Санкційна машина повертається. РНБО розглядає три десятки справ щодо запровадження санкцій проти росіян та колаборантів. Що далі? Інтерв'ю з Олексієм Даніловим /Фото з особистого архіву
Категорія
Картина дня
Дата

Санкційна машина повертається. РНБО розглядає три десятки справ щодо запровадження санкцій проти росіян та колаборантів. Що далі? Інтерв'ю з Олексієм Даніловим

Олексій Данілов. Фото з особистого архіву

Секретар Ради нацбезпеки та оборони Олексій Данілов, 59, розповів про перші повоєнні справи із введення санкцій, можливу конфіскацію активів російських бізнесменів в Україні та перспективи Ріната Ахметова потрапити до реєстру олігархів.

У жовтні 2019 року, коли Олексій Данілов став секретарем РНБО, навряд чи багато хто в Україні міг спрогнозувати, що менш ніж три роки по тому він розповідатиме, що санкції проти Віктора Медведчука, запроваджені на початку 2021-го, були частиною підготовки української влади до повномасштабного вторгнення Росії.

До війни РНБО регулярно «підривала» інформпростір новинами про різноманітні санкції проти найодіозніших людей. Через руки Данілова пройшли рішення щодо топконтрабандистів, українських телеканалів, які транслювали російську пропаганду, та навіть сотень «злодіїв у законі».

Щоправда, під час війни «санкційна машина» РНБО працювала менш продуктивно, ніж зазвичай (хоча Данілов і стверджує, що робота не припинялася ні на секунду). Навіть санкції проти вищого політичного керівництва РФ було введено лише на початку червня.

Чому лише на пʼятий місяць після вторгнення? Чи планує РНБО санкції із наступною конфіскацією активів російських бізнесменів в Україні (Дерипаска, Гінер, Фрідман)? Що буде з реєстром олігархів, який мав зʼявитися ще у травні?

Forbes публікує скорочену та відредаговану для ясності версію інтервʼю із Олексієм Даніловим.

«Маємо понад 30 подань щодо накладення санкцій»

До війни санкції були «візитівкою» РНБО. Яке місце цей напрям займає у вашій роботі зараз?

У нас немає ніякої градації, ми не зупиняємо роботу у напрямку санкцій, навіть попри те, що в країні війна. Наразі у нас в роботі 32 подання від СБУ та Кабміну стосовно введення санкцій. Відпрацьовуємо їх, виноситимемо на голосування в РНБО, щойно президентом буде прийнято відповідні рішення. 

Це політичні справи на кшталт нещодавнього запровадження санкцій проти політичного керівництва РФ. Чи можна говорити про перші прецеденти конфіскації майна?

Це російський бізнес, підприємства з РФ, компанії, афілійовані з російським ВПК, посадові особи, банківські установи. Також є колаборанти. Прізвищ називати я не можу – допоки не буде рішення РНБО, підписаного президентом, ці матеріали мають гриф «Для службового користування».

Навіщо приховувати цю інформацію?

Інакше ми покажемо людям, що їхні справи розглядаються у РНБО на предмет конфіскації. Тоді вони можуть почати «позбуватися» активів.

НАЗК ще місяць тому передало до СБУ список російських і білоруських активів, які може бути конфісковано. Додатково передали документи до Верховної Ради, сподіваючись, що процес рухатиметься швидше. У вас є пояснення, чому СБУ повільно опрацьовує ці дані? 

НАЗК провело велику роботу, але воно не несе юридичної відповідальності за подані документи. СБУ зараз займається юридичним оформленням. І я більш ніж упевнений, що серед цих 32 подань є особи зі списку НАЗК. Усі хочуть, аби було швидко. Але нам потрібно, щоб з юридичної точки зору все було бездоганно. Інакше ми ризикуємо повторити випадки, як було із санкціями проти кримінальних авторитетів, коли у результаті ми мали проблеми через окремі помилки у прізвищах. Тому нині здійснюється ретельна верифікація всіх даних. 

Олексій Данілов. /Фото з особистого архіву

Олексій Данілов. Фото з особистого архіву

Тобто 32 кейси, які отримала РНБО, можна вважати ретельно перевіреними? 

За це несуть відповідальність структури, які їх підготували.

Найбільш очевидні «претенденти» на конфіскацію активів – Віктор Медведчук та його оточення. Чи є у вас розуміння, за яким сценарієм це може відбутися? 

Щодо Медведчука наразі триває судовий процес – не виключаю, що там можуть бути додаткові рішення. Але нагадаю, що Медведчук та його група перебувають під санкціями ще з 2021 року. Це, до речі, було складовою нашого комплексного плану з підготовки до російського вторгнення.

«Значна кількість політиків продовжує лобіювати інтереси російського бізнесу»

Очільник НАЗК Олександр Новіков розповідав, що, наприклад, у випадку з Вадимом Новинським, активним прихильником УПЦ МП, його відомство не отримувало свідчень про те, що дії Новинського мають ознаки колаборантських. Якими можуть бути такі ознаки з точки зору РНБО?

Ми працюємо з документами, а не з емоціями. Потрібні юридично оформлені докази. Якщо вони є, з підписами відповідальних осіб, які представляють структури, що за законом мають право на подання до РНБО, – тільки тоді ми можемо опрацьовувати конкретні рішення. Це стосується усіх випадків, хай би яке прізвище у них фігурувало.

Чи обурюватиме вас, якщо СБУ або інші структури так і не ініціюють санкції щодо осіб, які до та після війни підтримували або співпрацювали з РФ? Наприклад, політиків з ОПЗЖ або російських бізнесменів.

Слід розділяти справедливість та юридично оформлені докази. 

Днями ГПУ та ДБР не змогли арештувати обленерго, які асоціюються з російською групою VS Energy, – суд їм відмовив, попри детальний опис, як ця структура повʼязана з росіянами Гінером, Воєводіним та Бабаковим. Останній є чинним віцеспікером Держдуми РФ. Чи має РНБО підстави поділяти сумніви суду, що ці активи повʼязані із вказаними росіянами?

Ви памʼятаєте прізвище судді?

Ні.

Це питання треба переадресувати йому – як виходить так, що у він не бачить, що біле – це біле, а чорне – це чорне? Це питання також до системи, яка продовжує існувати. Що робити з нею та недоторканними структурами, які не піддаються жодному реформуванню?

Чи не означає цей кейс, що у питанні російського бізнесу в Україні ефективніше йти через санкції РНБО та конфіскацію, ніж класичним шляхом через усю судову систему? 

Треба, щоб закон однаково працював, незважаючи на те, який шлях ми обираємо. Законами не можна жонглювати. 

Що тоді робити із питаннями, які накопичуються у суспільства? Наприклад, чому Олег Дерипаска досі володіє Миколаївським глиноземним заводом, а ті ж VS Energy контролюють великі українські активи в енергетиці та готельному бізнесі? 

Це дуже небезпечна ситуація – якщо суспільство не отримує відповіді на прості запитання. Запит на справедливість загострюється з кожним днем війни. Несправедливо, коли російський олігарх продовжує володіти активами в Україні. На жаль, у нас залишається значна кількість політичних функціонерів, які продовжують лобіювати інтереси російського бізнесу. 

Ви натякаєте, що у владі є люди, які сприяють ухиленню росіян від санкцій? 

Я ні на що не натякаю. Ви, журналісти, можете провести розслідування. Чи хоча б подивитися, хто був куратором у Миколаївській області.

Про що йдеться?

Достеменно не відомо, що має на увазі Данілов, він відмовився дати більш розгорнуту відповідь на це запитання.

На місцевих виборах 2020 року «куратором» Миколаївської області у рамках підготовки президентської партії «Слуга народу» був Давид Арахамія. У Миколаєві минуло його дитинство та значна частина бізнес-карʼєри.

Миколаївський глиноземний завод (МГЗ) – одне з найбільших у Європі підприємств кольорової металургії. Завод посідав 88-ме місце у довоєнній редакції рейтингу Forbes «100 найбільших приватних компаній України». Підприємство увійшло до групи компаній РУСАЛ російського олігарха Олега Дерипаски ще на початку 2000‑х.

У 2016‑му, після того як Україна ввела санкції проти Дерипаски, він оголосив про продаж МГЗ одному з найбільших у світі сировинних трейдерів Glencore (Швейцарія). Доля цієї угоди вкрита мороком, принаймні Glencore нічого не повідомляв про її завершення. Нинішній директор МГЗ Віктор Кожевников у минулому керував заводами РУСАЛ у Росії.

Чи має бути факт того, що компанією володіє чи керує громадянин РФ, приводом для більш прискіпливої уваги до неї з боку правоохоронних органів? 

Звичайно. Така увага потрібна була заздалегідь. РФ знищувала цілі галузі, купуючи тут активи. Чому у нас не було суднобудування? Чому знищено алюмінієве виробництво? Це питання має коріння з 90-х років – ще тоді треба було приймати фундаментальні рішення, а не говорити, що ми одночасно і з «білими», і з «червоними». Але у сучасному світі це так не працює. 

Чи повинні ми говорити про заборону володіння росіянами бізнес-активами в Україні? 

Тут багатошарова система. Ми повинні розуміти, що жодної монополії не повинно бути і тут ідеться не про росіян, а загалом. Якщо є природна монополія, то за нею має бути абсолютний контроль держави. Правила для всіх мають бути однаковими.

Але якщо бізнес фінансує бюджет країни-агресора, то потрібно розуміти, що за це буде відповідальність. Бо за ці гроші купуются снаряди, танки та кулі.

«Санкції можуть наздогнати вас через певний час»

Запровадження санкцій проти військового та політичного керівництва Росії – радше політичний крок. Яке його практичне значення? 

Так, це радше політичні санкції. Я не думаю, що в них є активи в Україні. Проте санкції – така річ, яка може вас наздогнати за деякий проміжок часу. Наприклад, інші країни можуть ухвалити дзеркальні санкції до тих, що ввела Україна. А от вже там може бути зосереджено майно або активи.

Чому ми лише зараз запроваджуємо ці санкції, а не зробили цього одразу?

Є процедура. Потрібно було підготувати документи, їх розглянули на засіданні Кабміну, а потім предали до РНБО. Рішення щодо санкцій фізично не можна прийняти за один день. Крім того, в цей час ці документи перебувають під грифом «ДСК», і ми не можемо публічно щодо них комунікувати.

Чи є ризики, що введені санкції можуть скасувати через суди?

Є процедура оскарження. Сьогодні російські олігархи намагаються довести у судах, що вони білі та пухнасті. Розуміння, як працюватиме цей механізм, чи оскаржуватимуть рішення, прийде із практикою.

Наразі розглядається можливість створити «фонд покаяння» для російських олігархів, через який вони умовно можуть відкупитися від санкцій. Наскільки така позиція є прийнятною?

Тут дві частини – справа моралі та фінансів. Якщо хтось вважає, що за смерті можна відкупитися, то у мене є до цього велике питання. Але кожен випадок має розглядатись окремо. 

Яка подальша доля активів «Альфа-Груп»? Її власники Михайло Фрідман, Петро Авен та інші публічно засудили війну, але це бізнесмени зі списку Forbes, відповідно, вони є великими платниками податків у РФ. Чи можна націоналізувати їхні активи в Україні?  

Я вважаю, що все потрібно робити відповідно до закону і не робити винятків. На сьогодні щодо цих активів жодних документів у нас немає. Якщо вони зʼявляться, будемо їх розглядати та приймати відповідне рішення. 

Українські активи «Альфа-Груп»

(Натисніть «Читати більше», щоб відкрити повний текст)

В Україні Фрідману, Авену з партнерами (Герман Хан, Олексій Кузьмичов та Андрій Косогов) крім Альфа Банку належить компанія IDS Borjomi (бренди «Моршинська», «Миргородська»), Фрідман – один з ключових акціонерів найбільшого телеком-оператора України «Київстар».

У Фрідмана два паспорти – російський та ізраїльський, з 2017 року він живе в Лондоні. У 2013-му бізнесмен отримав $14 млрд за продаж 25% ТНК‑ВР державній «Роснефти». За їхнє інвестування відповідає холдинг LetterOne, заснований Фрідманом, Ханом та Кузьмичовим.

У 2018 році Фрідман та Авен потрапили до списку людей, наближених до президента РФ Володимира Путіна, складеного Мінфіном США. Обидва бізнесмени відкидають будь-які зв’язки з диктатором. 

Фрідман народився і виріс у Львові, вчився у Московському інституті сталі і сплавів, де був сокурсником багаторічного помічника Путіна Владислава Суркова. Авен перетинався з президентом РФ на початку 1990-х, коли був членом першого пострадянського уряду РФ, а Путін працював у команді мера Санкт-Петербурга Анатолія Собчака.

«Чи увійде до реєстру олігархів Ахметов? Треба дивитися»

Що відбувається з реєстром олігархів? РНБО продовжує над ним працювати? 

Ця робота не припинялася. Зараз ми чекаємо на указ президента щодо затвердження положення [щодо реєстру]. Щойно це станеться, ми перейдемо до практичної роботи. Це не емоції, ми орієнтуємося виключно на розрахунки та документальний супровід.

Чи змінилися критерії?

Законодавець не вносив зміни до закону, тому критерії залишилися такі самі. 

Наразі українські телеканали транслюють інформаційний марафон «Єдині новини». У такому разі критерій медіа нівелюється? 

Ні, марафон тут ні до чого. Людина або є власником телеканала, або ні. Якщо людина володіє медіа, вона підпадає під дію закону, незважаючи на те, чи транслює це медіа марафон.

Дані про медіаактиви має надати Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення. Дані щодо монополії – Антимонопольний комітет. Інша річ, що могли змінитися обставини. Ми працюємо з документами, актуальними на сьогодні. 

Це рішення [про включення до реєстру олігархів] не буде прийматися одномоментно – ми повинні попередити людину, запросити її на засідання, вислухати її пояснення.

Чи увійде до цього переліку Рінат Ахметов після всього, що сталося з його бізнесом під час війни? 

Треба дивитися. Він дуже багато активів втратив у Маріуполі та Донецькій області. 

Якщо казати не про Ахметова, а загалом, то ми можемо вважати олігархом будь-яку досить заможну людину. Припустимо, в неї є будинки, машини та гелікоптери, але все це придбано у кредит, який вона досі не покрила. Тож постає питання, чи можна таку людину називати олігархом? 

Матеріали по темі