Категорія
Війна
Дата

Світло над темрявою. Один день з життя працівників електростанції, яку чотири рази намагалися зруйнувати росіяни. Репортаж Forbes

У серці системи. Енергетики працюють у машинному залі цілодобово. Навіть під час ракетних ударів /Ігор Тишенко для Forbes Україна

У серці системи. Енергетики працюють у машинному залі цілодобово. Навіть під час ракетних ударів Фото Ігор Тишенко для Forbes Україна

Росія вже майже три місяці завдає ракетних ударів по українських електростанціях – цивільних об’єктах, де працюють люди, яких ніхто до подібного не готував. За час війни українська енергосистема витримала десять масованих ракетних атак та більш як 10 менших обстрілів. Понад 1000 важких ракет і дронів, випущених по українських електростанціях та підстанціях, за даними Міненерго, пошкодили майже 50% української енергетики.

Forbes публікує реконструкцію подій під час ракетної атаки росіян на українські електростанції.

Новий номер журналу Forbes Україна

Новий номер журналу Forbes Україна

Цей матеріал із останнього номеру Forbes. Придбати його можна за цим посиланням. У номері: детальний огляд статків найбільших українських бізнесменів, підприємці року Климов і Поперешнюк, останній мільярд Фрідмана, шлях Grammarly, бренд тактичного одягу M‐TAC та загалом майже два десятки текстів.

Мета Росії – занурити країну в темряву і холод під час зими. Ставки високі. «Якщо переживемо цю зиму, точно переможемо у цій війні», – каже президент України Володимир Зеленський. 

Одна з головних цілей Росії – теплові електростанції (ТЕС), які виробляють близько 30% електрики в країні і, що не менш важливо, балансують енергосистему, вирівнюючи добові коливання. Електростанції ДТЕК пережили близько 20-ти атак у вересні – грудні 2022-го. Це реконструкція однієї з них. 

Росія переважно завдає ударів зранку або у другій половині доби – саме в ці часи навантаження на енергосистему найбільше. Раптова зупинка ТЕС знижує гнучкість системи й може викликати неконтрольовані відключення. 

Дві третини ТЕС країни належить компанії ДТЕК Ріната Ахметова, 56. Дві електростанції ДТЕК з перших місяців повномасштабної війни перебувають неподалік від лінії фронту і потерпають від артилерії ворога. 

Ще дві – Запорізька і Луганська ТЕС – у тимчасовій окупації з перші днів вторгнення. Повномасштабна війна для співробітників Луганської станції почалася не 24 лютого, а на тиждень раніше. «Обстріли міста почалися ще 18 лютого», – каже колишній співробітник станції на умовах анонімності. 

Він виїхав з міста наприкінці лютого і влаштувався на іншу електростанцію ДТЕК. До 11 жовтня ця станція, розміщена в далекому тилу, була у безпеці. На початок грудня вона пережила вже чотири ракетні удари. Жоден працівник станції не загинув, хоча є багато поранених. 

Наша історія саме про цю електростанцію та про її працівників, які не готувалися працювати під ракетними об — стрілами, але мужньо зустріли виклик. 

З метою безпеки Forbes не вказує назву станції та справжні імена співробітників.

Без страху 

7:15, 11 жовтня. Начальниця зміни хімічного відділення теплової електростанції Оксана Кожух, 36, чекає на зупинці автобус, аби встигнути на ранкову зміну, що починається о восьмій ранку. 

Цього дня не обіцяли сюрпризів, каже Кожух, яка працює на станції 16 років. Раптом ранкову тишу розриває звук, що нагадує тріскотіння двигуна мопеда. За мить скрізь туман у небі Кожух помічає невеликий літак, що пролітає над зупинкою. Протягом кількох хвилин він завдасть першого удару по електростанції.

Після влучання на станції утворився хаос, згадує Кожух перші враження після приїзду на роботу. Росія вдарила по ТЕС під час перезмінки, тобто коли на ній перебуває найбільша кількість людей. «Ті, хто приїхав на зміну, не знав, чи йти на роботу. Люди, які закінчили зміну, не знали, їхати додому чи бігти в укриття», – каже вона.

Найбільші російські ракетні удари по Україні

Найбільші російські ракетні удари по Україні (4 квартал 2022 року)

Кожух не вагалася – вирішила працювати як завжди. «Мої колеги побігли у сховище, а я пішла оглядати обладнання», – згадує вона. Каже, що страху не було. «Мій чоловік з перших днів на фронті. Йому набагато важче. Моє ж завдання – зробити свою роботу, незважаючи ні на що», – каже вона. 

Попри удари, станція продовжувала працювати й виробляти електрику. 

Приблизно об 11:30 станція зазнала другого, найбільш потужного удару за день. Від вибуху Кожух упала на підлогу, її засипало склом розбитих вибуховою хвилею вікон. 

Удар призвів до аварійної зупинки станції. Співробітники мали близько години, аби зупинити обладнання, що працює, і врятувати систему від ще більшого руйнування. Завдання Кожух – зупинити обладнання хімічного відділу, який готує воду для роботи генераторів ТЕС. 

Загалом у хімічному відділі 30 осіб, на зміні – п’ять-шість. Але тоді Кожух була сама, решта – в укритті. «Підвелася, скинула з себе скло, оглянула подряпини і побігла вимикати обладнання», – згадує вона. 

Якби цього не зробили, міг статися витік кислоти та лугу, а дороговартісне й унікальне обладнання було б критично пошкоджено. Кожух вимкнула обладнання і пересвідчилась, що йому нічого не загрожує. Опинившись у сховищі, вона розплакалася. Заспокоїв чоловік, який зателефонував з фронту. 

Вночі вона ще раз пережила цей день уві сні: електростанція, вибухи, налякані люди, обладнання, яке треба вимкнути, щоб уникнути витоку кислоти..

Народився у сорочці

7:30, 11 жовтня. Та сама станція. Майстер ремонтної дільниці Олег Миколенко, 41, готує завдання для ремонтної бригади на день. Кабінет Миколенка розташований у будівлі, де ремонтники відпочивають, працюють за верстатами, зберігають обладнання та спорядження. 

Вибух, гуркіт, шок. «Вибіг на вулицю, не розумію, що трапилось», – згадує Миколенко. Швидко оцінити ситуацію заважали пил і туман від вибуху.

За декілька секунд до удару Миколенко перейшов до кімнати, розміщеної найближче до виходу з будівлі, це врятувало йому життя. «Він народився у сорочці», – каже старший начальник зміни електростанції Антон Мельник, 46. 

Коли пил осів, Миколенко побачив наслідки удару: будинок, де він пропрацював останні 16 років, ущент зруйновано. «Лишилися тільки шматки стін», – каже він. З безлічі цінних для Миколенка речей він устиг врятувати лише рюкзак з одежею. 

надано пресслужбою

Один з ударів призвів до аварійної зупинки. У співробітників є лише година, щоб зберегти працездатність обладнання Фото надано пресслужбою

За кілька хвилин стався другий удар – на станції спрацювала сирена. Миколенко з іншими співробітниками спустився у сховище, де знаходився майже до кінця дня. Невдовзі на станцію впала ракета – третій удар за пів дня. Приїхали пожежники, швидкі, вибухотехніки, обласне керівництво та військові. До розборів завалів долучалися всі працівники станції. «Поділу на спеціальності не було, – каже він. – В цей день всі працювали разом з однією метою – якнайшвидше ліквідувати наслідки удару». 

Відновлювальні роботи розпочалися ближче до вечора того ж дня і тривали цілодобово протягом тижня. «Ми тільки-но закінчили розбирати завали, почали трохи відновлювати нормальну роботу, як стався другий ракетний удар, – із гіркотою у голосі пригадує Миколенко. – Було психологічно важко». 

Перший удар був несподіванкою, а коли через тиждень стався другий, люди вже знали, наскільки це страшно, пояснює стан робітників прессекретар станції. «Це як вдруге стрибати з парашутом, – каже вона. – Набагато страшніше, ніж уперше». 

Протягом наступних двох місяців Росія завдала ще двох ударів по цій станції.

Стоп машини: вдруге за 30 років

8:00, 11 жовтня. Старший начальник зміни Антон Мельник приїхав на станцію після двох влучань дронами, персонал був у стані афекту. «Одна жінка сиділа біля дерева, охопивши його руками, сумка валялася поруч», – пригадує Мельник. Він поспішив до неї, аби допомогти підвестись і наказати йти до укриття. «Це її трохи привело до тями», – каже він. 

З 24 лютого станція готувалася до можливої атаки, каже Мельник. Проводили протиаварійні та протипожежні тренування. Вважалося, що персонал готовий і знає, як діяти. Проте удар 11 жовтня став цілковитою несподіванкою, зізнається він. «Як виявилося, до такого було неможливо підготуватися», – каже він.

Але перший досвід дозволив краще підготуватися до наступних атак: впровадили нові заходи безпеки, додатково інструктували співробітників. 

Аварійна зупинка після ракетного удару була викликана знеструмленням через втрату зв’язку із загальною електромережею, говорить Мельник. Проте навіть без живлення величезні генератори, турбіни й інше обладнання продовжували працювати. «У працівників є близько години, щоб безпечно зупинити станцію і починати відновлювальні роботи», – каже гендиректор «ДТЕК Енерго» Ільдар Салєєв. 

Світло над темрявою. Один день з життя працівників електростанції, яку чотири рази намагалися зруйнувати росіяни. Репортаж Forbes /Фото 1

Пара температурою у сотні градусів Цельсія обертає турбіни одного з шести генераторів. Так виробляється струм

Ця година є найважливішою, оскільки неправильна зупинка знеживленої станції може призвести до ще більших ушкоджень та втрати унікального обладнання, каже він. Наприклад, може бути пошкоджена турбіна, а це місяці відновлювальних робіт. За умови, що компанія зможе знайти потрібне обладнання на заміну. Найскладніше обладнання українських ТЕС виготовлялося спеціально під кожну станцію ще за часів СРСР. 

Усі співробітники станції 11 жовтня відпрацювали за інструкцією, змогли безпечно зупинити ТЕС і за деякий час вона знову виробляла електроенергію в об’єднану енергосистему країни. 

За 30 років роботи Мельник пригадує лише одну аварію подібного масштабу – понад 10 років тому станцію аварійно зупинили через обледеніння

***

Репортер Forbes спілкується із Салєєвим уранці 6 грудня, після чергового російського масованого обстрілу енергетики. Одразу після інтерв’ю він вирушає на одну з електростанцій, яку було обстріляно напередодні. Наступного дня – на іншу. І так три дні поспіль. 

Електростанції ДТЕК обстрілюють майже щодня. «Намагаємось одразу бути на місці, щоб допомогти розібратися з наслідками ударів, щоб тримати контакт із працівниками станцій», – каже він. 

ТЕС мають першими запуститися після блекауту, тому керівники ДТЕК намагаються пояснювати працівникам важливість їхньої роботи. Бо що швидше відновиться робота ТЕС після удару, то швидше стабілізується енергосистема. 

«І хоч вони не вважають себе героями, – каже Салєєв, – робити героїчні речі – тепер частина їхньої щоденної роботи».

Матеріали по темі
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий випуск Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні