Лідери країн, топпідприємці, науковці світового рівня не побоялися приїхати до Києва на щорічний форум «Ялтинська європейська стратегія» (YES). У фокусі уваги – війна, майбутнє України та Європи. Що ми дізналися з найрепрезентативнішої конференції країни.
9–10 вересня відбувся 17-й форум «Ялтинська європейська стратегія» (YES) «Україна: на захисті нашої спільної свободи», який щорічно організовує Фонд Віктора Пінчука.
Форум, що вже дивовижно, відбувся офлайн у Києві й за складом та рівнем гостей не поступався попереднім заходам: керманичі країн (Зеленський, президент Латвії, премʼєр Польщі), знакові підприємці епохи (колишній СЕО Google Ерік Шмідт, гендиректор Baykar Defense Халюк Байрактар), мислителі світового рівня (Тімоті Снайдер, Енн Епплбаум, Ніл Фергюсон). Які зусилля й заходи безпеки знадобилися від організаторів, можна тільки здогадуватися. Відомо, що більшість гостей дісталися до Києва на окремому потязі УЗ, який ішов від польського міста Холм. А місце проведення не розголошували до останнього дня. З питань безпеки будь-яку інформацію з конференції, новини, пости, фото, відео не публікували до закінчення події.
Два десятки дискусій, інтервʼю, доповідей оберталися навколо війни, майбутнього України та Європи. Мої головні спостереження.
1. Світ повірив, що Україна може не просто не програти Росії, а військово перемогти Росію (контекст стрімкого й дуже успішного контрнаступу на харківському напрямку додав упевненості ораторам). Але, за відчуттями, українське розуміння перемоги відрізняється від європейського. Міністр оборони Олексій Резніков безапеляційно заявив, що перемога – це повернення до кордонів 1991 року. Володимир Зеленський ясно дав зрозуміти, що доки РФ не змінить свою позицію з «асвабадітєля» на агресора, який визнав помилку, перемовин не буде.
Про те саме говорять впливові депутати й члени уряду: з Росією нема про що розмовляти, росвлада неадекватно сприймає ситуацію, і єдині дієві переговори – на фронтах. Європейські співрозмовники не настільки категоричні: мовляв, усі війни закінчуються за столом перемовин, Крим – складне питання, а Україні треба вийти з війни країною, в якій можна та є кому жити.
2. Україна змінює правила гри. Виступи українських спікерів відрізнялися від толерантних спічів західних експертів прямотою, а інколи й різкістю. Міністр закордонних справ дуже критично прокоментував політику Індії щодо Росії, заступник голови Офісу президента Ростислав Шурма заявив, що ЄС узяв багато комітментів грошової допомоги, але надав хіба що десяту частину обіцяного. А премʼєр-міністр Денис Шмигаль докоряв МВФ за неквапливість і млявість у перемовинах з Україною.
Особливо контрастно це виглядало на тлі дуже експресивного, але беззмістовного спіча глави німецького МЗС, коли їй ставили незручні запитання щодо енергетичної політики її країни. Україна зробить добру справу для Європи, якщо навчить політиків називати речі своїми іменами.
3. Економіка – великий ризик і слабке місце України в цій війні. Риторика українських урядовців: ми не можемо без західної допомоги, але впевнені, що вона й надалі триватиме. Співрозмовники з уряду та ОП розраховують, що наступного року Україна отримає $35–40 млрд, з яких половину нададуть американці, близько третини – Європа, а решту буде закрито коштом МВФ.
Іноземні учасники набагато менш оптимістичні. Їхній настрій, імовірніше, свідчить: уряди на останньому диханні добігають цей рік, шукаючи ресурси для України. А що буде в 2023-му – велике питання, яке політики не квапляться порушувати на тлі рекордної інфляції та зростаючих рахунків за світло й тепло.
Склад спікерів теж був своєрідним маркером, хто розвʼязує економічні проблеми України, точніше, хто не розвʼязує. Наприклад, на сцені не було, здається, жодного українського підприємця (окрім Віктора Пінчука), і серед гостей їх теж було не дуже багато. Економічну частину закривали міністерка економіки Юлія Свириденко та заступник Єрмака Ростислав Шурма. Свириденко натхненно розповідала про прекрасну Україну досить віддаленого майбутнього, а Шурма відбивався від критичних запитань про податкову реформу «10–10–10». Він запевнив, що ця концепція зараз на рівні обговорення і без консультацій із західними партнерами Україна не робитиме різких змін. Чи переставлятиме уряд економіку на воєнні рейки і яким чином, залишилося незрозумілим.
4. Не парламентсько-президентська країна. Чи не кожен другий співрозмовник помітив і наголосив, що, мабуть, уперше в історії YES у дискусіях не беруть участь депутати. Взагалі. Натомість із Банкової було багато спікерів: Зеленський, Єрмак, Шурма, Подоляк. Хтось пожартував, що час прибирати слово «парламентська» з визначення форми правління. Самі депутати бачать у цьому позитив: мовляв, зараз великий бізнес не має впливу на народних обранців. І через антиолігархічний закон великі підприємці змушені триматися подалі від парламентарів.
5. Воєнний Київ – чудовий. Київ-2022 перевершив очікування як Еріка Шмідта, який уперше в Україні, так і Ніла Фергюсона, який завсідник на YES. І це дуже добре, що сотні опініон- і дисижн-мейкерів вирвалися з апокаліптичної інформаційної бульбашки CNN та інших ЗМІ й на власні очі побачили, як живе і працює країна під час війни. Екскерманич Google, чиї статки оцінюються в $24 млрд, напівжартома заявив, що після побаченого вже готовий інвестувати в Україну. В кожному жарті…
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
