Україна після 10 років оборони втратила Авдіївку, яку називали «воротами в Донецьк». Яке значення мало це місто та чого можна чекати на фронті далі?
17 лютого 2024 року новий головком ЗСУ Олександр Сирський наказав українським військам вийти з Авдіївки. Новий масований штурм міста росіянами розпочався 10 жовтня 2023-го та тривав понад чотири місяці.
На фінальному етапі оборони до Авдіївки зайшла 3-тя окрема штурмова бригада, яка фактично прикрила відхід з майже оточеного міста 110-ї бригади та інших підрозділів, що обороняли його з початку повномасштабного вторгнення. Співвідношення сил становило 1:7 на користь росіян, за словами пресофіцера 3-ї ОШБр Олександра Бородіна.
Армія РФ втратила в Авдіївці 47 000 військових, 17 000 із них загиблими, заявив командувач оперативно-стратегічного угруповання військ «Таврія» Олександр Тарнавський. Наразі цю ділянку фронту стабілізовано, а бої стали буденними, запевняють у пресслужбі 3-ї ОШБр. Нова лінія української оборони може виглядати так, за оцінкою австрійського аналітика Тома Купера.
Синім виділено нову лінію фронту в районі Авдіївки, за оцінкою Тома Купера Фото Sarcastosaurus/Substack
Історія оборони Авдіївки тривала понад 10 років: місто чотири місяці було під окупацією в 2014-му, пережило спробу наступу в 2017-му та два роки протрималось під час повномасштабної війни.
Що означає втрата міста?
Значення Авдіївки
Авдіївка, як і будь-який населений пункт, є важливою для України, каже Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова. Окремо можна виділити дві ролі міста.
- Практична – знищення російських військових. ЗСУ було вигідно тримати оборону Авдіївки для знекровлення ворога, каже Мельник. Але все змінила семикратна перевага російської армії у кількості військових та постійні бомбардування міста авіацією РФ.
«Був реальний ризик оточення ворогом наших підрозділів із людськими та політичними втратами. Відвести звідти українські війська було невідворотним рішенням», – пояснює експерт.
- Теоретична – потенційний плацдарм біля Донецька. Авдіївка знаходиться майже впритул до Донецька. Це був готовий клин у ворожу оборону, каже Мельник.
Росія подає значення захоплення Авдіївки як нібито убезпечення Донецька від постійних артилерійських обстрілів. Це фейковий наратив російської пропаганди, каже Мельник.
По-перше, масованих обстрілів Донецька не було. По-друге, коли по місту били, найімовірніше – з далекобійної зброї та не з прифронтової Авдіївки, розповідає Мельник.
Із захопленням Авдіївки армія РФ не отримала виходу на ключові перехрестя чи дороги, додає Мельник. «Якщо захоплення міста не дає ворогу виходу на оперативний простір, його здобутки обмежуються тактичним рівнем», – пояснює він.
Фронт у районі Авдіївки. Білий колір – під контролем ЗСУ, помаранчевий – окуповані території з 24 лютого 2022-го, рожевий – окуповані території до 24 лютого 2024-го. Фото Deep State Map
Можливо, однією з цілей армії РФ було оточення великого угруповання українських військ. Наразі немає підтверджень, що їм це вдалося, пише Купер. Жодних відеозаписів «колон ЗСУ, які здаються в полон», шикувань принаймні 18–20 полонених. «І дуже мало відео чи фото знищеної або захопленої української техніки», – додає він.
Але Авдіївка досі має доволі велике психологічне та політичне значення для Росії, каже Мельник. Це перемога, яку можна подати напередодні березневих президентських виборів у РФ. «Перший територіальний здобуток після захоплення Бахмута», – пояснює експерт.
Військові 3-ї десантно-штурмової бригади в Авдіївці, Донецька область, 19 лютого 2024 року. Фото Getty Images
Чи стануть КАБи тенденцією
Одна з особливостей битви за Авдіївку – інтенсивні удари армією РФ керованими авіабомбами (КАБами). Ворог уперше почав застосовувати їх менш як рік тому. Вже навесні 2023-го це викликало схвильованість в українських Повітряних силах.
В Авдіївці росіянам вдалось поєднати концентрацію значної кількості військових і техніки на землі та літаків із КАБами у повітрі, пояснює Ігаль Левін, військовий аналітик та офіцер Армії оборони Ізраїлю.
У розпал битви за Авдіївку росіяни скидали по 60–80 бомб на день, пише заступник командира 3-ї штурмової бригади Максим Жорін. «КАБи повністю знищують будь-які позиції. Будівлі, споруди після прильоту однієї такої бомби перетворюються на вирву», – пояснював він.
Панорама міста Авдіївки, знята безпілотником, 7 грудня 2023 року. Фото Getty Images
Концентрація літаків із КАБами та наземних сил росіян не має стати тенденцією. «Україні потрібно знайти спосіб збивати російську фронтову авіацію», – каже Левін.
Останніми днями ЗСУ успішно виконують це завдання. З 17 по 19 лютого на Сході збили п’ять російських винищувачів-бомбардувальників Су-34, винищувачі Су-35 та Су-35С. Ймовірно, для цього українці розгорнули підрозділ із сучасним зенітним-ракетним комплексом, вважає Купер. Як от Patriot, NASAMS або IRIS-T.
Якщо такий темп збиття ворожих літаків збережеться, це може знизити інтенсивність ударів КАБами, вважає Мельник.
На карті зображено аварійні маячки пілотів російських літаків, які українські Сили оборони збили на Сході 17 лютого 2024-го. Фото Микола ОЛЕЩУК/Telegram
Самих лише наземних систем ППО може виявитися недостатньо, каже Левін. Щоб знищувати російську фронтову авіацію потрібна своя винищувальна авіація. Першою чергою – літаки F-16 та ракети класу «повітря-повітря» AIM-120 AMRAAM до них.
Ракети AIM-120 мають сучасну модифікацію D, але імовірнішим є постачання для ЗСУ її «старшої» версії C, додає Левін. Дальність ураження ракети – понад 100 км при запуску з літака. За наявності цілевказання вона може ефективно застосовуватись проти носіїв КАБів.
Ще один спосіб боротьби з КАБами – бити по аеродромах із фронтовою авіацією ворога, додає Мельник. Вони, як правило, знаходяться у 120–150 км від лінії фронту, тож потрібна далекобійна зброя.
Українські військові стріляють із протитанкової гармати МТ-12 або 2А29 «Рапіра», 7 грудня 2023 року в Авдіївці. Фото Getty Images
Де чекати на новий наступ росіян
Практично по всій лінії фронту можна побачити повзучі завоювання з боку армії РФ. Зараз ініціатива знаходиться не в руках Сил оборони України, констатує Мельник. «Ми не в очікуванні нового російського наступу, він триває», – пояснює Мельник.
Крім Авдіївки, гарячими є чотири точки, зазначає The New York Times. Росія намагається прорвати оборону на напрямках: Куп’янськ – Кремінна, Бахмут (на Часів Яр), Роботине, Маріїнка – Вугледар. «Ще один «болючий мозоль» для росіян – плацдарм ЗСУ на лівому березі Дніпра на Півдні», – додає Мельник.
Напрямки атак армії Росії, 20 лютого 2024 року Фото Deep State Map
Важко спрогнозувати, чи продовжить Росія рух на авдіївському напрямку, чи підсилить наступ на іншому, каже Мельник. Армія РФ у будь-якому випадку наступатиме за кількома векторами, вважає Левін. «Вони не рахуються з втратами. На тлі «запаморочення від успіху в Авдіївці» продовжуватимуть тиснути на Запоріжжя, під Бахмутом та інших ділянках», – каже аналітик.
Навесні наступальний потенціал росіян може вичерпатися. Такі очікування висловлював британському The Telegraph начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов. «Ми робимо крок, ворог робить крок. Зараз черга ворога. Вона закінчиться, і тоді почнеться наша», – натякнув на амбіції України голова ГУР.
Але втрата Авдіївки та чинна ситуація вказує на ширшу проблему – відсутність схвалення американської військової допомоги для України на 2024 рік та нездатність Європи покрити дефіцит зброї зі США.
«Якщо баланс у засобах ураження не зміниться на користь України, тактика продавлювання армії РФ спрацьовуватиме й далі», – підсумовує Мельник.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
