Друг України Борис Джонсон не припиняє виступати на підтримку України. Цього разу він написав статтю для The Washington Post, в якій наводить аргументи за вступ України до НАТО.
⚡️ Хто, на вашу думку, заслуговує на звання «Підприємець року 2024»? Дізнайтесь більше про кожного з кандидатів та проголосуйте за посиланням. Ваш голос визначить переможця номінації «Вибір аудиторії».
Десятиліттями ми використовували дипломатичні прийоми у розмовах про Україну і НАТО – це закінчилося абсолютною катастрофою.
Роками ми говоримо Україні, що в НАТО у нас політика «відкритих дверей», що вона має право «обирати власну долю» і що Росія не повинна мати права вето у цьому питанні.
І весь цей час ми непрямо натякали Москві, що Україна ніколи не приєднається до Альянсу, бо так багато членів НАТО самі використають власне право вето. Вголос про це ніхто не говорив, а насправді це і мали всі на увазі.
І що ж в результаті такої гри із гласними і негласними правилами? Чого ми досягли такою неоднозначною політикою?
Результатом стала найгірша війна в Європі за останні 80 років. Російський президент Володимир Путін знищив незліченну кількість життів, будинків, надій та мрій. Він знищив найменшу причину для співчуття до себе чи бажання потурати йому у його параної.
А ще він знищив будь-які аргументи проти членства України в НАТО.
Якби нам вистачило сміливості і послідовності у питанні вступу України в НАТО, якби ми дійсно мали на увазі те, що говорили, то цієї катастрофи можна було б уникнути.
Борис Джонсон
Раніше говорили, що українське суспільство надто розділене у питанні членства в НАТО, і до 2014-го це дійсно було так. Але подивіться на цифри тепер. Підтримка вступу в НАТО досягла безпрецедентних висот – 83%, згідно з нещодавнім опитуванням.
Раніше говорили, що українська армія не відповідає стандартам НАТО. Сьогодні українці використовують найрізноманітнішу зброю і обладнання від країн НАТО із неймовірною хоробрістю і вправністю.
НАТО взагалі немає чого навчити Україну у питанні ведення війни – насправді, вона може дати нам не один урок.
Також раніше найбільше говорили про те, що членство України в НАТО «спровокує» Путіна і Росію. Насправді ми ніколи не повинні були погоджуватися із таким аргументом.
Ми повинні були спиратися на реальний факт: НАТО не несе жодної загрози Кремлю, бо Альянс – це оборонний союз. Але країни-члени погодилися із цим нічим не підкріпленим аргументом; мушу зізнатися, що і сам погоджувався із ним певний час.
І подивіться до чого призвели наші відчайдушні зусилля не спровокувати його. Ми заспокоїли його самітом НАТО у Бухаресті у 2008-го. Українці хотіли План дій щодо членства в НАТО. Вони отримали теплі слова про майбутнє членство, але не ПДЧ. Путін був присутній на саміті і повідомив про своє задоволення його результатами.
І що він зробив далі? У 2014-му він вторгся на Донбас і в Крим, прикриваючись своєю фірмовою комбінацією відкритої брехні і жорстокості. Замість того, щоб натиснути на нього, ми вдалися до політики боягузливого умиротворення.
Замість того, щоб допомогти українцям вигнати його зі своєї країни, ми організували тристоронній «Нормандський формат», за якого до Росії і України ставилися так, ніби вони однаково винні. А всім було чітко відомо, що Росія – це агресор, а Україна – її жертва.
З того часу членство в НАТО теоретично було можливим, але всі знали, що Україні його не дадуть принаймні за життя усіх тих, хто на той час був за столом переговорів.
Танк Abrams. На початку вторгнення Росії постачання цих танків було за межею реальності. Тепер же США погодилися надати їх Україні Фото Gettyimages
Тому на долю українців випало найгірше з обох сторін. НАТО розкидалося достатньою кількістю обнадійливих слів про членство України в Альянсі, яких Путіну вистачило для його пропаганди про загрозу Росії.
І все ж реальність така, що НАТО не зробило нічого, щоб захистити Україну і сприяти її членству в НАТО.
Якби мене спитали до вторгнення Росії про те, коли Україна приєднається до НАТО, то я б сказав: «Коли рак на горі свисне або принаймні не в наступні 10 років».
Але, знову-таки, якби раніше мене спитали, чи відправимо ми Україні танки Challenger, Abrams або Leopard, то я б засумнівався у адекватності того, хто питає. Як у адекватності того, хто сказав би мені, що Путін вторгнеться в Україну.
Путін не напав би на Україну, бо боявся б її членства в НАТО. Він завжди знав, що це майже нереальна перспектива. Він напав, бо не без причини був переконаний, що Україну ніхто не захистить. Він напав, бо хотів відродити радянську імперію і був упевнений, що переможе.
Якби нам вистачило сміливості і послідовності у питанні вступу України в НАТО, якби ми дійсно мали на увазі те, що говорили, то цієї катастрофи можна було б уникнути.
Я знаю, що багатьом європейським столицям таку тезу важко прийняти, але її неможливо заперечити.
Заради стабільності і миру Україні потрібно чітко розуміти своє місце в архітектурі Північноатлантичного альянсу. Всі наші дипломатичні трюки і ухиляння треба зрубати під корінь.
Українцям необхідно дати все, що їм потрібно для того, щоб якомога швидше закінчити цю війну; а ми повинні почати процес прийняття України в НАТО і почати вже зараз.
І неважливо що там говоритиме Москва. Вона вже достатньо говорила і її слухали з повагою. Вона втратила право на заперечення після перших запущених Путіним бомб і ракет.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
