Металургія та війна. Зберегти бізнес і не втратити професіоналів. Кейс групи Alumeta

Актив групи Alumeta, яку очолює Сергій Шапран – Броварський алюмінієвий завод (BRAZ), BRAZ Line та BRAZ Construction. Це компанії, які забезпечують повний цикл виробництва від розробки до готового продукту. Виробництво починається саме з компанії BRAZ.

Це сучасне підприємство, асортимент якого близько 20 000 виробів, а географія експорту налічує більш ніж в 30 країн світу. Після повномасштабного вторгнення РФ завод опинився біля лінії фронту. Проте бізнес не зупинився. Компанія розробила стратегію, що допомогла вистояти, продовжити виробництво та зберегти робочі місця. Після звільнення Київщини BRAZ шукає нові шляхи для розвитку.

За різними оцінками, до війни тимчасово окуповані регіони забезпечували майже половину виторгу металургії. Яких втрат зазнала галузь, на вашу думку?

Під час війни Україна втратила основні металургійні потужності. У Донецькій, Запорізькій, Дніпропетровській областях зупинено більшість підприємств. Поки що незрозуміло, в якому стані потужності на тимчасово окупованих територіях («Азовсталь», ММК ім. Ілліча та інші) і чи зможуть вони відновити роботу після деокупації. Крім того, окупанти крадуть український метал для продажу Африці та Азії. З Маріупольського порту вивезли близько 200 000 т металу та чавуну на $170 млн.

Галузь втратила понад 50% і продовжує втрачати. За даними «Укрметалургпрому», за перше півріччя 2021 року наші металурги випустили 11 млн т сталі, цього року – 4,5 млн т.

У кольоровій металургії низку підприємств також зупинено через небезпеку, брак сировини і транспортні проблеми. Видобуток руди майже не відбувається. Галузь втратила понад 50% і продовжує втрачати. За даними «Укрметалургпрому», за перше півріччя 2021 року наші металурги випустили 11 млн т сталі, цього року – 4,5 млн т.

Наше завдання у стані війни – зберегти бізнес й одну з головних цінностей держави – фахівців у сфері металургії. Особливо складно буде взимку, коли зросте ризик перебоїв із постачанням електроенергії та енергоносіїв. Але ми будемо працювати, розвивати завод і виконувати інвестпрограми. Ми запускаємо новий прес і вже тестуємо його. Обов’язки перед клієнтами виконуємо в повному обсязі. До кінця року плануємо вийти на довоєнні обсяги виробництва, тоді як про відновлення рівня прибутків не йдеться.

Попередній слайд

Наступний слайд

Традиційно левову частку експортного виторгу України забезпечували металургія, агросектор і IT. Як змінилася ситуація під час війни?

ГМК – це близько 10% ВВП України та головне джерело валютного виторгу ($22 млрд у 2021 році). Тепер показники впали. Металургія опинилась у найважчому серед експортних галузей стані. В IT ситуація краща, бо IT-компанії релокувалися і працюють. 

Для металургійних підприємств релокація проблематична. Заводи споживають багато електроенергії і газу, й на заході України є труднощі з потужностями для підключення. В умовах війни знайти гроші на будівництво заводу в Україні нереально.

Тим часом агросектор привертає увагу щодо продовольчої безпеки та ризику голоду в світі. Угода, досягнута в Туреччині, стосується розблокування портів для експорту зерна, тоді як про метал не йдеться.

До початку війни ваша компанія постачала продукцію в більш ніж 30 країн світу. Як вторгнення РФ вплинуло на експорт?

BRAZ до війни експортував 60–70% продукції, нині – близько 90%. В Україні великі проєкти зупинено й попит впав. До повномасштабної війни Україна була одним із найбільших постачальників сировини в Європу. Тепер ми маємо нульове мито в торгівлі з ЄС, і це дає можливість збільшити експорт. Але ніхто не може гарантувати безпеку і терміни доставки товару з країни, де триває війна, і ми в BRAZ беремо відповідальність на себе.

Які канали для постачання продукції за кордон використовує компанія і як змінилася вартість логістики?

Через блокування портів ми використовуємо автотранспорт. Але на тлі безпекових проблем і дефіциту транспорту автоперевезення подорожчали втричі, що впливає на собівартість товару. Крім цього, за рік руда, вугілля, кокс подорожчали на 141%, чорні метали – на 70%. Коли ціни на продукцію ГМК у світі впали на третину, це робить українську продукцію неконкурентоздатною.

Залізниця не може задовольнити потреби промисловців, бо в її пріоритетах критично важливі вантажі й агропродукція. Крім того, залізниця забирає час. Якщо раніше від Центральної до Західної України вантаж транспортувався три дні, тепер – до двох тижнів. Альтернативні шляхи експорту й віддалено не можуть забезпечити довоєнні обсяги. Тому без розблокування портів для всіх експортерів ситуація не поліпшиться.

Із початком російського вторгнення Нацбанк вдався до низки валютних обмежень. Як вони впливають на експортерів?

В умовах війни Україна не захистила власних виробників – експортерів. Коли імпортери купували долар на 25% дешевше ринкової вартості, ми на продажі валютного виторгу 25% втрачали. Підвищення офіційного курсу до 36,6 UAH/USD – правильний крок Нацбанку. Такий курс дозволяє покривати витрати виробництва й додає рентабельності.

Чи зіткнулося ваше підприємство під час війни із браком сировини?

Брак сировини був і до війни, а тепер загострився. Зникло постачання алюмінієвого брухту, і ми змушені купувати дорогу первинну сировину. Держава мала б запровадити обмеження на вивезення брухту кольорових металів, як було зроблено із брухтом чорних металів, для якого встановлене експортне мито. Це актуально, коли через побоювання дефіциту у світі дорожчають металобрухт та алюміній і його запаси на складах Лондонської біржі металів є найнижчими з 2007 року.

Яких інших кроків назустріч бізнесу ви очікуєте від держави під час війни?

Ми чекаємо відновлення автоматичного відшкодування ПДВ, бо це надасть обігові кошти. Ми зацікавлені у продовженні дії для нашої продукції нульового мита в торгівлі з ЄС, яке встановлено до кінця року. Також виробники потребують захисту у вигляді ввізного мита, як у Європі.

Ми чекаємо на створення платформи для живого діалогу між державою і бізнесом. Це дозволить швидше відновити економіку й ефективніше розподіляти донорську допомогу.

Хочу звернути увагу на те, що РФ намагатиметься імпортувати підсанкційний метал шляхом зміни коду походження товару. І якщо Україна не контролюватиме його походження, ця дешева продукція потрапить на наш ринок, що вдарить по українських виробниках. Нещодавно Мінфін США оприлюднив список з 18 країн, які допомагають РФ обходити санкції, і це створює великі ризики.

На жаль, комунікація між державою та бізнесом дуже слабка. Податкова фіксує порушення, а не веде діалог із підприємствами. Асоціації не вирішують глобальні питання секторів економіки. Тому ми чекаємо на створення платформи для живого діалогу між державою і бізнесом. Бізнес має знати економічні плани держави. Це дозволить швидше відновити економіку й ефективніше розподіляти донорську допомогу.

У світі вже обговорюють «План Маршалла» для України. Яка концепція повоєнного відновлення держави, на вашу думку, буде ефективною?

На Заході обговорюють виділення мільярдів на інфраструктуру, і про допомогу бізнесу, який постраждав від війни, не йдеться. Але якщо відновлюватимуть лише зруйновані будинки, а не бізнес, країна не досягне успіху через брак робочих місць і надходжень у бюджет.

Без інвестицій держави в розвиток бізнесу, професіоналів та нові технології стати частиною успішного світу неможливо.

Поки що відновлення бізнесу покладено на сам бізнес. Нам залишається сподіватися або на допомогу держави, або на репарації від агресора у перспективі щонайменше кількох років. Проте без інвестицій держави в розвиток бізнесу, професіоналів та нові технології стати частиною успішного світу неможливо.