Темна та таємна історія власника OnlyFans Леоніда Радвінського. Як платформа для порно зробила мільярдером українського іммігранта

У жовтні 2018-го порнобарон Леонід Радвінський, якому тепер 39 і який живе у Флориді, купив приблизно 75% бізнесу під назвою OnlyFans – він стрімко розвивався, але про нього мало хто чув. На той час OnlyFans, що знаходився в Лондоні, був молодим сайтом, де можна постити відео і спілкуватися. Він давав змогу охочим дорослим заробляти гроші вдома на дивані.

«Творці контенту» – переважно порнозірки – створюють акаунти через платформу компанії і визначають плату за підписку для глядачів (компанія називає їх «фанами»), яка коливається від $4,99 до $49,99 на місяць. Ці творці забирають собі 80% встановленої плати.

Позаяк через пандемію виробництво фільмів – як для дорослих, так і інших, – зупинилося, а мільйони самотніх людей застрягли вдома, бізнес OnlyFans процвітає. За 12 місяців, до листопада 2020-го включно, OnlyFans повідомив про $400 млн виторгу, що на 540% більше, ніж за рік до того, – 80% від цієї суми принесли американські користувачі. Кількість творців зросла майже впʼятеро, до 1,6 млн, серед них такі зірки як Cardi B, DJ Khaled, Fat Joe і Ребекка Мінкофф. 

Загальна кількість фанів, які платять за контент, виросла на понад 500%, до 82 мільйонів. Прибутки після сплати податків зросли з $6,6 млн до $60 млн. За оцінками Forbes, частка Радвінського у Fenix International – материнська компанія OnlyFans – робить його новоспеченим мільярдером із приблизно $1,8 млрд.

Окрім цих вражаючих фінансових звітів, які опублікували у Великій Британії, про Радвінського мало що відомо, а сам він не відреагував на численні прохання про коментар до цієї статті. Представник OnlyFans теж відмовився від коментарів.

Що ми знаємо, так це те, що OnlyFans заснували у 2016 році британський підприємець, нині 37-річний Тімоті Стоклі, разом зі своїм батьком Гаєм Стоклі, який був банкіром, а зараз на пенсії, і братом Томасом. У британських звітах Радвінський і Гай Стоклі зазначені як єдині директори компанії. Тімоті, Томас і Гай Стоклі відмовилися коментувати цю історію.

Та невелика кількість інформації, що нам відома про Радвінського, не вражає. Років за двадцять до того, як порно в інтернеті стало широко доступним безкоштовно, у нього була невелика імперія вебсайтів, яка рекламувала доступ до «нелегальних» і «хакнутих» паролів до порносайтів, серед них і ті, які казали, що у них є відео з неповнолітніми моделями. Наприкінці 1990-х такі сайти були дуже поширеними і їх використовували для реклами не лише порнографії, а й онлайн-казино та іншої напівзаконної діяльності.

Та Радвінський був особливо затятим. За допомогою архіву вебсайтів від Wayback Machine, Forbes знайшов 11 таких сайтів, і всі вони були створені наприкінці 1990-х і на початку 2000-х. Серед них був сайт Password Universe, який у 2000-му пропонував посилання на сайт, що нібито пропонує педофілам понад 10 000 «незаконних дитячих паролів».

У 1999-му сайт Working Passes містив посилання на «відео найгарячішого жорсткого сексу із неповнолітніми», в якому знялися 16-річні. Інший сайт Ultra Passwords також у 2000-х обіцяв посилання на «паролі до сайтів із найкращими нелегальними відео сексу з неповнолітніми» і на «найгарячіший у мережі сайт для зоофілів».

За законом, порноактори у США не можуть бути молодшими за 18 років, а зоофілія (секс із тваринами) є незаконною у більшості американських штатів. (Wayback Machine прибрав старі вебсайти Радвінського зі свого архіву після розмови із Forbes.)

Проте немає доказів того, що хоча б один із сайтів Радвінського насправді вів на сайти з дитячою порнографією або з відео сексу з тваринами. Натомість схоже, що за допомогою цих сайтів він заробляв трохи інакше: він отримував гроші від партнерів (порносайтів) за кожен клік на посилання. Forbes, якому заборонено переглядати сайти такого вмісту, попросив Internet Watch Foundation (IWF), спеціальну групу, яка займається видаленням такого вмісту з інтернету, переглянути ці архівні сайти з посиланнями на порнографію з неповнолітніми. Згідно з IWF, жоден з них не вів до незаконних матеріалів.

Це був брудний бізнес, але прибутковий. Один із сайтів Радвінського приносив $5000 на день у 2002-му, або $1,8 млн за рік.

Натомість посилання вели до схожих сайтів, які пропонують більше посилань на безкоштовні паролі до порносайтів чи іншого дорослого контенту. У 2002-му, за рік до закінчення Радвінським Південно-Західного університету, де він вивчав економіку, його компанія Cybertania подала в суд на реєстратора доменних імен і провайдера опорних інтернет-мереж Verisign, заявивши, що Verisign передав комусь іншому один з її вебсайтів.

У своєму позові компанія Радвінського сказала, що Verisign зробив це разом із тими сайтами, до яких вона пропонувала «хакнуті» логіни: «Cybertania заробляла гроші на кожному гіперпосиланні або паролі, які вона отримала від власників і операторів відповідних сайтів», – написали адвокати Cybertania.

У позові проти Радвінського позивач заявив, що Ultra Passwords «справляє хибне враження того, що надає «хакнуті» (вкрадені) паролі для безкоштовного доступу до порносайтів, та насправді це партнерський сайт, що пропонує посилання на сайти-партнери і приносить значні прибутки своєму власнику».

Це був брудний бізнес, але прибутковий. У позові Cybertania проти Verisign компанія Радвінського сказала, що її сайт Ultra Passwords у 2002-му приносив $5000 на день, або $1,8 млн за рік.

Протягом майже двадцяти років між початком його прибуткового бізнесу із секс-посиланнями і покупкою 75% OnlyFans про Радвінського не було майже нічого чутно. На початку 2000-х він створив низку сайтів, які вели до домашнього порно знаменитостей і на MyFreeCams, сайт, який називає себе номером один у світі серед сайтів, які пропонують порно через вебкамеру. Також він час від часу фігурував у позовах.

У 2003-му і 2004-му Amazon і Microsoft подали на Радвінського в суд у Сіетлі за спам-кампанії, які використовували назву Amazon та інструменти е-пошти від Microsoft, щоб запропонувати реципієнтам спаму «дармові гроші від уряду» або посилання на вебсайти для дорослих. Радвінський заперечив звинувачення. Справи врегулювали поза залою суду у 2005-му, і Радвінському та його бізнесу заборонили використовувати назву Amazon або будь-які інструменти е-пошти від Microsoft.

У 2005-му на його компанію Cybertania подала в суд модель Шейла Луссьє за використання її фотографій (в одязі) на одному з його порносайтів – звинувачення компанія знову заперечила. Луссьє каже, що вона відмовилася від звинувачень за нерозголошену суму грошей.

OnlyFans має власні проблеми із неповнолітніми «творцями контенту». Оскільки сайт не робить незалежної перевірки віку своїх секс-працівників, людям дуже легко збрехати. Наприкінці травня розслідування від ВВС показало, що 14-річна дівчина змогла зареєструвати свій акаунт акторки на OnlyFans за допомогою паспорту своєї бабусі.

Старший офіцер поліції сказав ВВС, що OnlyFans «робить недостатньо не лише для того, щоб не давати дітям заробляти таким чином, а для того, щоб захистити їх від експлуатації». У відповідь на це OnlyFans випустив заяву, в якій сказав, що на сайті використовують «передові технології» і «реальних людей», щоб не дати неповнолітнім викладати свій контент, і що сайт «дуже серйозно» ставиться до цієї проблеми.

Сігні Арнесон, молодша виконавча директорка Канадського центру захисту дітей, каже, що її організація часто отримує повідомлення про те, що моделі на OnlyFans можуть бути неповнолітніми. Спроби OnlyFans захистити неповнолітніх акторів вона називає «мінімальними». В OnlyFans є «моральна й етична відповідальність докладати до цього більше зусиль», – додає вона. 

Матеріали по темі

Категорія

Рейтинги

Дата

01 вересня 2020

40 глобальних українців