За активи, розпродані протягом 10 років, харків’янин Олександр Ярославський одержав понад $1 млрд. Як він розпорядився цим капіталом?
⚡️Даруємо 700 грн знижки на річну підписку на сайт Forbes. Діє з промокодом 700 до 28.04 Оформлюйте зараз за цим посиланням
Килим із футбольною розміткою посеред п’ятизіркового Kharkiv Palace, п’ятиярусний торт Alex’s Birthday, зірки шоу-бізнесу й цигани… У грудні 2019-го один із найуспішніших бізнесменів України Олександр Ярославський із розмахом святкував 60-річчя в рідному Харкові.
Поруч із ювіляром найближчі: дружина Марина, 32, троє спільних дітей і рідний брат Олексій. За сусіднім столом під пісні Maruv, Світлани Лободи і Макса Коржа піднімають келихи Віктор Пінчук, 58, та Ігор Коломойський, 56.
Ярославський у чудовому гуморі. У розпал вечірки дружина Марина скидає туфлі на високих підборах і під руку з ювіляром іде в танок. У сусідньому залі Коломойський під прицілами Instagram-стримерів бореться в настільний футбол з харківським бізнесменом Павлом Фуксом, 48. Тактичні схеми іграшкових команд може оцінити тренер футбольної збірної України Андрій Шевченко, 43.
«Тільки у мене ці крокодили збираються, і їм кайфово на цьому водопої»,– передає слова Ярославського телезірка й ведуча вечора Катя Осадча. З Коломойським Ярославський понад 10 років є партнером у найбільшому українському нафтопереробному заводі «Укртатнафта», який відвоювали в російської «Татнафти». У Пінчука купує банк «Кредит Дніпро». Фукс мирить бізнесмена з харківським мером Геннадієм Кернесом. Андрій Шевченко – нагадування про нереалізовані амбіції на футбольних полях.
Численні зв’язки, вміння уникати конфліктів з українськими колегами і бізнес-чуття допомагають Ярославському реалізовувати його основну амбіцію – робити великі гроші. Вигідно позбувшись фінансових і промислових активів, зібраних під дахом групи DCH, на зламі нульових і десятих Ярославський не був обмежений у коштах, реалізуючи свою основну стратегію – купувати дешево, продавати дорого. Після кількох років затишшя харків’янин знову витрачає сотні мільйонів на фінансово-промислові активи, повертається у великі інфраструктурні проєкти й анонсує мільярдні вкладення в Харків.
•••
«Як заробити грошей? Навчіть». Розповідають, саме з таким питанням звернувся 26-річний Ярославський до харківських цеховиків наприкінці 1980-х. «Прийшов молодий чоловік: ратинове пальто, мохеровий шарф і ондатрова руда шапка – така неформальна форма у ВБРСВників (Відділ боротьби з розкраданням соціалістичної власності; рос. ОБХСС. – Forbes) тоді була»,– згадує один із учасників тієї зустрічі. Ярославський не пропрацював в органах і року, вирішивши, що не хоче боротися з «розкрадачами соціалістичної власності». Розпад СРСР відкривав великі можливості для підприємливих людей, і Ярославський цим скористався.
Інфографіка Леонід Лукашенко
Зароблені на трейдингу нафти гроші Ярославський у середині 1990-х вклав у велику власність. «Він вдало зійшовся з Васею Салигіним (згодом голова Харківської облради і депутат Верховної Ради.– Forbes),– розповідає бізнес-партнер Ярославського, який просив не згадувати його імені у пресі.– Купували у населення ваучери, обмінюючи їх на акції приватизованих заводів». Так під контроль бізнесмена потрапили черкаський «Азот» і чернігівське «Хімволокно», Дніпровський меткомбінат імені Дзержинського, Північний ГЗК та інші підприємства. Диверсифікацію портфеля забезпечили інвестиції в «Київстар» та Укрсиббанк. Надалі Салигін і Ярославський розділили бізнес. Останній зробив акцент на фінансовому напрямі, який і приніс йому найбільші дивіденди. «Вася своєю часткою не зміг правильно розпорядитися, а Саша зумів»,– констатує партнер Ярославського.
На зламі нульових і десятих продаж трьох ключових активів приніс Ярославському не менше ніж $1 млрд. «Навіть більше, напевно. Не можу назвати конкретної цифри, але це точно більше за одиницю»,– уточнює бізнесмен.
Куплений у 1990-х за $20 000 Укрсиббанк Ярославський разом із партнером Ернестом Галієвим вивів до 2005 року в п’ятірку лідерів за розміром активів. За даними інвестаналітиків, продавши свою частку в два етапи французькій групі BNP Paribas, Ярославський одержав за банк не менше ніж $650 млн. Друга вдала угода – продаж Дмитру Фірташу черкаського хімкомбінату «Азот». За оцінками джерела, ознайомленого з деталями переговорів, за свою частку Ярославський вторгував не менше ніж $300 млн. Від $110 до $130 млн у 2013-му отримав за продаж футбольного клубу «Металіст» Сергію Курченку. Ярославський шкодує про цю операцію. «Продаж «Металіста» приніс мені гроші, але не приніс радості,– каже він.– Для мене це стало напівтрагедією».
«Це були дуже вдалі угоди, укладені якщо не на піку, то близько до нього»,– розповідає фінансовий аналітик Іван Угляниця. До 2014 року він керував портфелем цінних паперів у керуючій компанії Ярославського DCH Investment Management. «Металіст», із яким Ярославський не хотів розлучатися, з’їдав щороку від $45 до $60 млн чистого кешу. «Для групи це був непоганий продаж»,– констатує Угляниця.
Харківський бізнесмен Олександр Давтян, 68, знайомий із Ярославським понад 30 років, згадує історію, почуту від ексочільника Харківської ОДА Михайла Добкіна. За кілька днів після продажу «Металіста» Добкін зустрів в аеропорту Коломойського. Той не приховував захоплення: «Міша, уявляєш, те, що хочу віддати безкоштовно, Ярославський примудрився продати за гроші». Коломойський володів футбольним клубом «Дніпро», який згодом припинив фінансувати.
До 2014 року в портфелі Ярославського залишалися 28% акцій «Укртатнафти» та чотири гранітні кар’єри УГДК. DCH сконцентрувався тоді на розвитку девелоперського напряму, основу якого склали куплені в 2013 році три ТРЦ «Караван» у Києві, Харкові та Дніпрі, побудований до Євро-2012 Kharkiv Palace і район елітної забудови в Києві – Воздвиженка. Ярославський також звів новий термінал в аеропорту Харкова.
DCH відійшла від моделі фінансово-промислової групи, перетворившись у фонд прямих інвестицій. Гроші, зібрані в результаті великого розпродажу, Ярославський відклав до кращих часів. Група інвестувала переважно в облігації, акції зарубіжних компаній, деривативи. «Фактично сиділи на кеші,– розповідає Угляниця.– Було багато приватних придбань – яхти, будинки,– які теж фінансово важили чимало. Управляли всім доволі консервативно: по суті, це була кеш-позиція, яку за необхідності можна було за дуже короткий час спрямувати на купівлю промислових активів».
Так і сталося.
«Дешево купити й дорого продати – це суть бізнесу»,– говорить Ярославський. Нагода трапилася 2016-го. На тлі війни й посилення санкцій російські друзі – партнери Ярославського Олег Дерипаска, 52, і Роман Абрамович, 53, хотіли вийти з українських активів. Ярославський не проґавив шансу з вигодою для себе допомогти давнім приятелям.
Спочатку він викупив у людей Дерипаски контрольний пакет Харківського тракторного заводу (ХТЗ). Вартість контракту не розкривалася. Ярославський натякав, що політичне тло дозволило йому добре заощадити. Опитані Forbes аналітики оцінюють угоду в діапазоні від $20 до $30 млн.
Потім настала черга Абрамовича. Спеціально створена DCН Steеl придбала у нього за $144 млн «Євраз ДМЗ» (колишній Дніпровський метзавод імені Петровського) і рудник «Суха Балка». Коломойський, який продав ці активи росіянам у 2007 році, розповідав, що отримав за них майже в 10 разів більше, приблизно $1 млрд.
Інфографіка Леонід Лукашенко
Інфографіка Леонід Лукашенко
Повернення до фінсектора обійшлося Ярославському теж недорого. За сьому за обсягом чистих страхових премій компанію «ІНГО Україна» Ярославський заплатив структурам Дерипаски орієнтовно $10 млн. Купити Промінвестбанк і українську «дочку» російського Ощадбанку не вдалося, але на початку 2020-го бізнесмен анонсував купівлю «Кредит Дніпра» у давнього знайомого – Віктора Пінчука. Сума угоди не розголошується. Інвесткомпанія Atlas Advisors оцінює банк у діапазоні від $22 до $30 млн.
«Все одно шукаєш, де борщ густіший і жирніший, туди і спрямовуєш свої зусилля. А жирніший – у важких індустріях»,– пояснює свою логіку Ярославський. Галузь або дружба з продавцем для нього неважливі: він зважає на прибутковість. У цьому сенсі з його новими активами все гаразд.
- Категорія
- Рейтинги
- Дата
«EBITDA «Сухої Балки» за 2017–2020 роки – не менше ніж $150 млн, тобто понад $110 млн, заплачених за цей актив «Євразу»,– говорить аналітик Concorde Capital Дмитро Хорошун. За його словами, DCH спрямував гроші, зароблені компанією, на підтримку ДМЗ: безвідсоткова поворотна фіндопомога склала $66 млн на кінець 2019 року. Ці два підприємства працюють у зв’язці. Хорошун вважає купівлю рудника дуже вдалою інвестицією.
ДМЗ з чистим збитком у 2019 році 1,3 млрд грн поки приносить власнику лише видатки. Після простою з вересня минулого року ДМЗ знову запустив виробництво тільки у травні 2020-го. «Металургія завжди циклічна. Сьогодні добре, завтра гірше,– не засмучується Ярославський.– «Петрівка» понад сотню років працювала і буде ще 300 успішно працювати». Він планує вкласти в ДМЗ до $300 млн протягом п’яти років. «Ідея купівлі ДМЗ довгострокова: вкласти гроші в модернізацію, після чого керувати більш прибутковим заводом і, можливо, продати його за слушної нагоди»,– говорить Хорошун.
До ХТЗ у Ярославського зовсім інший підхід. Бізнесмен анонсував будівництво технопарку «Екополіс ХТЗ» на 450 га його території. До 2035 року бізнесмен планує розгорнути тут величезний технопарк з IT- і R&D-кластерами. Першим резидентом стала китайська телекомкорпорація ZTE. Тривають переговори з Alibaba Group, Huawei та американською Cisco.
«Готові побудувати для Alibaba 100 000–200 000 кв. м складських приміщень, які їм необхідні для постачань до Європи,– пояснює Ярославський.– Україна може бути містком». Він припускає, що приятельські стосунки із засновником Alibaba Джеком Ма стануть додатковим аргументом для китайського гіганта розмістити логістичну базу в Харкові. Ярославський обіцяє зберегти тракторний напрям, а також налагодити за ліцензією виробництво чеських трамваїв. Ще одна сфера – виробництво тягового й електрообладнання за участю «Електроважмашу», у приватизації якого бізнесмен має намір брати участь.
Земляк Ярославського, ексглава Адміністрації президента Борис Ложкін, 48, думає, що DCH обрала правильну стратегію розвитку ХТЗ. «Він використовує велику інфраструктуру ХТЗ для того, щоб побудувати щось нове»,– каже Ложкін.
Фінансувати грандіозні плани допоможе придбаний у Пінчука банк. Ярославський вибрав хороший час для купівлі. «У фінсекторі вже понад 10 років усе дешево. Більшість банків, які продавали, оцінювали в менше ніж 1х капітал, деякі в 1 грн,– каже аналітик ICU Михайло Демків.– Величезний контраст, порівнюючи з періодом до 2008 року, коли фінустанови продавали за п’ять і навіть сім капіталів».
«Укрсиб я цілеспрямовано готував на продаж. Повторити не вийде– немає умов. «Кредит Дніпро» буде вже надовго – це банк для бізнесу: кредитувати, заробляти, будувати, посилювати,– пояснює Ярославський.– Постараємося з 18–20-го місця швидко вивести в першу п’ятірку».
Інфографіка Леонід Лукашенко
Давтян нагадує, що успіх Укрсибу істотно став можливий завдяки партнеру Ярославського – Ернесту Галієву. «Ярославський особисто керувати банком не зможе. Якщо у Саші є хороший банкір, то все вийде»,– говорить Давтян. «Усе є»,– відповідає Ярославський.
Нові вкладення окупляться сторицею, переконаний Ярославський. «Як зароблю? На спаді купив, на піку повинен продавати. Головне – визначити, коли цей момент настав, у цьому весь фокус»,– говорить він.
Ярославський не прагне будувати «компанії на віки». Угляниця, який пропрацював на нього 10 років, характеризує його підхід як опортуністичний. Діє принцип: «Зі своїми інвестиціями не одружишся», а отже, будь-який актив продається і купується, якщо є інтерес або хороша ціна. Ложкіну DCH нагадує Private Equity фонд під керівництвом однієї людини, що добре знає українські реалії та економіку. «Це дає змогу успішно купувати активи в найрізноманітніших галузях, перепаковувати і продавати», – говорить він.
Угляниця виокремлює два центри ухвалення й генерування інвестиційних ідей у групі. Частина йде безпосередньо від Ярославського, а частина – від аналітичного центру з кількох людей під керівництвом багаторічного очільника DCH Артема Александрова. Деякі угоди приносить сам Ярославський. Якщо він про щось домовився, команда це виконує. «Металургія, банк, страхові – це, швидше за все, прямі домовленості Ярославського»,– припускає Угляниця.
Засновник DCH дослухається до заперечень менеджерів проти купівлі того чи того активу, але остаточне рішення завжди за ним. «У Ярославського є чуйка: якщо він відчуває, що треба щось зробити, то робитиме, незалежно від того, правильне це рішення чи ні»,– говорить Угляниця. «Якщо схопив, уже не відпустить»,– додає мер Харкова Геннадій Кернес.
Ярославський вміє уникати проблем із будь-якою владою. «Грошей не тринькає, хабарів не роздає, ніяких особливих послуг не робить – така людина»,– зазначає Давтян. «Ніколи не чув про підконтрольних Ярославському депутатів, міністрів, медіа,– каже Ложкін.– Ніколи не просив пролобіювати якийсь закон». Друга відмінна риса Ярославського, на його думку,– мало говорити, багато робити. «Якщо говорить, що збудує,– будує. Він такий – діяч,– розповідає Ложкін.– Влада до такого бізнесу ставиться зазвичай нейтрально або позитивно».
На питання Осадчої, що олігархи дарують один одному на дні народження, Ярославський пожартував: «Головне – щоб ніхто нічого не забрав». Репутація людини слова і відсутність політичних амбіцій дають йому змогу залишатися на плаву за будь-якого президента. А передчуття допомагає не втрачати грошей, вибираючи активи. Поки виходить. Як? «Основний дохід генерують мої мізки – це безцінне,– пояснює Ярославський.– Для того щоб дізнатися, як це працює, треба зробити трепанацію черепа й подивитися, що у мене в голові».
Олександр Ярославський Фото Олександр Осіпов
ПРАВИЛА ЯРОСЛАВСЬКОГО
- Як казав Райкін, найкраще сидіти в третьому-сьомому ряду (про амбіції піднятися в рейтингу Forbes).
- Для того щоб бути успішним, треба народитися з певною генною конструкцією і багато працювати.
- Я не художник, картин не пишу, я малюю грошові знаки (про купівлю і продаж активів).
- Мені цікаво, коли ситуація не стоїть на місці. все одно – котиться вниз або злітає вгору. Заробити можна на обох трендах.
- На спаді купувати, на піку продавати. головне – правильн
- о визначити момент.
- Якщо на щось зважився, то повинен іти до кінця, якщо дав слово – повинен виконати. навіть якщо задум мав негативний ефект.
- Один набагато солідніший партнер сказав мені на зорі моєї юності: «Сашо, веди бізнес так, щоб ніколи не залишалося права вимоги до тебе».
- Я ніколи не брав чужих грошей. Був завжди категорично проти того, щоб збирати з партнерів, а потім кудись їх вкладати.
- У мене немає ради директорів. сів, подумав і вирішив.
- Як зберегти гроші? Вставати раніше, о шостій ранку, і раніше лягати. Весь день продуктивно працювати.
- Якщо мені законодавчо заборонять торгувати з Росією, то як законослухняний підприємець я не буду. Якщо не забороняють, то чому не шукати варіантів?
- Найуспішніші надбання – це діти і сім’я. Бізнес – це робота.
- Ніколи не дружив ні з президентами, ні з їхніми командами.
- Легко скрутити собі голову, якщо загруз у договорняках, корупції і так далі. Мені в цьому плані легко. Якщо у тебе правильна ідея, чесна робота в законному полі, можеш йти з високо піднятою головою і нікого не боятися.
Опубліковано в другому номері журналу Forbes (липень-серпень 2020)
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
