Нова податкова модель «10–10–10» передбачає податок у розмірі 10% на прибуток, ПДФО та ПДВ. Її критикують за можливе суттєве зниження податкових надходжень до бюджету, створення в Україні офшору та невідповідність європейським нормам. Що на це відповідають автори реформи? Forbes зібрав основні аргументи дискусії економіста Юрія Гайдая та одного з авторів реформи Андрія Длігача
⚡️Даруємо 700 грн знижки на річну підписку на сайт Forbes. Діє з промокодом 700 до 28.04 Оформлюйте зараз за цим посиланням
Аргументи проти реформи
Юрій Гайдай, старший економіст Центру економічної стратегії
Це непрорахована ультраліберальна фіскальна реформа мирного часу. Причому реформа з далекого минулого, бо суперечить глобальному руху боротьби з офшорами та податковою оптимізацією.
Це концепція нового офшору, яка відповідає лише короткостроковим інтересам окремих галузей середнього та великого «нового» бізнесу. Короткостроковим, бо повністю ігнорує ризики недофінансування воєнних видатків.
Моделювання, на яке спирається концепція, істотно занижує прогноз податкових надходжень за теперішнього оподаткування. У порівнянні з моделюванням фіскального розриву Центру економічної стратегії річні надходження занижені на 112 млрд грн.
Найбільші пропоновані компенсатори є деструктивними для економіки або виглядають непропрацьованими та малореалістичними.
- Скасування відшкодування ПДВ для експортерів сировини. – Це виштовхуватиме ринки в тінь та зменшуватиме закупівельні ціни експортерів (наприклад агротрейдери, яким зараз затримують відшкодування ПДВ, уже схильні купувати зерно у виробників за «чорну» готівку, щоб уникнути сплати ПДВ).
- Додаткова рента з природного газу та «інших джерел». – Рента на видобуток газу прив’язана до середньої митної вартості імпортованого газу і за теперішніх цін уже й так суттєво перевищує виручку від продажу видобутого в Україні газу. З огляду на підвищення ренти на залізну руду з початку 2022 року і на важкий стан рудної та металургійної промисловості простору для збільшення надходжень ще на 50% не видно.
- Додаткові акцизи з алкоголю та сигарет. – Широко комунікуються як компенсатор, але навіть автори очікують зібрати з нього лише кілька мільярдів гривень, що є неістотною сумою.
- Відсутні будь-які деталі щодо бази та підходу до нарахування екологічних податків. – Найбільші активи-забруднювачі зараз зруйновані або знаходяться на тимчасово окупованій території, перспективи збирати навіть озвучені 1 млрд грн у місяць є дуже сумнівними.
Автори уникають пояснень, яким чином передбачено компенсувати значний додатковий дефіцит місцевих бюджетів, викликаний зменшенням ПДФО та податку на прибуток. Це ускладнює найуспішнішу українську реформу – децентралізацію, підточує стійкість місцевих громад.
Сподівання на те, що донори та міжнародні фінансові організації закриють додатковий фіскальний розрив, є безвідповідальним. Імовірність того, що донори захочуть додатково фінансувати новий український офшор коштом власних платників податків, прямує до нуля.
Пропонована ставка ПДВ є нижчою за мінімальну стандартну ставку у 15%, встановлену Євродирективою 112, та суперечить зобов’язанням щодо гармонізації із законодавством ЄС, які взяла на себе Україна в рамках євроінтеграції. Також пропонована ставка податку на прибуток є нижчою за мінімальну ставку для мультинаціональних корпорацій, передбачену другим блоком плану OECD/G20 BEPS (запобігання розмиванню бази оподаткування та перенесення прибутків у низькоподаткові юрисдикції).
Відповідь на критичні аргументи
Андрій Длігач, засновник бізнес-спільноти Board, один з авторів програми
«Ультраліберальна реформа».
На тлі пропозицій податку з транзакцій, або 2% чи 5% з обороту в запропонованій моделі «10–10–10», немає наразі навіть ПнВК (податку на відведений капітал), хоча на ньому якраз я б наполягав. Отже, це навіть просто повноцінно ліберальною реформою назвати важко.
«Суперечить глобальному руху боротьби з офшорами».
Запропонована модель переведе Україну з найнепривабливіших для інвестування в привабливі. Але навіть при такій реформі ми будемо далеко не офшором і податкове навантаження залишатиметься середнім. Більше того, запропонована система є перехідною – для запуску економічного відновлення й зростання. Можливо, одразу декларуватиме перехід до «15–15–15» у горизонті 3–5 років, що може бути одразу закріплено законодавчо й дозволить бізнесу проводити планування.
«Відповідає лише короткостроковим інтересам окремих галузей середнього та великого «нового» бізнесу».
Модель прорахована на вибірці з 206 бізнесів різних індустрій і масштабів. Малий, середній, великий, старий, новий бізнес всіх індустрій підтримує модель, яка дозволяє збільшити інвестиції, обілити зарплати, зупинити оптимізацію ПДВ тощо.
«Повністю ігнорує ризики недофінансування воєнних видатків».
Основна ідея в тому, щоб запропонувати модель включно з компенсаторами, яка дозволить залишити бюджетне фінансування в повному обсязі. Впровадження системи пропонується не раніше 2023 року. І може бути навіть відтерміновано до моменту перемоги України, якщо у ВР при обговоренні залишаться побоювання цифр «10–10–10».
«Скасування відшкодування ПДВ для експортерів сировини виштовхуватиме ці ринки в тінь».
Сумарний ефект від зниження податкового навантаження, зокрема й зменшення ПДВ, перекриває негатив від відміни відшкодування. Саме явище «уникнути сплати ПДВ» втрачає сенс. «Чорна» готівка, думаю, за традицією ще рік залишатиметься, доки не випрацюється нова звичка економічного ефекту «в білу».
«Автори уникають пояснень, як передбачається компенсувати значний додатковий дефіцит місцевих бюджетів, викликаний зменшенням ПДФО та податку на прибуток»
Не виникає додаткового дефіциту. Задачею моделювання було збереження місцевих видатків незмінними. Обговорюється, як допомогти громадам залучати більше інвесторів і бізнесу. Зростання ділової активності в регіоні/громаді є передумовою збільшення місцевих бюджетів.
«Покладання на те, що донори та міжнародні фінансові організації закриють додатковий фіскальний розрив, є безвідповідальним»
1. Для українських підприємців офшорами вже є країни Балтії, Польща, Болгарія, Чехія, Румунія та інші країни ЄС. Україна навіть за умов податкової реформи не стане офшором.
2. Додатковий фіскальний розрив (якщо він і буде суттєвим) буде тимчасовим.
3. Чим швидше Україна «стане на ноги» і зможе самостійно фінансувати власні видатки, тим швидше міжнародні партнери зможуть зменшити підтримку.
4. Підтримувати розвиток («вудка») більш ефективно, ніж підтримувати проїдання («риба»)
5. Це питання до наших партнерів, а не до нас самих – маємо пояснювати, аргументувати й домовлятися, а не вирішувати за партнерів.
«Пропоновані ставки суперечать зобов’язанням щодо гармонізації із законодавством ЄС»
1. Під час COVID-19 (і зараз) усе більше країн ЄС вдаються до знижених ставок ПДВ. У Польщі, наприклад, діють 0%, 3%, 5%, 8% (до речі, рівень, нижчий 5%, не дозволений в 112-й директиві для винятків. А кількість винятків обмежена двома).
2. 112-та директива також чітко вказує: «протягом перехідного періоду можуть бути відступи щодо кількості та рівня ставок».
Хто готував податкову реформу «10–10–10»
Над новою моделлю працювали команди Офісу президента на чолі з Ростиславом Шурмою, а також Міністерства економіки, зокрема, за участі першого замміністра Дениса Кудіна.
Окрім цього, в розробці концепту брали участь директор економічних програм Ukrainian Institute for the Future Анатолій Амелін, старший економіст Ukraine Economic Outlook Михайло Кухар та генеральний директор групи компаній Advanter Group Андрій Длігач.
КОМЕНТАРІ БІЗНЕСУ
Олександр Конотопський, засновник і керівник Ajax Systems
Пропоновані ставки – відмінні. Вони допоможуть бізнесу вийти з тіні. Але таку відповідальність, як у США, можна запроваджувати лише після проведення реформи правоохоронних органів та судів.
Практично в кожного українського підприємця «чорний пояс зі схематозу».
Більшість кешового бізнесу в країні – серйозна проблема для екосистеми. Наприклад, M&A практично неможливі. Бо купувати набір ФОПів чи ТОВ-одноденки ніхто із серйозних хлопців не буде. Багато в чому з тих самих причин інвестиції та кредити особливо недоступні. Та й нерівні умови для всіх. Якщо один схематозить, автоматично всі його конкуренти починають програвати. Або також повинні схематозувати. Замкнуте коло.
Володимир Поперешнюк, співзасновник компанії «Нова Пошта»
Податкова система «10–10–10», яку пропонує Ростислав Шурма, краща за систему «20–41,5–18». Чим менші податки, тим більше у підприємців залишається ресурсів для інвестицій у розвиток.
Але в проєкті міститься «троянський кінь» у вигляді посилення відповідальності за несплату та скасування пільг. ФОПи, будьте уважні.
Нібито логічний обмін: ми вам знижуємо податки, а ви всі повинні платити, щоб, не дай Бог, не знизилися податкові надходження. Це хибна ідея!
По-перше, якщо змінювати податки, а загальний збір залишати постійним, то податковий тиск на економіку залишається незмінним. А для економіки має значення саме загальний податковий тиск, а не як там розподіляються податки між економічними суб’єктами. Цю розповсюджену помилку роблять практично всі «автори» податкових систем. Хочуть і «рибку з’їсти», тобто податки знизити, і щоб загальний економічний рівень не знизився
По-друге, якщо посилити відповідальність за несплату, це може взагалі мати катастрофічні наслідки. Бо йдеться про кримінальну відповідальність.
У 2018 році нашу компанію не убезпечило від «маски-шоу» навіть те, що ми були дисциплінованими платниками податків. Наша правоохоронна система спочатку впроваджує справу, а потім ставить умову: або оскаржуй, або домовляйся.
Цього не можна допускати. Податки потрібно знижувати без жодних умов чи компенсацій! Кожен проєкт зниження податків повинен містити державні видатки, які підлягають скороченню. Тоді податкова реформа матиме шанс на втілення та посилення економічного розвитку.
Павло Шеремета, засновник Києво-Могилянської бізнес-школи
В розуміючому світі є більш-менш консенсус, що найбільшою проблемою України зараз є не рівень податків, а жахливий дефіцит економічної свободи, незахищеність прав власності (у тому числі, наприклад, на сплачений ПДВ) і соціалістичний рівень держвидатків, при якому безвідповідально пропагувати суперкапіталістичний рівень податків, бо це призводить лише до величезного дефіциту бюджету.
Очікувати, що наш дефіцит мають оплачувати США (де принагідно верхня ставка ПДФО під час ІІ світової війни була 90%), безвідповідально). Також зі світового досвіду відомо, що зниження податків у економічно невільній країні призводить не до економічного зростання, а лише до зниження доходів бюджету, а відтак до збільшення його дефіциту.
Сергій Фурса, заступник директора з питань торгівлі цінними паперами Dragon Capital:
Нещодавня історія на Шрі-Ланці чітко показує, як швидко настає дефолт після різкого невиправданого зниження податків. Це не призводить до зростання економіки, натомість дірка в бюджеті виростає миттєво. Отже, різко зростає борг. А значить, дефолт стукає в двері. Дуже проста та наочна картина.
Чи подобається бізнесу ідея щодо зниження податків? Звісно. Чи високі податки є основною проблемою в Україні? Ні. Стримувала зростання економіки відсутність верховенства права.
Однак під час війни податки не знижують. Війна – це дорого. Під час війни податки піднімають. На жаль. І дуже інфантильно вважати, що можна знижувати податки та вести війну. Так ще в історії нікому не вдавалося. І важливо памʼятати: західна допомога не може витрачатися на армію. На армію йдуть лише податки та «друкарський верстат».
Чи виграє бізнес, якщо податки зменшать? Спочатку так. А потім, коли руйнується макроекономічна стабільність, – запитайте бізнес на Шрі-Ланці, як їм там інвестиційний клімат під час дефолту?
Чи потрібно закривати дірки та боротися зі схемами? Звісно. Чи може це збільшити надходження до бюджету? Теоретично може. Може, навіть сильно. Але спочатку хай вони зростуть. І ми побачимо страшний профіцит українського бюджету. А потім уже вирішимо, що нам із цим профіцитом робити. Зворотний процес – злегка авантюристичний. А авантюри зі своєю економікою під час війни – погана ідея.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
