall.
Ми мали ідею залучити до управління нашою газотранспортною системою публічну американську компанію. Одна така компанія виявляла реальний інтерес: Energy Transfer.
З європейських компаній найреалістичнішими виглядала італійська компанія Snam. Консорціум європейських, американських компаній плюс Україна дав би нам кардинально іншу переговорну позицію щодо ситуації з «Північним Потоком – 2».
Як можна зберегти транзит газу через Україну? Ідея з туркменським газом, яку озвучує Вітренко, є реалістичною?
На газовому сленгу ми такі ідеї називаємо казками «Про синього бичка». Росіяни туркменського газу не пустять. Їм просто невигідно – скоротиться їхня частка ринку. Це все казки для начальників, щоб вони вірили у світле майбутнє.
Жодних альтернатив російському газу немає?
Є альтернатива – пустити туркменський газ у газопровід TANAP, що йде через Туреччину. Туди вже потрапив газ із Азербайджану. Для цього потрібно будувати ще один газопровід. Тоді ми зможемо в обхід Росії отримати доступ до туркменського газу.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
