Втрати «АрселорМіттал Кривий Ріг» через війну одні з найбільших в металургійній галузі. Як СЕО компанії Мауро Лонгобардо планує у 2023-му рятувати найбільший металургійний завод країни?
«АрселорМіттал Кривий Ріг», найбільший металургійний завод країни, завершив 2022 рік з рекордним збитком у 49 млрд грн. Компанія працює менш ніж на половину потужності, половина працівників – у простої.
Але про закриття бізнесу не йдеться. Компанія планує у 2023-му збільшити інвестиції на 8%, до $130 млн та обійтись без масових звільнень.
«АрселорМіттал Кривий Ріг» британського бізнесмена індійського походження Лакшмі Міттала долає в Україні не першу кризу. Звинувачення української влади у недостатній увазі до екології змінилися претензіями у несплаті податків.
Як гендиректор «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо планує виводити компанію з нової кризи?
Ми мали говорити наживо у Києві, але врешті проводимо Zoom-call. Відколи почалася велика війна, як часто ви буваєте в Україні та інших країнах?
Зазвичай я проводжу в Україні 2-3 тижні на місяць, це залежить від задач, які переді мною стоять.
Через війну кожен з нас мав адаптуватися. Минулоріч я відвідав усі залізничні термінали на українсько-польському кордоні, бо порушення логістичних ланцюгів було однією з наших основних проблем.
Наприкінці травня я вирушу за кордон на комерційну виставку. Наприкінці червня повернусь до України, можливо, навіть до Києва.
Як «АрселорМіттал Кривий Ріг» змінив свою бізнес-модель через повномасштабну війну?
До великої війни ми виробляли близько 20–25% продукції для України, це десь 100 000 т на місяць, від арматури до катанки. До 80% експортували Чорним морем до Туреччини, Єгипту, країн Близького і Далекого Сходу, Африки. У нас був власний порт у Миколаєві, який пропускав більше 2 млн т на рік. Ми могли використовувати судна по 36 000 т.
До Європи ми експортували 2–5% продукції, адже діяли обмежувальні квоти.
Велика війна відрізала звичні ринки збуту: для металургійної продукції закрилися українські порти. Це одна з наших найбільших проблем.
За кілька місяців після початку війни Європа зняла квоти для металургійної продукції з України. Ми маємо надію, що зняття лімітів продовжать. Ми переорієнтувалися на Європу та повністю перебудували логістику.
Наскільки зросли логістичні витрати?
Якщо раніше доставка тони продукції до порту обходилась у $20–40, то у перші місяці війни доставити тонну продукції залізницею до польських портів обходилося приблизно у $140. Проблемою була не тільки дистанція, а різниця у ширині колій в Україні та Європі, плюс не було достатньо вагонів.
Відтоді ми уклали довгострокові договори з кращими цінами. Зараз на доставку тонни продукції до порту в середньому йде $100. Це на $70 більше, ніж було раніше.
Ми експортуємо до країн Балтії, Чехії, Словаччини, Польщі, Румунії. Відстань не надто велика, тому ми можемо конкурувати на цих ринках. Наш продукт – довгий прокат, арматура для будівництва, катанка – дуже залежать від умов на ринку, цін, а в Європі зараз занепад будівництва.
Наша мета – експорт 50% продукції до Європи у 2024 році. Цей рік – перехідний.
З ким ви конкуруєте?
В Україні – частково з Метінвестом, на ринку сортового прокату. Але для них це не пріоритет, вони завжди були сфокусовані на виробництво листового прокату, який ми не виготовляємо.
Поза Україною все залежить від регіону. Є держави, де нема місцевих металургійних заводів. Тому у нас є можливості експортувати в країни Близького і Далекого Сходу, Африку. У наших клієнтів в Іраку у специфікації продукції вказано, що арматура має бути з заводу «АрселорМіттал Кривий Ріг». Вони успішно закуповували нашу продукцію і не хочуть ризикувати.
З одного боку, «АрселорМіттал Кривий Ріг» на ринку 30-40 років, у нас вже є репутація. З іншого – в Україні війна, наші клієнти хвилювалися, що ми не зможемо виконувати свої зобов’язання через обстріли чи ще якісь форс-мажори.
Тому на початку великої війни наші клієнти просили відправити їм пробне замовлення, тільки після цього замовляли більше продукції.
Чого ми не можемо робити у Європі? Демпінгувати. ЄС скасував квоту для українських виробників, якщо ми будемо гратися з цінами, влада ЄС відреагує. Тож ми маємо конкурувати кращою якістю та сервісом.
Великий гравець на ринку Ferrexpo завершила 2022 рік з прибутком. За рахунок чого їм це вдалося?
В першу чергу за рахунок продукції, яку вони виготовляють. Ferrexpo і Метінвест виробляють більше гірничої продукції, окатиші. Вони і до великої війни експортували цю продукцію до Європи залізницею, у них не з’явилося додаткових витрат. Тільки у перші місяці війни були складнощі з логістикою через завантаженість напрямків.
А ми виготовляємо залізорудний концентрат для власного виробництва, тільки надлишок продаємо сестринським компаніям з групи ArcelorMittal. У нас є проєкт будівництва потужностей для виробництва окатишів, але ми поки що через війну його не завершили і зараз не можемо продовжувати інвестувати у цей напрямок. Хоча якби ми мали таке виробництво, могли б бути більш гнучкими.
Скільки ваших працівників зараз простоюють?
Ми залучаємо працівників по мірі можливості. Протягом останнього місяця понад 11 000 людей працювали на заводі повний робочий день. Але це не одні й ті самі люди, у нас на виробництві постійні ротації. Тим, хто простоює, ми виплачуємо дві третини зарплати.
Наші потужності були з початку року завантажені приблизно на 25–30%. Але були місяці, коли гірниче виробництво працювало на 60%. У ті періоди зарплата гірників збільшувалася. Частині працівників ми пропонуємо перевчитися. Щоб не було групи людей, яка постійно працює, і групи, яка простоює.
Зараз загальна кількість наших працівників – 22 000. З лютого 2022 року 1275 людей звільнилися за власним бажанням. Близько 3000 наших працівників на військовій службі.
У вас простоює близько половини штатних працівників. Як довго це може тривати? Чи можливо таке, що їх доведеться звільнити?
За оптимістичного сценарію Чорноморські порти відкриють для металургійної продукції і ми швидко вийдемо на 100% своєї потужності, утримання працівників більше не буде проблемою.
Якщо цього не станеться, нам доведеться пристосуватися до нинішніх умов. За хорошої ринкової ціни я продам вироблений товар і зможу покрити витрати. Ситуація погіршиться, якщо виникнуть додаткові витрати, а ринкова ціна піде вниз.
Але ми не плануємо скорочувати людей. Ми розглядаємо їх, як інвестицію. Ми хочемо зберегти усіх наших співробітників, це наша сила та запорука успіху на майбутнє. Багато хто виїхав з країни чи міста. А нам потрібні фахівці тут, у Кривому Розі.
Я переживаю, що після завершення війни до нас не повернуться військовослужбовці, бо Україна і надалі потребуватиме більшого захисту. Але ми тримаємо для них робочі місця. Бо усі ці люди будуть мені потрібні.
ArcelorMittal Kryvyi Rih Фото надано пресслужбою
надано пресслужбою
надано пресслужбою
надано пресслужбою
надано пресслужбою
надано пресслужбою
надано пресслужбою
надано пресслужбою
Ви говорите про відкриття портів, наче це рішення от-от буде прийняте.
Зараз порти відкриті тільки для зерна. Якщо країни не отримають це зерно – для них це буде дуже великою проблемою. Але вугілля і металургійну продукцію вони можуть замінити товарами з інших джерел, тож це не пріоритет.
Але закриті порти – велика проблема для нас.
Переговори про відкриття портів для металургійної та хімічної продукції тривають протягом всього 2022 року. Міністерство інфраструктури обговорює це з ЄС. Росія готова на це при зменшенні санкційного тиску на їхню металургійну продукцію. Але це неможливо. Тож поки для металургів немає рішення щодо портів.
Влітку був скандал з компанією з групи ArcelorMittal з Казахстану, яка продовжила поставляти продукцію до Росії. Яка ваша політика щодо РФ?
У нас був офіс у Москві, він відповідав за продаж продукції до РФ. Цьогоріч його закрили – не пам’ятаю, коли.
Я не знаю деталей щодо постачання продукції сестринської компанії Арселора з Казахстану до РФ. Були перемовини через зупинку поставок з урядом Казахстану. Але чим все завершилося – не знаю.
Але зараз ArcelorMittal не постачає жодну продукцію до Російської Федерації, правильно?
Не знаю, не можу дати точну відповідь. При цьому ArcelorMittal повністю дотримується усіх міжнародних санкцій.
Яка ціна металевої продукції гарантуватиме вам беззбитковість?
Немає фіксованої суми. Бо видатки – це зарплати людей та логістика. Якщо завод працює на повну потужність, то ці видатки складають менший відсоток і нам підходить нижча ціна. Але коли ми працюємо на чверть або третину потужності і платимо зарплату тій же кількості людей, нам потрібна вища ціна на ринку, щоб вийти в нуль.
Ціна на нашу продукцію може бути від $600 до $800. Все залежить від темпів будівництва. У Європі будівельні компанії активніші влітку, бо тоді електроенергія дешевша. Буває, клієнт скасовує замовлення, бо електроенергія дорожчає. Європейський ринок забудов зараз у депресії. Але ми маємо надію, що будівельні компанії відновлять проєкти і влітку ціна піде вгору.
В Україні сфера будівництва тим паче у стагнації. Під час війни ми продаємо на внутрішній ринок приблизно 30–40% обсягів, які продавали раніше (тобто 30 000–40 000 т на місяць), в основному на захід України та для Київського регіону.
У лютому ви казали, що працюєте на чверть потужностей через проблеми з електрикою, щойно ситуація налагодиться – вийдете на рівень 50%. З ваших слів складається враження, що цього не сталося. Чому?
У лютому у нас працювала одна доменна піч. А ціни на продукцію були високі. Ми хотіли запустити другу піч, але переживали через нестачу електроенергії. З двома доменними печами ми б вийшли на 50% потужності.
На запуск другої печі пішло 45 днів. І що сталося у квітні? Ціни знову впали, ми несемо збитки. Доменна піч №6 може виробляти 3500 т чавуну на добу, піч №8 – 4500 т. Але ми не використовуємо їх на повну потужність.
Зараз потужність нашого гірничого виробництва – 40%, металургійного – теж 40%. Тож ми майже досягли заявленої цілі.
Але ціни низькі, тому нам не вигідно так працювати. Що ми зробимо? Одну з доменних печей зупинимо на капітальний ремонт на кілька місяців. І тільки після цього зможемо наростити потужність виробництва. Це якщо для нас не будуть відкриті порти.
Мауро Лонгобардо Фото надано пресслужбою
Яке вугілля ви використовуєте?
Закуповуємо у ДТЕК та «Метінвест». Але це енергетичне вугілля, яке зазвичай використовують на теплоелектростанціях. Нам треба міксувати його з коксівним, щоб отримати потрібну якість. Тому щойно відкриються порти – я буду імпортувати з США або Австралії саме коксівне вугілля.
Як швидко ви плануєте вийти на 100% потужності у разі відкриття портів?
Після відкриття портів на це піде три місяці. Треба купити і доставити Чорним морем достатньо коксівного вугілля з Австралії чи США. Тоді можна буде запустити велику доменну піч №9 (вона не працює з початку війни), яка виробляє 9500 т чавуну на добу. Зараз працюють дві доменні печі, які разом можуть виробляти до 8000 т.
Чи вдалося вам відновити видобуток вапняку на підприємстві «АрселорМіттал Берислав» у деокупованій Херсонській області?
Щойно Херсонську область деокупували – я з’їздив туди, у нас там кар’єр вапняку та офіси. Архангельське у Херсонської області не має жодного стратегічного значення, але російські окупанти майже повністю зруйнували його. Ми виділили гроші на відновлення дитсадка і будинка адміністрації там. Ми б хотіли, щоб люди мали мінімальні сервіси, щоб продовжувати там жити.
Військова адміністрація допомогла нам розмінувати територію. З 1 травня ми відновили видобуток. Зазвичай ми там добуваємо близько 500 000 т на рік і споживаємо приблизно стільки ж. З другої половини квітня почали використовувати складські запаси звідти.
Взимку перебої з постачанням електроенергії були великою проблемою. Як ви впорались?
«АрселорМіттал Кривий Ріг» споживає близько 450 МВт на годину, коли працює на повну потужність. Взимку нам треба було менше, близько 110 МВт. Ми підрахували, скільки електроенергії нам будуть постачати, скільки ми можемо виробити на власних потужностях, та імпортували решту. Але виробляти електроенергію власними потужностями було в рази дорожче, ніж закуповувати по ринковій ціні, адже були високими ціни на газ.
У січні-лютому 2023 року ми імпортували 42,9 млн КВТ*год зі Словаччини, це обійшлося у 357 млн грн з ПДВ. Це було разове рішення з метою зберегти рівень виробництва, оскільки імпортована електроенергія негативно впливає на собівартість.
Як ви плануєте вирішувати проблему нестачі електроенергії влітку, адже може бути дефіцит?
Зараз ми використовуємо приблизно 210 МВт на годину. Частину власних потреб зможемо забезпечити за допомогою власних генеруючих потужностей.
«АрселорМіттал Кривий Ріг» завершив 2022 рік зі збитком у 49 млрд грн, за даними YouControl. Чому так?
49 млрд грн (це приблизно $1,35 млрд) – це наш чистий збиток. Ця сума включає 36 млрд грн збитків — зменшення корисності своїх необоротних активів внаслідок негативних змін у економічному середовищі, спричинених російською військовою агресією
Ми зазнали великих збитків, бо у перші місяці війни зламалися усі наші логістичні ланцюжки. Ми вирішили підтримувати працівників, це теж витрати.
Ми дуже вдячні групі ArcelorMittal за їх фінансову підтримку. Вони допомогли виплатити зарплати працівникам та розрахуватися з контрагентами.
Навіть у цих умовах ми продовжуємо капітальні інвестиції. Деякі проєкти ми поставили на паузу, бо не маємо достатньої кількості людей для будівництва.
У 2022 році ми інвестували $120 млн, у 2023 році плануємо вкласти $130. Наш великий проєкт – будівництво хвостосховища ʼТретя Картаʼ, воно продовжується без затримок. Частину грошей на це надає група ArcelorMittal. Також у 2022 році нам вдалося залучити кредит ЄБРР на суму $100 млн на поповнення обігових коштів.
Які ваші плани на 2023 рік?
Моя мета в поточній ситуації – досягти принаймні позитивного показника EBITDA. Зберегти усіх наших працівників, попри закриті порти та занепадаючий ринок будівництва.
Це був би хороший результат, бо тоді ми не будемо більше просити грошей у групи ArcelorMittal. Але й в такому разі у нас, можливо, не буде достатньо власних ресурсів для всіх запланованих раніше капітальних інвестицій.
На початку минулого року ваші рахунки було арештовано. У Ferrexpo зараз схожі проблеми. Як така увага правоохоронних органів вплинула на бізнес?
На початку 2022 року у нас були проблеми з нашими банківськими рахунками. Проти нас була відкрита справа щодо несплати податків. Наразі її закрито, питання вирішено.
Не знаю, скільки часу може піти у Ferrexpo на вирішення проблем із арештом рахунків.
Як ви бачите післявоєнне майбутнє металургії в Україні?
Після війни я бачу нашу інтеграцію до Європи як дуже важливий двигун змін.
Європа імпортувала багато листового прокату з РФ. За рік ця продукція зникне з ринків ЄС. Цю прогалину хтось заповнить. Але чому не Україна? Якщо ми хочемо скористатися можливістю і збільшити свою присутність на ринках ЄС, треба починати зараз. За два-три роки може бути запізно, бо це дуже конкурентне середовище.
Україна стане частиною ЄС, і ми маємо поважати всі європейські правила, зокрема щодо утилізації відходів.
Зараз ми переглядаємо нашу стратегію. Нашим першим кроком мав бути вихід на регіональні еко-стандарти до 2023 року. Наступний крок – вийти на дотримання європейських стандартів після 2023-го. Зараз я шукаю можливості прискорити нашу зелену трансформацію.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
