Власники українських компаній часто створюють дорадчі ради, не розуміючи їхньої реальної функції та мети роботи, що призводить до розчарувань і хаосу в управлінні. Чому компанії провалюють впровадження корпоративного управління? Розповідає експертка з корпоративного управління Ірина Папуша
Купуйте річну передплату на 6 журналів Forbes Ukraine зі змістовними матеріалами, рейтингами та аналітикою від 1 350 грн.
Під час однієї розмови з власником української компанії ми обговорювали функції дорадчої ради. «Гарно говорити можуть усі. Ми не дурні – а ви візьміть і зробіть те, що радите», – ці слова залишилися в моїй памʼяті не через різкість, а через глибину. Вони стали для мене виявом однієї з основних помилок, яких припускаються українські компанії при створенні борда.
За 10 років практики в корпоративному управлінні таких помилок я зафіксувала не одну і не дві. Низка хибних уявлень про функцію цієї структури, її значення та особливості роботи призводить до того, що потужний інструмент, покликаний посилити бізнес, не дає результату, а часом навіть шкодить компанії. Він демотивує менеджмент, створює хаос у відповідальності, загострює конфлікти замість того, щоб знімати їх.
Що це за помилки? Розглянемо їх детальніше.
Створення борда без усвідомленої мети
Зустрічається це частіше, ніж можна уявити. Власники бізнесів дивляться на колег чи друзів, які вже мають дорадчі чи наглядові ради, і думають, чому б і їм не зробити, всі ж кажуть, що це модно, престижно. На цьому роздуми закінчуються, а дарма.
Насправді борд не створюють заради моди чи статусу. Його впроваджують лише тоді, коли компанія чітко розуміє, навіщо їй це потрібно, які завдання має вирішувати рада, де вона допоможе, а де – ні.
Неправильно підібраний момент
Борд потребує готовності: внутрішньої, структурної, ментальної. Якщо компанія ще живе в хаосі, на етапі стрімкого зростання, де щоденні імпровізації працюють краще за системи, спроба «насадити» корпоративне управління лише сповільнить рух.
І навпаки – якщо бізнес перебуває у стагнації, але власники запрошують до ради не інноваційних гравців, а тих, хто орієнтований лише на контроль, вони ризикують остаточно втратити динаміку.
Протипоказання до впровадження борда – відсутність прозорих процесів. Коли, наприклад, звітність ведеться в Excel, коли є «чорна» і «біла» бухгалтерія, коли управлінські дані розкидані й неструктуровані, то будь-які рекомендації борда заходять у глухий кут.
Очікування миттєвого результату
Часто власники хочуть швидко побачити якісні зміни: мовляв, ми ж створили борд, запросили фахівців, де ефект? У такому разі вже через три місяці починаються сумніви, розчарування, а далі – зміни в складі ради. Але корпоративне управління – це не спринт, а марафон.
Менеджменту потрібен час, щоб зрозуміти нові правила гри, а членам ради – аби відчути контекст компанії, знайти спільну мову, сформувати єдину позицію.
Рік – це мінімальний горизонт, щоб побачити перші результати. Швидші зміни можливі лише тоді, коли йдеться про окремі локальні рішення, але не про системну трансформацію.
Борд – це інструмент довгострокової роботи, а не чарівна паличка, що миттєво розставить усе по місцях.
Економія на борді
Ще одна хибна стратегія деяких власників – пошук «мерседеса за ціною запорожця». Запросити топових фахівців за символічні гроші або взагалі домовитися про роботу без оплати на певний термін.
Є успішні приклади, коли досвідчені управлінці готові тимчасово увійти в раду, щоб отримати перший досвід у ролі незалежного директора. Але навіть у таких випадках потрібен хтось старший і досвідчений, хто візьме на себе відповідальність за команду борда та, наприклад, не дасть досвідченим СЕО у ролі членів борда зануритись в операційку.
Борд – це робота, а не волонтерство. Якщо компанія не готова інвестувати в якісний склад ради, краще відкласти процес до моменту, коли з’явиться фінансова спроможність. Інакше замість результату бізнес отримає чергову хвилю розчарувань.
Хибне розуміння природи ради
Одна з поширених помилок – переоцінка функції ради. Власники очікують, що вона замінить управлінську команду: візьме на себе операційні рішення, знайде інвесторів, виведе компанію на нові ринки, оптимізує процеси.
Насправді ж борд не виконує, а спрямовує. Він не діє замість менеджменту, а допомагає формувати бачення, фіксувати пріоритети, розставляти акценти. Його завдання – орієнтувати, а не реалізовувати.
Втручання ради в операційні процеси не лише суперечить її природі, а й загрожує внутрішньою дестабілізацією. Менеджмент, позбавлений повноважень, швидко втрачає мотивацію. Професійні керівники йдуть, поступаючись місцем тим, хто зручний, а не сильний. Розмита межа відповідальності з часом перетворюється на втрату керованості.
На старті роботи важливо чітко проговорити очікування. Борд працює не з показниками прибутку, а з якістю рішень, які формують майбутнє. Без заздалегідь визначених критеріїв ефективності – письмових чи усних – між радою та власником неминуче виникає розрив у сприйнятті результату.
Неготовність власника
Успішне корпоративне управління починається з готовності власника змінити свою роль у компанії – прислухатися до інших, навіть коли їхні погляди відрізняються від власних. Це не виклик авторитету, а шанс для зростання. Власники часто трансформують компанії, але не себе. Лише ті, хто працює над собою, здатні змінити структури управління та логіку бізнесу.
Щоб прислухатися до людини, яка не володіє бізнесом, потрібно вміти довіряти і визнавати обмеження власної експертизи. Іноді треба обирати результат, а не комфорт.
Часто ж цього переходу не відбувається: рішення борда не впроваджуються, компанія залишається в режимі ручного управління, а власник, навіть найнявши СЕО, не дає йому реальної свободи дій, що гальмує розвиток і реалізацію стратегії.
Хаотичний підбір складу ради
Формуючи склад ради, легко захопитися гучними іменами: запросити зірок, не замислюючись, чи релевантний їхній досвід саме цьому бізнесу, на цьому етапі розвитку, для розв’язання саме цих завдань.
Результат не змушує себе чекати: кожен починає співати свою пісню, відстоювати свою експертизу, не дослухаючись до інших. Такий борд звучить не як узгоджений хор, а радше як какофонія сольних виступів.
Підбір складу ради – це неймовірно відповідальна праця. Потрібно не просто зібрати талановитих людей, а створити збалансовану, диверсифіковану команду, де кожен доповнює інших, а не змагається за лідерство. Лише тоді рада працюватиме на посилення бізнесу, а не на розхитування його основ.
Успіх борда завжди залежить від людей. Не лише від їхньої кар’єри, а від того, що ми називаємо життєвою мудрістю. Це не досвід у резюме, а радше світогляд: уміння бачити ширше, розуміти закономірності світу, відчувати, як працюють ринки й люди, навіть за межами рідної країни. Така мудрість визріває десятиліттями.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
