Олександр Косован вклав у базу відпочинку для співробітників MacPaw до $28 млн, а натомість отримав кримінальні справи та обшуки. Репортерка Forbes побувала у MacPaw Village та поспілкувалася з власником про причини та історію конфлікту
«Мені соромно», – був вимушений написати в Telegram голова Мінцифри Михайло Федоров на річницю запуску режиму Дія.City. Сором у міністра викликали обшуки у київському офісі IT-компанії MacPaw і вдома у її засновника Олександра Косована, 36, що почалися того ж ранку. Спеціальна екологічна прокуратура та Нацполіція шукали документи, які їм нібито відмовилися надавати. У чому суть справи?
«На жаль, це була моя найбільша помилка – інвестувати в землю в Україні, бо далі ми фактично стали заручниками власних інвестицій», – написав Косован у Facebook після завершення обшуків. Сім років тому він придбав у лісі на березі Дніпра на Київщині землю під новий проєкт – MacPaw Village. Мріяв створити місце, де співробітники компанії могли б відпочивати на природі й відновлювати сили, розповідає він.
У перші місяці війни до MacPaw Village з Києва евакуювали частину співробітників із родинами, каже Косован. У мирні часи на відпочинок черга – компанія розрослася до пів тисячі людей і місць на всіх не вистачає.
Втілити мрію поки що вдається лише частково – на території є два двоповерхових корпуси на кілька десятків кімнат, басейн, міні-офіс із видом на Дніпро, дитячий майданчик, місця для барбекю. Ближче до берега зводиться павільйон для занять карате – бойовим мистецтвом захоплюється фаундер MacPaw. Це вшанування пам’яті померлого у 2022-му майстра (Шихана) Анатолія Небесного, пояснює він.
У проєкті був великий готель і конференц-центр, але він заморожений, стверджує Косован. Проблема у цільовому призначенні землі – за документами вона для індивідуального садівництва та ведення підсобного сільського господарства. Щоб будувати щось масштабне, призначення треба замінити на рекреаційне. Та власник вирішив не чекати завершення бюрократичних процесів і почав вкладати гроші у проєкт.
Ще один невирішений момент – будівництво біля берегової лінії. Єдине, що там будувалося – укріплення для обривчастого берега, стверджує Косован. У конструкцію монтовано кілька приміщень, басейн, на зовнішній стіні – сонячні панелі, що частково живлять комплекс.
Судова тяганина з кримінальними та господарськими провадженнями щодо землі продовжується з 2018-го. Останнє звинувачення Нацполіції – нібито на ділянках Косована незаконно видобувають пісок для будівництва, а поряд із ними помітили земснаряд.
Правоохоронці кілька разів оглядали територію, контраргументують юристи MacPaw, і земснаряда не бачили, інакше його мали б вилучити.
Екологічні звинувачення Косован рішуче відкидає. Маріна й пляж – за межами ділянки і були облаштовані ще до її купівлі, за лісом доглядають лісники, а комплекс спроєктований так, щоб мінімально шкодити довкіллю, перераховує він.
Олександр Косован в інтерв’ю Forbes розповів, як розвиваються події навколо MacPaw Village і які є варіанти вирішення конфлікту.
Коли саме почалася історія з земельними ділянками?
Сам конфлікт фактично почався після виборів органів місцевого самоврядування у 2020 році. Приблизно в середині весни ми зустрічалися з місцевою владою. Вони запевняли, що нібито приймуть детальний план території, включно зі зміною цільового призначення нашої землі.
Потім, це вже моя інтерпретація, вони вирішили нарізати якихось земель для села, щоб ними також розпоряджатись. І процес затягнувся ще на якийсь час.
Згодом риторика голови ОТГ різко змінилася. У наш бік посипалися безпідставні звинувачення: нібито ми зливаємо відходи у Дніпро, нібито ми вирубуємо ліс тощо. Так фактично з’явилися перші дзвіночки цього конфлікту.
У реєстрах є ухвала господарського суду про арешт ділянок у 2018 році. Звідки вона взялася і що це за справа?
У 2018-му – це були корупційні побори місцевих прокурорів. Як я розумію, вони збирали щось «у казну» перед виборами й ходили по всіх ділянках на березі з потенційно закладеним конфліктом.
Ми також отримали виклик на допит до прокурора у Борисполі. Коли я приїхав туди з юристом, нам прямим текстом сказали: «До вас питань нема. Але давно, ще до вас, зроблені якісь помилки при виділенні землі, ми з цим розбиратимемося, ну і конфіскуємо у вас цю землю, але до вас питань немає…».
Та справа була закрита після виборів. На деякий час все притихло, але невдовзі почалися нові претензії й нам почали створювати нові проблеми.
15 лютого Нацполіція заявила, що державі завдано збитки на 12,5 млн грн через буцімто видобуток піску. Як ви це прокоментуєте?
Вони намагаються прикопатись до чого завгодно. Спочатку до лісу, там теж викликали поліцію, начебто вилучали бензопилу та предʼявляли вирубку дерев. Потім приходили з оглядом території, дивились, до чого тут можна було б реально причепитись. Остання зачіпка – нібито видобування корисних копалин, піску.
Одного разу на зустрічі з головою ОТГ нам поставили певні вимоги: «А давайте ви нам віддасте нові ділянки в комунальну власність, а ми вам їх здамо в оренду».
Ставлення до приватної власності на рівні більшовиків 1917-го року.
Що це за нові ділянки і звідки вони взялися?
Протягом 2016-2017 років ми законно купили землю, на якій зараз з вами знаходимось. Ми почали її розвивати, інвестувати в інфраструктуру, провели електрику, асфальтували 5 км дороги, якою всі користуються, і багато чого іншого.
А потім у реєстрах дивним чином з’явилися нові ділянки по периметру нашої. І до нас починають приходити й казати: «Ми вам життя не дамо. Ви або їх купите, або тут буде свиноферма й матимете купу проблем».
Ми розуміли, що це дійсно може спаплюжити увесь проєкт, і були вимушені піти на поступки цьому шантажу. Площа цих ділянок по периметру – майже 12 га, для реалізації проєкту вони нам не були потрібні. Але я вирішив, щоб зняти ризик, краще нехай буде додатковий буфер безпеки, ніж подібні «сусіди». На цих ділянках немає нічого, окрім тимчасових споруд.
Ви написали, що інвестували в розвиток цієї території десятки мільйонів. Можете конкретизувати суму?
На сьогодні інвестиції склали близько $25-28 млн. Це разом із вартістю землі.
Купуючи землю в лісі під видом сільськогосподарських земель, ви розуміли, що це – потенційна проблема? А ліс на березі річки – проблема помножена на три?
Ми не забудовники і не маємо глибокої експертизи будівництва в Україні. Ми – ІТ-компанія, яка керувалась благими намірами. Ми хотіли реалізувати унікальний для України проєкт, таке собі «Містечко MacPaw», де була б територія довіри, де люди мали б змогу ефективно відновлювати свої ресурси, обмінюватись ідеями та займатися спортом.
Це важливо, адже щоб робити найкращі в світі продукти, потрібно створювати умови, де люди мають змогу реалізовувати свій талант, мріяти, творити. І це все в Україні, конкуруючи з найбільшими світовими компаніями.
Спеціалісти в Україні дійсно розглядають можливість релокації в інші країни. Наші колеги – не виняток. Тому ми хотіли створити такі умови, щоб люди могли б почуватися більш комфортно, більш захищеними в Україні. Це була основна ціль проєкту MacPaw Village.
Про всі підводні камені володіння землею в Україні ми дізналися лише згодом на своєму гіркому досвіді.
Що тоді казали ваші юристи?
Усі державні реєстри вказували, що право власності на такі землі можна отримати без будь-яких обмежень чи заборон. Із таким саме призначенням володіють землею майже всі на березі Дніпра у Київській та інших областях, це була і є поширена практика.
Хто був продавцем цих ділянок?
Це були приватні особи, ми з ними познайомилися вже під час укладання угоди.
Ми шукали на ринку доступні локації саме під наш проєкт. Ця територія нам дуже сподобалася. Вона була зовсім не доглянута, без належної інфраструктури, але відповідала нашим внутрішнім вимогам.
До вас зверталися з пропозицією «порішати» питання?
Ні, спочатку була підтримка, без ніяких «порішати».
Ми презентували проєкт місцевій владі, розповіли, що хочемо зробити, отримали підтримку. Вони підготували генплан і прийняли його за основу. На ньому вже були позначені наші об’єкти, вирівняна берегова лінія (до того стану, як зараз), змінено цільове призначення землі.
Я можу помилятися, але там довга процедура. Треба прийняти генплан, план детальної території, змінити цільове призначення землі. На той момент у нас цільове призначення землі було «для індивідуального садівництва». На цих ділянках можна будувати садові будиночки. Споруди, які ми вже звели, підпадають під ці обмеження.
У майбутньому ми хотіли побудувати великий готель. Біля готелю – конференц-центр, щоб проводити цікаві міжнародні івенти, презентації та конференції. На такій території це був би чудовий проєкт!
Ці роботи відкладені. Ми нічого з цього не будуємо, оскільки цільове призначення землі не дає змогу будувати такі споруди. Чекаємо на зміну цільового призначення на рекреаційне.
З якого часу заморожені роботи?
Роботи по великих спорудах – готелю, конференц-центру – не починалися. Ми розробляли проєкти, працювали з архітекторами, займалися сертифікацією LEED. Це спеціальний стандарт за американськими екологічними нормами.
Метою було збудувати екологічне, сучасне, технологічне містечко, яке відповідатиме усім міжнародним нормам. Але наразі є тільки проєкт.
На самій території велися підготовчі роботи. Ми сюди завели електрику, зробили систему переробки стічних вод, що фільтрує усі відходи до стану майже питної води. Також ми виконали багато підготовчих робіт, щоб у перспективі запустити будівництво основних обʼєктів.
Що було зроблено на береговій лінії?
Коли ми придбали цю ділянку, вона була досить занедбана. Тут вже була маріна. Пляж теж зроблений до нас, а за ним – чималий обрив, 5-7 м висотою. Ми зробили укріп-стіну, яка підтримувала берег, щоб він далі не осипався.
Усі побудовані об’єкти введені в експлуатацію, на них отримано право власності. До цього жодних претензій не було.
Скільки займає перехід на рекреаційне призначення?
Він потребує не часу, а бажання.
У певний момент, коли вони побачили, що ми сюди зайшли, почали розповсюджуватись чутки, що ми тут якусь діяльність розводимо… У нас тоді вже були місцеві працівники з Циблів. І у місцевої влади різко зникло бажання змінювати цільове призначення.
Але ж роботи дійсно велися.
Поточне цільове призначення не забороняє проводити підготовчі роботи, вони велися з дотриманням наявних обмежень.
Ви казали, що на старті розглядали план «Б». На випадок, якщо компанія не зможе чи не захоче фінансувати це місце відпочинку для своїх співробітників, перетворити його на готель.
Це повністю некомерційний проєкт. Гості ні за що не платять. Але утримання цієї території коштує компанії чимало.
Якщо щось станеться з одним із наших основних ІТ-проєктів, і ми не зможемо далі утримувати територію. За такого найгіршого сценарію є план «Б» – перетворити проєкт на комерційний рекреаційний комплекс. Звичайно, якщо не буде ніяких інших перепон.
Я до того, чи можна тут робити щось комерційне зараз?
Наразі – ні.
Отримати цей дозвіл, поки відбувається розгляд численних справ реально?
Реально, це не звʼязані процеси. Але ми – заручники місцевого самоврядування. До кого б ми не зверталися за юридичною допомогою у зміні цільового призначення, всі стрілки вказували тільки на місцеву ОТГ. Ми абсолютно під їхнім контролем, інших рішень, на жаль, немає.
Повернемося до обшуків 15 лютого. Поліція стверджує, що ви не надали якийсь документ, про що йдеться? Які документи вони шукали?
Ще раніше вони отримали доступи до всіх наших рахунків, контрагентів, контрактів. Отримавши цю інформацію, вони спочатку пішли по всім нашим великим партнерам.
Почали їх викликати на допити, розповсюджувати інформацію типу: «Ми знаємо, скільки він заробляє, він цікавий клієнт, ми з нього не зліземо». У такому стилі вони розмовляли на допитах із нашими партнерами, це абсурд.
Партнери – кого ви маєте на увазі?
Генпідрядник, наш архітектор, із якими було багато великих банківських транзакцій ще по роботах у нашому офісі.
Обшуки слідчі аргументували тим, що ми не відповіли на запит. Ми перевірили, чи дійсно був такий запит. Виявилося, що ніякого запиту нам не надходило. Тоді ми попрохали їх надати копію запиту, який вони ніби нам надсилали, але відповіді все ще немає.
Ви писали, що при обшуку у вас вдома вилучені документи, які не мають стосунку до справи. Що саме?
Слідчі перерили все у мене вдома, це було дуже неприємно, мене на тиждень вибило з роботи.
Вони знайшли якийсь кошторис на мильниці для вбиралень, де було просто написано «обʼєкт MacPaw». Також знайшли мою довідку від «Повернись живим», із якими ми активно працюємо, їх вона чомусь дуже зацікавила.
Довідка свідчить, що я волонтер і маю дозвіл від міністерства транспорту їздити за кордон по «Шляху». Вони передивились усі мої паспорти, перевіряли, коли я виїжджав. Це абсолютно не стосується справи.
Було видно, що вони шукають бодай якісь зачіпки. Але вони не отримали жодних відповідей по тому, за чим прийшли. Деякі документи скопіювали, деякі вилучили, вилучили мій комп’ютер, спакували та забрали.
Як вплинули обшуки в офісі на роботу компанії?
В офіс вони зайшли до початку робочого дня, нікого не пускали і тим самим заблокували роботу.
Це великий деморалізуючий фактор, особливо під час війни. Усередині компанії було багато розмов, що відбувається, чому так? Цього дня мали бути два релізи, що пройшли не так, як планувалося.
По-перше, приходити в компанію з обшуками – крайня міра. У будь-яку компанію. По-друге, це неправомірно. На всі запити від правоохоронних органів ми надаємо відповіді. Нам нічого приховувати.
Після мого посту у Facebook вони охололи. Коли закінчився обшук мого дому, я поїхав в офіс, щоб відкрити усі сейфи та дати доступ до документів. Вони швидко все переглянули, зібрались та поїхали. Принаймні техніку з офісу не вилучали, це вже добре. Вилучили лише мій персональний робочий комп’ютер.
Як ви плануєте виходити з цієї ситуації, враховуючи вкладені майже $30 млн?
Ми так просто не збираємося здаватися, у нас є стратегія захисту. Наші адвокати та юристи намагаються знайти аргументовані відповіді на кожну претензію.
Але ми фактично беззахисні. Є якісь чиновники, які, за бажання, можуть створювати проблеми, будь-якого моменту відкривати нові кримінальні провадження або перевідкривати старі. Так вони постійно тиснуть на бізнес, щоб отримати якусь свою вигоду. Моя думка, що кінцева мета – «віджати» у нас землю, бо мені про це таким самим текстом повідомляли.
Хто саме?
Прокурор, який проводив зі мною дізнання, або третя сторона, про яку мені наразі невідомо. Друга мета, можливо, отримати якісь відкупні. Це також досить поширена практика. Це прямо протирічить моїм особистим принципам, принципам нашої компанії – у нас zero corruption policy. Ми ніколи не даємо хабарів і боротимемось до останнього.
Відверто кажучи, наші затрати на відстоювання позицій вже чималі – близько $300 000, які можна було б використати значно ефективніше на щось корисне.
Уявімо ситуацію, що суди виграють позивачі. Що далі?
Є декілька відкритих кримінальних проваджень і постійно відкриваються нові. Я не виключаю можливість того, що за якимось із проваджень на якомусь етапі у них буде ймовірність виграти. Стоятимемо до останнього, але якщо програємо, діятимемо відповідно до рішення суду, яке набере законної сили.
Ми точно збираємось відстоювати наші законні інтереси та право на приватну власність. Рано чи пізно, нам це вдасться.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.