На доходи від Національної служби здоровʼя (НСЗУ) лікарні здатні забезпечити у середньому від 10% до 40% необхідних ліків, решту українці купують власним коштом, витрачаючи майже 100 млрд грн з сімейного бюджету щороку. Як налаштувати систему так, аби закуповувати більше ліків за рахунок урізаного бюджету?
Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!
2023-й буде одним із найтяжчих бюджетних років для незалежної України, оскільки буде бюджетом воєнного часу. І вже зараз у бюджетної політики має бути дві головні цілі: забезпечити перемогу на полі бою та, наскільки це можливо, вберегти людський капітал країни.
Якщо з першою все зрозуміло, то для другої буде замало лише традиційної індексації мінімальних зарплат та пенсій. Уряду необхідно буде знайти спосіб вкласти додаткові гроші у політику щодо ліків, і ось чому.
Ліки – традиційно болюче місце для бюджетів сімей. Щороку українці витрачають на них майже 100 млрд грн безпосередньо зі своїх кишень – це більш ніж третина всіх виплачених у країні пенсій (а пенсіонери – основні споживачі ліків).
За даними ВООЗ, саме ліки є головною причиною того, що кожна шоста родина опиняється у ситуації фінансової катастрофи через хворобу одного з членів сімʼї.
Дуже ймовірно, що наступного року ціни на ліки зростуть вище, ніж інфляція. І вони точно будуть вищими, ніж уряд буде здатен проіндексувати у бюджетних виплатах.
Заради справедливості: люди витрачають занадто багато на недоказові ліки, які у народі називають «фуфломіцином». Проте близько 60 млрд грн українці змушені платити за те, що їм справді життєво необхідно. Левову частку цих грошей заплатять усього кілька мільйонів людей – ті, хто потрапить до лікарні, або ті, хто змушений регулярно купувати ліки через хронічну хворобу.
Більшість препаратів з переліку життєво необхідних Україна імпортує. Їхня ціна загрожує зрости майже на 50% порівняно з довоєнними (до 24 лютого) цінами через девальвацію гривні. Не врятує й вітчизняне виробництво: більшість сировини фарма завозить з-за кордону, а вартість обладнання та робочої сили для них також зростатиме.
Та попри прогрес в останні роки, держава все ж покриває далеко не всю потребу у життєво необхідних ліках. Близько половини витрат від загального бюджету – 10 млрд грн – це прямі закупівлі дороговартісних препаратів для серйозних захворювань, таких як рак або інші рідкісні хвороби. Інша половина – це те, що Національна служба здоровʼя покриває через аптеки (для хронічних хвороб) та закладає у тарифи на медичні послуги, щоб забезпечувати потреби пацієнтів у лікарнях.
Але цього недостатньо, щоб покрити всі потреби тяжкохворих. До того ж рідко яка лікарня здатна надати пацієнтові всі необхідні препарати.
За оцінками Українського центру охорони здоровʼя (UHC), на доходи від Національної служби здоровʼя лікарні здатні забезпечити у середньому від 10% до 40% необхідних ліків. Причина не лише у низьких тарифах, а й у недбалому управлінні на рівні лікарень цими закупівлями.
Навіть якщо медичний бюджет на наступний рік не скоротять у гривневому еквіваленті, уряд зможе купити на нього значно менше ліків, зокрема тих, від яких залежить життя людей. А те, що не зможе забезпечити державний бюджет, змушений буде покривати сімейний. Його можливості наступного року будуть украй обмежені. Інфляція поглине третину доходів родин.
І це якщо доходи будуть: уряд очікує безробіття на рівні майже 30%.
Усе це в сукупності матиме катастрофічні наслідки для сімей, багато з яких можуть збідніти через необхідність лікуватися, або що гірше – відмовлятимуться від життєво необхідного лікування.
Не допоможе врятувати ситуацію й перебування кількох мільйонів українців за кордоном, де їм забезпечують усю необхідну медичну допомогу. Адже основні споживачі ліків – літні люди з хронічними хворобами – здебільшого залишилися в Україні.
Зарадити ситуації можна, але уряду для цього треба зробити нетривіальні кроки. Навіть якщо загальний бюджет на медицину скоротять (або залишать як є), видатки на ліки потрібно збільшити.
Як збільшити видатки на ліки
По-перше, додаткові гроші на це є всередині самої системи.
Вже давно на порядку денному стоїть питання консолідації лікарень. Цю мережу було збудовано у 1970–1980 роках для населення щонайменше у 50 млн. Але у 2023 році споживачів медичних послуг в Україні буде навіть менше, ніж ті 38–40 млн, які жили в Україні на початку 2022 року.
Лікарні, особливо у містах, повинні обʼєднувати свої ресурси – персонал та обладнання й спільно укладати договори з Національною службою здоровʼя.
По-друге, лікарні мають спільно закуповувати ліки.
Чому б не спробувати робити великі обʼєднані замовлення для лікарень? Це дозволить забезпечити нижчу ціну та ефективніший розподіл. Цю функцію можна передати до державного підприємства «Медичні закупівлі України», яке вже довело свою ефективність у закупівлі ліків від імені держави.
По-третє, міжнародну фінансову допомогу потрібно зробити цільовою і в першу чергу спрямувати на покриття витрат на ліки.
Уже сьогодні Національна служба здоровʼя отримує приблизно $1,5 млрд щомісяця із зовнішніх джерел. Ці кошти варто сконцентрувати на пріоритетах, а не розмазувати тонким шаром.
По-четверте, треба критично подивитися на благодійну допомогу, яка ллється в українську медицину.
Благодійнику простіше купити або завезти в лікарню якийсь медичний апарат. Але чи це те, що найбільш потрібно пацієнтам саме у 2023 році? Час створити благодійні програми для забезпечення українців (принаймні окремих категорій) тим, чого їм справді бракуватиме, тобто ліками.
У 2023 році Україна встоїть та переможе. Наші військові навчилися досягати неймовірних результатів за обмежених можливостей. Це ж саме буде змушений робити уряд у бюджетній політиці – здійснювати карколомні операції з тим бюджетом, який є, щоб уберегти людей. І ліки – це один з головних внутрішніх фронтів.
Telegram-канал Forbes, ультимативний гід у світі українського бізнесу. Приєднатись
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
