Human Rights Watch задокументувала випадки, коли солдати російської армії порушували закони воєнного часу проти цивільних у Чернігівській, Харківській і Київській областях. Доклад заснований на свідченнях очевидців.
Він був підготовлений ще до того, як українські військові та журналісти зайшли в Бучу, звільнену від росіян, та побачили тіла вбитих мирних мешканців. Forbes наводить стислий переклад
Практичний МBA від Forbes на реальних кейсах, щоб прокачати навички управління на прикладі Володимира Кудрицького, ексголови правління «Укренерго».
Премʼєра другого сезону YouTube проєкту «Директорія» вже на каналі Forbes Ukraine!
«Задокументовані нами випадки свідчать про невимовну, цілеспрямовану жорстокість проти українських цивільних громадян, – сказав Гью Вілльямсон, директор у справах європейського й центральноазійського регіонів у Human Rights Watch. – Зґвалтування, вбивства та інша жорстокість проти людей у місцях, куди прийшла російська армія, повинні розглядатися як воєнні злочини».
Human Rights Watch поговорила зі свідками, жертвами й місцевими мешканцями окупованих росіянами територій. Дехто просив згадувати лише їхні імена без прізвищ або й зовсім змінити їхні імена заради їхнього захисту.
Зґвалтування в Харкові
13 березня російський солдат побив і зґвалтував Ольгу (імʼя змінено), 31-річну жінку із села Мала Рогань у Харківській області, яке на той час контролювали російські сили.
Ольга розповіла, що російські солдати увійшли в село 25 лютого. Того дня близько 40 селян, переважно жінки й дівчата, ховалися в підвалі місцевої школи. Вона була там зі своєю пʼятирічною донькою, мамою, 13-річною сестрою і 24-річним братом.
Приблизно опівночі 13 березня російський солдат увірвався в школу. «Він розбив вікна на вході в школу й почав гатити в двері», – пригадує Ольга. Охоронець відкрив.
Тіло мирного мешканця в Бучі. Чоловіку зв'язали руки та застрелили в голову Фото Getty Images
Солдат відвів її в клас на другому поверсі, де він направив на неї пістолет і наказав роздягнутися. «Він сказав мені дати йому (оральний секс). Протягом усього процесу він тримав пістолет у мене біля скроні або цілився просто в обличчя. Двічі він вистрілив у стелю і сказав, що це для того, щоб я була більш «вмотивована». Він зґвалтував її, а потім сказав сісти на стілець.
Вона розповіла, що дуже змерзла у неопалюваній школі і спитала в солдата, чи можна їй одягнутися, але той відповів, що вона може одягнути лише верх, але не штани чи білизну. «Поки я одягалася, солдат сказав мені, що він росіянин, його звуть (імʼя не розголошується) і йому 20. Він розповів, що я нагадую йому дівчину, з якою він ходив у школу».
Солдат наказав їй піти в підвал і взяти свої речі, щоб вона могла залишитися з ним у класі. Вона відмовилася. «Я знала, що моя донька розплачеться, якщо побачить мене», – пояснила Ольга. Солдат дістав ножа і сказав їй слухатися його, якщо вона ще колись хоче побачити свою дитину. Він знову її зґвалтував, приставив ножа до горла і порізав їй шию. Він також порізав їй щоку і обрізав частину волосся. Він вдарив її книжкою по обличчю і неодноразово дав ляпаси. На фотографіях, які вона показала Human Rights Watch (датовані 19-м і 20-м березня) видно порізи й синці в неї на обличчі.
Того дня жінка з родиною змогла вибратися в Харків, де волонтери надали їй медичну допомогу. «Мені пощастило вижити», – сказала вона. Вона розповіла, що місцева влада в Малій Рогані тримає звʼязок із нею і її мамою, а також про те, що влада готує заяву, яку подасть в прокуратуру України.
Розстріли шістьох людей на Чернігівщині
27 лютого російські військові зібрали шість чоловіків у селі Старий Биків Чернігівської області й стратили їх.
Тетяна з Нового Бикова говорила з родичами чотирьох чоловіків, яких убили. Вона розповіла Human Rights Watch, що 27 лютого міст між Новим Биковим і Старим Биковим підірвали, а російські війська обстріляли обидва села. Колона російської броньованої техніки зайшла в Старий Биків.
«Більшість людей ховалися в своїх підвалах через обстріли, і солдати ходили від дому до дому», – розповіла Тетяна зі слів родин зі Старого Бикова. Солдати забрали шістьох чоловіків з їхніх домівок:
– Забрали шістьох чоловіків із трьох різних родин. У однієї матері забрали двох синів і застрелили. Був ще один хлопець трохи за 20, його звали Богдан. Я добре знаю його маму. Вона розповіла мені, що солдати сказали їй чекати біля будинку, поки заберуть її сина на допит. Те саме вони сказали іншим родинам. Насправді ж вони забрали шістьох чоловіків, повели на інший кінець села й застрелили їх.
Вікторія, мама Богдана, яку опитали окремо, розповіла Human Rights Watch про 27 лютого таке:
– Вони забрали мого сина Богдана (29) і брата мого чоловіка Сашу (39). Ми були в підвалі, тому нічого не бачили. Хлопці вийшли покурити. Потім прибіг наш сусід і сказав, що бачив, як військові забирали Богдана й Сашу та ще кількох чоловіків.
Вікторія вибігла на вулицю, щоб спитати росіян на блокпосту про те, що сталося. «Вони сказали нам не хвилюватися, що трохи полякають їх і відпустять, – розказала вона. – Ми відійшли метрів на 50…і почули постріли.»
Вікторія розповіла, що наступного дня вона з сестрою пішла на галявину й побачила, що там біля будинку лежали тіла:
– Троє були з одного боку будинку, але не син і брат чоловіка. Ми обійшли будинок і з іншого боку побачили Богдана, Сашу і ще одного. Вони лежали там. У них були прострелені голови. Руки в них були звʼязані за спинами. Я подивилася на тіло сина: кишені в нього були порожні, не було ані телефону, ані ключів, ані паспорту».
Вікторія попросила в солдат на блокпосту дозволу забрати тіла, але їй відмовили. У наступні дні обстріли продовжилися.
7 березня, розповіла Вікторія, вони знову попросили дозволу в солдат забрати тіла: «На блокпосту нам сказали йти на кладовище, а вони принесуть тіла туди… Всі сусіди прийшли, людей 75…Того ж дня ми поховали хлопців у різних могилах».
Вікторія повідомила, що чотирма іншими похованими були 40-річні Володимир і Олександр та двоє братів, 31-річний Ігор і 33-річний Олег.
Тетяна також розказала про те, що солдати забрали в селян усі дрова й місцеві не мали на чому готувати їжу і чим обігрівати будинки
Розстріл у Бучі
Вчителька, яка стала свідком вбивства, розповіла, що 4 березня російська армія стратила чоловіка в Бучі й погрожувала стратити чотирьох інших. Вона каже, що почула стрілянину близько сьомої ранку й побачила три російські броньовані автомобілі та чотири «КамАЗи», які їхали її вулицею. Вона ховалася в підвалі з двома собаками, коли почула, як розбивається скло, а потім і як виламують її двері. Голоси ззовні сказали: «Выходи сейчас же или мы бросим гранату».
1 квітня Бучу звільнили від російських окупантів.
2 квітня мер Бучі Анатолій Федорук повідомив, що в братських могилах було поховано майже 300 містян, по вулицях лежать десятки трупів, деякі з них зі завʼязаними руками.
3 квітня генпрокурорка Ірина Венедиктова повідомила, що з території Київської області, яку звільнили від окупантів, на експертизу вивезли 410 тіл вбитих мирних мешканців.
На ранок 4 квітня в Бучі поховали 330–340 вбитих росіянами цивільних.
Вона закричала, що сама в підвалі, а потім із піднятими руками вийшла до них.
«На вулиці було три чоловіки, двоє російських солдатів і командир, – розповіла вона. – Вони взяли мій телефон, перевірили його, а потім сказали взяти паспорт і піти з ними». Коли вона йшла вулицею із солдатами, то побачила, що ті також збирали її сусідів і наказували йти. Жінка розказує далі:
– Вони повели нас туди, де раніше був офіс «АгроБучпостач». Поруч із цією будівлею є парковка і невелика площа. Вони зібрали людей на площі, переважно жінок, але були серед нас і чоловіки років за 50. Навколо нас було близько 30 військових, а в командира була нашивка десантника. Він говорив з акцентом, що характерний для західної чи центральнозахідної Росії… Я народилася в Росії, тому вмію розрізняти такі речі. Солдати були худими й виглядали жахливо».
За її словами, солдати привели на площу близько 40 людей, забрали у всіх телефони, перевірили документи й спитали, хто був у Територіальній обороні.
Вона розказала, що вони годинами стояли на площі на холоді:
– В певний момент вони привели одного юнака, а потім ще чотирьох. Солдати наказали їм зняти чоботи й куртки. Вони змусили їх стати навколішки на узбіччі. Росіяни задерли хлопцям футболки ззаду і натягнули їх їм на голови. Одному вони вистрілили в потилицю. Командир сказав решті людей на площі: «Не переживайте. Ви нормальні, а це бруд. Ми прийшли очистити вас від бруду».
Вбитий російськими військовими мирний мешканець Бучі Фото Getty Images
За кілька годин солдати повели людей додому. Жінка сказала, що четверо чоловіків так і залишалися на колінах, коли вона пішла.
Вона розповіла, що коли їй вдалося поїхати з міста 9 березня, тіло юнака так і лежало там, де його стратили.
Застрелена жінка та її 14-річна дитина у Ворзелі
Сорокарічний Дмитро розповів Human Rights Watch, що він із родиною втік 7 березня з Бучі, яку сильно обстрілювали з повітря, в село Ворзель. Вони йшли пішки кілометрів пʼять із білим прапором у руках.
Коли вони прийшли до Ворзеля, то дві ночі ховалися в підвалі двоповерхового будинку разом із місцевими. Дмитро розказав, що з ними в підвалі була жінка з пораненнями ніг і грудини. Інші люди в підвалі розповіли, що її поранили, коли російські солдати увірвалися в цей же підвал і кинули туди димову гранату. Кілька людей запанікували й вибігли на вулицю, де російські солдати відкрили по них вогонь. Жінку поранили, а 14-річній дитині влучили в голову, і вона померла.
Дмитро розповів, що наступного дня, 8 березня, поранена жінка також померла. Він разом із кількома місцевими поховали її неподалік підвалу, в якому вони ховалися.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
