Чи виживе компанія, або ж чи не розбіжиться команда — залежить від лідерських якостей CEO. Але у лідерства є два виміри: зовнішній і внутрішній. На останній вимір керівники часто не звертають увагу, адже він – про внутрішній стан людини. А він часто не є дуже веселковим. Як перетворити слабкість на силу та знайти свої джерела стійкості?
Я люблю ходити у гори. Не на легку прогулянку, а по-дорослому. Туди, де відсутній сигнал GPS, і часом виникають ситуації, коли потрібно залучити свої лідерські навички.
Під час однієї з таких вилазок мені випала нагода згадати все, чого навчив бізнес. Я супроводжувала у поході групу підлітків та одну дорослу людину, що вперше пішла у гори.
До вечора ми мали повернутися на базу. Почало сутеніти, коли зрозуміла: ми заблукали. Я мала будь-що привести свою групу до табору, адже для ночівлі у лісі ми нічого не брали. І розуміла – один лише натяк з мого боку на проблему міг обернутися для учасників панікою. Як на зло, другий дорослий постійно перепитував, чи ми не заблукали.
Зовні я зберігала спокій і йшла вперед. Внутрішньо зізналася собі, що помилилася і збентежена, прийняла цей стан і не докоряла собі за нього. Головне – вивести групу.
Зберися та дій
Моє джерело стійкості у стресовій ситуації – дія. Я зібралася, пригадала всі навігаційні орієнтири, і зрештою ми побачили попереду вогні табору. Пізніше учасники групи розпитували мене – як мені вдалося зберегти спокій та зібраність у такій стресовій ситуації. Наступного дня я прочитала їм лекцію про резильєнтне лідерство, або скорочено resilienceship, на прикладі нашого походу.
Резильєнтність – здатність людини адаптуватися до кризових умов та розвʼязувати проблему конструктивним шляхом. Я давно досліджую цю тему, особливо вона актуалізувалася в умовах війни.
На кінець 2023 року, понад 90% українських компаній відновили діяльність від початку вторгнення, а деякі продовжили зростання та почали експансію за кордон, свідчать дані дослідження програми розвитку ООН (UNDP). Що це, як не свідчення резильєнтності їх лідерів?
Я б навіть назвала resilienceship національною рисою українського бізнесу, загартованого перманентними кризами, що змінювали одна одну впродовж десятиріч. Часто – неусвідомленою рисою. Щоб свідомо розвивати в собі та практикувати резильєнтність, потрібно зрозуміти її формулу.
Зовнішній та внутрішній прояв лідерства
Лідерство має два виміри: зовнішній і внутрішній.
Перший проявляється в успішності, стійкості, динаміці розвитку організації, яку веде за собою лідер, та у поведінці самого лідера. У тому, як він тримає себе, приймає рішення, особливо в умовах кризи.
Саме зовнішній вимір лідерства описують в книгах та статтях про історії успіху.
Натомість про внутрішній вимір говорять значно рідше, і геть не так відверто. Як насправді лідер почуває себе, коли складно, як долає свої внутрішні кризи і страхи, – все це доволі болісно. Є стереотип: якщо лідер зізнається у своїх страхах, втомі чи сумнівах, люди, які ним надихаються, почнуть сумніватися у його силі.
Коли сила стає слабкістю
Для мене лідерство асоціюється зі сходженням на високу гору. Лідер – на вершині, йому там безмежно самотньо, адже він не може показати команді (а часто навіть і своїй сім’ї), що насправді відбувається у нього в душі. Про внутрішню кризу лідера зазвичай знає його психолог, коуч або людина, рівень довіри до якої дозволяє говорити відверто.
Зовнішнє мовчання – це ще пів біди. По-справжньому деструктивним є мовчання внутрішнє, коли лідер сам собі боїться зізнатися у своїй слабкості, страху, виснаженості, а тому не дозволяє собі перепочити, поповнити запаси енергії. Звідси типові «кризові» хвороби, як то інфаркт або інсульт. Саме той випадок, коли сила стає слабкістю.
І навпаки – визнання лідером своєї слабкості зрештою стає його силою. Це перша компонента формули резильєнтності.
Людина не може ставитися до інших інакше, ніж вона ставиться до себе. Визнаючи та приймаючи свої страхи, болі, емоції, лідер починає краще розуміти стан тих, кого він веде за собою, і відповідно приймати більш раціональні рішення.
Знову наведу приклад з підкоренням гір. Одне з основних правил сходження: група повинна йти зі швидкістю найповільнішого учасника. Лідер не просто повинен винести себе на вершину, при цьому ідучи першим і беручи на себе всі ризики. Важливо, щоб він розумів стан кожного, хто іде з ним, та враховував швидкість своєї групи.
Якщо йому не вистачає кисню, не витримує серце, з високою ймовірністю це означає, що те саме переживають інші учасники. Поки лідер видаватиме себе за стійкого олов’яного солдатика, він не зрозуміє, що його групі важко – скалічить і себе, і людей.
Резильєнтний лідер відчуває момент, коли потрібно, умовно, замінити високі підбори на зручні шльопанці (безвідносно статі).
Коли почалася війна, деякі лідери геть не переймалися долею свого колективу: їх евакуацією, допомогою у скрутну хвилину. Одна із причин – невміння таких лідерів визнавати свою слабкість.
Заперечуючи свій власний страх, вони не розуміли, як страшно і складно іншим, а тому були не в змозі допомогти їм. Найшвидше відновилися саме ті компанії, де лідери змогли підтримати свої команди та швидко перелаштуватися на роботу в нових умовах.
Знайти свої джерела
Друга компонента формули resilienceship – знайти своє джерело стійкості. Те, що дозволяє відновитися, поповнити запаси енергії та рухатися вперед навіть за вкрай складних обставин. Це – одне із ключових питань в інтерв’ю про резильєнтність, які я проводжу з лідерами українського бізнесу.
Свої джерела потрібно шукати в цінностях і принципах.
Є вправа, яку я регулярно роблю і раджу іншим: виписати на аркуш паперу свої цінності. Якщо важко, прийти до такого списку через аналіз своїх дій та поведінки, відповідаючи собі на просте питання: чому тоді я вчинив саме так, а не інакше?
Свій список я редагую в періоди суттєвих змін у житті або потрясінь. Для лідерів, з якими я вже встигла поспілкуватися на цю тему, під час війни джерелом стійкості є місійність, відповідальність та результативність. Для багатьох українців джерелом стійкості стала агресія — у позитивному трактуванні цього слова, тобто активна дія замість бездіяльності.
Джерелом стійкості можуть бути й дуже прості речі. Одна з учасниць інтерв’ю сказала, що коли їй зовсім зле, вона прибирає вдома. Так поновлює свою енергію і концентрацію. Хтось малює або вишиває. Я ж – переглядаю фільми (наприклад, «Останні леви» Дерека Жубера), розглядаю картини великих майстрів або роблю букети.
Якщо пора року не дозволяє робити букети з квітів, в хід йде листя та палички. Краса, естетика – це безмежне джерело енергії.
Яким би ідеальним та впевненим не був зовнішній прояв лідерства, він, так чи інакше, віддзеркалює прояв внутрішній. І якщо біда всередині, рано чи пізно вона вилізе назовні.
Справжня резильєнтність криється у внутрішньому прояві – у вмінні визнати, що в тебе болять ноги, здатності вчасно зняти підбори, а потім знову вдягти їх і піти впевненою ходою лідера, який надихає, а не кульгає через мозолі.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
