Із репортером Forbes засновник ЕКТА Ігор Пастух, 66, зустрічається на столичній Шулявці. Усередині непоказної будівлі – відеостудія OneLocation, в якій розміщені 350 кв. м. світлодіодних екранів на 24 млн пікселів. У схожому LED-кубі Джон Фавро знімав «Мандалорця».
Щоб обладнати таку студію з нуля, довелося б витратити, за оцінкою Пастуха, кілька мільйонів доларів. ЕКТА вклалася в $75 000. Найдорожчу частину, великі модульні екрани, компанія виробляє, продає та здає в оренду майже три десятиліття.
Плазма, виставки, світлодіоди
Батьківщина ЕКТА (і Сергія Павловича Корольова, підкреслює Пастух) – Житомир. Там її виробництво та R&D-центр, де працює 90% інженерів компанії.
Уродженець Бердичева, Пастух закінчив Харківський інститут радіоелектроніки. Незалежність України зустрів на посаді головного конструктора житомирського заводу «Промавтоматика», який серед іншого випускав екрани диспетчерських щитів для електронної промисловості та енергетики.
У ринкову економіку завод не вписувався. «Правила, методи, стиль управління великим підприємством неповороткі, обмежують у розвитку технічної, інженерної думки, – розповідає Пастух. – Я страждав». На початку 1992-го він не витримав. Зібрав десяток таких же захоплених інженерів, щоб розробляти екрани самостійно. З назвою компанії не мудрували: поєднали «екран» і «табло». «Потім виявилося, що на якомусь індійському діалекті це символ обʼєднання», – радіє він.
Замовлення на екрани для промисловості, армії, енергетики знайшлися практично відразу – допомогли широкі звʼязки. Але ринком СНД Пастух обмежуватися не захотів. Він почав шукати замовників і партнерів на виставках електроніки у Франції, Італії, Німеччині. «Поки «червоні директори» ходили по магазинах, ми вивчали ситуацію», – згадує він.
Свого виробництва у ЕКТА не було – викупити і переобладнати один із колишніх корпусів «Промавтоматики» компанія зважилася тільки в 2005-му. До цього частину робіт замовляли у рідного заводу, частину – у інших підприємств. Так збирали екрани для клієнтів з Італії, Кувейту, Японії.
Інженери працювали в спартанських умовах: опалення в орендованих кабінетах не було, взимку ходили в фуфайках і валянках. Заради чого? «У нас очі горіли, ми знали, що наша техніка найкраща», – стверджує Пастух.
Інфографіка Леонід Лукашенко
Коником ЕКТА в 1990-ті роки були плазмові панелі. Кожен піксель в такому екрані – це заповнена газом комірка, через яку проходять електричні розряди. Для павільйонів всесвітньої виставки Expo-2000 в Ганновері компанія зробила 19 рухомих плазмових панелей. Цей проект став прощальним акордом: ЕКТА почала перехід на сучаснішу технологію – завʼязала контакти з японським виробником світлодіодів Nichia і переключилася на LED-екрани.
Вимушена трансформація
Проекти ЕКТА можна побачити на київському Будинку Профспілок і в сесійній залі Верховної Ради. У команді – сотня співробітників, третина з них відповідає за R&D. «Року до 2010-го вони в Україні були найактивніші», – описує конкурентів CEO українського виробника світлодіодних екранів Flylights Дмитро Вірич.
Куди компанія поділася з радарів? Змінила пріоритети, відповідає син засновника Олександр Пастух, 40. Разом з батьком він володіє частками в усіх ключових бізнесах ЕКТА. Світовий центр виробництва LED-екранів перемістився в Китай. Конкурувати зі складальним цехом планети – собі дорожче. EKTA зробила ставку на персоналізовані рішення під конкретного замовника, каже Пастух-молодший.
Приклад проектного підходу – 4К-екран з діагоналлю 5,6 м для IT-компанії MacPaw. Замовник ретельно вибирав виконавця, менеджери побували на виробництві в Житомирі. «Вийшла гарна синергія, – каже проектний менеджер MacPaw Space Надя Колесникова, – ЕКТА, як і MacPaw, ставить на чільне місце якість».
Руслан Вдовенко, CEO ЕКТА. Фото Олександр Чекменьов
Трансформація в проектний бізнес розтягнулася на кілька років. Сьогодні головна гордість ЕКТА – власна розробка контролерів, або систем управління екраном. Ця технологія допомагає вигравати тендери R&D-центрів BMW, Mercedes, Porsche, стверджує CEO компанії Руслан Вдовенко.
На піку виручка компанії перевищувала $10 млн на рік. В 2021-му не набереться і половини, каже Пастух, який не розкриває виручку ЕКТА. Бізнес компанії структурований через кілька фірм в Україні та Німеччині. Сумарна виручка трьох українських фірм, контрольованих Пастухом (ЕКТА-ПРОМ, Platforma, Optivision), склала в 2020 році 109 млн грн. 70% доходу приносить виробництво і установка екранних систем. Решта – здача екранів в оренду, світлодіодне освітлення, реклама та інші напрямки.
Не остання криза
У 2020-му загроза знову прийшла з Китаю. Через пандемію і локдауни німецькі автоконцерни перестали замовляти установку екранів, а організатори заходів – брати екрани в оренду. Прокатний напрямок, який ЕКТА розвивала з середини 1990-х, приніс компанії в 2020 році 12 млн грн збитку.
Щоб парк екранів на 2000 м кв не простоював без діла, частину з них використовували для збирання One Location. 10-годинна зйомка в студії обійдеться замовнику 120 000 грн. Для порівняння: павільйон з хромакеем обійдеться $400 на добу. Але режисер Василь Москаленко все одно зняв третину супергеройський комедії Apple Man з бюджетом $1 млн на майданчику ЕКТА. Чому він обрав не бюджетний варіант, а заплатив вдесятеро більше?
На студії виходять готові кадри з реалістичними відблисками і відбитками. «А після хромакея – напівфабрикат, якому потрібна доробка», – пояснює Москаленко. Обробка 30-секундного ролика в Україні обійдеться в 80 000-150 000 грн, в Європі – мінімум в € 50 000, говорить виконавчий продюсер студії Family Production Анастасія Буковська. Істотної економії в порівнянні з LED-кубом не вийде, а різницю зʼїсть підготовка фонових зображень.
LED-куб від ЕКТА. Фото Олександр Чекменьов
One Location завантажена на 50%, її облюбували для зйомок реклами, телепрограм і трансляцій івентів на кшталт Одеського кінофестивалю. Вихід на окупність, за підрахунками Олександра Пастуха, займе рік-два. Надалі можна буде створювати такі студії на замовлення. Але порятунок прокатного бізнесу – не єдиний головний біль ЕКТА.
Пандемія викликала стрімку діджіталізацію всього і вся та як наслідок – дефіцит мікрочіпів. Напівпровідникові фабрики не встигають за попитом, який на початку 2021 року, за оцінкою J.P. Morgan, перевищував пропозицію на 10-30%. У серпні один з найбільших світових виробників тайванська TSMC підвищила ціни на 10-20%.
«Ми змушені купувати компоненти за завищеними цінами, боротися за поставки і переводити частину пристроїв на нових постачальників», – констатує CEO Ajax Systems Олександр Конотопський. Стартап Petcube, який виробляє гаджети для тварин, теж шукає альтернативних постачальників і збільшив терміни поставок до 45 днів, говорить CTO Олександр Нескін. Тримати облогу обидві компанії приготувалися мінімум до другої половини 2022.
Екрани ЕКТА в Ocean Plaza в Києві.
У ЕКТА стільки часу немає. У грудні 2021-го потрібно здати проект в Німеччині, а замовлені мікросхеми замість звичайних чотирьох-шести тижнів Intel обіцяє виготовити за кілька місяців. Де вихід? Купувати за $270 чіпи, які раніше коштували $7, наводить приклад Вдовенко.
«Це четверта криза в нашій історії, ми до цього ставимося спокійно», – каже Ігор Пастух. Пʼять років тому він захопився тріатлоном. На стіні в його київському офісі десятки медалей, дві з них – за повний Iron Man. Щоб отримати таку нагороду, потрібно проплисти 3,8 км, проїхати 180,2 км на велосипеді та пробігти марафон. «Це дуже схоже на ґрунтовне ведення бізнесу», – говорить він. Сходити з дистанції він не збирається.
Примітка. У попередній версії статті було помилково вказано, що проекти ЕКТА можна побачити на фасаді ТРЦ Ocean Plaza, насправді екрани компанії були встановлені там з 2012 до 2019 року.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
