Українці воюють не тільки в Україні. Запеклі баталії ведуться у владних кабінетах від Брюсселя до Вашингтона, на панельних дискусіях провідних університетів та у чатах і листуваннях міжнародних організацій. Як українські експати допомагають батьківщині у війні з Росією
Як мотивувати команду не збавляти темп у надскладних умовах? Дізнайтесь 25 квітня на форумі «Надлюди» від Forbes. Купуйте квиток за посиланням!
Сьомого березня ЕС та США заборонили ввезення в Росію готівкових долара і євро. Це була одна з перших запроваджених санкцій проти країни-агресора. До цього рішення уряди західних країн прийшли не самостійно, розповідає екскиянин, а зараз професор Каліфорнійського університету Берклі Юрій Городніченко. Він один з тих, хто приклав руку до впровадження цього обмеження.
«Колеги в українському уряді сказали, що така річ буде корисною, — розповідає Городніченко. — Коли починається паніка, люди знімають гроші. Аби обмежити російським банкам можливість проводити платежі, було б бажано, щоб вони не могли замовляти долари та євро в федеральній системі чи європейському банку». Професор підняв всі свої контакти в урядах США та ЄС, щоб обмеження було впроваджено. За його словами, це рішення, за яке боровся не тільки він, а й кілька інших груп, прийняли за лічені дні. Зараз навіть існує легенда, що американці буквально у повітрі розвернули літак, що вилетів до Росії.
Таких як Юрій Городніченко — українців, що живуть і працюють за межами історичної батьківщини — майже 20 мільйонів, каже керівниця Українського форуму в Королівському інституті міжнародних відносин (Chatham House) Орися Луцевич. Після початку війни багато хто з них відкрив свій фронт допомоги Україні. Користуючись звʼязками та впливом, вони тиснуть на політиків, уряди та недержавні організації країн, в яких мешкають, щоб ті впроваджували санкції проти країни-агресора; розвінчують російську пропаганду; та збирають для військових та потерпілих від війни мільйони доларів.
«Українці гарно використовують звʼязки, — каже директор департаменту з розвитку фінансових ринків ЕБРР Олександр Пивоварський, який живе в Лондоні. — Всі українці, яких я знаю, щось роблять [для перемоги України]. Практично немає людей, які залишились осторонь».
Ще одна можливість закордонних українців, які вже є громадянами західних країн: вони можуть використовувати інструменти демократії, щоб тиснути на свої уряди. Члени української діаспори в США часто зустрічаються зі своїми конгресменами та сенаторами, переконуючи їх, що Україні потрібна допомога, розповідає президент Українського конгресового комітету Америки Андрій Футей. «Політики в США слухають своїх виборців», — каже голова спостережної ради Aspen Institute Kyiv Наталія Яресько, яка теж співпрацює з Конгресовим комітетом. «Ми доносимо, що це питання [України] важливе для США, воно в американських інтересах і що їхні виборці бажають, щоб вони голосували за рішення для України».
В перші два місяці війни закордоні українці в основному боролися за санкції проти Росії, зараз більше займаються вирішенням існуючих і навіть майбутніх проблем України, каже колишня очільниця НБУ Валерія Гонтарева, зараз старший науковий співробітник Лондонської школи економіки.
У перші тижні після вторгнення, Гонтарева особисто написала або приєдналася до десятків листів у міжнародні організації, рейтингові агентства та корпорації із закликом виходити із РФ. Таку ж діяльність вела наукова редакторка Vox Ukraine Ілона Сологуб, що мешкає в Вашингтоні.
Інший виходець з України, венчурний інвестор Нік Білогорський вів кампанію, щоб технологічні бізнеси Силіконової долини згортали бізнес у Росії. А організація, яку він заснував після Революції гідності, влаштовує акції протесту під офісами технологічних компаній у США з вимогами згортати бізнес у Росії та нафандрейзила для України вже $35 млн.
Українців чують. На початку березня ЄС заборонив рейтинговим агентствам надавати кредитні рейтинги юрособам, організаціям та органам, що засновані в Росії. А 1439 іноземних компаній на середину травня скоротили, призупинили, або повністю припинили діяльність в Росії, підрахували у Київській школі економіки.
Результати є
Тричі на тиждень в Лондоні на Даунінг Стріт або Трафальгарській площі проходять акції на підтримку України. Демонстранти виступають за енергетичне ембарго, спасіння захисників Азовсталі, закриття неба над Україною тощо.
Ініціатор акцій — волонтерська організація Support Ukraine/London Euromaidan — її мета зробити так, щоб війна в Україні не зникала з порядку денного у Великій Британії. «Якщо мовчати, нічого не відбудеться, — пояснює Наталія Равлюк, 41, — координаторка Support Ukraine/London Euromaidan. — Настрій політиків, в країні, в якій ми проживаємо, залежить від настрою самого суспільства».
Наразі Британія — один з найважливіших союзників України (дивіться рейтинг Дружніх країн від Forbes). За словами Равлюк, в акціях беруть участь не лише українці, але й британці, поляки, білоруси. «Дуже консолідувалися суспільства інших націй, які побачили — що таке Росія», — каже Равлюк. Схожі акції українці влаштовують в США, в Німеччині, Австрії та Іспанії.
Рейтинг друзів України від Forbes. Станом на 31 травня
Равлюк із Support Ukraine/London Euromaidan живе в Великій Британії вже два десятиліття. Вона вважає, що у війні з Росією важливо втримати інформаційний фронт, розповідати західному суспільству правду замість російської брехні.
За словами Луцевич з Chatham House, Росія багато років просуває чіткі антиукраїнські наративи: Україна корумпована країна, заходу підтримка буде коштувати дорого, реформи не вдаються, що насправді в країні є потужна проросійська спільнота. «Вони хочуть, щоб захід «забив» на Україну, щоб він сказав — ми не можемо більше тягнути її на плечах», — пояснює Луцевич. Її організація проводить закриті брифінги для членів британського уряду, на яких розповідає, що відбувається в Україні.
Захід настільки звик дивитися на Україну через російські окуляри, що навіть після 24 лютого розповідати про ситуацію в країні в американських університетах часто запрошували росіян, каже ректор Київської школи економіки Тимофій Брік. Він провів інформаційну кампанію, щоб змінити ситуацію: за три місяці українські експерти або науковці взяли участь у більш ніж ста подіях в американських університетах.
Результат налаштовує на подальші дії, каже Олександр Пивоварський з ЄБРР. За допомогою знайомих з LinkedIn він зміг вийти на керівника впливової неурядової організації Global Witness. За кілька днів після зустрічі Пивоварського з СЕО організації, вона оголосила акцію Stop russian oil та почала, зокрема, вимагати у британської компанії Shell відмовитися від покупки російської нафти. Та не одразу, але відмовилася.
Відновлення буде
Наприкінці травня в Лондонській школі економіки відбувся Ukraine Recovery Forum. На ньому 45 економістів та чиновників з десятка країн обговорювали майбутній «План Маршалла» для України. Організував захід заступник виконавчого директора Міжнародного валютно фонду Владислав Рашкован, який наразі мешкає в Вашингтоні.
Бере участь у цій роботі й Пивоварський з ЄБРР. Чи не зарано говорити про відновлення, коли ще не закінчилася війна? «Ми вирішили робити це завчасно», — каже він. Пивоварський пояснює це не дуже вдалим досвідом після Революції гідності. Тоді у реформаторів пішло багато часу на самоорганізацію, на вироблення підходів, каже він. «До кінця другого року вдалося все реально запустити, але апетит до реформ [в Україні ] зник», — згадує економіст. А дискусія на нинішньому етапі може допомогти тому, щоб міжнародні організації та донори прийшли до консенсусу про те, яким буде найбільш ефективний процес організації реконструкції. «Ми хочемо, щоб все було готово, коли прийде час починати», — каже він.
Свій «План Маршалла» є і у Городніченка. Він керував групою економістів, які розробляли документ «План реконструкції України». А Гонтарева заснувала ініціативу Business Support Program для підтримки українського приватного бізнесу. Вона збирає групу бізнесменів, з якими хоче скласти матрицю проблем та рішень для українських компаній.
Почала працювати над сценарієм для відновлення України і Яресько. План колишньої міністерки фінансів буде спиратися на досвід ліквідації стихійних лих у Пуерто-Ріко, де вона мешкає останні роки. «Ми українці, ми не можемо сидіти і дивитися новини, [допомагати] важливо тому, що це наша країна», — каже вона.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
