Закон про ДіяСity пропонує низку «плюшок» – нових для українського права юридичних та фінансових інструментів, які мають полегшити життя представникам індустрії та іноземним інвесторам.
Warranties & Indemnities (запевнення та відшкодування збитків).
Що більший інвестор – то більша ймовірність, що перед вступом в операцію він проведе юридичний аудит (due diligence) об'єкта інвестицій чи придбання.
При цьому є ризик, що компанія надасть для аналізу не всі документи або надасть інформацію в неповному обсязі. В англійському праві на допомогу приходять Warranties & Indemnities, в рамках яких таргет/продавці підтверджують ключову інформацію про компанію, її діяльність, фінансові показники, пул активів, відповідальність перед третіми особами, судові суперечки.
Договори, складені за англійським правом і які містять такі положення, мають положення про відповідальність сторони, яка надала запевнення, – часто у вигляді штрафу та відшкодування збитків.
Можливість для резидентів ДіяСity використовувати цей інструмент спростить процедуру укладання угод і зможе більшою мірою убезпечити сторони угоди, що додасть привабливості ІТ-сфері в очах іноземних інвесторів.
Liquidated Damages (компенсація)
Ще один жирний плюс для інвесторів. Тепер сторони договору можуть передбачити випадки, розмір та інші умови виплати компенсації тій чи іншій стороні. У разі настання визначених у договорі несприятливих обставин потерпілій стороні необхідно буде виплатити заздалегідь узгоджену компенсацію.
Важливо, що компенсація не дорівнює неустойці, збиткам чи санкціям, передбаченим Цивільним та Господарським кодексами, та не виключає цих засобів захисту.
Liquidation Preferences (ліквідаційні привілеї)
На противагу звичним правилам черговості закон про ДіяСity дає переважне право на задоволення вимог кредитора або окремих акціонерів компанії. Це не є безумовним, проте може бути реалізовано за умови коректної підготовки.
Convertible Loan (конвертована позика)
Українські компанії і раніше конвертували позики у свій статутний капітал, однак робилося це з доброї волі компанії, яка користується правом, передбаченим законом про ТОВ та ТДВ.
З ДіяСity конвертація боргу у статутний капітал стає ще комфортнішою для компанії та кредитора. Вже в договорі позики можна передбачити право кредитора вимагати замість повернення боргу внести його до статутного капіталу компанії та включити кредитора до складу акціонерів або збільшити його частку (якщо кредитором є один із акціонерів). У договорі навіть можна передбачити розмір частки, яку купує кредитор.
Option є інструментом мотивації.
Договори опціону часто зустрічаються у соцпакетах та в інвестиційній документації перспективних стартапів.
Наприклад, компанія підписує договір опціону зі своїми менеджерами про те, що за досягнення певної капіталізації менеджер (а може, і просто співробітник) має право вимагати випуску йому акцій (частки) чи передачі частини частки у компанії.
Реалізація опціону є правом його власника та зобов'язанням особи, яка цей опціон надала.
Британський фінтех-стартап Revolut практикував видачу опціонів своїм співробітникам як заохочення. Компанія виросла в 6 разів, співробітники реалізували опціони та стали доларовими мільйонерами.
Можливо, якби інструменти англійського права, зокрема й опціони, раніше стали доступні в українському законодавстві, новини гриміли б про український стартап – адже одним із співзасновників компанії є українець.
Non-Compete (угода про утримання від конкурентних дій)
Незважаючи на те, що це найбільш розкритикований із інструментів, його використання може бути корисним. Питання в тому, чи дотримано балансу інтересів сторін.
Найчастіше Non-Compete зустрічається у контрактах для топ-менеджерів. Після працевлаштування співробітники отримують доступ до конфіденційної інформації та комерційної таємниці компанії, яка не була б такою, якби не давала компанії переваг перед конкурентами.
Угода про неконкуренцію обмежує співробітника від переходу до конкурентів. При цьому, з одного боку, роботодавець та співробітник можуть звузити перелік конкуруючих дій так, як їм буде комфортно.
З іншого боку – позиції, котрим компанії зазвичай хочуть передбачити умови про неконкуренцію, часто добре оплачувані. Такий рівень доходу є своєрідною компенсацією, зокрема за такі «незручності» після завершення співпраці. Крім того, стаття про неконкуренцію може передбачати компенсацію фахівцеві протягом відповідного обмежувального періоду. Працювати у сфері на хороших умовах, але з подальшою неконкуренцією протягом певного періоду чи ні – вирішувати самому фахівцю.
До ДіяСity всі вищезазначені положення раніше могли бути легально закладені лише у контракти із суб'єктним складом нерезидент-нерезидент; якщо ж резидент-нерезидент, то лише з підпорядкуванням договору іноземному праву.
Загалом, ДіяСity дозволить модернізувати правове регулювання для своїх резидентів і навіть здешевити їх операційні витрати за рахунок фактичного виключення гострої необхідності ведення діяльності в інших юрисдикціях.
Окрім нового інструментарію, ДіяСity передбачає також спеціальну систему оподаткування для своїх резидентів, яка передбачає низку преференцій. Очікується, що компанії зможуть обирати між двома режимами оподаткування: сплатою податку на прибуток (18%) та сплатою податку на виведений капітал (9%).
Також режим ДіяСity містить так зване «дідусеве» застереження про незмінність прийнятих умов протягом 25 років, що ми вважаємо своєрідною турботою держави про іноземних інвесторів.
ДіяСity виглядає привабливою системою, яка може зацікавити представників українського ІТ, іноземних інвесторів, а також безпосередньо державу Україна. Зниження операційних витрат для представників ІТ-сфери, мінімізація ризиків та підвищення інвестиційної привабливості юрисдикції для інвесторів – дорівнює сплаті податків до державного бюджету України та, відповідно, «вільних» грошей для розвитку цієї та інших економічно та соціально значущих сфер.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
