Воєнна дипломатія Володимира Зеленського не подобається «класичним» європейським дипломатам. Вона зухвала, часом настільки агресивна, що межує з нечемністю, дуже публічна та диджитальна. Але це працює. В рамках проєкту «Україна – світу» до Дня Незалежності Forbes попросив міністра закордонних справ Дмитра Кулебу розповісти про правила нової української дипломатії
Велика війна пришвидшила вихід жінок на лідерські ролі. Вже 15 травня на форумі «Вільна» Forbes пропонує подивитися на це явище крізь нову, чітку оптику. Спікерки та спікери з Superhumans, Google, ENKO, McDonald’s, G. Bar та інших. Купуйте квитки за посиланням.
«Україна перевинайшла дипломатію», – сказала моя німецька колега Анналена Бербок у зверненні до конференції українських послів у грудні 2022 року.
«Розкажіть, як ви це робите?» – регулярно запитують інші іноземні співрозмовники. Моя відповідь: це воєнна дипломатія.
З лютого 2022-го дипломатична команда президента Володимира Зеленського працює винятково у такому режимі – виснажливому та ризиковому, зухвалому, але продуманому. Ми забули слово «неможливо» й різко змінили правила дипломатичної гри.
Виживання та перемога у війні такого масштабу можливі лише за умов повної мобілізації суспільства й наявності потужної коаліції союзників, які надають підтримку, насамперед військову. У нас є і те, і те.
За лаштунками цього результату – робота тисяч професійних дипломатів, ключових державних осіб і мільйонів українців, які долучилися до народної дипломатії, поширення наративів і адвокації.
Наша сила у правді та дипломатичному хисті
Ресурси української та російської дипломатії непорівнянні. Від самого початку ми розуміли, що перемогти російського спрута, який запустив мацаки чи не в кожну штаб-квартиру міжнародних організацій та столицю, буде нелегко. Але наша сила не у кількості нафтодоларів, а у правді та дипломатичному хисті. Не обійшлося й без куражу. Ми побудували з цього систему, бо перемагає завжди система.
На шляху доводилося порушити усталені протоколи. На екстреному засіданні Ради міністрів закордонних справ ЄС у лютому 2022 року мені довелося поіменно назвати колег, які блокували відключення російських банків від SWIFT. Абсолютне табу в дипломатії. Але рішення було ухвалене.
Інший приклад – менш ніж за рік я здійснив три африканських турне, відвідав 11 країн. Майже всі з них – уперше в історії. Безпрецедентна інтенсивність в одному регіоні не лише для України, а й для світу. Але лише так можна почати українсько-африканський ренесанс.
Кадровий голод – проблема, відома і бізнесу, і державі. Для її розв’язання знадобилися революційні рішення. Тож ми відкрили всі двері МЗС для талановитої молоді, випускників вишів, відновили зовнішні відбори й уперше оголосили відкритий набір послів.
Хочеш перемагати – будь першим
На війні немає часу для беззмістовних розмов і паркетних зустрічей. Коли гинуть люди, всі рішення необхідні «на вчора». Тому ми звели до мінімуму протокольність і скоротили ланцюги ухвалення рішень.
Де не спрацьовує тиха дипломатія, у хід йде жорстка публічна комунікація. Багатьом дісталося на горіхи. Компаніям, які не хотіли виходити з російського ринку. Лідерам, які дозволяли собі сумнівні заяви. Країнам, які вирішили гратися в «нейтралітет». Міжнародним організаціям, які забули, що принципи важливіші за процедури.
Україна здійснила революцію у публічній та цифровій дипломатії. Селфі-відео президента Зеленського, його звернення до парламентів, акції українських громад, креативна культурна дипломатія.
«Whatever works» («Будь-що, аби спрацювало». – Forbes), – сказав мені якось держсекретар США Ентоні Блінкен, коли ми знайшли одне рішення для складної проблеми, а спрацювало інше. Керуюся цим правилом щодня. Аби був результат.
Раніше дипломатія працювала здебільшого за зачиненими дверима. У сучасній війні за реальність такими методами не перемогти. Сьогодні люди беруть безпосередню участь у дипломатичному процесі. Ми неодноразово спрямовували переговори у необхідне річище, сформувавши публічний запит за межами кімнати.
Яскравим прикладом став леопардовий флешмоб, який допоміг у переговорах щодо надання Україні німецьких «Леопардів».
Переговори про нові види зброї взагалі потребували нових підходів. Кожні починалися з «ні», а завершувалися «так». Ми пробивали стіни, долали страхи, а деколи стимулювали лідерські амбіції керівників та урядовців інших країн.
Україна перебуває в епіцентрі найбільшого землетрусу міжнародних відносин із часів Другої світової війни. З нього народжується новий світ, а ми створюємо його обриси та додану вартість. Згодом покоління іноземних дипломатів учитимуться на нашому досвіді, як досягати результатів за найменших шансів на успіх і обмежених ресурсів.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
