Євген Шевченко, 45, витратив цілий рік і пройшов 27 співбесід, перш ніж потрапити на роботу до Carlsberg Group у 2002 році. Після цього він затримався в компанії на майже 20 років і в січні йде в «вільне плавання». Чому навчився на посаді і що збирається робити далі третій найкращий СЕО країни за версією Forbes
З Шевченком ми зустрілися в символічному місці – готелі Ramada Encore Kyiv. Тут він прожив перші чотири місяці після переїзду в Україну у 2014 році з Росії. З того часу очолював найбільшу в Україні пивоварну компанію Carlsberg Ukraine. Forbes публікує скорочену та відредаговану для ясності версію інтервʼю.
Чому пішли?
Два роки тому став розуміти, що я живу непродуктивним життям. Працюю в Carlsberg Group майже 20 років і вісім із них – на посаді гендиректора українського підрозділу. Помітив: виклики завжди різні, а я став реагувати на них однаково. Назвіть це «кризою середнього віку», але я вирішив щось змінити у своєму житті.
Це вигоряння?
Ні. Це втома від галузі. Компанія пропонувала очолити одну з двох країн у Південно-Східній Азії, але через COVID туди некомфортно переїжджати. У штаб-квартирі ніколи не хотів працювати. Там я був би ще нещасливішим. Тому вирішив, що займуся чимось новим. Моє звільнення – історія про набуття щастя.
Що для вас щастя?
Розуміння, що час твого життя минає не безцільно: що ти покращуєш життя інших людей і заразом своє.
У якому стані була Carlsberg Ukraine, коли ви її очолили? Як вона змінилася під вашим керівництвом?
Я отримав успішну компанію, яка вибралася з величезної кризи та виборола друге місце на ринку. Тут була сильна команда, хоча організаційна структура була влаштована дуже «креативно». Наприклад, дизайнери підпорядковувалися HR.
Але, нагадаю, я очолив компанію у середині лютого 2014 року – тому довелося вирішувати незвичні для мене та унікальні завдання.
Те, що я залишаю після себе – це організаційна структура за стандартами Carlsberg Group; компанія – лідер пивного ринку України, спонсор національної збірної України з футболу. І ми відкрили чудову Львіварню.
Куди тепер зростати компанії?
Мені подобається висловлювання мого віце-президента з продажу Віктора Халемського: «Ми не боїмося залишитися на ринку самі».
Як бути СЕО
До пандемії ви багато мандрували. На позиції СЕО є багато вільного часу, щоб подорожувати?
Ні звичайно. Я мандрував, не тому, що в мене багато вільного часу. Просто у мене немає межі між особистим та робочим життям. Work-life balance – не про мене.
Вам на зміну приходить Олег Хайдакін , якого ви колись самі наймали у Carlsberg. Які якості ви у ньому розгледіли?
Людина, яку я наймаю, повинна мати спільні зі мною та компанією цінності: бути надихаючим лідером, чесним і володіти бізнес-процесами. Олег має всі ці якості.
Як ви оцінюєте якості співробітника на співбесіді?
Ставлю банальні незручні питання. Наприклад, ваш найбільший факап у житті, які книги ви читаєте або, уявіть, що вам 20 років, щоб ви порадили собі сьогоднішньому. Це елементарні питання, але вони показують справжню людину. Люди тушкуються, беруть паузу і потім цікаво відповідають.
Євген Шевченко
Чотири речі, які люди хочуть від лідера
1. Відчувати себе частиною чогось більшого – навіть бухгалтер повинен розуміти, що він робить внесок у побудову лідера ринку;
2. Щирість – бачити в керівнику живу людину, яка така ж як і вони, але просто зробила у житті трохи більше і виросла до такої посади; дивлячись на лідера, кожен має відчувати, що є шанс досягти того самого;
3. Людей потрібно надихати – якщо всіх загнати в рутину, то натхнення піде і захочеться змінити роботу.
4. Значущість – кожна людина повинна відчувати, що її робота значуща і робить щось важливе для загальної справи; цим рецептом я користуюся вже багато років.
Як мотивуєте працівників?
У мене різний репертуар. В Україні добре працює підтримуючий стиль лідерства. Людей мотивує, коли вони відчувають довіру до себе від керівника, та й, звичайно, бонус за підсумками року.
Чому довелося навчитися, коли ви вперше стали СЕО?
Треба було зробити зусилля та піднятися над своїм функціональним бекграундом.
Я був директором з продажу і, коли вперше став гендиректором, став звільняти всіх продажників — я думав, що тільки я знаю, як краще. Потім побачив, що зміна особливо не допомагає і почав працювати над собою, а не міняти людей. Це розуміння приходить з досвідом, але краще, якщо СЕО знатиме про це відразу. Забудь про те, ким був раніше, і не думай, що ти найрозумніший.
Скільки потрібно часу, щоб адаптуватися на позиції СЕО?
Біля року.
З чим новий СЕО має розібратися насамперед?
Перше — познайомитись із командою, налагодити комунікацію з керівництвом. СЕО потрібна підтримка керівництва. Друге – стежити за грошима. Контролювати витрати, тому що вони гарантовані, а ось прибуток – ні. Коли приїхав до Узбекистану, не міг зрозуміти, чому компанія зазнає збитків? Потім побачив, що вони обкладають парапет паркування мармуром! У нас – сезон, у компанії – збитки, а паркування (яким потім майже ніхто не користувався) – у мармурі!
Які ще уроки ви винесли?
Потрібно вчити англійську та навчати команду. Це полегшує роботу та створює додаткові карʼєрні перспективи.
Потім потрібно розуміти з якою швидкістю інформація подорожує всередині компанії. У мене було й 8 000 підлеглих. Коли я приймав рішення, розумів, що мине якийсь час, перш ніж про рішення дізнаються всі. Інформація, як вода через капіляри, повільно проникає через всю структуру компанії. Щоб прискорити процес, потрібно вибудовувати горизонтальну комунікацію між людьми. Якщо ці звʼязки збудовані ефективно – будь-яке рішення каскадується швидше.
Євген Шевченко Фото Олександр Чекменьов
Що було найскладніше освоїти на позиції СЕО?
Навчитися працювати з людьми. Я інтроверт, і доклав тектонічних зусиль, щоб навчитися розмовляти з людьми. Спочатку багато говориш із усіма, а потім вони розповідають те, що відображає їхні потреби, бажання, мотивацію і вже потім ти можеш використати ті чотири принципи лідерства, про які я говорив.
Ще: коли я вперше став СЕО в іншій країні, мені довелося продиратися через мовні та культурні барʼєри. Часто робив помилки та погано оцінював ситуацію. Моя порада – спочатку бути стриманішим у висловлюваннях.
Які якості, риси характеру ви набули завдяки досвіду роботи СЕО?
Окрім ключових професійних компетенцій, ця робота навчила мене витримці. У мене зʼявився принцип: майбутнє, як правило, виявляється кращим, ніж ми бачимо його в найчорніші дні. Навчився проходити кризи з холодним розумом і не лякатися тіней у кутках кімнати. Я зрозумів, що так чи інакше вийду з кризи переможцем.
Боротьба з вигорянням
У вас було вигоряння? Що це?
Вигоряння — це коли опускаються руки, і ти не можеш знайти натхнення. Було й неодноразово. Перший раз я вигорів у 2001 році і тоді змінив роботу – прийшов до Сarlsberg. У вигорянні немає нічого поганого. Потрібно просто знайти нову мету та мотивацію. Спровокувати «особисту кризу», яка дасть енергію йти вперед.
З цілями у корпоративному світі все зрозуміло, а мотивація – гарний річний бонус. Жарт. Як правило, з вигоряння мене витягала криза. Відбувається щось на роботі чи в сімʼї та доводиться скидати ковдру та вирішувати проблему.
Що робили із співробітниками, які скаржилися на вигоряння?
З вигорянням, як і депресією, головна проблема – про це не говорять. Як я сказав вище, із вигоряння виводить криза. Тому якщо була можливість, то я відправляв співробітника на вакансію в іншу країну. Якщо такої можливості не було – звільняв.
Життя після
З першого січня наступного року ви станете вільною людиною. Чим займатиметеся?
Я поки що не вирішив. Але це не означає, що я не маю ідей. Беру участь у проектах CEO Club – це місце вирує ідеями, як живильний бульйон. Буду також частиною Національної ресторанної асоціації України, яку у 2020 році створив ресторатор Сергій Гусовський. Її ціль: правильно лобіювати інтереси власників ресторанів. Свій ресторан, до речі, відчиняти не збираюся.
Ще є інтерес із боку двох бізнес-шкіл – KSE та Laba. Хочу там читати лекції про лідерство та будівництво системного бізнесу. Мені буде чим зайнятися і де взяти ідеї.
Я не маю наміру довго сидіти на місці, але не знаю, наскільки затягнеться пауза. Мій друг навів метафору: ти – машиніст у локомотиві. Він стрімко мчить вперед до мети, а потім сходиш з поїзда, сідаєш на лавку і раптом починаєш помічати нове навколо себе. Ось я сподіваюся, що з першого січня потраплю в такий стан і поміцу щось нове.
Але щоб потрапити в такий стан потрібно зупинитися, а ви вже багато запланували.
Правильно, але ці плани за інтенсивністю точно не рівні тому, чим я займаюся зараз. У будь-якому разі ці плани мені потрібні, щоб залишатися на плаву. Я не збираюся ні йти в підпілля, ні штучно піарити себе.
Можливо, хочете відкрити свій бізнес або стати інвестором?
Може бути. Якщо це своя справа, то у сфері, в якій я розуміюсь і повʼязане з цифровими технологіями. Це можуть бути цифрові рішення для громадського харчування, пивоварної чи якихось суміжних галузей. А ось у венчурних інвестиціях я поки що не був успішним. У мене було три проекти і не прогорів лише один.
Який не прогорів?
Ця компанія продає меблі через цифровий інтерфейс. Я не називатиму її, але саме на стику «цифри» і реального світу я бачу майбутнє.
Погодитесь якщо вам запропонують роботу СЕО?
Можливо. Це можуть бути сфери FMCG або щось нове, наприклад, роздрібне страхування. Але я точно не конкуруватиму з Carlsberg. І вирішив, що не працюватиму в міцному алкоголі та тютюні. Але зарікатися не буду.
Вас уже хтось намагався найняти?
Ой, останнім часом я став дуже популярним. Мені почали дзвонити всі – і колеги, і друзі. У месенджери стали писати якісь компанії із пропозицією роботи.
На скільки вам вистачить грошей, щоб нічим не займатися, але зберегти поточну якість життя?
Років на 10 років.
На які хобі зʼявиться час?
Я люблю подорожувати, читати та фотографувати. Мій батько — художник і одного разу сказав, що в мене вроджене почуття композиції. Ось я його й експлуатую. Навіть колись брав майстер-клас у одного з найкращих світових фотографів у Франції.
Може час зробити виставку?
Багато разів збирався це зробити, так що можливо зараз займуся.
Яка у вас велика мрія?
Хочу створити авіакомпанію, яка оперуватиме безпілотними бізнес-джетами. Вірю в технології та вважаю, що пілоти бізнес-джетів надто багато заробляють. Фішка в тому, що ця ідея — яблуко, що низько висить. Вже є всі необхідні технології, залишилося лише допомогти людям подолати психологічні та юридичні барʼєри.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
