Президент України Володимир Зеленський 12 березня дав інтерв’ю двом французьким медіа: BFM TV та Le Monde. Forbes Ukraine обрав найголовніші його тези: як світ та, зокрема, Європа могли попередити напад Росії на Україну, про ситуацію на фронті, як фінансуватимемо підсилення обороноздатності, про загрози Дональда Трампа як президента США та можливе розміщення військ інших країн в Україні.
Про ситуацію на фронті. Тільки що закінчилася воєнна ставка, там я заслуховую офлайн і онлайн звіти військових командувачів з першої лінії. Ось свіжа інформація.
Ситуація на фронті набагато краща, ніж останні три місяці. Були деякі складнощі через брак артилерійських снарядів, далекобійності, блокування неба та великої щільності російських дронів. Армія РФ знищила Авдіївку та хотіла просуватися далі. Ситуацію вирівняно, на Сході просування Росії зупинено. Ворог втратив велику кількість авіації.
Про ситуацію на Чорному морі. Операція триває, дуже потужно діємо. Деталі не можу коментувати. Бачимо серйозні позитивні результати.
Про зведення ліній оборони. Зведення фортифікаційних споруд – це складний та постійний процес, на протяжності понад 1000 км. Вони повинні бути міцними, незалежно від пори року та бойового арсеналу ворога, яким він по них працює. Такі споруди будуються.
Є три лінії оборони проти ворога, будуємо в окремих областях України: на контактних лініях на Сході та Півдні, також працюємо на Півночі. Ніхто не говорить, що ворог спроможний прийти з Білорусі – ядро російської армії знищено. Проте й там будуємо.
Про уроки падіння Авдіївки. Що стосується Авдіївки, потрібно зрозуміти тактику армії РФ. Ворог стоїть на відстані можливостей своєї далекобійної зброї, тоді як наші можливості у два рази менші. Росія не йде просто вперед, це не якісь сміливі військові. Використовуються керовані авіаційні бомби, артилерія. Все це у них 20 км плюс, навіть звичайна артилерія. У нас – до 20 км. У нас артилерійських далекобійних снарядів не було весь 2023 рік.
Це не про потужність російської армії, а про достатність зброї, щоб повністю зруйнувати Авдіївку, а потім туди заходити.
Бойові дії біля Авдіївки відбуваються упродовж всієї війни, починаючи з окупації Донбасу після 2014 року. Її захоплення – не якась тактика Росії, не бліцкриг. Це поступове знищення міста та населення.
Будівництво лінії оборони в Харківській області. Встановлення протитанкових фальшбортів, відомих як зуби дракона. 12 березня 2024 року. Фото Getty Images
Про стан російської армії. Бути занадто позитивними зараз складно, війна триває. Ми будемо позитивними тоді, коли покінчимо з нею і на нашу землю прийде справедливий мир.
Ми повинні бути реалістами. Просування Росії на Сході українські військові зупинили, армія РФ втратила велику кількість людей. Але завтра чи через місяць ворог може отримати додаткові мільйони артилерії, це може ускладнити нашу позицію. Якщо допомога, на яку ми розраховуємо, не буде надходити.
Про чинну стратегію Путіна. Цілі у Путіна незмінні: руйнація України та і всього тут живого будь-яким методом, руйнація нашої незалежності. Він навіть не знає, чим все закінчиться. Найголовніше, щоб Україна як держава не вижила. Він неадекватна людина.
Про залякування РФ «ядеркою». Людина, яка так любить життя і погрожує ядерною зброєю… Що стосується інших держав, у тому числі тих, які є ядерними, наприклад Франції, думаю, це просто риторика. Погрожувати ядерною зброєю країні, яка є ядерною державою, або країнам, які в НАТО і захищені ядерними державами, це просто несерйозно. Я в це не дуже вірю.
Що Путін може зробити – сухопутну операцію в країнах Балтії, Молдові. Впевнений, що він буде дестабілізувати Казахстан, щоб мати діалог із Китаєм. Плани Путіна зрозумілі – багато дестабілізаційних точок у світі. Чим більше, тим міцніша його перемовна позиція. Йому не потрібно знищити повністю ту чи іншу державу у світі, для перемовин достатньо її дестабілізувати й зайняти якусь її частину.
Про можливу спробу Путіна ліквідувати Зеленського під час зустрічі останнього з премʼєром Греції в Одесі. Хотів Путін влучити по мені або була в нього інша ціль, не має значення.
Коли в Україну приїздить представник іншої держави, і ти (Путін. – Forbes) робиш небезпечні кроки та влучаєш балістичною ракетою за кілька сотень метрів від нього, це дії нездорової людини.
Чи розцінювати це як попередження Путіна для Зеленського та інших західних лідерів, які можуть приїхати в Україну?
Не впевнений, що нам всім треба реагувати на попередження Путіна. Бо не впевнений, що його попередження є адекватними. Сила в Путіна набирає потужності тільки тоді, коли лідери бояться його попереджень, коли суспільства бояться однієї неадекватної людини.
Про можливість переговорів України з Росією. По-перше, Путіна не цікавлять жодні перемовини. Свій формат діалогу в порту Одеси він уже продемонстрував.
По-друге, «мирні перемовини» ми вже проходили. Нормандський формат, Мінський процес, який виходив із нормандського рішення. Було понад сотню зустрічей.
Можлива пауза для Путіна – це як кисень. Додаткова можливість та час для відновлення боєздатності армії РФ, яка сьогодні в складному становищі. Для тренувальних місій, для промивання мозку хлопцям, які не хочуть іти воювати, для нарощення виробництва зброї.
Це можливість для Путіна підготуватися і наступного разу прийти з ціллю повної окупації України, але вже проаналізувавши помилки, які він зробив на самому початку війни, коли ядро його армії знищили ЗСУ.
Ми напрацювали план. Весною планується перша зустріч лідерів цивілізованих держав у Швейцарії на саміті миру. Ми повинні вийти з чітким планом до справедливого миру та списком країн, які готові його підтримати. Це буде політична перевага. Не просто політична ізоляція для Путіна.
Після цього технічно в деталях розробити цей план. Відповідні держави повинні його передати представникам Росії для того, щоб вони прийняли його або не прийняли. Це не та пауза, а конкретика дій. Повинні бути кроки до закінчення війни, тільки дії.
Скрин з відеоінтерв'ю Володимира Зеленського французьким медіа BFM TV та Le Monde Фото Офіс президента України
Про заяви Емманюеля Макрона щодо можливого відправлення військ в Україну та ризики рішення. Ми все детально з ним проговоримо, коли він приїде в Україну. Є окремі пункти такої співпраці: кіберзахист, тренувальні місії та ремонт військової техніки. Не вбачаю в цьому ніяких ризиків.
У кіберзахисті ми з деякими партнерами вже працюємо. Це не присутність їхніх військових в Україні. Це спеціалісти, які працюють та обмінюються розвідданими.
Що стосується тренувальної місії – не секрет, що Україна відправляє своїх військових за кордон на тренування. Після цього хлопці повертались в Україну та повинні були ще й тут адаптуватись, пройти кілька місяців тренувань. Процес затягувався у два рази. Якщо тренувальну місію проводити одразу в Україні, ризиків не бачу. Мова не про армію Франції в Україні, а про інструкторів.
Захід надає ЗСУ військову техніку, вона може зламатися на війні. Ми її відправляємо на ремонт в інші країни. Процес затягується. То чому Заходу не відправити технічний персонал в Україну, щоб цю техніку ремонтувати у нас, щоб Україна отримала ліцензію.
Про слова Макрона, що «нічого не можна виключати». Думаю це повʼязано з Путіним. Тому що поки стоїть Україна, армія Франції буде на території Франції. Якщо ж Путін піде війною на якусь із країн НАТО, вже Альянсу вирішувати, як і в якій кількості відправляти або не відправляти своїх воїнів на війну на територію тієї чи іншої країни НАТО.
Про зміну риторики Макрона щодо Путіна та війни в Україні. Думаю, він зрозумів, що Путін його обдурив. Президент РФ особисто давав Макрону слово та відповідні меседжі іншим західним лідерам, що повномасштабного вторгнення в Україну не буде. Він тепер набагато більше знає і менше довіряє Путіну. Для цього знадобився деякий час, але як є.
Інша причина – в розмові зі мною Макрон сказав, що робить це заради Франції. Він глибоко розуміє, що захист України – це захист Франції, кожної з держав ЄС, європейського континенту в цілому.
Про можливість надання ЗСУ французьких літаків Dassault Rafale або Mirage. Впевнений, що в Україну Макрон приїде з рішенням. Ми повинні працювати, щоб це рішення було, воно важливе для нас обох. Не хотів би коментувати, яке конкретне рішення він «може привезти».
Панорама міста Авдіївка, знята безпілотником, 7 грудня 2023 року. Фото Getty Images
Про посилення мобілізації та відповідний законопроєкт. Мобілізація в Україні відбувається з самого початку війни, щокілька місяців.
Чинне законодавство не ідеальне, воно стосується мирного часу. Але коли ти у війні, приходиш до деяких більш практичних деталей. Саме такі зміни до закону про мобілізацію щодо деяких практичних кроків наразі знаходяться в парламенті. Наразі депутати сперечаються щодо ротацій, відпусток, коли та кого можна звільняти зі служби, які групи осіб.
Про оновлення команди. Військове командування оновлюємо. Це відбувається паралельно аудиту ЗСУ, який має закінчитися в цьому місяці.
Що стосується економічного напрямку – Кабміну, деякі кроки відбудуться найближчим часом. Але вони в більшості направлені на акумуляцію додаткових грошей, є кроки щодо скорочення тих чи інших позицій.
У нас є бюджет війни, пріоритети – це війна і захист цивільного населення. Ми спрямовуємо на це всі гроші, які у нас є. Якщо на час війни це потребує скорочення деяких інституцій, навіть міністерств, ми будемо це робити.
Про джерела фінансування посилення обороноздатності. З західними партнерами укладені двосторонні договори щодо гарантій безпеки, ними передбачається відповідна сума підтримки щороку. Є двосторонні домовленості з деякими партнерами в Європі. Ми вдячні рішенню ЄС щодо виділення €50 млрд довгострокової підтримки. Ще важлива допомога США, яка на жаль наразі зависла у Конгресі.
І наш внутрішній напрямок — знаходити резервні гроші для власного виробництва зброї.
Ми вже налагодили деякі процеси виробництва додаткових РЕБ-систем, що на сьогодні є одним із пріоритетів, великої кількості дронів: FPV, камікадзе, розвідувальних різних типів. На це також потрібні додаткові фінанси. Ну і системи ППО. Ми готові брати їх і в кредит, і в лізинг, і купувати. Це пункт номер один для захисту інфраструктури та людей.
Скрин з відео-інтерв'ю Володимира Зеленського французьким медіа BFM TV та Le Monde Фото Офіс президента України
Про загрозу Трампа як можливого президента США. Вибори – це одна історія, людина, яка на них переможе, – це друга історія, і суспільство – це третя історія. Якщо американське суспільство не змінить свого відношення до України, до наших спільних цінностей, до Путіна, не важливо, хто стане президентом США – Байден або Трамп. Він буде завжди дивитись на суспільну думку і враховувати її.
Про розділення Європи навколо ситуації в Україні. Не сказав би, що Європа розділена навколо ситуації в Україні. Європа розділилася перед повномасштабним вторгненням: хтось із країн балансував між Росією та Україною, хтось був на боці Росії, хтось – на боці України.
Повномасштабне вторгнення обʼєднало Європу. 90% європейських лідерів зараз на боці Україні. Це допомогло нам зупинити Росію. Угорщина іноді висловлює інші думки. Її премʼєр-міністр Орбан грає в небезпечну гру, передусім для Угорщини. Угорщина знає, що таке повномасштабне вторгнення, що таке наслідки фашистського режиму. Я здивований, що іноді меседжі офіційного Будапешта стосовно України звучать так незбалансовано і радикально. Загравання з Дональдом Трампом нічого не дасть. Трамп – самостійна людина, він буде самостійно приймати рішення. Слабких друзів ніхто не любить.
Позиція повинна бути сильна, навіть коли вона різниться з іншими. Тоді тебе поважатимуть.
Про помилки Європи та світу – як можна було попередити війну. До початку повномасштабного вторгнення світ зробив багато помилок щодо Путіна. Всі хотіли якось десь потиснути йому руку, щоб він звернув увагу на когось, хотіли показати, що можна загасити цього звіра. Ставилися по-різному, але не достатньо жорстко й після окупації Криму. Після окупації Донбасу треба було, щоб світ поставив Путіна на місце. Це перший момент.
Другий – перед самим повномасштабним вторгненням вся Європа очікувала, чи застосують США жорсткі санкції проти Росії. Але тоді кожному з цих субʼєктів геополітики потрібно було показали своє лідерство і жорстко ввести санкції за погрози Росії.
Третій – сповільнення постачання тієї чи іншої зброї іноді відбувається не через чиєсь небажання, а через технічні проблеми. Зараз може статися третя помилка, яку постійно розгойдує Росія, – розфокусування уваги навколо України. Її треба не допустити.
Путін не такий сильний, як був і як усім здавалось. Він немолода людина з великою кількістю комплексів, яка дуже хоче жити та вижити. Ба більше – яка дуже хоче пережити цю війну. Зараз єднання світу, якого не вистачало до повномасштабної війни, повинно проявитися в жорстких рішеннях та попередженнях для Путіна: надати Україні зброю, надати підтримку. Всім разом і до кінця.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
