Коло замкнулося. Навіщо держава забирає у Фірташа облгази і повертає собі монополію на ринку розподілу газу /Фото Getty Images
Категорія
Компанії
Дата

Коло замкнулося. Навіщо держава забирає у Фірташа облгази і повертає собі монополію на ринку розподілу газу

Дмитро Фірташ Фото Getty Images

Більше половини операторів газорозподільних мереж (облгазів) у країні повертаються у державну власність. Причина – майже 1,5 млрд грн несплати за користування державними газовими мережами. Ймовірно, новим господарем цих активів стане «Нафтогаз»

Печерський суд Києва за клопотанням Державного бюро розслідувань (ДБР) передав в АРМА корпоративні права 26 з 43 регіональних операторів газорозподільних систем у країні. «Відтепер держава контролюватиме постачання споживачам природного газу», – пише пресслужба ДБР. 

Найбільший гравець на ринку розподілу газу – група «Регіональна газова компанія» (РГК), яку пов’язують з Дмитром Фірташем, 57. Проте офіційно він не є бенефіціаром цієї компанії. Група обʼєднує 20 компаній в 16 областях країни, які розподіляють приблизно 70% всього газу в Україні. Серед них великі оператори як: «Київоблгаз», «Харківгаз», «Запоріжгаз», «Дніпрогаз».

Ще три облгази, за даними «БізнесЦензора», належать бізнес-партнерам Фірташа: Ігорю Вороніну та Юрію Величку. Бізнесмену Віктору Попову належать «Херсонгаз» та «Кременчукгаз». Одеському бізнесмену Ігорю Учителю належить один із найбільших операторів – «Одесагаз». Інші гравці мають не більше ніж по одному дрібному оператору. 

Перелік переданих в управління держави облгазів не розкривається. За даними «БізнесЦензора», АРМА було передано корпоративні права всіх 20 облгазів РГК Фірташа. Один із топ-менеджерів РГК підтвердив Forbes, що АРМА передано облгази РГК, а також Вороніна. Попередні власники поки зберігають контроль над облгазами. «До нас ще ніхто не приходив», – говорить співрозмовник з РГК. 

Forbes звернувся з запитом до пресслужби ДБР і АРМА, щоб отримати повний перелік переданих облгазів, але не дістав відповіді на момент публікації матеріалу. У РГК не коментують цю подію.

Як будувалась монополія

Найбільше пакетів акцій розподільчих компаній Фірташ купив у 2012 році, пише «БізнесЦензор». У той час «Нафтогазом» керував Євген Бакулін – ставленик міністра енергетики тих часів та бізнес-партнера Дмитра Фірташа, Юрія Бойка. Саме «Нафтогаз» управляв операторами ГРМ до того, як вони були приватизовані. 

Облгази доставляють газ споживачам газовими мережами, більшість з яких перебувають у власності держави, а приватні оператори їх експлуатують та підтримують у справному стані. Продажами газу споживачам займаються інші компанії – газзбути, які були відокремлені від облгазів у 2015 році, але залишились у тих самих власників. Виторг облгазів залежить від тарифу, який щороку встановлює НКРЕКП.

Контроль розподільчих компаній дозволяв будувати вертикально інтегрований бізнес. Одночасно з розвитком трейдингу та розподілу Фірташ скуповував потужності з переробки природного газу на аміак, який використовується для виробництва природних добрив. Азотні заводи Фірташа сконцентровані в компанії Ostchem Holding.

Чому держава забирає облгази

Кабмін 21 лютого 2017 року ухвалив постанову, яка передбачала підписання нових контрактів з операторами газорозподільних мереж зі щорічною сплатою за експлуатацію мереж. До цього мережі перебували в користуванні операторів ГРМ на безоплатній основі, згідно з постановою уряду Миколи Азарова від 2012 року.

ДБР ще в червні минулого року з’ясувало, що співробітники Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в 2017 році передали газорозподільні системи у безоплатне користування 37 приватним операторам всупереч постанові Кабміну від 2017 року.

У підсумку безоплатне користування мережами завдало державі збитків на 1,5 млрд грн протягом 2017–2020 років, підрахували в ДБР. 

Менеджер РГК, який попросив не називати його прізвище та посаду в матеріалі, запевняє, що НКРЕКП не передбачило в тарифі на розподіл газу грошей на сплату за користування мережами. Це було доведене ще на початку 2021 року в суді вищої інстанції, тому не було джерела для сплати внеску за експлуатацію. «В операторів ГРМ просто не було цих грошей», – каже він.

Хто тепер буде контролювати більшість облгазів

26 регіональних операторів газорозподільних систем від АРМА можуть бути передані в управління «Нафтогазу України», як це вже було з «Донецькоблгазом», ТЕЦ на Львівщині та мережею заправок Glusco, каже керівник відділу комунікації АРМА Павло Бульдович. «Скоріше за все, ми звернемось з пропозицією до Кабміну про передачу цього активу надійній державній компанії», – каже він. Кабмін визначить управителя після консультації з Мінекономіки та Міненерго.

Передача 26 операторів газорозподільних систем «Нафтогазу» може бути доцільною під час війни та енергетичної кризи, каже колишня в.о. міністра енергетики Ольга Буславець. «Але в майбутньому ці мережі повинні бути відокремленні від «Нафтогазу», оскільки не може одна компанія видобувати, продавати та розподіляти газ», – каже Буславець.

Це, за її словами, суперечить українському та європейському законодавству – Третьому енергопакету ЄС. Для споживачів у короткостроковій перспективі навряд чи щось зміниться, каже Володимир Омельченко, директор енергетичних програм центру Разумкова. «В майбутньому ці активи треба приватизувати, бо держава не найбільш ефективний власник», – каже він. 

Чи можуть облгази повернутись назад 

Суд арештував корпоративні права 26 компаній на етапі досудового розслідування, повідомляють у ДБР. На цьому етапі майно дійсно може бути передано до АРМА з подальшою реалізацією чи передачею в управління, каже радник з питань безпеки бізнесу Juscutum Станіслав Борис. Утім, власник майна має право оскаржити це рішення. 

РГК розглядають можливість подати апеляцію на рішення Печерського суду Києва. «Але маємо спочатку вивчити це рішення, щоб приймати подальші рішення», – каже співрозмовник з РГК. 

Досудове розслідування може тривати не довше 18 місяців, після чого розпочинається розгляд справи по суті. Остаточне рішення щодо права власності за апеляційним судом.

Справа в судах може розглядатись від одного року і більше, каже юрист. «Термін розгляду залежить від кількості томів справи, кількості підозрюваних та свідків, – каже Борис. – Одна з моїх справ, де 13 підозрюваних, розглядається вже шість років».

Матеріали по темі