Категорія: Світ
Дата: 09 серпня 18:01

Завдати шкоди, не розвʼязуючи війну. Чому Іран та його союзники не готові до повномасштабного конфлікту з Ізраїлем? Аналіз WSJ

Forbes

4 хв читання

Світ затамував подих в очікуванні початку повномасштабного збройного конфлікту між Іраном й Ізраїлем після вбивства нібито ізраїльськими шпигунами політичного лідера ХАМАСу Ісмаїла Ханії у Тегерані. Але початок війни між давніми ворогами – не гарантований факт. Wall Street Journal розглядає причини за і проти воєнних дій для обох країн. Forbes переказує головне з матеріалу.

Експерти, з якими поговорив WSJ, схиляються до думки, що ірано-ізраїльська війна буде складною для обох країн, але саме Іран у гіршому становищі. Втім, для Тегерана важливіше продемонструвати рішучу відповідь Тель-Авіву, щоб той не відчував безкарність за операції проти Ірану останніх кількох місяців.

Напасти не можна пробачити

З одного боку, Іран не може собі дозволити війну з Ізраїлем, бо долучитися можуть США, а цього Тегеран не потягне точно, враховуючи проблемну економіку країни. Та й іранці ще не до кінця оговталися від останнього восьмирічного конфлікту з Іраком. І хоч мілітарна ліванська група Хезболла, яку підтримує Іран і чиїми руками іноді відповідає Ізраїлю, має непоганий арсенал ракет, вона здебільшого просто спостерігала за тим, як Ізраїль рівняв Газу із землею і ліквідував її лідерів.

З іншого боку, Іран може вважати, що зобовʼязаний відповісти на ізраїльський удар минулого тижня по Бейруту, в якому загинув один із топкерівників Хезболли, і на вбивство лідера політичного бюро ХАМАСу Ісмаїла Ханії в Тегерані. Причетність до останньої операції Ізраїль відкрито не визнавав.

Іран і Хезболла спробують зіграти у гру «завдай значної шкоди Ізраїлю, але так, щоб не розвʼязати війну». Втім зробити це буде непросто, адже ізраїльська розвідка всюди.

Незалежний політолог Алі Фадлалах, який працює в Бейруті і знайомий із поглядом Хезболли, сказав, що мілітарна група та Іран не хочуть повномасштабної війни, але також не бажають, щоб Ізраїль сприйняв їхнє небажання війни як «дозвіл на перетин червоних ліній».

Західні чиновники вважають, що Іран і Хезболла здійснять атаку на Ізраїль найближчими днями, але все ж не втрачають надію на те, що дипломатичні зусилля і збільшення американської присутності у регіоні допоможуть відкласти напад чи помʼякшити його. Навіть арабські дипломати намагаються переконати Тегеран знизити градус напруги.

США вже попередили Іран про те, що його нещодавно обраний уряд та економіка країни можуть зазнати нищівного удару, якщо Тегеран здійснить повномасштабний напад на Ізраїль, заявив WSJ один з американських чиновників. Арабські дипломати передали подібні попередження Ірану та намагалися переконати його задуматися над цим.

Зі свого боку Ізраїль заявив про готовність швидко відповісти на будь-який удар і навіть попередити його, якщо це необхідно. Пентагон наказав відправити на Близький Схід додаткові крейсери та есмінці, здатні нести протиракетну оборону, пише WSJ. А також додаткові підрозділи протиракетної оборони наземного базування та ще одну ескадрилью винищувачів. Цим вони посилюють військові активи в регіоні, які вже включали авіаносну ударну групу та додаткові військові кораблі.

Цього тижня лідер Хезболли Хассан Насралах сказав, що його група точно хоче відплати, але у свій час. «Їхні уряд, армія, суспільство, поселення й окупанти в очікуванні, …яке є частиною покарання», – заявив він про Ізраїль.

Але Хезболлі, яка також є політичною партією, треба думати і про своїх виборців, які не надто хочуть війни. Під час останньої війни цієї організації з Ізраїлем у 2006-му ліванці й араби регіону підтримали її сміливість, але не цього разу.

«Наразі ситуація геть інакша, ніж у 2006-му, – пояснює Самі Надер, директор Інституту політології при Університеті Святого Йосипа у Бейруті. – Ліванці пережили економічний колапс, люди втратили заощадження в банках, місцева валюта втратила 98% вартості, високий рівень безробіття. Виборці партії на півдні вже один раз втратили свої будинки, другий раз вони цього не хочуть. Зараз невідповідний час для війни з Ізраїлем».

Іран, можливо, теж не хоче втрачати обличчя, враховуючи, що у нього під самим носом вбили союзника, але для нової влади країни важлива думка громадян. Новообраний президент Масуд Пезешкіян пообіцяв виборцям, що розвʼяже проблему надмірних релігійних обмежень, економічного спаду і налагодить відносини із Заходом, а повномасштабна війна навряд чи дасть йому це зробити. Втім, у військових рішеннях перевагу мають Корпус вартових ісламської революції і верховний лідер аятола Алі Хаменеї, зазначає WSJ.

До всього війна також може призвести до регіональних дипломатичних витрат для Тегерана, який останніми роками покращив відносини зі своїми арабськими сусідами, пояснює WSJ.

Видання визначає три можливі варіанти дій для Ірану:

Власна операція вбивства якогось лідера на території Ізраїлю. Недолік: в Ірану немає відповідних розвідувальних потужностей, які б допомогли таке провернути.
Завдати масованого удару по Ізраїлю, як це було у квітні. Недолік: ризик удару у відповідь по Ірану.
Атака на Ізраїль руками мілітарних організацій Лівану, Ємену, Іраку і Сирії, можливо, навіть із кількох фронтів. Перевага: можливість розпорошити сили Ізраїлю у різних напрямках.

Виснажена ізраїльська армія

В Ізраїлі є ті, хто закликає до операцій у Лівані, щоб відкинути Хезболлу від кордонів країни. Прихильниками цієї ідеї є уряд Беньяміна Нетаньяху і, якщо вірити опитуванням, більшість ізраїльтян. Якщо мілітарне угруповання нападе першим, в Ізраїля буде привід розпочати цю операцію.

Але не бракує в країні й тих, кого непокоїть відкриття ще одного фронту – таких особливо багато серед діячів оборонної сфери. Ця група вважає, що армія країни й так обтяжена боями у Секторі Гази та наразі сильно залежить від виснажених резервістів.

Крім того, ізраїльтянам не вистачає боєприпасів, згідно зі свіжими судовими документами.

Два джерела WSJ з американських держструктур кажуть, що Штати пильно стежать за ситуацією, але не вірять, що Іран може організувати щось більше, ніж було у квітні. Зрештою, американське посольство у Бейруті, як й інші дипломатичні місії, не оголошували про евакуацію співробітників.

Матеріали по темі