Естонія готується стати першим тестом для НАТО у разі нової агресії Росії. Що відбувається на естонсько-російському кордоні й чому саме зараз увага світу прикута до цієї маленької держави. Головне з матеріалу The Economist
Купуйте річну передплату на 6 журналів Forbes Ukraine зі змістовними матеріалами, рейтингами та аналітикою від 1 350 грн.
У нову епоху американської обережності саме Естонія може стати місцем, де вперше буде перевірено здатність НАТО до виконання Статті 5 договору Альянсу.
Після вторгнення Росії в Україну понад 4000 естонців записалися добровольцями в українське військо. Естонці гостро усвідомлюють свою вразливість як маленької нації з 1,4 млн людей, п’ята частина яких – етнічні росіяни. Президент Росії Володимир Путін не раз озвучував імперські амбіції щодо країн Балтії, не менш масштабні, ніж були у царя Петра I – в Росії його звуть Петром Великим, а от в Естонії ні. Саме він у XVIII столітті відібрав частково територію Естонії у шведів. Естонія, Литва та Латвія залишались у складі російської імперії 200 років, а незалежність отримали в 1918-му після Жовтневої революції.
У 1940 році країни окупував Радянський Союз. Як Латвія та Литва, Естонія відновила незалежність після розпаду СРСР у 1991-му. У 2004 році всі три країни стали членами Євросоюзу і НАТО.
Гібридна війна Росії
Росія вже кілька років веде проти Естонії приховану кампанію залякування: кібератаки, робота шпигунської мережі, диверсії, дезінформація в соцмережах. Війна в Україні лише загострила страхи естонців щодо можливого вторгнення РФ у їхню країну. Але й мир в Україні міг би нести Естонії загрозу: якщо Росія залишить у спокої територію України, може рушити на Естонію. Тож НАТО посилює в Естонії свою присутність, куди дислокували понад 2000 військових.
Кордон між Естонією та Росією проходить по річці Нарва. Відстань між берегами не перевищує 100 м: на одному боці – естонське місто Нарва, на іншому – російський Івангород. Після вторгнення в Україну російська влада щороку 9 травня – у день капітуляції нацистської Німеччини – встановлює на своєму боці вздовж річки екран і гучномовці, транслюючи військовий парад з Москви. Росіяни з естонської Нарви збираються на набережній, щоб дивитися трансляцію через кордон.
Упродовж останніх трьох років директорка музею в Нарві Марія Сморжевських-Смірнова щороку 9 травня вивішує на стіні Нарвської фортеці біля кордону великий банер із зображенням Володимира Путіна та написом «воєнний злочинець». У січні 2025 року Басманний суд Москви видав ордер на її арешт – за звинуваченням у поширенні «неправдивої інформації» про російську армію.
У парку біля музею встановили серію стендів із описом бомбардувань Нарви радянською авіацією у 1944 році. Тоді Червона армія наступала на окупантів-німців. Обстріли зрівняли місто з землею, а центр згодом відбудували сірими цегляними багатоповерхівками. Уздовж зелених бульварів досі помітні пагорби й западини від снарядів та траншей.
Банер із зображенням Володимира Путіна та написом «Воєнний злочинець!» на стіні музею в Нарві. Фото Getty Images
Естонці пам’ятають радянську окупацію, що почалася в 1940-му, тривала до німецького вторгнення в 1941-му й відновилася в 1944-му, як час терору та депортацій. Щонайменше 10% населення країни загинули чи були вивезені до Сибіру під час війни й після неї. Для багатьох тимчасова німецька окупація, що настала після краху союзу між Гітлером і Сталіним, здавалася менш репресивною, хоча 4000 євреїв Естонії або втекли, або були вбиті, а радянські військовополонені страждали в жахливих умовах таборів.
Після війни загони озброєних чоловіків по всій Балтії, відомі як Лісові брати, переховувалися в лісах і чинили спротив радянській окупації аж до 1950-х. Населенню міста Нарва, чиї будинки були зруйновані, не дозволили повернутися додому – місто заселили росіянами, яких запросили працювати на великій текстильній фабриці.
У післявоєнну комуністичну епоху до Естонії переїхали жити майже 500 000 людей з усього Радянського Союзу. Росіяни, які приїжджали у 1960-70-х, вірили, що будують світле майбутнє, адже Естонія була центром розвитку електроніки СРСР. Але для естонців той час залишився добою репресій: прапори Естонії ховали, а про демократію говорили пошепки. Багато естонців мають рідних серед депортованих.
За понад 30 років росіяни в Естонії пройшли шлях від політично домінуючої сили до меншини, яка опинилася на маргінесі, хоча багато мешканців Нарви й досі відчувають прив’язаність до радянської версії історії. Роками молодята фотографувалися біля танка радянської армії на постаменті, що слугував військовим меморіалом. Його демонтували попри нарікання та обурення за кілька місяців після вторгнення Росії в Україну.
Російські дрони регулярно нависають над музеєм Нарви, створюючи атмосферу залякування. У 2024 році росіяни прибрали вночі буї на річці Нарва, що позначали кордон. Такі тактики – частина гібридної війни, яку Росія давно веде проти колишніх радянських республік. У 2007-му Естонія стала однією з перших держав, що зазнала масштабної кібератаки з боку іноземної держави – тоді російські хакери паралізували урядові й фінансові сайти.
Боротьба проти російської пропаганди
З початку війни в Україні спроби Росії дестабілізувати ситуацію в Естонії лише посилилися. Торік з’ясувалося, що один начебто ліберальний професор соціології насправді був агентом Кремля. У 2023 році були пошкоджені автомобілі міністра внутрішніх справ Естонії та редактора російськомовного новинного сайту Delfi Narva.
«Нам вдається зупиняти більшість атак», – каже один із керівників департаменту естонської контррозвідки KAPO Гарріс Пуузепп. Розслідування нападів на автомобілі привело до арешту десяти осіб. Ці підозрювані були лише кінцевою ланкою довгого ланцюга і, ймовірно, навіть не знали, що за ними стоїть Росія, додає Пуузепп.
Путін використав риторику про нібито утиски російськомовного населення на сході України як привід для вторгнення в країну. Поки що спроби розпалити подібні настрої серед росіян в Естонії зазнають невдачі, пише The Economist.
Тепер політичні сили з «мирною» чи проросійською риторикою залишаються маргінальними. Найвідоміший апологет Путіна в Естонії Айво Петерсон здобув лише 11 000 голосів на останніх виборах до Європарламенту. При цьому він перебував під арештом за звинуваченням у держзраді. Але спроби Кремля вербувати російськомовних для дрібного саботажу через соцмережі майже не мали успіху. Частково тому, що уряд чітко дав зрозуміти: російських громадян, пов’язаних із силовими структурами Кремля, депортують, каже Пуузепп. Частина стратегії стримування – публікація проросійських постів у соцмережах і фотографій із поїздок до російських тренувальних таборів тих, кого депортували.
Російська пропаганда, що акцентує на «славетній перемозі над фашизмом» під час Другої світової війни, виявилася не здатною надихнути молодь російськомовної громади, коментує The Economist. Їхні батьки й дідусі з бабусями значно частіше відчувають ностальгію за Радянським Союзом. Проте прихована загроза залишається. «Це не означає, що в нас зовсім немає прихильників Путіна, – каже Пуузепп. – Але вони не організовані так, щоб можна було говорити про п’яту колону».
Відмежувати Росію від Естонії
Після здобуття незалежності автоматичне громадянство в Естонії отримали лише нащадки тих, хто мав його станом на 1940 рік. Росіяни, російськомовні та їхні нащадки повинні складати мовний іспит для отримання громадянства країни. Тим, хто не пройшов випробування, видають «сірі паспорти» – посвідку особи без громадянства. Їхні власники не мають права працювати в ЄС без дозволу, голосувати на загальнонаціональних виборах чи обіймати державні посади. Близько 80 000 росіян досі мають «червоні паспорти», тобто громадянство лише Росії, пише The Economist.
Розділеність двох громад росіян та естонців в Естонії багато років підсилювалася системою освіти. До реформи, яка почала діяти 2024-го, школи навчали або російською, або естонською мовами, хоча для вступу до ВНЗ та роботи в держустановах потрібні знання саме естонської.
Естонська мова, близька до фінської, славиться своєю складністю – вона має 14 відмінків. Формально випускники шкіл, які склали іспит із естонської, можуть претендувати на громадянство. Проте результати мовних тестів і досі відображають соціальну ієрархію: люди описують одне одного як «С1» або «В2» залежно від рівня володіння естонською.
«Існує велика й очевидна нерівність між російськомовною та естонськомовною громадами – у соціальному капіталі, зарплатах, освіті», – визнає мер Таллінна Євгеній Осиновський, що виріс у російськомовній родині. Бар’єр у спілкуванні часто важливіший за мовний, каже він і додає: «Якщо ти не маєш контактів з іншою мовною групою, це веде до браку довіри й розбіжностей у базових цінностях».
Із 2022 року уряд Естонії поступово відмежовує країну від Росії. Припинено видачу віз громадянам РФ, обмежено діяльність російського бізнесу, заборонено трансляцію російських телеканалів, знесено радянські пам’ятники. У 2025-му Естонія, Латвія та Литва від’єднали свої електромережі від російської системи.
У парламенті Естонії розглядається закон про виведення російських православних церков у країні з-під юрисдикції Московського патріархату. Школи мають перейти повністю на естонську мову викладання до 2030 року, але в місті Нарва для цього бракує вчителів естонської. Найпомітніша й водночас суперечлива зміна: мешканці з російськими паспортами більше не зможуть голосувати на місцевих виборах після кампанії 2025-го.
Війна в Україні об’єднала естонців, але розділила росіян у країні. Одні відчувають тягар симпатії до Росії, де залишилися рідні, інші обурені естонським націоналізмом, хтось захищає Путіна або мріє про братерство народів, як у минулі часи, пише The Economist. Молодші здебільшого відкрито приймають українських біженців, багато з яких говорять російською. Жорсткої прив’язки між паспортом та ідеологією немає: до Естонії росіяни приїздили, щоб втекти від репресій Путіна.
Але певна прихована лояльність до Росії в російській громаді зберігається. Пропутінські та антиєвропейські настрої переважно лишаються в соцмережах чи «на кухні».
Люди зібралися на набережній між замком Германа та річкою Нарва для вшанування 9 травня під час святкування Дня Європи в Естонії, 9 травня 2025 року. Фото Getty Images
Оборона майбутнього та зміцнення НАТО
Фіни, сусіди естонців із півночі, – приклад, як менша країна може чинити опір значно сильнішому агресору. Фінляндія вистояла в Зимовій війні 1939–1940 років проти СРСР, зберігши незалежність попри втрату територій. Відтоді Фінляндія десятиліттями будувала мережу бомбосховищ для населення. Естонці дивляться на них із сумом. «Люди хвилюються, особливо старші. Вони часто питають: «Де укриття?». Ми пришвидшуємо підготовку плану цивільної оборони», – каже мер Таллінна Євгеній Осиновський. Держава встановлює генератори, визначає, які супермаркети та АЗС працюватимуть як кризові центри.
Чотири роки тому дискусії про збільшення оборонного бюджету точилися жваво. Тепер політики єдині. Цьогоріч Естонія оголосила про підвищення витрат на оборону до 5,4% ВВП – більше, ніж вимагає навіть НАТО. В країні будують нову базу Альянсу, а в Нарві вперше дислокують естонські війська. Також оголошено про будівництво заводу з виробництва військових вибухових речовин із горючих сланців.
Путін стверджує, що вторгнення в Україну – це «оборона від НАТО». Але ця агресія тільки зміцнила Альянс. Швеція й Фінляндія, нейтральні в часи холодної війни, поспішили приєднатися до НАТО. Водночас адміністрація президента США Дональда Трампа погрожує вийти з НАТО. «Ми, звісно, покладаємося на союзників. Ми віримо в НАТО, – каже міністр оборони Естонії Ханно Певкур.




Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.