Категорія
Світ
Дата

Прем'єр Ізраїлю Нетаньяху роками успішно вибирався зі скандалів. Як через судову реформу він опинився у безвиході – розмірковує NYT

Прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху жестикулює під час виступу на засіданні правого блоку в Кнесеті (парламенті Ізраїлю) в Єрусалимі 20 листопада 2019 року. /Getty Images

Прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху жестикулює під час виступу на засіданні правого блоку в Кнесеті (парламенті Ізраїлю) в Єрусалимі 20 листопада 2019 року. Фото Getty Images

Премʼєр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху відомий тим, що натравлює одну політичну силу на іншу. Але тепер ця тактика призвела до того, що він застряг між ультраправою коаліцією і розлюченою публікою, яку обурив план уряду ослабити судову гілку влади. New York Times розглядає становище ізраїльського премʼєра – Forbes вибирає головне з матеріалу.

Головні матеріали Forbes Ukraine у email-розсилці. Раз на тиждень на вашій пошті.

Лише рік тому здавалося, що політична карʼєра Беньяміна Нетаньяху, ізраїльського премʼєра із найдовшим терміном при владі, добігла кінця. У рамках судової справи про корупцію державні прокурори запропонували Нетаньяху угоду: він визнає себе винним і уникає вʼязниці, а натомість залишає політику на сім років.

Нетаньяху, який заперечує звинувачення у корупції, відмовився від угоди, суд триває, а підсудний тим часом минулого року став премʼєром утретє. За це його прозвали фокусником, який може у будь-якій ситуації вийти сухим з води.

У понеділок Нетаньяху спробував провернути ще один умілий трюк. Після того, як реформа про обмеження судової гілки влади Ізраїлю викликала обурення людей і вуличні протести, ухвалення змін у судову систему перенесли на пізніший термін, залишивши час для закулісних перемовин. Так його коаліції ультраправих і релігійних ультраконсерваторів вдалося втриматися при владі – принаймні до наступної кризи.

Така соціальна криза поглинає всю увагу премʼєра і не дає йому зосередитися на довгострокових цілях, таких як зміцнення дипломатичних відносин із арабським світом і співпраця із США для подолання загрози іранської ядерної програми.

«Він – фокусник, який завжди витягає кролика із капелюха, – сказав Аншель Пфеффер, біограф Нетаньяху. – Але тепер йому дедалі складніше і складніше знаходити кроликів».

Хоч він і прихильник секуляризму, Нетаньяху роками підтримує плідний політичний союз із ультраортодоксальними єврейськими партіями. Європеєць за походженням, він позиціонує себе захисником євреїв, які походять із Середнього Сходу. У нього теплі відносини із Володимиром Путіним, але йому вдається підтримувати тісні звʼязки зі США. Він часто збирає у свою коаліцію партії і правого, і лівого спрямування, щоб мати змогу зіштовхувати їх лобами за потреби.

Така його здатність дружити із протилежними таборами дозволила йому у 2020-му дійти дипломатичної згоди із трьома арабськими країнами, які зреклися будь-яких відносин із Ізраїлем, доки не буде створено Палестинську державу. Тоді Нетаньяху навіть не треба було обіцяти віддати палестинцям території.

Цього разу все інакше

Але у понеділок склалося таке враження, ніби у Нетаньяху немає простого виходу із цієї кризи, у яку він загнав себе, свій уряд і свою країну. Він виграв собі трохи часу, але його політичні союзники і протестувальники вимагатимуть остаточного рішення.

Якщо після квітневих канікул Нетаньяху послабить або скасує судову реформу, він ризикує безповоротно зруйнувати союз із ультраправими партіями, який дав йому парламентську більшість.

Якщо ж він ухвалить цю реформу, яка зменшує незалежність Верховного суду і обмежує його здатність контролювати уряд, він ризикує поглибити і продовжити соціальну кризу, яка спровокувала страйки у лікарнях, аеропортах і школах, а також незадоволення військових.

«Це безвиграшна ситуація», – сказав Пфеффер.

Для багатьох Нетаньяху вже дещо втратив – свою репутацію надійного політика, який на перше місце ставить стабільність і безпеку Ізраїлю.

Перед вступом на посаду у грудні він пообіцяв союзникам і журналістам, що сприятиме рівновазі в країні, хоч він і сформував найбільш ультраправу і релігійно консервативну коаліцію в історії країни.

Але рішення Нетаньяху звільнити міністра оборони Йоава Ґалланта за попередження про небезпеку судової реформи для національної безпеки вказує на те, що він лідер, який керується політичними мотивами, а не національною безпекою.

Крім того, громадські заворушення, загальнонаціональні страйки, тимчасове припинення надання медичних послуг, зупинка польотів, шкіл і навіть прибирання сміття навряд чи свідчать про стабільність.

Опитування національного телеканала Kan у понеділок показало, що думка ізраїльтян про Нетаньяху змінюється. Вперше більшість ізраїльтян висловилася за те, щоб їхнім лідером став Бенні Ґанц, опозиційний політик і колишній голова міноборони, а не за теперішнього премʼєра. Майже дві третини не згодні зі звільненням Ґалланта і майже стільки ж виступають за негайне скасування проєкту судової реформи.

Союз, народжений із безвиході

Ця проблема корінням сягає рішення Нетаньяху піти на вибори, попри відкриту проти нього судову справу за звинуваченням у корупції. Це рішення призвело до розколу між ним і його більш поміркованими союзниками, тому йому не залишилося нічого іншого, окрім як податися до праворадикалів і ультраконсервативних партій.

Утворивши із ними блок, Нетаньяху, який сам є правим політиком, виявився найлівішим серед союзників. Через вдячність за союз він змушений просувати пріоритети коаліційних партнерів, такі як глибока судова реформа, і він більше не може бути урівноважувальною силою між протилежними цілями, як це було у попередніх коаліціях.

Критики стверджують, що Нетаньяху сам не проти підрізати повноваження суду, щоб закрити свою корупційну справу, – премʼєр такі звинувачення заперечує. Втім, саме Яров Левін і Сімча Ротман, союзники Нетаньяху по коаліції, активно просувають судову реформу останні кілька тижнів, а не сам премʼєр-мінстр.

Союзники тричі премʼєра підривають ще й міжнародну політику Нетаньяху, що найбільше його непокоїть.

Ітамар Бен-Ґвір, міністр нацбезпеки із ультраправими поглядами, розізлив мусульман, увійшовши із поліцією до мечеті Аль-Акса. А ультраправий міністр фінансів Бецалель Смотрич викликав обурення, коли нещодавно заявив, що палестинців не існує, і закликав ізраїльську державу «стерти» палестинське місто, яке стало центром останнього насильства на західному березі річки Йордан.

Такі дії шкодять трьом цілям Нетаньяху:

  1. Вперше налагодити звʼязок між Ізраїлем і Саудівською Аравією.
  2. Зміцнити звʼязок між Ізраїлем і ОАЕ, який він допоміг налагодити у 2020-му.
  3. Заручитися підтримкою США у знищенні іранської ядерної інфраструктури.

Нетаньяху не запросили до Абу-Дабі, столиці Еміратів. Натомість, як повідомляє анонімний західний чиновник, минулого тижня до Ізраїлю тихо приїхав старший чиновник з Еміратів, щоб поговорити із Нетаньяху про дії ізраїльських урядовців та інші питання. 

Офіційні відносини із Саудівською Аравією залишаються прохолодними. Країна одразу засудила заяву Смотрича невдовзі після відновлення минулого місяця відносин із ворогом Ізраїлю, Іраном.

Відносини Нетаньяху із адміністрацією Байдена теж псуються. Спілкування з американцями тепер зосереджені навколо судової реформи і заяв Бен-Ґвіра і Смотрича, і зростає ризик того, що США відвернуться від занепокоєння Нетаньяху Іраном і Саудівською Аравією.

У попередніх коаліціях Нетаньяху понизив би Бен-Ґвіра до якоїсь менш важливої посади – тепер же його влада залежить від підтримки Бен-Ґвіра.

Щоб не втратити цю підтримку, у понеділок Нетаньяху запропонував Бен-Ґвіру можливість ще більшого впливу, пообіцявши йому розглянути можливість формування національної гвардії, яка буде підпорядковуватися Бен-Ґвіру. 

Матеріали по темі

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Виправити
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий номер Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні