Заява міністерки економічного розвитку України Юлії Свириденко про мету за 10 років досягти ВВП України у трильйон доларів викликала гарячу дискусію. Керівник аналітичного відділу Concorde Capital Олександр Паращій не розділяє скептицизм колег щодо такої амбітної цілі. В новітній історії таке зростання за 10 років траплялося
Український ВВП у трильйон доларів за 10 років – про таку амбітну ціль минулого тижня заявила міністерка економічного розвитку України Юлія Свириденко. Її заяву сприйняли з холодним песимізмом, адже за свою історію стелею для України був результат у $200 млрд.
«Аби досягти трильйона доларів ВВП, нашій економіці треба буде зростати в середньому на 20% в доларі протягом 10 років. Або на 10% щорічно протягом 19 років. Чи це можливо? За якихось певних умов. Але в новітній економічній історії подібних прецедентів не було», – прокоментував у facebook мету Свириденко експерт у банківському секторі Євген Дубогриз.
Хочу посперечатися. Все ж це не виглядає абсолютною фантастикою, адже прикладів такого швидкого зростання у світі достатньо.
Минулого року ВВП України був близько $159 млрд. Щоб досягти 1000 млрд, нам треба зрости в доларах у 6,3 раза. У новітній історії таке зростання за 10 років траплялося, свідчить статистика МВФ.
Кількість країн, чий ВВП у доларах зріс більше, ніж у 6,3 раза за 10 років (інфографіка – Олександр Паращій, дані – МВФ)
Однак, маємо одну велику прикрість: протягом останніх восьми років жодна країна з бази МФВ подібного зростання не демонструвала. Тож перервати тренд останніх років може бути непросто.
Основною передумовою для зростання економіки України має бути її перемога у війні з Росією та відновлення її територіальної цілісності. Ми можемо говорити лише про цілісну та післявоєнну Україну. А цілісна й післявоєнна Україна матиме значно вищий ВВП, аніж $159 млрд.
Протягом 2014-го та 2022 років, Україна втратила території, що до того давали по 10% ВВП. Якщо ми повернемо контроль над цими територіями, потенціал нашої економіки зросте приблизно до $200 млрд у цінах 2021 року (звісно, не одразу). В ідеалі – приблизно до $220 млрд. В очікуваних цінах 2024-го (так, ми повинні враховувати інфляцію долара) – це буде приблизно $225-250 млрд.
Тож щоб за 10 післявоєнних років українській економіці зрости з $225 млрд до $1000 млрд, треба продемонструвати збільшення у 4,4 раза. Випадків такого зростання новітня статистика МВФ показує більше.
Кількість країн, чий ВВП у доларах зріс більше, ніж у 4,4 раза за 10 років (інфографіка – Олександр Паращій, дані – МВФ)
Маємо три періоди, коли таке зростання ставалося найчастіше за останні 30 років:
- Початок 2000-х, що пов’язано зі зростанням посткомуністичних економік у результаті їх ефективної трансформації.
- 2007-2008 роки, що теж пов’язано з посткомуністичними економіками (статистика яких поступово надходила до МВФ), а також сировинним бумом середини 2000-х.
- Перша половина 2010-х. Тут активно зростали економіки, зав’язані на Китай, що сам показував 5-кратне зростання доларового ВВП за десятиліття.
Але й тут прослідковується та ж сама нездорова тенденція: протягом останніх семи років зростання у 4,4 раза за десятиліття демонстрували поодинокі країни, рівнятися на які Україні, мабуть, не варто.
Погана новина – України в цьому списку ніколи не було. Хоча у нас й був період активного зростання ВВП: з 2000-го до 2008-го наша економіка збільшилася у доларовому еквіваленті у 5,6 раза. Та, на жаль, це зростання було нетривалим і несистемним, тож за десятилітній відтинок ми ніколи не зростали швидше, ніж у 4,3 раза.
Фактори майбутнього зростання української економіки, виходячи з узагальненого досвіду інших країн:
- Стати сировинним придатком Китаю, що швидко зростає. Виходячи з нашої геополітичної ситуації та того, що сателіти Китаю, як і сама країна, вже не зростають так стрімко, цей варіант точно не для нас.
- Швидко трансформувати економіку, тобто надолужити те, чого ми не зробили протягом 1990-х та 2000-х.
Не факт, що останнього буде достатньо, але у випадку України це може спрацювати. Бо у нас є ще один чинник зростання: зовнішні інвестиції в Україну можуть стати модними. А саме вони були одним із факторів нашого стрімкого зростання у 2000-2008 роках, та й основним чинником успіху наших західних сусідів.
Головне, щоб ці інвестиції були системними та довгостроковими, а не спекулятивними, як у нульових. Тобто, щоб інвестиції базувалися не лише на жадібності інвесторів, моді на Україну (яка точно буде швидкоплинною) та завищених очікуваннях іноземців (які швидко розчаруються).
Поки увага всього цивілізованого світу до нас прикута, ми повинні продемонструвати реальний поступ у реформах (боротьба з корупцією, справедливі правила гри, забезпечення реального верховенства права). І тоді ми матимемо реальний шанс досягти амбітних цілей.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
