Human Rights Watch задокументувала випадки, коли солдати російської армії порушували закони воєнного часу проти цивільних у Чернігівській, Харківській і Київській областях. Доклад заснований на свідченнях очевидців.
Він був підготовлений ще до того, як українські військові та журналісти зайшли в Бучу, звільнену від росіян, та побачили тіла вбитих мирних мешканців. Forbes наводить стислий переклад
«Задокументовані нами випадки свідчать про невимовну, цілеспрямовану жорстокість проти українських цивільних громадян, – сказав Гью Вілльямсон, директор у справах європейського й центральноазійського регіонів у Human Rights Watch. – Зґвалтування, вбивства та інша жорстокість проти людей у місцях, куди прийшла російська армія, повинні розглядатися як воєнні злочини».
Human Rights Watch поговорила зі свідками, жертвами й місцевими мешканцями окупованих росіянами територій. Дехто просив згадувати лише їхні імена без прізвищ або й зовсім змінити їхні імена заради їхнього захисту.
Зґвалтування в Харкові
13 березня російський солдат побив і зґвалтував Ольгу (імʼя змінено), 31-річну жінку із села Мала Рогань у Харківській області, яке на той час контролювали російські сили.
Ольга розповіла, що російські солдати увійшли в село 25 лютого. Того дня близько 40 селян, переважно жінки й дівчата, ховалися в підвалі місцевої школи. Вона була там зі своєю пʼятирічною донькою, мамою, 13-річною сестрою і 24-річним братом.
Приблизно опівночі 13 березня російський солдат увірвався в школу. «Він розбив вікна на вході в школу й почав гатити в двері», – пригадує Ольга. Охоронець відкрив.
Тіло мирного мешканця в Бучі. Чоловіку зв'язали руки та застрелили в голову Фото Getty Images
Солдат відвів її в клас на другому поверсі, де він направив на неї пістолет і наказав роздягнутися. «Він сказав мені дати йому (оральний секс). Протягом усього процесу він тримав пістолет у мене біля скроні або цілився просто в обличчя. Двічі він вистрілив у стелю і сказав, що це для того, щоб я була більш «вмотивована». Він зґвалтував її, а потім сказав сісти на стілець.
Вона розповіла, що дуже змерзла у неопалюваній школі і спитала в солдата, чи можна їй одягнутися, але той відповів, що вона може одягнути лише верх, але не штани чи білизну. «Поки я одягалася, солдат сказав мені, що він росіянин, його звуть (імʼя не розголошується) і йому 20. Він розповів, що я нагадую йому дівчину, з якою він ходив у школу».
Солдат наказав їй піти в підвал і взяти свої речі, щоб вона могла залишитися з ним у класі. Вона відмовилася. «Я знала, що моя донька розплачеться, якщо побачить мене», – пояснила Ольга. Солдат дістав ножа і сказав їй слухатися його, якщо вона ще колись хоче побачити свою дитину. Він знову її зґвалтував, приставив ножа до горла і порізав їй шию. Він також порізав їй щоку і обрізав частину волосся. Він вдарив її книжкою по обличчю і неодноразово дав ляпаси. На фотографіях, які вона показала Human Rights Watch (датовані 19-м і 20-м березня) видно порізи й синці в неї на обличчі.
Того дня жінка з родиною змогла вибратися в Харків, де волонтери надали їй медичну допомогу. «Мені пощастило вижити», – сказала вона. Вона розповіла, що місцева влада в Малій Рогані тримає звʼязок із нею і її мамою, а також про те, що влада готує заяву, яку подасть в прокуратуру України.
Розстріли шістьох людей на Чернігівщині
27 лютого російські військові зібрали шість чоловіків у селі Старий Биків Чернігівської області й стратили їх.
Тетяна з Нового Бикова говорила з родичами чотирьох чоловіків, яких убили. Вона розповіла Human Rights Watch, що 27 лютого міст між Новим Биковим і Старим Биковим підірвали, а російські війська обстріляли обидва села. Колона російської броньованої техніки зайшла в Старий Биків.
«Більшість людей ховалися в своїх підвалах через обстріли, і солдати ходили від дому до дому», – розповіла Тетяна зі слів родин зі Старого Бикова. Солдати забрали шістьох чоловіків з їхніх домівок:
– Забрали шістьох чоловіків із трьох різних родин. У однієї матері забрали двох синів і застрелили. Був ще один хлопець трохи за 20, його звали Богдан. Я добре знаю його маму. Вона розповіла мені, що солдати сказали їй чекати біля будинку, поки заберуть її сина на допит. Те саме вони сказали іншим родинам. Насправді ж вони забрали шістьох чоловіків, повели на інший кінець села й застрелили їх.
Вікторія, мама Богдана, яку опитали окремо, розповіла Human Rights Watch про 27 лютого таке:
– Вони забрали мого сина Богдана (29) і брата мого чоловіка Сашу (39). Ми були в підвалі, тому нічого не бачили. Хлопці вийшли покурити. Потім прибіг наш сусід і сказав, що бачив, як військові забирали Богдана й Сашу та ще кількох чоловіків.
Вікторія вибігла на вулицю, щоб спитати росіян на блокпосту про те, що сталося. «Вони сказали нам не хвилюватися, що трохи полякають їх і відпустять, – розказала вона. – Ми відійшли метрів на 50…і почули постріли.»
Вікторія розповіла, що наступного дня вона з сестрою пішла на галявину й побачила, що там біля будинку лежали тіла:
– Троє були з одного боку будинку, але не син і брат чоловіка. Ми обійшли будинок і з іншого боку побачили Богдана, Сашу і ще одного. Вони лежали там. У них були прострелені голови. Руки в них були звʼязані за спинами. Я подивилася на тіло сина: кишені в нього були порожні, не було ані телефону, ані ключів, ані паспорту».
Вікторія попросила в солдат на блокпосту дозволу забрати тіла, але їй відмовили. У наступні дні обстріли продовжилися.
7 березня, розповіла Вікторія, вони знову попросили дозволу в солдат забрати тіла: «На блокпосту нам сказали йти на кладовище, а вони принесуть тіла туди… Всі сусіди прийшли, людей 75…Того ж дня ми поховали хлопців у різних могилах».
Вікторія повідомила, що чотирма іншими похованими були 40-річні Володимир і Олександр та двоє братів, 31-річний Ігор і 33-річний Олег.
Тетяна також розказала про те, що солдати забрали в селян усі дрова й місцеві не мали на чому готувати їжу і чим обігрівати будинки
Розстріл у Бучі
Вчителька, яка стала свідком вбивства, розповіла, що 4 березня російська армія стратила чоловіка в Бучі й погрожувала стратити чотирьох інших. Вона каже, що почула стрілянину близько сьомої ранку й побачила три російські броньовані автомобілі та чотири «КамАЗи», які їхали її вулицею. Вона ховалася в підвалі з двома собаками, коли почула, як розбивається скло, а потім і як виламують її двері. Голоси ззовні сказали: «Выходи сейчас же или мы бросим гранату».
1 квітня Бучу звільнили від російських окупантів.
2 квітня мер Бучі Анатолій Федорук повідомив, що в братських могилах було поховано майже 300 містян, по вулицях лежать десятки трупів, деякі з них зі завʼязаними руками.
3 квітня генпрокурорка Ірина Венедиктова повідомила, що з території Київської області, яку звільнили від окупантів, на експертизу вивезли 410 тіл вбитих мирних мешканців.
На ранок 4 квітня в Бучі поховали 330–340 вбитих росіянами цивільних.
Вона закричала, що сама в підвалі, а потім із піднятими руками вийшла до них.
«На вулиці було три чоловіки, двоє російських солдатів і командир, – розповіла вона. – Вони взяли мій телефон, перевірили його, а потім сказали взяти паспорт і піти з ними». Коли вона йшла вулицею із солдатами, то побачила, що ті також збирали її сусідів і наказували йти. Жінка розказує далі:
– Вони повели нас туди, де раніше був офіс «АгроБучпостач». Поруч із цією будівлею є парковка і невелика площа. Вони зібрали людей на площі, переважно жінок, але були серед нас і чоловіки років за 50. Навколо нас було близько 30 військових, а в командира була нашивка десантника. Він говорив з акцентом, що характерний для західної чи центральнозахідної Росії… Я народилася в Росії, тому вмію розрізняти такі речі. Солдати були худими й виглядали жахливо».
За її словами, солдати привели на площу близько 40 людей, забрали у всіх телефони, перевірили документи й спитали, хто був у Територіальній обороні.
Вона розказала, що вони годинами стояли на площі на холоді:
– В певний момент вони привели одного юнака, а потім ще чотирьох. Солдати наказали їм зняти чоботи й куртки. Вони змусили їх стати навколішки на узбіччі. Росіяни задерли хлопцям футболки ззаду і натягнули їх їм на голови. Одному вони вистрілили в потилицю. Командир сказав решті людей на площі: «Не переживайте. Ви нормальні, а це бруд. Ми прийшли очистити вас від бруду».
Вбитий російськими військовими мирний мешканець Бучі Фото Getty Images
За кілька годин солдати повели людей додому. Жінка сказала, що четверо чоловіків так і залишалися на колінах, коли вона пішла.
Вона розповіла, що коли їй вдалося поїхати з міста 9 березня, тіло юнака так і лежало там, де його стратили.
Застрелена жінка та її 14-річна дитина у Ворзелі
Сорокарічний Дмитро розповів Human Rights Watch, що він із родиною втік 7 березня з Бучі, яку сильно обстрілювали з повітря, в село Ворзель. Вони йшли пішки кілометрів пʼять із білим прапором у руках.
Коли вони прийшли до Ворзеля, то дві ночі ховалися в підвалі двоповерхового будинку разом із місцевими. Дмитро розказав, що з ними в підвалі була жінка з пораненнями ніг і грудини. Інші люди в підвалі розповіли, що її поранили, коли російські солдати увірвалися в цей же підвал і кинули туди димову гранату. Кілька людей запанікували й вибігли на вулицю, де російські солдати відкрили по них вогонь. Жінку поранили, а 14-річній дитині влучили в голову, і вона померла.
Дмитро розповів, що наступного дня, 8 березня, поранена жінка також померла. Він разом із кількома місцевими поховали її неподалік підвалу, в якому вони ховалися.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
