Інвесткомпанія Capital Times за 15 років попрацювала з проєктами на $500 млн. Як вона пережила поділ бізнесу між партнерами /Фото Олександр Чекменьов
Категорія
Компанії
Дата

Інвесткомпанія Capital Times за 15 років попрацювала з проєктами на $500 млн. Як вона пережила поділ бізнесу між партнерами

У вільному плаванні. Після 13 років партнерства з Еріком Найманом Сергій Гончаревич (на фото) розвиває свій бізнес самотужки. Фото Олександр Чекменьов

Пересічні компанії дедалі рідше залучають фінансових посередників для злиттів і поглинань. Куди дрейфувати бізнесу інвестфірми Capital Times

У березні 2020‑го керівний партнер інвесткомпанії Capital Times Сергій Гончаревич втратив спокій і сон. Справа була не тільки у пандемії. Гончаревичу треба було розділити бізнес із багаторічним партнером і лицем компанії Еріком Найманом.

До літа паніка вщухла, а партнери полюбовно розійшлися. Гончаревич зберіг за собою бренд Capital Times та інвестиційно‑банківський бізнес B2B. Найман продовжує розвивати wealth management і напрям B2C під брендом Hugs. Відтоді Гончаревич завершив п’ять угод приблизно на $100 млн, останню з них – наприкінці вересня. За 15 років Capital Times закрив 38 угод на ринках України та Білорусі і реалізував понад 180 консалтингових проєктів на $500 млн, повідомив бізнесмен.

Гончаревич – уродженець Білорусі. Працював у Мінському транзитному банку, був CFO у виробничій компанії, а у 2004 році став заступником голови в місцевій інвесткомпанії «Юнітер». Йому доручили відкрити філію в Україні. Першу угоду на українському ринку «Юнітер» провів у вересні 2006‑го. «Продали пакет акцій Запорізького трансформаторного заводу і непогано на цьому заробили», – розповідає Гончаревич.

У Києві він познайомився з Найманом, який очолював управління інвестиційно‑банківських послуг Укрсоцбанку. Власники «Юнітера» якраз запропонували Гончаревичу викупити українську «дочку». У 2007‑му він продав квартиру в Мінську за $200 000 і переїхав із родиною до Києва. Найман став партнером: спочатку із часткою в 25%, а у 2017 році довів свій пакет до 44%. У 2007‑му партнери допомогли Дельта Банку поглинути білоруський Атом‑банк за €5,5 млн, а у кризові 2008–2009 роки сфокусувались на злиттях і поглинаннях. Паралельно Найман розвивав довірче управління активами.

У 2012‑му Гончаревич і Найман супроводжували купівлю одеської медичної мережі Into‑Sana фондом Russia Partners («дочка» американської Siguler Guff & Company LP). У 2013 році Capital Times провів іще три угоди в різних сегментах із російськими інвесторами. Але після 2014‑го російський та білоруський капітал пішов з України, і колишня перевага компанії стала недоліком. «Вони були практично без угод у 2014–2016‑му», – говорить керівний партнер Soul Partners Ігор Верхогляд. Доки ринок M&A був на дні, компанія виживала завдяки довірчому управлінню. Війна, фінансова криза підштовхували бізнесменів до того, щоб вивести частину капіталу за кордон. «Інвестори хотіли мати подушку безпеки в іншій країні», – пояснює Гончаревич.

На ринок злиттів і поглинань Capital Times повернувся у 2017‑му, виступивши фінансовим радником IT‑компанії Terrasoft, яка продала один зі своїх підрозділів білоруському SoftClub. «За українськими мірками угода була на пристойну суму», – говорить Олександр Попов, колишній керівний партнер і СТО Terrasoft.

Партнери супроводжували продаж Ляховицького молочного заводу французькій Groupe Lactalis (сума операції оцінюється у $10–11 млн) і допомогли залучити фінансування харківській мережі дитячих товарів і послуг «Мамин Дім». Вінцем M&A‑бізнесу Capital Times стала серія великих угод із групою Orexim, яка експортує зернові через чорноморські порти. У 2018‑му партнери допомогли Orexim залучити €31 млн у Чорноморського банку торгівлі та розвитку. А в 2019‑му Orexim продала південнокорейській Posco Daewoo 75% акцій терміналу в Миколаєві. Над угодою працювали два роки, розповідає глава Orexim Group Юрій Будник. «Це угода на десятки мільйонів доларів, але менше 100, адже ми продавали споруджуваний об’єкт, – розповідає Гончаревич. – Знайти покупця було складно, хоча аналогічні об’єкти коштують більше $100 млн».

У 2020‑му міжнародний трейдер Glencore придбав у Orexim миколаївський термінал з експорту рослинної олії Everi. Обсяг угод із Posco Daewoo і Glencore – близько $170 млн, говорить Будник. «Після цих угод Capital Times може заявляти про унікальний досвід у секторі портової логістики», – каже Верхогляд. Українські інвесткомпанії успішно закривають у середньому 30–40% угод, над якими працюють, констатує Гончаревич. У США та Європі показники вищі – 70% і 50% відповідно, свідчать дані Globalscope Partners, яка об’єднує 55 незалежних M&A‑компаній.

Одна з найбільших невдач Capital Times – купівля контрольного пакета виробника товарів для дому «Ергопак», який на той час оцінювався у $20 млн. Гончаревич представляв інтереси корпорації «Біосфера» Андрія Здесенка, який хотів придбати компанію у фонда Horizon Capital*. Угода була близька, але Гончаревич «не відчув за спиною конкурента з‑за кордону». У підсумку «Ергопак» придбала грецька Sarantis Group. «Зі Здесенком ми залишаємося в дружніх відносинах, – каже Гончаревич. – Але непростий період у спілкуванні все‑таки був». Здесенко не коментує цю ситуацію.

Інфографіка Леонід Лукашенко

Інфографіка Леонід Лукашенко

Після угод з Orexim затіяли ребрендинг. Залучили агентство Андрія Федоріва. «Ми хотіли стати ближчими до клієнтів з IT», – каже Гончаревич. Бюджет трансформації потягнув на кілька сотень тисяч доларів, але бізнесмен залишився задоволеним. Фірма переїхала до бізнес‑центру «Астарта», де працює безліч IT‑компаній.

Для Гончаревича це не terra incognita. У 2018 році Capital Times допоміг Intellias продати міноритарний пакет акцій фонду Horizon Capital і супроводжував продаж білоруського IT‑аутсорсера SolbegSoft естонській Helmes. На частку в Intellias претендували компанії зі США, Великої Британії та Польщі, а також український AVentures Capital. Компанія обрала як радника Capital Times. «Іноземні радники, можливо, більш технічно підковані, проте глибина розуміння українського ринку у них набагато менша», – каже CEO і один із засновників Intellias Віталій Седлер.

Рушійною силою розлучення був Найман. «Має бути концентрація на своєму бізнесі, – пояснює Найман. – Мій бізнес – В2С, але 20–25% мого часу йшло на обговорення спільних проєктів і бізнес‑процесів». Він задоволений результатом: після spin off витрати підрозділу Наймана, за його словами, набагато поменшали. «Стабільно прибутковий wealth management Наймана доповнював циклічний бізнес M&A», – говорить засновник інвесткомпанії InSoft Partners Віталій Горовий.

Завдяки напряму Наймана компанія залишалася прибутковою навіть у найскладніші часи, підтверджує Гончаревич. «Доходи M&A‑бізнесу рвані: закривається угода – ти екстраприбутковий, угод немає – балансуєш близько нуля», – розповідає він. У підрозділу Гончаревича досить резерву, щоб працювати самостійно навіть у худі роки, впевнений Найман. За його словами, обидва напрями заробляли останніми роками приблизно однаково.

Стандартні комісійні Capital Times становлять при M&A 3–5% від суми угоди, каже Гончаревич. Якщо йдеться про залучення фінансування, відсоток нижчий. «Наш цільовий клієнт – з проєктами від $10 млн, але в IT суми можуть бути і від $5 млн», – говорить Гончаревич. Після «розлучення» він провів операцію з Glencore, супроводжував купівлю «Новою поштою» 81,46% сервісу кур’єрської доставки iPOST і продаж білоруської ювелірної мережі «Царське золото» іноземному інвестору. Останню велику угоду Гончаревич закрив наприкінці вересня 2021 року, організувавши для Ascet Shipping фінансування від ОТР Leasing на придбання барж у лізинг.

Виторг Capital Times він оцінює у кілька мільйонів доларів на рік. У київському офісі у нього близько 20 співробітників, у мінському – близько 10. У портфелі компанії – 20 проєктів, за якими підписано контракти. Обговорюються ще 37. Пріоритети Capital Times – аграрна логістика, інфраструктура і ТМТ (телеком, медіа, технології). «У цих секторах у нас дуже хороша експертиза», – впевнений Гончаревич.

Є й особисті інвестиції. Спільно з партнерами у Гончаревича міноритарна частка у Glovo та геймінговій компанії ARVI VR, а також 25% в IT‑компанії Beesender.com, яка займається чат‑ботами. Серед її клієнтів – «Леруа Мерлен», BNP Paribas, Ajax, EVA. Залишатися M&А‑бутиком ризиковано, каже Горовий з InSoft Partners. Дедалі менше компаній звертаються по послуги радників. «Необхідна глибока експертиза в конкретному ринку, чим не завжди можуть похвалитися інвесткомпанії, що працюють одразу в багатьох галузях», – пояснює Горовий.

В Україні лише 15% компаній звертаються по допомогу до професіоналів з M&A, каже Гончаревич. Наприклад, Intellias, з якою Гончаревич співпрацював раніше, створила власний підрозділ зі злиттів і поглинань. Гончаревич придивляється до напрямів smart‑інвестицій та корпоративного управління – консультування в обмін на частку в компанії. «Плануємо активніше займатися корпоративним управлінням і не тільки», – говорить фінансист, який входить до складу реєстрів незалежних директорів в Україні та Білорусі і має досвід роботи у спостережних радах. Одна з нових послуг Capital Times – запуск advisory board і наглядової ради. 

*Після публікації текст було виправлено. У початковій версії було сказано, що Гончаревич представляв інтереси Здесенка та фонду Horizon Capital. Редакція вибачається.

Матеріали по темі
Попередній слайд
Наступний слайд
Новий Forbes вже у продажу

Новий Forbes вже у продажу

30 до 30 | Квартал 95, лідер "Великого будівництва"