Категорія
Війна
Дата

Вагнерівці змусили режим Путіна на них працювати. Історик Тімоті Снайдер пояснює, як розуміти «марш справедливості» ПВК «Вагнер» на Москву

23 червня під керівництвом засновника ПВК «Вагнер» Євгена Пригожина в Росії почався військовий переворот. ФСБ Росії навіть встигла порушити проти нього кримінальну справу та запровадити план «Фортеця». 24 червня, прямуючи до Москви, вагнерівці зайшли в Ростов-на-Дону та зайняли військові обʼєкти у Воронежі. Але вже близько 21:00 Пригожин заявив, що колони найманців розвертаються. У колонці на substack історик Тімоті Снайдер робить 10 висновків про причини заколоту, його наслідки для режиму Путіна і Росії та чи є він дзвіночком початку розпаду РФ як держави.

Скрін з відео, в якому керівник ПВК «Вагнер» Євген Пригожин виступає з промовою біля штабу Південного військового округу в оточенні своїх найманців, Ростов-на-Дону, 24 червня 2023 року. /Getty Images

Скрін з відео, в якому керівник ПВК «Вагнер» Євген Пригожин виступає з промовою біля штабу Південного військового округу в оточенні своїх найманців, Ростов-на-Дону, 24 червня 2023 року. Фото Getty Images

Головні матеріали Forbes Ukraine у email-розсилці. Раз на тиждень на вашій пошті.

Часто зустрічаються змови без перевороту. Заколот ПВК «Вагнер» мав вигляд перевороту без змови. 

10 висновків з ситуації:

1. Президент РФ Володимир Путін більше не популярний. 

Усі опитування громадської думки відбуваються в середовищі, де влада Путіна розглядається як більш-менш неминуча, де неправильна відповідь на запитання здається ризикованою. Але коли в момент захоплення вагнерівцями Ростова-на-Дону режим Путіна був під загрозою повалення, ніхто, здається, не мав нічого проти. Відреагувавши на заколот Пригожина, деякі росіяни були в ейфорії, а більшість здавалися апатичними до того, що відбувається.

Ейфорія підказує мені, що десь у РФ не проти зміни чинної влади. Апатія ж на дії Пригожина вказує на те, що більшість росіян сприймають як належне те, що ними керуватиме гангстер із власною армією найманців та найбільшою кількістю зброї. Вони ж продовжуватимуть займатися своїми повсякденними справами попри те, ким цей гангстер виявиться.

2. Пригожин – загроза для Путіна, оскільки робить майже те саме, що й чинний президент РФ, ще й використовуючи його активи. 

Як Російська Федерація, так і «Вагнер» – екстрактивні режими з потужним піаром та військовою зброєю. 

Джерело існування режиму Путіна та багатство Москви й Санкт-Петербурга – колоніальна експлуатація вуглеводневих ресурсів у Сибіру. Цей пиріг розділили між собою кілька наближених до президента РФ людей. Тим часом населенню Росії згодовують безглузду війну: Україна, Сирія, знову Україна, відвертаючи увагу від реального стану речей й переконуючи – у всьому винен зовнішній ворог, якого насправді немає.

ПВК «Вагнер» функціонувала як своєрідна інтенсифікація російської держави, виконуючи найбруднішу роботу за межами Росії, не лише в Сирії та Україні, а й в Африці. Вона субсидувалася російською державою, але заробляла на видобутку корисних копалин, особливо в країнах африканського континенту. 

Gettyimages

Бронетехніка та бойовики ПВК «Вагнер» на вулицях Ростова-на-Дону, 24 червня 2023 року. Фото Gettyimages

На відміну від більшості інших кампаній, участь вагнерівців у війні Росії проти України стала програшною. Пригожин використав силу російської пропаганди на свою користь, приписавши своїй армії заслугу перемоги ЗСУ під Бахмутом. Насправді місто було повністю зруйноване та покинуте до того, як вагнерівці його захопили ціною життів десятків тисяч росіян.  

Але оскільки це був єдиний виграш у жахливо дорогому, але стратегічно безглуздому наступі Росії на Україну у 2023 році, путінські ЗМІ зображали Бахмут як якийсь Сталінград чи Берлін. Цим і скористався Пригожин – використав цю «фальшиву славу», навіть коли відкликав свою армію з України. 

Тим часом він не переставав критикувати військове командування Росії у дедалі вульгарніших виразах, не дозволяючи РФ як державі та самому Путіну отримувати вигоду від кривавого вторгнення в Україну. Підсумовуючи: вагнерівцям вдалося змусити режим Путіна працювати на них.

3. Пригожин розповів правду про війну. 

До цього треба ставитися як до корисливої ​​випадковості: Пригожин – яскравий і вправний брехун та пропагандист. Але правда щодо війни в України в цьому разі зіграла йому на користь. Він хотів зайняти цю позицію в російській громадській думці: людина, яка віддано боролася за Росію й здобула єдину значущу перемогу у цій війні у 2023 році, попри некомпетентність режиму та безглуздість самої війни.

Я не впевнений, що було приділено достатньо уваги тому, що Пригожин сказав про мотиви війни Путіна в Україні: що вона не мала нічого спільного з розширенням НАТО чи українською агресією, а була лиш інструментом підкорити собі Україну, поставити керувати нею дружнього Москві Віктора Медведчука, а потім захопити й його ресурси та задовольнити російську еліту. 

З огляду на те, як насправді працює російська політична система, це звучить правдоподібно. 

4. Росія не така безпечна країна, як була до вторгнення в Україну. 

Ніколи не було підстав вважати, що Путін дбає про національні інтереси Росії. Якби це було так, він би ніколи не почав конфлікт, котрий змусив би країну підпорядкуватися Китаю, який є єдиною реальною загрозою на її кордонах. Будь-який реаліст у Москві, стурбований долею російської держави, прагнув би врівноважити Китай та Захід, а не проводити антизахідну політику.

Путін був стурбований тим, що Україна може стати для населення РФ прикладом. На відміну від росіян, українці могли вільно голосувати та користувалися свободою слова та асоціацій. Це було загрозою не для Росії, а для влади самого Путіна. Він, поза сумнівом, планував можливість створити в Україні «видовище», яке мало відвернути увагу росіян від корупції його власного режиму та зміцнити його репутацію лідера, який зумів зібрати «російські» землі. Але все це не має нічого спільного з безпекою Росії як держави чи добробутом росіян як народу.

Gettyimages

Бронетехніка та бойовики ПВК «Вагнер» на вулицях Ростова-на-Дону після того, як воєнізоване угруповання взяло під контроль штаб Південного військового округу Росії, 24 червня 2023 року. Фото Gettyimages

Путін 2022 року (набагато більше, ніж Путін 2014 року), схоже, повірив власній пропаганді, переоцінюючи російську владу, водночас відкидаючи реальність української держави та українського громадянського суспільства. Те, чого не зробив би жоден реаліст. Тому його друге вторгнення в Україну також провалилося, і це дасть можливість вступити в гру воєначальнику-супернику. Ним став Пригожин, і він скористався цією можливістю. 

Все це могло здаватися абстрактним, доки Пригожин не повів свою армію до Москви, збивши шість вертольотів та один літак армії РФ, та жодного разу не зустрівши серйозного опору. 

Марш Пригожина показує: навіть невеликі війська не мали б труднощів дістатися до Москви. 

5. Коли Путіна загнати у кут, він намагається врятуватися. 

На Заході нас турбує – що Путін зробить, якщо відчує загрозу. Може, він зробить Заходу щось жахливе? Путін сам заохочує таку лінію нашого мислення постійними висловлюваннями про «ескалацію». У суботу він виголосив чергову промову, сповнену погроз, цього разу на адресу Пригожина та вагнерівців. Потім сів у літак й полетів в інше місто. І вже потім стало відомо, що вони з Пригожиним домовилися. Путінські ж пропагандисти пояснили населенню: все добре, нема чого непокоїтися. 

Доки Путін при владі, він буде погрожувати й сподіватися, що ці погрози змінять поведінку його ворогів. Коли це не вдається, він змінює наративи. Його режим тримається на пропаганді, і видовище, створене військовими, їй служить. Навіть якщо воно настільки принизливе, як ситуація з вагнерівцями. 

Getty Images

Керівник ПВК «Вагнер» Євген Пригожин, 24 червня 2023 року, Ростов-на-Дону, Росія. Фото Getty Images

У суботу загроза особисто Путіну та його режиму була реальною. І ризик, і приниження незрівнянно більші за все, що могло статися в Україні. Порівняно з владою в Росії, територія в Україні не така важлива. Після того, що відбулося, ніхто не має ставити під сумнів, що Путіна таки можна загнати в кут. Тепер ми знаємо, що він робить, коли це трапляється: записує промову і втікає.

Ніхто поки не знає, про що домовилися Путін із Пригожиним. Дехто відзначає, що головний «ворог» Пригожина, міністр оборони РФ Сергій Шойгу, буде змушений піти у відставку після звинувачень у якихось корупційних схемах чи іншому. Є повідомлення, що Пригожину дали підстави хвилюватися за життя членів своєї сімʼї та інших лідерів ПВК «Вагнер». Я вважаю, одним з елементів впливу стали гроші. 

Рекет-захисник завжди вразливий для іншого рекет-захисника. Рушаючи з Ростова-на-Дону до Москви, Пригожин зривав один охоронний рекет й пропонував інший. За цією логікою, пропозицію Пригожина Путіну можна уявити так: я залучаю більшу силу, а тепер вимагаю від вас грошей на захист. Якщо ви хочете продовжити свій власний рекет, заплатіть мені, поки я не приїду до Москви.

6. Основні учасники – фашисти, а фашисти можуть ворогувати. 

Ми мало вживаємо термін «фашист», оскільки росіяни (особливо російські фашисти) використовують його для позначення своїх ворогів, це збиває з пантелику, і оскільки його використання виглядає політично некоректним. 

І з іншої причини: на відміну від італійців, румунів і німців 1930 років, режим Путіна використовував величезні прибутки від вуглеводнів для впливу на західну громадську думку. І все-таки якби Росія сьогодні не була фашистським режимом, справді важко зрозуміти, який режим був би фашистським. Він є більш явно фашистським, ніж Італія за Муссоліні, яка винайшла цей термін. 

Російські фашисти були в авангарді обох вторгнень в Україну – як на полі бою, так і в пропаганді. Сам Путін на кожному кроці вживав фашистську мову і мав фашистську мету – геноцид в Україні.

Gettyimages

Бронетехніка та бойовики ПВК «Вагнер», Ростов-на-Дону. Фото Gettyimages

Однак Пригожин був більш ефективним фашистським пропагандистом під час цієї війни, стратегічно використовуючи символи насильства (кувалду) та образи смерті (кладовища, реальні трупи), щоб зміцнити власну позицію. Його армія складається з дуже великої кількості відверто фашистсько налаштованих бойовиків. Конфлікт «Вагнера» із Шойгу має расистський підтекст – на провагнерівських Telegram-каналах його називають «тувинським дегенератом».

Важливо визначити різницю між фашизмом Путіна та Пригожина і фашизмом 1930 років. Обидва чоловіки дуже стурбовані грошима, чого у першому поколінні фашистів узагалі не було. Вони олігархічні фашисти.

7. Розкол у Росії був реальним і, ймовірно, триватиме. 

Одні росіяни святкували, коли вагнерівці збивали вертольоти армії РФ, інші були вражені, що їм це вдалося. Деякі росіяни хотіли реальних дій, інші не могли уявити змін. Режим Путіна, як завжди, намагатиметься перевести стрілки, але без армії Пригожина йому бракує наступальної сили в Україні.

Російським пропагандистам буде важко знайти героїв у цій історії. Якщо «Вагнер» був таким небезпечним, чому йому надали владу? Якщо російське міністерство оборони таке ефективне, чому воно так мало зробило? Якщо Путін керує Росією, чому він утік і залишив проводити переговори з Пригожиним Олександру Лукашенку? Якщо останній – герой цієї історії, що це говорить про Путіна?

Також незрозуміло, що буде із ПВК «Вагнер». Кремль стверджує, що найманців інтегрують у російські збройні сили, але важко зрозуміти, нащо їм на це погоджуватися. Вони звикли, що до них ставляться з більшою повагою, у них краща оплата їхніх послуг. Путін зараз стоїть перед поганим вибором між терпимістю та чистками. Якщо він терпить повстання, то виглядає слабким. Якщо він очистить свій режим, є ризик початку іншого повстання проти його режиму. 

8. Один зі злочинів Путіна проти Росії – його поводження з опозицією. 

Яке ставлення до заколоту Пригожина мають увʼязнені чи заслані представники опозиції? Річ у тім, що їхнє ув’язнення та вигнання означали, що вони мало що могли зробити для просування власних ідей щодо майбутнього Росії. Режим Путіна, очевидно, зношений, але немає нікого, хто б про це сказав і запропонував щось краще за чергового фашиста.

Gettyimages

Бронетехніка та бойовики ПВК «Вагнер», Ростов-на-Дону. Фото Gettyimages

9. Це було промо варіанту закінчення війни в Україні. 

Коли в Росії назріє серйозний конфлікт, росіяни забудуть про Україну і звернуть увагу на проблеми власної країни. Такого не було жодного разу, і це може статися знову.

Якщо подібний конфлікт триватиме довше, ніж заколот вагнерівців, російські війська виведуть з України. У цьому разі ПВК «Вагнер» сама пішла з України, а потім і кадирівці залишили Україну, щоб їм протистояти. Інакше захистити Москву та її еліти буде неможливо. 

Перебуваючи на чинній траєкторії розвитку, Росія, швидше за все, зіткнеться із внутрішньою боротьбою за владу. Так закінчуються війни: коли відчувається тиск усередині політичної системи. Ті, хто хоче, щоб ця війна закінчилася, повинні допомогти українцям чинити цей тиск.

10. Події в Росії (як і події в Україні) значною мірою визначаються вибором росіян (або українців). 

У США є імперіалістична звичка відмовляти обидві сторони продовжувати участь у цій війні. Багато хто, здається, думає, що українці воюють через США чи НАТО, хоча насправді ситуація зовсім протилежна: саме український опір переконав Захід їм допомогти. Занадто багато людей досі вважають, що США чи НАТО мали стосунок до особистого рішення Путіна вдертися в Україну, хоча насправді характер російської системи (і слова самого Путіна) дають нам більш ніж достатньо пояснень.

Дехто заявляє, що путч Пригожина спланували американці, і це абсолютно безглузда думка. Інші намагаються пояснити похід Пригожина на Москву та його швидке закінчення політичним театром, мета якого – перевести вагнерівців у Білорусь для організації удару по Україні з півночі. Це безглуздо. 

Якщо Пригожин таки поїде до Білорусі, невідомо, що він там може імпровізувати. У такого плану немає сенсу. Якби Путін та Пригожин співпрацювали, вони домовитися б про такий крок у спосіб, який не зашкодив би їхнім репутаціям (і зробив Росію слабшою).

Путін вирішив вдертися в Україну з причин, які мали для нього сенс у створеній ним системі. Пригожин чинив опір Путіну з причин, які були зрозумілі для нього як людини, що нажилася на цій системі зсередини. 

Заколот вагнерівців – наслідок путінської парадигми існування Росії. Це приклад катастрофи, яку Путін приніс своїй країні.

Перекладено Forbes з дозволу автора.

Матеріали по темі
Контриб'ютори співпрацюють із Forbes на позаштатній основі. Їхні тексти відображають особисту точку зору. У вас інша думка? Пишіть нашій редакторці Тетяні Павлушенко – [email protected]

Ви знайшли помилку чи неточність?

Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.

Виправити
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий номер Forbes Ukraine

Замовляйте з безкоштовною кур’єрською доставкою по Україні