Європейська оборонна індустрія переживає відродження на тлі зростаючої військової загрози. Однак галузь зіштовхується з низкою проблем, що можуть обмежити її розвиток. Чи зможе Європа їх подолати, щоб створити незалежну та ефективну оборонну галузь? Головне з розбору The Economist
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за ціною чотирьох номерів. Якщо ви цінуєте якість, глибину та силу реального досвіду, ця передплата саме для вас.
Оборонні компанії Європи переживають період значного зростання завдяки новим інвестиціям і підвищеній увазі до безпеки, особливо після повернення на політичну арену Дональда Трампа.
Після початку повномасштабної війни в Україні та посилення загроз із боку Росії європейські країни вирішили значно збільшити свої витрати на оборону. У результаті зростання вартості європейських оборонних компаній стало очевидним: вартість акцій таких компаній, як німецької Rheinmetall, британської BAE Systems, італійської Leonardo та французької Thales, збільшилася в рази.
Ринкова капіталізація європейських оборонних компаній Rheinmetall, BAE Systems, Leonardo і Thales.
Загалом Європа цього року витратить на оборонні потреби $180 млрд, що вдвічі вище, ніж у 2021 році, і більше, ніж США. Ця цифра зростатиме, адже в 2023 році країни НАТО погодилися збільшити витрати на оборону до 3,5% від ВВП до 2030 року.
Хоча це дозволяє Європі зменшити свою залежність від Америки, справжнім викликом для європейської оборонної індустрії є питання масштабів і швидкості виробництва сучасної зброї.
Витрати на оборонні закупівлі Європи та США.
У цьому процесі європейські лідери планують оновити оборонну промисловість континенту, яка десятиліттями страждає від недоінвестування. Європа покладається на американську зброю: між лютим 2022-го та вереснем 2024-го американська зброя становила третину європейських витрат на закупівлі, за даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень. Однак є ризик – у разі одночасної необхідності замінити озброєння, США будуть пріоритетно поповнювати власні арсенали.
Чи зможе оборонна промисловість Європи впоратися з викликами?
У березневому звіті «Готовність 2030» Європейська комісія зазначає, що європейські компанії не здатні виробляти оборонні системи в потрібних обсягах та з необхідною швидкістю, і закликає до значного збільшення виробництва.
Паралельно в плані «Збереження миру», оприлюдненому в жовтні, визначено пріоритети ЄС для оборонної галузі на наступні п’ять років. Однак подолати проблеми фрагментації, повільних закупівель та відсутності інновацій буде складно, і ризики поширюються не лише на інвесторів.
Три головні проблеми оборонної галузі ЄС
Фрагментація
Європейські оборонні компанії значно поступаються своїм американським конкурентам за масштабами. Наприклад, Rheinmetall, найбільша німецька компанія в оборонному секторі, згенерувала лише €10 млрд виторгу в 2024 році, що є лише шостою частиною виторгу Lockheed Martin.
Однією з причин цього є політика урядів Європи, які віддають перевагу національним виробникам. Така фрагментація не дає змоги створювати великі компанії, здатні конкурувати з американськими корпораціями у виробництві високотехнологічної зброї.
Наприклад, інвестиції в дослідження та розробки військових технологій у Європі становили лише €13 млрд у 2024 році, тоді як у США – $148 млрд, згідно з даними Кільського інституту.
Європейські компанії досягли успіху в виробництві артилерійських снарядів, гаубиць та танків, але серйозні проблеми виникають із розробкою складніших технологій: реактивної артилерії, ракет далекого радіуса дії та системи протиповітряної оборони, за даними Кільського інституту.
Європейські лідери визнають необхідність злиття компаній для досягнення необхідних масштабів і покращення конкурентоспроможності. Rheinmetall вже оголосила про купівлю компанії з виробництва військових кораблів Lürssen. Однак уряди не хочуть відмовлятися від контролю над ключовими оборонними компаніями, що ускладнює реалізацію ідеї злиттів на високому рівні.
Нарощення співпраці у великих оборонних програмах може стати ще одним можливим розвʼязанням проблеми фрагментації. Однак спільні програми мали змішані результати. Хоча винищувач Eurofighter Typhoon, розроблений спільно Великою Британією, Німеччиною, Італією та Іспанією, виявився успішним, проєкт Future Combat Air System, спрямований на створення нового європейського винищувача, що буде підтриманий роями дронів, наразі під загрозою через суперечки між Францією та Німеччиною.
Прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер на фоні винищувача Eurofighter Typhoon під час візиту до BAE Systems у Вортоні, Велика Британія, 28 жовтня 2025 року. Фото Getty Images
Повільні процеси закупівель
Європейська оборонна галузь стикається з великою кількістю бюрократичних затримок у процесах закупівель, що обмежує здатність компаній швидко реагувати на потреби армій. Процеси закупівель часто займають багато місяців, а інколи навіть роки.
Цей бюрократичний інерційний процес не дозволяє оборонним компаніям швидко масштабувати виробництво та адаптуватися до нових умов, що виникають через загрози. Щобільше без чітких і довгострокових контрактів оборонні компанії не можуть здійснювати необхідні інвестиції в розширення виробництва.
Це створює велику невизначеність для компаній, які прагнуть масштабувати виробництво в умовах нестабільного ринку.
Для розвʼязання цієї проблеми деякі компанії прагнуть перейти до більш гнучких підходів, орієнтуючись на майбутні потреби військових, а не на конкретні замовлення. Прикладом є Nordic Air Defence, яка не чекає на замовлення від урядів, а намагається передбачити потреби й оперативно їх задовольняти.
Недостатня кількість інноваційних оборонних стартапів
Європейська оборонна галузь страждає від відсутності достатньої кількості стартапів та інноваційних компаній, що дозволяло б їй конкурувати з новими оборонними гравцями в США, такими як Anduril чи SpaceX.
Щоб Європа змогла продовжити незалежно нарощувати свою оборонну промисловість, їй необхідно розвивати інноваційні стартапи, здатні пропонувати нові технології та рішення. Конфлікт в Україні показав важливість безпілотників на полі бою та супутників у космосі.
Проблема полягає в тому, що європейські ринки капіталу не є такими глибокими та ліквідними, як американські, й рідше підтримують стартапи. Це ускладнює залучення необхідних інвестицій для розвитку таких компаній.
Небо – це межа: можливості для оборонних стартапів і інновацій
Попри проблеми, Європа демонструє певні позитивні результати. Кілька європейських стартапів вже досягли значних успіхів.
Наприклад, німецька компанія Helsing і португальська Tekever, що спеціалізуються на безпілотниках, вже стали оборонними єдинорогами. Вони привертають увагу інвесторів завдяки своїм інноваціям у виробництві безпілотників, які зараз стають одними з найважливіших елементів сучасної війни.
І хоча фінансування для стартапів на початкових етапах доступне, поки що не вистачає капіталу для їх масштабування та розвитку. Проте інтерес інвесторів до оборонної сфери зростає. Банки, які раніше не були готові фінансувати оборонні стартапи, тепер активно шукають нові можливості для інвестування, зазначає Карл Розандер, керівник стартапу Nordic Air Defence, що розробляє безпілотники-перехоплювачі.
Висновок, на який вказують експерти, полягає в тому, що Європа має великий потенціал для розвитку своєї оборонної індустрії, однак для цього їй потрібно подолати проблеми, повʼязані з фрагментацією ринку, бюрократією та відсутністю достатньої кількості інноваційних компаній.
Водночас підтримка стартапів, більша співпраця та інвестиції допоможуть Європі створити незалежну та конкурентоспроможну оборонну індустрію, яка зможе зменшити залежність від США і захистити континент у випадку зростання глобальних загроз.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
