«Рішення Росії про вторгнення в Україну було прийнято давно», — Томас Пікерінг, експосол США в Росії. Інтервʼю /Фото Getty Images
Категорія
Картина дня
Дата

«Рішення Росії про вторгнення в Україну було прийнято давно», — Томас Пікерінг, експосол США в Росії. Інтервʼю

Томас Пікерінг, експосол США в Росії. Фото Getty Images

Як може розгортатися війна та чи варто Україні ініціювати створення нових оборонних союзів, розповідає Томас Пікерінг. Запитання ставив президент Київської школи економіки Тимофій Милованов

Томас Пікерінг колишній заступник Держсекретаря з політичних питань (1997-2000) і послом США в Російській Федерації, Індії, Ізраїлі, Сальвадору, Нігерії та Йорданії. Він також був Послом і представником США в ООН в Нью-Йорку, де керував створенням коаліції в Раді Безпеки ООН під час і після першої війни в Перській затоці. Після відставки з Державного департаменту в 2000 році Пікерінг приєднався до компанії Boeing як старший віцепрезидент з міжнародних відносин і член Виконавчої ради. Зараз він є віцепрезидентом Hills and Company. 

Повне відео інтервʼю можна подивитися тут.

Чи можна було щось зробити за останні 2 роки, щоб запобігти вторгненню Росії?

Я так не думаю. Я не належу до тих оптимістів, які характеризували ситуацію перед вторгненням як нормальну. Рішення про вторгнення в Україну було прийнято дуже давно. Можливо, воно відкладалося у зв’язку з викриттями американської розвідки про те, що воно наближається, але запобігти вторгненню було нелегко. Домогтися його завершення також буде непросто.

Премʼєр-міністр Ізраїлю намагався бути посередником у перший тиждень війни. Якою буде позиція Ізраїлю в цьому конфлікті?

Ізраїль приречений бути пасивним споглядачем у цій ситуації. З одного боку для Ізраїлю є важливою присутність військ Ірану та Росії в Сирії. З іншого — ізраїльтяни мають глибокі стосунки зі Сполученими Штатами. Тож Беннет (прем’єр-міністр Ізраїлю) опинився на перепутті. Він може симпатизувати одній зі сторін, але не має здатності впливати на результати конфлікту. Він може бути корисним для обміну повідомленнями, але втілити ці повідомлення в дії набагато важче.

Як може розгортатися війна?

Якщо Путін доб’ється від України беззастережної капітуляції, війна завершиться швидко. Але її наслідки будуть катастрофічними.

Домогтися компромісу між Росією та Україною займе більше часу. Це стосується як застосування важелів впливу на Росію, так і максимально можливого припинення експорту нафти та газу. Але окрім того, важливим пунктом має бути спроба знизити ціни на енергоносії, щоб Путін не отримував вигоди від вторгнення: ні від підвищення цін на нафту і газ, ні від завоювання додаткових територій.

Я сподіваюся, що поєднання всіх важелів: обмеження центральному банку Росії доступу до доларових фінансів; суворі торгові обмеження, зокрема стосовно нафти та газу; міжнародна політична ізоляція і постійна підтримка України, а також партнерів США-НАТО у Центрально-Східній Європі, зроблять усе можливе, щоб вберегтися від перемоги Росії та її подальшого розширення.

Як ви порадили б діяти Україні зараз?

Бережіть сили на майбутнє, навіть стаючи біженцями, щоб вижити. Робіть усе можливе, щоб протистояти військовій агресії. Тримайте канали комунікацій із Росією відкритими й забезпечте безперебійне спілкування. Не перебуваючи в комунікації, ви не зможете вчасно виявити послаблення російської переговорної позиції та скористатися нею.

У вас більше шансів завершити конфлікт на більш вигідній основі дипломатичним шляхом, водночас тримаючи оборону.

Є побоювання, що росіяни думають, що зможуть взяти або всю Україну, або хоча би пів України. Україна де-юре може залишатися незалежною, але де-факто буде підкорена.

Генрі Кіссинджер (американський політик, дипломат) висловив припущення, що Україна буде «проміжною» країною. Це означає, що визначення остаточного статусу країни відбудеться через деякий час у майбутньому, як було з Фінляндією та Австрією. Фінляндія продемонструвала свою дієздатність шляхом ретельної дипломатії, часткового погодження з російськими інтересами та нарощування військового потенціалу, починаючи з війни у 1940-х роках (Радянсько-Фінська війна). Це призвело до усвідомлення зі сторони росіян, що Фінляндія — це не найкраще місце для нападу, тому що там виявилося неможливо здобути легку перемогу за 3 дні.

Як можна домовлятися про щось, знаючи, що Росія постійно порушує домовленості?

Те, як ви організуєте переговори, має значення. Підтримка Сполучених Штатів здатна стати вагомим фактором на вашу користь, що збалансує сили сторін. Але потрібно дуже обережно використовувати цю перевагу. І якщо переговори врешті зрушать з поточного стану до чогось більш істотного, вони повинні враховувати ваші вимоги, а також передбачати механізм перевірки та моніторингу виконання домовленостей, щоб у разі їх недотримання ви могли про це дізнатися.

Американські посли Джин Кіркпатрік (1926 - 2006) і Томас Р. Пікерінг (на фото справа) в Сальвадорі під час громадянської війни, 1985 рік. /Фото Getty Images

Американські посли Джин Кіркпатрік (1926 - 2006) і Томас Р. Пікерінг (на фото справа) в Сальвадорі під час громадянської війни, 1985 рік. Фото Getty Images

Як поточна ситуація впливає на НАТО?

Такий розвиток подій сильно вплинув на НАТО. По-перше, відбувся досить серйозний і неочікувано швидкий рух НАТО до згуртування країн-членів і виходу з попереднього «напіврозібраного» стану, який існував у зв’язку з тим, що все йшло досить добре. Це означає, що НАТО зробило саме те, у чому його звинувачував Путін. Тому що він не хоче, щоб НАТО стало набагато сильнішим, більш союзницьким і готовим інвестувати в свою спільну оборону, ніж це було раніше.

Президент Зеленський запропонував створити міжнародну інституцію – U24 як новий безпековий альянс. Ви вважаєте, що нам потрібно більше нових альянсів, чи ми повинні просто вдосконалити те, що маємо?

Чим більша організація, тим складніше її згуртувати, особливо коли їй доводиться стикатися з важкими проблемами. НАТО краще налаштовано на вирішення проблем такого роду, хоча це суто європейська організація і не настільки універсальна, як президент Зеленський бачить U24. Замість того, щоб створювати нові G20, G7, G8, G3, G2, U24 тощо, варто задуматися, чи зможемо ми відремонтувати той будинок, у якому зараз живемо, і вирішити фундаментальні проблеми, які там існують.

Що змінилося після вашої служби послом у Росії в 90-х і зараз? Чи змінилася культура дипломатії та характер відносин між Росією та США?

Я був свідком зародження Холодної війни ще до того, як доєднався до американської дипломатії, але спостерігав за нею під час служби в американській дипломатії. Я приділяв вагому частину свого часу просуванню позиції щодо того, що питання контролю над озброєнням та роззброєнням повинні розроблятись спільно двома головними учасниками перегонів задля уникнення глобальної катастрофи. І я вважаю, що за той час, з перемінним успіхом, нам вдалося побудувати структуру, яка додала світові стабільності. Але згодом дещо пішло не так.

Наприкінці Холодної війни, у період, коли люди менше дбали про катастрофічний потенціал помилок, бо змогли втриматися від трагічної помилки, здавалося, що ми були в безпеці назавжди. І що майже все можна зробити, не приділяючи уваги подальшій розбудові міцнішої оборони на взаємній основі і не застосовуючи силу як ключовий фактор вирішення проблем.

Відео інтерв’ю відбулося за підтримки Київської школи економіки (KSE) в рамках проєкту #GlobalMinds4Ukraine, де найвпливовіші інтелектуали світу виступають з лекціями на підтримку України.

Матеріали по темі