Юрій Вітренко, 46, очолював найбільшу в Україні компанію «Нафтогаз України» з квітня 2021 року. 1 листопада Кабмін його звільнив. Про конфлікт із урядом, відносини з президентом Володимиром Зеленським та подальші плани – в першому після звільнення інтервʼю.
⚡️Даруємо 700 грн знижки на річну підписку на сайт Forbes. Діє з промокодом 700 до 28.04 Оформлюйте зараз за цим посиланням
Вітренко у супроводі охоронця приїздить в офіс Forbes через декілька днів після свого звільнення з «Нафтогазу». «Читав Forbes, коли ще був молодим менеджером, – каже він. – Підприємництво надважливе для розвитку країни».
Із собою у нього сотні сторінок звітів «Нафтогазу». Готовий відповісти на всі запитання, каже він. Проте відповідей на деякі уникає. «Деякі речі я не можу виносити у публічну площину, щоб не нашкодити країні», – каже Вітренко про причини свого звільнення. З його слів зрозуміло, що причина у конфлікті з урядом, хоча він цього не підтверджує.
Останні місяці перед звільненням Вітренко, серед іншого, звинувачував уряд у провалі реструктуризації компанією єврооблігацій та публічно критикував завдання Кабміну накопичити до опалювального сезону 19 млрд кубометрів газу (для цього НАК мав імпортувати майже 6 млрд кубометрів газу за $8 млрд, яких у держкомпанії немає). Україна увійшла в опалювальний сезон із запасами трохи більше 14 млрд кубометрів.
За перше півріччя 2022-го «Нафтогаз» отримав 57 млрд грн збитку. Як Вітренко оцінює результати своєї роботи? «Результати «Нафтогазу» перевищують реалістичні очікування», – каже він.
Про причини відставки та відносини із Зеленським
Девʼятий місяць війни, найважчий опалювальний період в історії. Чому голова «Нафтогазу» йде у відставку?
Саме через війну не можу говорити про причини того, чому я пішов у відставку. Сподіваюся, після мого звільнення якомога швидше буде призначено наглядову раду «Нафтогазу», запроваджено міжнародні стандарти корпоративного управління, держава перейде від прихованих до диджиталізованих адресних субсидій.
Щорічний обсяг прихованих субсидій за чинною ціною на газ – 842 млрд грн. Це величезна проблема як для «Нафтогазу», так і для країни.
Зміна голови «Нафтогазу» під час війни не є додатковим дестабілізуючим фактором?
Є речі, які я намагався зробити, і тому не йшов довгий час. Зараз я вирішив, що краще піти. Попри те, що зміна голови найбільшої компанії країни й справді є дестабілізуючим фактором. Переваги цього рішення більші за недоліки.
Це було ваше рішення?
Так, я написав заяву за власним бажанням. Ніхто мене до цього не змушував. Це була моя перша заява.
У вересні президент нібито дав вам випробувальний термін до кінця жовтня, аби виправити недоліки.
Мені не давали термін доводити свою ефективність чи виправляти якісь недоліки. Президент узагалі не казав мені про якісь недоліки. Результати «Нафтогазу» перевищують реалістичні очікування. Вся команда компанії відпрацювала дуже добре.
Жодного випробувального терміну мені ніхто не давав. Це неправда. У мене були різні дискусії з президентом, проте саме такої не було.
Спекуляції навколо мого звільнення спеціально створювали люди, зокрема високопосадовці, які хотіли мого звільнення. Цікаво, що хвиля цих вкидів почалася після того, як у травні було прийнято рішення передати «Нафтогазу» облгази Дмитра Фірташа.
Як ви оцінюєте Олексія Чернишова як нового голову «Нафтогазу»? Чому саме його обрали на цю посаду?
Поки що зарано оцінювати Олексія Чернишова як керівника «Нафтогазу». Нічого поганого не можу про нього сказати. Чому саме він? З мого боку буде неетично робити такі припущення. Треба запитувати в тих, хто робив цей вибір. Зі мною не радилися.
Чернишов нібито має гарні взаємини із президентом. Вас теж призначали на посаду як людину, що мала добрі відносини із Зеленським. Вони погіршились?
Ні, це не так. У нас завжди були позитивні, але професійні відносини. Коли Зеленський очолив країну, я в «Нафтогазі» відповідав за транзит газу та Стокгольмський арбітраж.
Відповідно, президент запросив мене на перемовини з Путіним у 2019-му про продовження транзиту до кінця 2024-го. Президент бачив, наскільки я підготовлений та ефективний, зокрема у суперечках із Путіним.
До речі, мене призначили не одразу після цього, в 2020-му керівником «Нафтогазу» залишався Андрій Коболєв, хоча в арбітражі моя команда виправляла його помилки.
Наприклад, він свого часу недогледів, що положення «бери або плати» у контракті 2009 року викладено не відповідно до європейських норм. Він тоді був радником голови правління і отримав доручення проаналізувати цей договір.
Тимошенко домовилась із Путіним про принципові речі, а далі було завдання, як це прописати. Європейський принцип «бери або плати» дозволяє переглядати обсяги поставок в однобічному порядку. В контракті він був викривлений і створив нам купу проблем.
«Деякі речі я не можу виносити у публічну площину, щоб не нашкодити країні», – каже Вітренко про причини свого звільнення. Фото Антон Забєльський для Forbes Україна
Як президент відпустив такого ефективного менеджера?
Як мені відомо, у нас немає рабства. Є обовʼязки громадянина, є патріотизм, але в бізнесі є ситуації, коли ви розумієте, що потрібні зміни, бо інакше може статися конфлікт. Якщо ці зміни неможливі, то краще піти з посади. І війна може загострювати такі ситуації.
Про який конфлікт ви говорите і про які зміни?
Нині триває війна, тому не час говорити про конфлікти. Їх треба уникати. Деякі речі я не можу виносити у публічну площину, щоб не нашкодити країні.
Як розвʼязати проблему? Призначити наглядову раду, впровадити корпоративне управління, структурні реформи. Це дозволить ефективно працювати таким менеджерам, як я.
Ці питання в компетенції уряду.
Це справді відповідальність уряду, але я озвучую це не як претензію. Я не політик. Як на мене, це просто потрібно зробити. Мені не відомо, яка позиція із цього питання в уряді.
Про наглядову раду «Нафтогазу» та результати роботи
Чому в «Нафтогазі» досі немає наглядової ради?
Я очолив «Нафтогаз» із чітким планом. Мав бути проведений конкурс на членів наглядової ради за міжнародними стандартами. На той момент у «Нафтогазі» була наглядова рада, яка не відповідала жодним стандартам. Її обирали без конкурсу, як тимчасовий варіант, що затягнувся на чотири роки.
Проте чинна на той момент наглядова рада не захотіла йти, значно ускладнювала мені роботу. Практично пів року тривало це внутрішнє протистояння. Члени ради пішли тільки після того, коли уряд нарешті наважився оголосити конкурс на ці посади.
Напередодні повномасштабної війни ми отримали шорт-лист з дуже сильними кандидатами в наглядову раду: СЕО найбільших європейських нафтогазових компанії, провідні дипломати, міжнародні фахівці з управління державними компаніями.
Призначити нову наглядову раду спочатку, як я розумію, завадила повномасштабна війна.
Проте вже у квітні президент сказав, що попри війну, треба призначати наглядову раду. Потім було затягування. Зараз уряд каже, треба проводити новий конкурс.
Яка ваша позиція?
Я вважаю, що треба було просто призначити наглядову раду з кандидатів, які були у шорт-листі, ще на початку лютого 2022-го. Якщо буде новий конкурс, сподіваюся, він буде відповідати міжнародним стандартам і відбудеться якомога швидше.
Уряд зможе провести конкурс швидко і за міжнародними стандартами?
Дочекаймося результату.
З якою метою ви очолили «Нафтогаз» та які завдання перед вами ставило керівництво держави?
Я хотів повернути «Нафтогаз» на правильний шлях розвитку. «Нафтогаз» має трансформуватися з державного комітету нафти і газу у сучасну корпорацію. Без цієї трансформації «Нафтогаз» є не запорукою енергетичної безпеки, а найбільшою загрозою.
З 2014 по 2019 рік у «Нафтогазі» були успіх, здебільшого в напрямах, за які я відповідав. Наприклад, транзит газу, завдяки якому в 2019-му у компанії були рекордні прибутки – 63 млрд грн. Без транзиту були б збитки у 5 млрд грн. Це означає, що у «Нафтогазу» були проблеми.
У 2020-му я пішов з компанії. Щойно я пішов, «Нафтогаз» став збитковим. Так, не в останню чергу через те, що транспортування газу було відокремлене від компанії з 2020-го і компанія відтоді отримує тільки відносно невелику суму за організацію транзиту.
У 2021-му, повертаючись у компанію я розумів, що «Нафтогаз» іде не туди: компанія стала збитковою, падає видобуток, відбувається паразитування на державних активах. Історія успіху, до якої я був причетний, перетворювалася на історію провалу.
Одне з головних завдань мені від президента – збільшувати видобуток. Він вірить у потенціал України в цьому напрямі.
Вам вдалося повернути «Нафтогаз» на правильний шлях?
Ми поліпшили ситуацію, є успіхи майже по всіх напрямах. Проте до ідеалу ще далеко.
Я йду з компанії, яка знову вийшла на прибуток у 2021-му. Навіть після великого збитку у першому кварталі цього року, що було наслідком повномасштабної війни. Компанія змогла адаптуватись.
«Нафтогаз» не є «випаленою землею». Дефолт по єврооблігаціях – це відповідальність уряду. І наголошую: дефолт – це не банкрутство. Держава прийняла рішення не платити.
На рахунках компанії десятки мільярдів гривень, на кінець вересня держава винна «Нафтогазу» 49 млрд грн. У сховищах більше 11 млрд куб. м власного газу компанії – це до $20 млрд за імпортними цінами. З цієї точки зору вартість оборотних активів компанії наразі більша, ніж була тоді, коли я прийшов.
Що найголовніше – це компанія, яка має чіткий план, що робити далі: впровадження корпоративного управління, збільшення видобутку, зменшення обсягу прихованих субсидій.
Чи змінилися підходи до формування фінансової звітності після того, як ви очолили компанію?
Стандарти не змінювалися. Ми робимо звітність за міжнародними стандартами. Звітність перевіряє аудитор, компанія PricewaterhouseCoopers, яку було обрано ще до того, як я очолив НАК.
У 2021-му у компанії відʼємний грошовий потік, тоді як у 2020-му – позитивний. Значно зросла дебіторська заборгованість. Чи справді справи в компанії поліпшилися?
Цифри, якими люблять маніпулювати псевдоексперти. В 2020 році «Нафтогаз» мав позитивний грошовий потік, бо розпродавав газ, який купував за кредитні кошти у 2019-му. Цей газ компанія продавала собі у збиток. Тому маємо збиток та одночасно позитивний грошовий потік. Нічого гарного в цьому немає.
Що змінилось у 2021 році?
У 2021-му ми закуповували газ на зиму, тому й утворився відʼємний грошовий потік. До речі, ми мали купувати значно дорожче, ніж продавали в попередньому році, через рекордне зростання цін. Тобто заднім числом видно, що краще було в 2020-му не розпродавати, а навпаки – більше імпортувати за нижчими цінами.
При цьому нам вдалось у 2021-му продавати газ не у збиток, а із невеликим прибутком.
Чому? Наприклад, у попередні роки теплокомуненерго не могли розрахуватися за спожитий газ перед «Нафтогазом», бо тарифи на опалення нижчі від вартості газу, який вони купують.
В 2021-му ми перейшли на трирічні контракти з теплокомуненерго, де ціна була зафіксована і наближена до тієї ціни, яку тепловики можуть платити.
Крім того, ми домоглися запуску механізму компенсації різниці в тарифах з держбюджету. В 2021-му ми отримали близько 22 млрд грн від тепловиків за попередні роки. Це істотно вплинуло на фінансовий результат.
Цього року компенсація також передбачена законом і закладена в держбюджет.
Як тоді пояснити збитки «Нафтогазу» у першому півріччі 2022-го у 57 млрд грн?
Повномасштабна війна. Хіба це не вичерпне пояснення? Але зверну увагу, що в першому кварталі ми зафіксували збиток, а в другому кварталі – прибуток. Тобто, коли я йду з «Нафтогазу», компанія знову вийшла на прибуток. До речі, для мене це одне з головних завдань, хоч би де я працював. Бізнес має бути прибутковим.
Чому такі великі збитки саме в першому кварталі? Бо почалася війна і за міжнародними стандартами ми мали, зокрема, переоцінити ймовірність розрахунків клієнтів із нами за спожитий газ. Якщо оплата малоймовірна, ми маємо відобразити це у фінансовій звітності – зробити відрахування у резерв сумнівної заборгованості. Ця сума йде у збиток.
Ми розуміли, що ймовірність розрахунків часто наближається до нуля. Ба більше, на початку березня ми зверталися до банків, які гарантували за наших клієнти, і навіть банки казали, що не можуть розрахуватися.
Також держава з 1 березня зобовʼязала нас постачати газ за цінами, значно нижчими від ринкових, зокрема електростанціям без механізму компенсації.
У другому кварталі ситуація з розрахунками трохи покращилася, клієнти почали повертати борги. Далі було ухвалено низку важливих законів. Держава зобовʼязалася надати «Нафтогазу» компенсацію за поставлений імпортований газ для споживачів, визначених урядом, за цінами, нижчими від імпорту.
Якщо уряд виконає цей закон, то «Нафтогаз» за підсумками року отримає 91,8 млрд грн чистого прибутку, який можна використати на закупівлю додаткових обсягів газу.
«Читав Forbes, коли ще був молодим менеджером, – каже Вітренко. – Підприємництво надважливе для розвитку країни». Фото Антон Забєльський для Forbes Україна
Про облгази Фірташа і видобуток газу
Коли ви очолили компанію, то переуклали контракти з облгазами на постачання газу. Попередній контракт укладав Коболєв напередодні свого звільнення. Ви кажете, що вам вдалося укласти більш вигідну угоду. Чому заборгованість облгазів продовжила зростати?
Коболєв вів перемовини щодо цього контракту особисто з Дмитром Фірташем. Облгази Фірташа отримали найкращі умови, найнижчу ціну – 7,42 грн за кубометр. До цього ж облгази отримали можливість перепродавати цей газ промисловим споживачам за ціною 30–40 грн.
Мені закидають, що в контрактах, які я підписував, не було банківської гарантії. Одразу скажу: це не зовсім так, але її фактично не було і в старих контрактах. Банківська гарантія за тими контрактами мала надаватися з 1 жовтня, з початку опалювального сезону. А перші пів року облгази відбирали газ без банківської гарантії.
Ця схема давала можливість облгазам заробити 76 млрд грн на рік. Це був би фактично збиток «Нафтогазу», бо ми мали б усе одно додатково постачати газ населенню.
Вже у жовтні облгази почали перепродавати промисловості обсяги, які мали йти населенню. За один день до нас як на «постачальника останньої надії» впало 140 000 споживачів, які залишилися без постачальника. Ми зрозуміли, що далі так робитимуть усі.
Тому ми змусили всіх перейти на нові контракти, які не дозволяють перепродавати газ промисловості. Також викинули з угоди посередника, компанію Фірташа «Йе енергія», яка досі вина «Нафтогазу» понад 2 млрд грн за поставлений газ за контрактом Коболєва.
Це спрощення, що в нових контрактах немає банківської гарантії. Вона там є, але є також альтернативний механізм – договірне списання.
Проблема з дебіторською заборгованістю облгазів у тому, що вони не отримують достатньо грошей від споживачів, аби розрахуватись із нами. Ми продаємо облгазам газ по 7,42 грн за кубометр, а вони населенню – по 7,96 грн за кубометр. Щоб облгази могли все заплатити, рівень платежів населення має бути 100%.
Чому «Нафтогаз» досі не змінив керівництво облгазів, які були передані компанії ще в травні?
Нам передали їх частково. Нам передали спочатку не всі необхідні для реального контролю корпоративні права. Потім це зʼясувалося, і треба було їх доарештовувати. Ці доарештовані корпоративні права уряд досі не передав у «Нафтогаз».
Тільки в деяких облгазах ми контролюємо достатні корпоративні права. Щоб змінити менеджерів, треба спочатку провести збори акціонерів, змінити наглядові ради. Акціонери цих компаній через суд заборонили нам змінювати менеджмент. «Нафтогаз» подав апеляцію на це рішення. Фактично зараз ми не маємо реального контролю над облгазами Фірташа.
Ми також розробили план, як можна навести лад із газовими мережами. Щоб не було такого, що «Нафтогаз» інвестує кошти, а мережі повернуться Фірташу. Деталей плану не можу розкривати. Проте ми вже створили компанію «Оператор газорозподільних мереж України», яка впродовж наступного року має почати оперувати всіма мережами облгазів Фірташа.
Наскільки вдалося виконати завдання президента зі збільшення видобутку?
Тренд на зменшення видобутку газу в «Нафтогазі» був з кінця 2018-го до третього кварталу 2021-го. Тобто, коли я очолив компанію, нам вдалося переломити негативний тренд.
Завдяки чому?
До того, як я очолив компанію, найвищі посади у вертикалі видобування обіймали нефахівці. Жодного фахівця з видобування не було також у правлінні і наглядовій раді. Ба більше, ці люди не були мотивовані на результат. Вони отримували шалені бонуси не за зростання видобутку, а тільки за те, що починали розробляти плани.
Я це змінив. До правління «Нафтогазу» увійшов Маврикій Калугін – людина з фаховою освітою і успішним виробничим досвідом. Дивізіон видобування очолює Олег Толмачев, фахівець із 20-річним виробничим досвідом. Ідеться про освіту в США та успішну карʼєру в міжнародних компаніях, вони – громадяни США.
Олександр Романюк, який під час війни взяв на себе керівництво «Укргазвидобуванням», хоча не має безпосередньо виробничого досвіду та фахової освіти, проте має успішний організаційний досвід у цій сфері.
Тобто я запрошував керувати людей, які є фахівцями у цій сфері і показують результат.
Попередній менеджмент більше сил витрачав на вигадування виправдань. То ціни не ті, то родовища виснажені. Ми змогли на цих самих родовищах збільшити видобуток.
Також ми працювали на перспективу. Готувалися до горизонтального буріння вже на початку наступного року – нова технологія для України, яка вже давно використовується у світі. Завдяки подібним технологіям через три – пʼять років Україна зможе збільшувати видобуток на 5–10 млрд кубометрів на рік. Тобто зростати більше, ніж на 25%.
Про корупцію та подальші плани
Можете прокоментувати кілька резонансних справ із вашими підлеглими? Перший – кейс Віталія Щербенка. «Нафтогаз» орендує офіс у компанії київського бізнесмена, який через цю компанію скуповує картини у дружини Щербенка. Таким чином, з «Нафтогазу» нібито виводяться сотні мільйонів гривень на рік.
Стосовно картин. Я це спеціально перевірив. «Нафтогаз» за жодну картину в офісі не платив. Деякі картини були з особистої колекції Щербенка. Деякі написані нашими співробітниками. Так, у нас є гарні картини в офісі, але це не означає корупцію.
Питання стосовно оренди офісу не до мене. Ці контракти укладав ще Коболєв. Ми мали орендувати два офіси. Один був на Шовковичній вулиці. Але вартість оренди там була захмарна. Тому ми зі складнощами розірвали цей контракт, але без пені та штрафних санкцій.
У другому офісі, на Михайлівській, куди ми врешті переїхали, вже на той момент тривав ремонт, і просто відмовитись було неможливо. «Нафтогаз» справді потребував нового офісу, бо будинок на Богдана Хмельницького аварійний. У частині цього будинку заборонено перебувати.
Чому Щербенка звільнили?
Він сам пішов. Він займався ТКЕ та енергоефективністю. Ми розділили ці напрями на окремі бізнеси зі своїми керівниками. Запропонували Щербенку нову позицію директора з адміністративних питань, але він відмовився.
Ще один кейс повʼязаний з Bentley Олега Діденка.
Купівля Bentley під час війни – справді неетичний вчинок. Проте тут немає корупції. Він не використовував своє службове становище чи ресурси компанії.
Як він мені пояснив, таким чином він рятував свої кошти від девальвації гривні, а прибуток витратив на допомогу армії. Гривня зараз обмежено конвертована. Проте ви можете придбати якийсь товар в Україні, вивезти його в Європу і продати за валюту. Таким чином ви можете захистити власні гроші від девальвації і заробити.
Це абсолютно легально. Діденко – досить успішний бізнесмен, і його доходи дозволяють робити такі покупки. Після резонансу він сам вирішив звільнитися з компанії.
Плануєте брати участь у конкурсі на голову «Нафтогазу», який має оголосити нова наглядова рада компанії?
Наразі у мене таких планів немає.
Чим будете займатися?
У мене є дві важливі ролі. Указом президента мене призначено в дві групи. Перша – група міжнародних експертів щодо санкцій проти Росії, так звана група Єрмака – Макфола. Друга – група радників при Національній раді відродження.
Також сподіваюся, що буде трохи часу подивитися на нові проєкти у сфері українського Military-tech та нових технологій в енергетиці. Ці два напрями виглядають багатообіцяючими та корисними для України під час війни.
Чи погодилися б очолити уряд, наприклад, після закінчення цієї зими?
Моє звільнення – це не частина якогось плану стати прем’єром. Після перемоги я хочу займатися новими технологіями і бізнесом. А головне – я хочу, щоб ми скоріше виграли війну.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
