Міжнародні санкції та добровільний вихід західного бізнесу з Росії боляче б'ють по країні-агресорці. Професор Джеффрі Зонненфельд та його колеги з Єльського університету у статті для The Economist вважають, що не можна відпускати санкційні гальма. Forbes вибрав головне.
Новий номер Forbes Ukraine: 202 найбільші приватні компанії та 303 ефективних СЕО. Замовляйте та отримуйте два журнали за ціною одного!
Російське вторгнення в Україну триває вже шостий місяць, і багато політиків кажуть, що санкції проти Росії та вихід із країни безлічі західних компаній не дають жодного ефекту. Це не так.
Такі думки звучать через брак достовірних економічних даних. Багато західних звітів про стан російської економіки мають великий методологічний недолік: їхні автори черпають вихідну інформацію з доповідей російського уряду. Опубліковані Кремлем цифри вважаються загалом достовірними, але є одне «але»: ця інформація стає дедалі більш вибірковою.
Погані показники в офіційних звітах Москви або неповні, або відсутні. Російський уряд приховує дедалі більше ключових даних, які до війни оновлювалися щомісяця. Не публікується статистика зовнішньої торгівлі (особливо з Європою), щомісячних обсягів видобутку нафти та газу, експорту товарів, припливу та відтоку капіталу. Немає фінансових показників великих компаній, які раніше публікувалися обов'язково. Немає даних про монетарну базу центробанку, прямі іноземні інвестиції, кредитування та доступність запозичень. Навіть Росавіація раптово припинила публікувати дані про пасажиропотік.
Професор школи менеджменту при Єльському університеті Джеффрі Зонненфельд і його колеги перевіряли ще раз сотні офіційних цифр. Висновок експертної групи: санкції руйнівні для російської економіки в короткостроковій та довгостроковій перспективах.
Дев'ять найпоширеніших міфів про економічну стабільність Росії, які не витримують критики:
Міф 1: Росія може безболісно шантажувати Європу газовою блокадою, перенаправляючи потоки з Європи до Азії
Енергетичний шантаж Путіна щодо Європи дорого обходиться російській скарбниці. У 2021-му на Європу припадало 83% російського газового експорту, але Росія покривала лише 46% потреб ЄС. За даними «Газпрому», у липні видобуток російського газу вже скоротився більш ніж на 35% порівняно з тим самим місяцем минулого року.
«Розвертання на Схід» – одна з улюблених тез Путіна. Але російський газовий експорт спирається на мережу газопроводів, переважну більшість яких прокладено до Європи. Їх не можна підключити до трубопровідної мережі, яку формують, що з'єднує Східний Сибір з Азією. Ця мережа має пропускну спроможність лише 10% від європейської. Приблизно 16,5 млрд кубометрів газу, експортованих Росією до Китаю минулого року, – це менше 10% від 170 млрд кубометрів, проданих Росією до Європи.
На завершення проєктів будівництва азійських газопроводів знадобляться роки, а їх фінансування обійдеться Росії у великі суми.
Міф 2: Нафту доставляти простіше, ніж газ, і Путін може продавати більше нафти до Азії
Експорт нафти добре відображає падіння економічного та геополітичного впливу Кремля. Розуміючи, що Росії більше нема до кого звернутися, Китай та Індія отримують безпрецедентні знижки – від $35 на барель російської нафти Urals. Історично спред між сортами Urals та Brent або WTI не перевищував $5. Крім того, російським танкерам потрібно в середньому 35 днів, щоб дістатися Східної Азії, а до Європи – від двох до семи днів. Тому лише 39% російської нафти вирушало до Азії, а 53% призначалося для Європи.
Росія гостро відчуває падіння нафтової маржі: собівартість видобутку на її родовищах вища, ніж в інших великих країнах-виробниках. Російська нафтовидобувна галузь залежить від західних технологій, і навіть російське міністерство енергетики переглядає прогнози довгострокового видобутку в бік зниження. Як прогнозували експерти, Росія втрачає статус «енергетичної наддержави» та реноме надійного постачальника.
Міф 3: Росія легко замінює західні імпортні товари азійськими
На імпорт припадає близько 20% російського ВВП. Незважаючи на ілюзії Путіна про самодостатність, країна потребує найважливіших матеріалів, комплектуючих та технологій від торгових партнерів. За останні місяці російський імпорт впав більш ніж на 50%.
Багато хто побоювався, що масштабну експансію на російський ринок розпочне Китай. Сталося протилежне: з січня до квітня 2022-го китайський експорт до Росії впав більш ніж на 50%, з $8,1 млрд до $3,8 млрд на місяць, повідомило головне митне управління КНР. Обсяг експорту Китаю до Сполучених Штатів у сім разів більший, ніж до Росії. Китайські компанії більше побоюються потрапити під санкції США, аніж втратити позиції на російському ринку.
Міф 4: Російське внутрішнє споживання та споживчі настрої залишаються високими
Деякі російські галузі, які найсильніше залежать від міжнародних ланцюжків постачань, катастрофічно постраждали від інфляції в 40–60% та вкрай низьких обсягів продажу. Наприклад, продажі іномарок у Росії впали у середньому на 95%, у багатьох компаній продажі повністю зупинилися.
Через дефіцит пропозиції, зростання цін та погіршення споживчих настроїв російський індекс PMI, який складається за підсумками опитувань менеджерів із закупівель, упав порівняно з минулим роком на 20%. Інші показники, наприклад онлайн-продажів у Яндексі та відвідуваності магазинів у Москві, підтверджують різке зниження споживчих витрат та продажів.
Міф 5: Міжнародні компанії насправді не пішли з Росії, а відтік талантів дуже перебільшений
У міжнародних компаніях працює близько 12% працездатного населення Росії (5 млн осіб). Роботу згорнули понад 1000 компаній, на які припадає 40% ВВП Росії. Країну залишили понад пів мільйона працівників. Багато хто – висококваліфіковані фахівці, яких Росія не може собі дозволити втратити. Навіть мер Москви визнав, що очікує масового скорочення робочих місць, коли західні підприємства завершать процес виходу з Росії.
Міф 6: Російський бюджет профіцитний: високі ціни на енергоносії покривають витрати
За словами міністра фінансів Росії, цього року дефіцит російського бюджету сягне 2% ВВП. Це перший останніми роками випадок, коли ціни на енергоносії високі, а бюджет країни зводиться з дефіцитом. Зростання державних витрат за Путіна стало непередбачуваним. Винне не лише різке збільшення військових витрат: Путін бездумно проводить монетарні інтервенції, зокрема, для фінансування своїх улюблених проєктів. Тому з початку вторгнення грошова маса в Росії подвоїлася. Безрозсудні витрати Путіна явно перенапружують фінанси Кремля.
Міф 7: Кремль припас на чорний день сотні мільярдів, тому може не хвилюватися про фінанси
Найочевидніша проблема для Путіна: приблизно половину з $600 млрд резервів центробанку, накопичених за роки торгівлі нафтою та газом, заморожено в США, Європі та Японії. На Заході звучать заклики конфіскувати ці $300 млрд для відновлення України.
Інші золотовалютні резерви Путіна швидко скорочуються. З початку війни вони впали приблизно на $75 млрд. Критики зазначають, що банки, які не потрапили під санкції, наприклад Газпромбанк, ще можуть накопичувати резерви замість центробанку. Технічно це можливо, але немає жодних доказів того, що Газпромбанк справді це робить, якщо зважити на значне навантаження на його власний кредитний портфель.
Більше того, міністерство фінансів Росії пропонувало відновити давню практику – перераховувати надлишки грошей від продажу нафти та газу до фонду національного добробуту. Путін цю пропозицію не підтримав. Водночас міністр фінансів Антон Силуанов висунув ідею пустити третину фонду на покриття цьогорічного дефіциту бюджету. При тому що прибутки від продажів нафти і газу все ще досить високі. Якщо так, то гроші в Кремля можуть закінчитися набагато швидше, ніж прийнято рахувати.
Міф 8: Цього року рубль – найсильніша світова валюта
Сильний рубль – одна з улюблених тез путінської пропаганди. Насправді його зміцнення – результат драконівського, одного з найсуворіших у світі, контролю за рухом капіталу. Через штучні обмеження росіянам практично неможливо легально купити долари або навіть скористатися більшою частиною доларових депозитів. Попит на рубль штучно роздмухується: великих експортерів змушують міняти на рублі більшу частину валютної виручки.
Офіційний курс рубля в будь-якому разі – фікція. За нашими даними, більшість валютних торгів перемістилася на рублеві чорні ринки. Навіть Банк Росії визнав, що нинішній курс – це скоріше відображення політики уряду та торговельного балансу країни, ніж вільного та ліквідного валютного ринку.
Міф 9: Санкцій вистачає – посилювати економічний тиск на Росію не потрібно
Економіка РФ серйозно постраждала, але санкції слід розширювати. Росія продовжує отримувати доходи від торгівлі нафтою та газом, які тримають Путіна на плаву та нівелюють структурну слабкість російської економіки. Потрібні додаткові індивідуальні, енергетичні та фінансові санкції. Але заголовки в ЗМІ, які стверджують, що російська економіка відновилася, просто неправда. Її лихоманить, і зараз не час відпускати санкційні гальма.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
