Очільник НАЗК (Нацагентство з питань запобігання корупції) Олександр Новіков – про конфіскацію активів Медведчука, Шарія та Мураєва, шанс для росіян вийти з-під санкцій через «фонд покаяння» та переосмислення ідеї реєстру олігархів.
Нацагентство з питань запобігання корупції, яке у мирний час займається перевіркою декларацій держпосадовців, після 24 лютого стало однією з головних структур, яка займається санкціями. Інше нетривіальне завдання команди очільника НАЗК Олександра Новікова, 40, – пошук активів росіян та українців, лояльних до путінського режиму, які Україна могла б конфіскувати.
Зараз у цьому списку 13 000 фізичних та 3000 юридичних осіб (перелік активів можна знайти на спеціально створеному порталі). Його перша редакція зʼявилася на столі у Новікова ще на початку березня.
Наприкінці травня, після того як Верховна Рада з другої спроби ухвалила законопроєкт №7194, до перших лав цієї «черги» долучилися українські бізнесмени та політики: у першому списку на потенційну конфіскацію з 22 фізосіб та компаній чільні місця займають Віктор Медведчук разом з найближчим оточенням, Євген Мураєв та Анатолій Шарій.
Щоправда, згідно з фінальною редакцією закону про конфіскацію, НАЗК поступилося Мін’юсту роллю основного органу, який відповідає за стягнення активів. Втім Новіков продовжує шукати. «Конфіскація майна – другорядне завдання. Це важливий сигнал для наших міжнародних колег, однак першочергова мета – спонукати російських високопосадовців до масових звільнень, а олігархів – до припинення фінансування російської воєнної кампанії проти України», – каже він.
Хто ще з українських і російських бізнесменів може потрапити до санкційно-конфіскаційного списку?
Це скорочена та відредагована для ясності версія інтервʼю Олександра Новікова.
«НАЗК знайшло всі активи росіян і білорусів в Україні»
Скільки загалом людей та компаній знаходиться під санкціями?
Близько 1400.
Минулого тижня ви передали до РНБО список російських і білоруських активів, які можуть бути конфісковані. Який його статус?
З початку війни ми займалися формуванням санкційних списків, на це нас уповноважили Офіс президента (ОП) та МЗС. Ми готували їх для наших партнерів – це 40 країн світу, які приєдналися до санкційної коаліції.
Ми передали ці списки три тижні тому СБУ, яка має передати їх на розгляд РНБО. Поки цього так і не сталося. Позавчора ми передали цей перелік до Верховної Ради, сподіваємося, вони відреагують швидше.
Чи готові міжнародні партнери долучитися та чи працюють міджнародні санкції?
Очевидно, так. І це не лише наша думка, це кажуть світові експерти. Наприклад, накладання санкцій на Іран в 1970-х роках дозволило запобігти створенню в країні ядерної зброї.
Раніше конфіскувати майно під санкціями могли лише у США, де зосереджено активів РФ на понад $300 млрд. Там достатньо указу президента.
Наразі в Канаді відповідний законопроєкт перебуває на третьому читанні. Щоб конфіскувати активи в Європі, потрібно прийняти відповідні закони й там. У Польщі та Литві точаться дискусії щодо прийняття законів про конфіскацію цих активів.
Як спонукати інші країни піти на цей крок?
В ОП під керівництвом Андрія Єрмака створена робоча група, яка займається цими питаннями. Розроблений міжнародний санкційний договір. Очевидно, що якщо більшість країн погодиться конфіскувати активи росіян, то іншим буде важко пояснити свою незгоду. До кінця року, сподіваюся, ми отримаємо перші підписи під цим текстом.
Ви продовжуєте пошук активів?
НАЗК, як нам здається, знайшло всі основні активи росіян та білорусів, які знаходяться в Україні. Ми зробили це ще на початку березня до ухвалення законодавства. Список передали Міністерству економіки. Спочатку передбачалося, що саме НАЗК звертатиметься до Вищого антикорупційного суду щодо конфіскації активів, проте президент наклав вето на закон у такій редакції, і наразі цим буде опікуватися Міністерство юстиції.
Що буде далі зі списком у 13 тисяч «кандидатів на санкції», який ви сформували?
Ми передали його партнерам у США, Великій Британії, ЄС, Швейцарії, Японії, Австралії та Новій Зеландії. Поступово вони накладають санкції на деяких із цих осіб чи компаній. Але й Україна має виконати свою частину роботи – йдеться про санкції проти цих же осіб за рішенням РНБО. З 24 лютого ми так і не наклали санкції на жодного росіянина чи білоруса.
Я розумію чому: у нас не було законодавства, яке дозволяє ефективно конфісковувати активи. Але зараз воно є, тому санкції на часі. Тим паче що нещодавно наші представники відвідували офіси Європолу та Єврокомісії у Гаазі та Брюселі, де зустрічалися з керівником департаменту санкцій держдепа США. Якщо коротко, то проговорили, що Україна також має йти шляхом накладення санкцій.
«Ідея реєстру олігархів втратила актуальність»
Наскільки нам відомо, створення реєстру олігархів відтерміновується. Коли він запрацює? Чи ця ідея через війну втратила актуальність?
На мою думку, втратила актуальність, адже люди, яких ми раніше вважали олігархами, втратили центри свого впливу. Йдеться не тільки про бізнес, а й, наприклад, про телеканали. Коли ми виграємо війну, одним з головних завдань буде вступ до ЄС, а значить, боротьба з корупцією та створення єдиних умов для всіх. Олігархам немає місця у такій системі, вони перетворяться просто на великий бізнес.
Чи є наразі зрозумілий механізм, як конфіскувати активи, наприклад, Віктора Медведчука?
Є два види конфіскації – кримінальна й адміністративна. Законопроєкт №7194 створює додаткову адміністративно-правову процедуру конфіскації активів. Медведчук, Євген Мураєв та Анатолій Шарій підпадають під ознаки колобараційної та терористичної діяльності. Їхнє майно можна конфіскувати за кримінальним провадженням та за законом №7194.
Очевидно, що кримінальна справа Медведчука – це довгий процес. Однак закон №7194 передбачає досить швидку судову процедуру, яка триває до 15 діб: 10 днів – на рішення суду та ще 5 – на розгляд справи у випадку апеляції. Важливо, аби РНБО наклало санкції на тих людей, на яких вже наклали санкції наші західні партнери. Наразі цього досі не зроблено. Тому й Мінʼюст поки не може звернутися до суду.
Якщо говорити про більш широке коло звʼязків Медведчука, наприклад, Ігоря та Григорія Суркісів, їхні активи можуть потрапити під санкції?
Конфіскація майна братів Суркісів або інших олігархів можлива за двох умов: за кримінальним провадженням або через внесення у санкційні списки. Поки вони не внесені ані в українські, ані в міжнародні санкційні списки.
А як щодо Вадима Новинського, який у минулому був громадянином Росії й активно підтримує Московський патріархат в Україні?
Ми не вносили Новинського до санкційних списків, оскільки до нас не надходило повідомлень щодо його причетності до колабораційної діяльності, не були надані відповідні докази. Такі повідомлення можуть надсилати всі охочі.
Крім того, якщо в Україні буде таки створено реєстр олігархів, ми проводитимемо перевірки щодо осіб, які потрапляють до реєстру, та, можливо, виявимо нові факти про цих людей. Наразі парламент заборонив на час воєнного стану проводити повні перевірки декларацій.
Чи можуть потрапити під конфіскацію активи колишніх депутатів ОПЗЖ?
З цим питанням потрібно звертатися до СБУ, цим наразі опікуються вони.
«Російський фонд покаяння»
Чи входить до санкційних списків власник ТРЦ «Гулівер» та мережі «Ельдорадо» Віктор Поліщук? ЗМІ називають його дружину родичкою експрезидента РФ Дмитра Медведєва.
Ні. Ми акцентували увагу на тому, щоб облікувати кожного росіянина та білоруса, які причетні до війни в Україні. Мета санкцій – і це передбачено документами групи Єрмака – Макфола – зруйнувати адміністративну вертикаль у РФ. Тому пріоритетність накладення санкцій вибудована таким чином: Путін – олігархи – чиновники найвищого рівня – органи «авторитарної інфраструктури»: силовики, судді, прокурори і так далі. Всього є десять категорій.
У переліку фізосіб та компаній, чиї активи можна конфіскувати в Україні, є співвласник російської компанії Wildberries Владислав Бакальчук. Це далеко не найбільший російський бізнесмен. Чому саме він фігурує у списку?
Один з критеріїв співучасті у війні – якщо твоя компанія сплачує суттєві суми податків до бюджету РФ. Власне, у документах Єрмака – Макфола прямо йдеться про те, що під санкції можуть потрапити всі учасники російського списку топ-100 найбагатших від Forbes.
VS Energy – одна з двох великих російських бізнес-груп, що зберегла український бізнес після 2014 року. До неї ще тоді було багато питань, адже один з власників – Олександр Бабаков – є віцеспікером Держдуми РФ та голосував за анексію Криму. Чи можна говорити, що низка обленерго та мережа готелів Premiere, яку контролює VS Energy, тепер є одними з перших кандидатів на конфіскацію?
Наскільки мені відомо, так, але це питання до Мін’юсту. Якщо говорити більш широко, то, якщо великі російські бізнесмени хочуть зберегти хоч щось зі своїх активів, у них немає іншого виходу, окрім як публічно засудити війну та путінський режим і взяти участь в умовному «російському фонді покаяння» на відновлення України.
Нещодавно PINBank, що входив до орбіти VS Energy, купив Олександр Ярославський, 2017-го він став власником рудника «Суха балка», який до цього належав Роману Абрамовичу. Чи можуть бізнес-звʼязки з росіянами викликати питання до українських бізнесменів з точки зору санкцій?
Безумовно.
Чому в списку українських активів росіян під конфіскацію немає Миколаївського глиноземного заводу Олега Дерипаски?
Ще на початку війни ми сформували списки активів, які найлегше було б конфіскувати за рішенням суду. Цей обʼєкт є очевидним з точки зору того, кому він належить, але він має таку структуру власності, що отримати швидке рішення суду може бути не так вже й просто.
Ще один очевидний актив – мережа Brocard. Її можуть конфіскувати?
НАЗК все ж не має повноважень вирішувати такі питання, але я особисто вважаю, що нам треба якомога швидше конфісковувати корпоративні права росіян у великому бізнесі. Інакше вони просто вб’ють їх та додатково нашкодять нашій економіці.
Як варто сприймати таких бізнесменів, як Костянтин Григоришин та Павло Фукс, чиї бізнес-інтереси сконцентровані здебільшого в Україні, але при цьому вони все одно дотичні до Росії?
Вони також можуть потрапити під вторинні санкції, якщо проводили певні операції з підсанкційними особами чи компаніями із РФ.
Чи потрібно Україні форсувати конфіскацію великих і дуже резонансних активів, як-от українські компанії «Альфа-Груп»: Альфа-Банк, «Київстар» та IDS Borjomi? Чи, можливо, у даному випадку більш підходящим є, як ви висловились, «шлях покаяння» з осудом війни та виплатою Україні компенсації?
По-перше, санкції буде накладено на всіх російських олігархів. Якщо вони не засудять публічно війну, Путіна та не визнають територіальну цілісність України включно з Кримом і Донбасом, вони втратять усе майно в Євросоюзі. По-друге, група Єрмака – Макфола найближчим часом напрацює рамки подальших дій підсанкційних осіб і можливу процедуру виходу з-під санкцій, у тому числі шляхом передачі коштів чи активів у «фонд покаяння». Поки триває обговорення цієї ідеї. Остаточне рішення прийматиме президент України.
Наскільки мені відомо, Михайло Фрідман консультується з українською владою стосовно того, щоб отримати українське громадянство та перереєструвати основні активи до України. Такий сценарій можливий і для інших великих російських бізнесменів українського походження, наприклад, це Віктор Вексельберг, який народився у Дрогобичі.
Це податки, що вигідно Україні. Фінансувати знищення режиму Путіна коштом російських олігархів – мабуть, це найкраще, що може зробити Україна за таких обставин. Це вигідно і самим росіянам, адже Путін руйнує та вбиває російську економіку та росіян також.
Чи ускладниться процес накладення санкцій на Фрідмана, якщо він відмовиться від громадянства РФ та залишиться громадянином лише Ізраїлю?
Плани експертної групи щодо санкцій передбачають створення санкційної коаліції, до якої мають приєднатися Туреччина, Ізраїль та, за можливості, ОАЕ. Я думаю, Ізраїль точно приєднається до цієї коаліції, враховуючи дії РФ, які часом відверто характеризують її як фашистську державу.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.