З 23 по 24 червня Україна та світ спостерігали за походом ПВК «Вагнер» на Москву. Але «героїчний» марш найманців Євгена Пригожина закінчився, ледь розпочавшись. Про провал заколоту «вагнерівців» та його наслідки для влади РФ, у тому числі Володимира Путіна, написали багато провідних міжнародних ЗМІ. Forbes обрав головне.
Велика війна пришвидшила вихід жінок на лідерські ролі. Вже 15 травня на форумі «Вільна» Forbes пропонує подивитися на це явище крізь нову, чітку оптику. Спікерки та спікери з Superhumans, Google, ENKO, McDonald’s, G. Bar та інших. Купуйте квитки за посиланням.
The Economist
Після подій цього вікенду Росія та її ослаблений президент опинилися в небезпечному становищі. З тактичної точки зору, їм буде складніше битися у війні. Зі стратегічної – буде важче перемогти.
Заколот «вагнерівців» розділив й відволік російську армію. Солдати в окопах тепер будуть знати: поки вони віддають свої життя на війні, яку очільник ПВК «Вагнер» Євген Пригожин назвав корумпованою, їхні найвищі командири чубляться за владу і вплив.
Однією з найбільших побічних дій 24-годинної драми видання вважає приниження Володимира Путіна. Те, що російський президент наділив колишнього зека Пригожина такими повноваженнями, а потім не зміг його контролювати й зупинити наступ на Москву, демонструє його слабкість. Лідерство Володимира Путіна було поставлено під сумнів.
The Washington Post
Видання зробило акцент на оцінках події Заходом та експертами.
Колишній посол США в Росії Александр Вершбоу каже, що «ми скільки завгодно можемо думати-гадати, але не маємо жодного уявлення про те, що буде далі».
Демократи та республіканці в США зійшлися на тому, що демарш «вагнерівців» ослабив позиції Путіна й лише зміцнив рішучість країни надалі підтримувати Україну.
Проте представники розвідки не поспішають стверджувати, що вчинок Пригожина ослабив президента Росії. Обмежене оточення Путіна, яке складається переважно з підлабузників, може спробувати переконати його в тому, що він виграв протистояння з Пригожиним. Це може додати російському президенту ще більше наснаги й впевненості у власній непереможності.
Щодо головної вимоги Пригожина, яка полягала в звільненні міністра оборони РФ Сергія Шойгу та голови генштабу Валерія Герасимова, опитані WP вважають, що невдовзі Путін може її реалізувати. Але причиною може бути не бунт Пригожина, а усвідомлення того, що російська еліта втратила впевненість у головних військових лідерах країни. Деякі західні чиновники відзначають, що Пригожин сказав уголос те, що на думці в кулуарах Кремля.
Дехто вражений тим, як Путін міг дозволити самопроголошеному президенту Білорусі Олександру Лукашенку відіграти ключову роль у врегулюванні конфлікту. «Це ж яка ганьба? Підтримка Путіна його власними чиновниками була далекою від шаленої. Багато хто промовчав або ж висловив підтримку для проформи», – відзначила співробітниця Ради міжнародних відносин Ліана Фікс.
У іншій статті The Washington Post наводить цитату чиновника країни НАТО, яка добре передає ставлення США і союзників до серйозних заворушень у Росії: «Ми не хочемо, щоб Росія була занадто сильною. Але й надто слабка Росія теж нам не потрібна. Ми не хочемо бачити зруйновану державу, адже там все ще є ядерна зброя».
Politico
Європейське видання вважає, що Пригожин розпочав цю недовготривалу акцію у відповідь на спроби Кремля роззброїти його армію, забравши його найманців й інтегрувавши їх у регулярну армію РФ. Шойгу цього місяця наказав усім «волонтерським формуванням» на фронті в Україні підписати контракти з Міноборони РФ до 1 липня.
Деякі опитані експерти вважають, що підписання «вагнерівцями» угоди з міністерством не надто вплине на події на полі бою. «Вагнерівці» виграли російській армії час взимку, – каже Мік Раян, військовий стратег і відставний генерал-майор австралійської армії. Він додає, що з «вагнерівцями» чи без них Росії буде складно виграти цю війну, росіяни не вірять у те, за що воюють, на відміну від українців.
Та й тепер регулярна армія Росії та її командири навряд чи можуть повністю довіряти ПВК «Вагнер». «Росія втратила 25 000 солдатів, – каже про «вагнерівців» екскомандувач армії США в Європі Бен Годжес. – На кожного з них будуть дивитися з підозрою».
Заяви Пригожина напередодні маршу на Москву про те, що «СВО» йде не за планом, та натяки на те, що Путіним маніпулюють, не йдуть на користь образу потужного лідера, який президент РФ культивує в Росії та світі.
Wall Street Journal
Поки схоже, що вимоги Пригожина не виконали, а сам він все ще в зоні ризику. Шойгу, відставки якого вимагав Пригожин, зʼявився в понеділок у короткому ролику про армію, тобто наразі посаду міністра оборони РФ він втримав.
У неділю речник Путіна Дмитро Пєсков пообіцяв, що всі звинувачення з Пригожина знімуть, якщо той поїде у Білорусь. Проте сьогодні російські ЗМІ заявили, що лідеру «вагнерівців» усе ще світить кримінальне провадження за заколот.
Експерти WSJ, як і експерти попередніх видань, говорять про втрату обличчя Путіна. «Формально він все ще президент Росії, але втратив свій авторитет на очах у всієї країни, – вважає російський політичний аналітик Костянтин Гаазе. – Суд громадської думки на культурному рівні запрограмований підкорятися альфа-лідеру. Путін більше не альфа-лідер».
New York Times
Експерти NYT вважають, що Україна зможе скористатися внутрішніми російськими сварками й просунутися на полі бою. А бунт Пригожина могло спровокувати саме рішення Міноборони РФ інтегрувати його найманців у регулярну армію.
«Колишнім стосункам між ПВК «Вагнер» та російським урядом настав кінець, – відзначив старший співробітник Інституту досліджень міжнародної політики Роб Лі. – Навіть якби бунту не трапилося, невідомо, чи група відігравала б ту саму роль, що і під Бахмутом».
«Це одна з причин того, що Пригожин оскаженів, – погоджується з Лі Тетяна Становая, старша співробітниця Carnegie Endowment for International Peace. – Пригожин зрозумів, що його вивели з України».
На думку аналітиків, ПВК «Вагнер» видозміниться під контролем Міністерства оборони, але Кремль не дасть зовсім ослабити групу через її важливу роль у міжнародній політиці РФ. Як відомо, Росія надсилає найманців Пригожина в країни Африки й на Середній Схід, де тамтешні лідери стикалися з повстаннями та нестабільністю.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
