Під тиском. Як українські підприємці долають системний стрес

Підтягнутий бізнесмен років сорока п’яти починає день із серії йога‑асан. Інший підприємець у розпал робочого дня йде з офісу в сусідній парк. Третій – лишає всі справи і мчить на дачу.

Підприємці масово сходять з дистанції? Навпаки. Це антистрес‑стратегії, що допомагають капітанам бізнесу подолати нову, раптово виниклу смугу перешкод.

Пандемія коронавірусу доповнюється пандемією стресу. Навесні, у розпал карантину, 55% американців відчували більше напруження, ніж у січні, з’ясували вчені Університету Північної Кароліни і Гарвардської медичної школи. 40% із 10 303 швейцарців, опитаних у другій половині травня, переживали зростання рівня стресу, а 12% – депресію.

Головна особливість стресу‑2020 – його системність. Страх захворіти, втратити роботу/бізнес, жах перед можливим економічним колапсом, соціальна дистанція. «У стресі опинилися всі, – говорить психолог Анна Кушнерук. – Вірус змусив нас заціпеніти з питанням: «Коли і чим це закінчиться?»

Люди помилково називають стресом будь‑які свої переживання. З погляду науки, стрес – це відповідь організму на фактор, який здатен убити, адаптаційний механізм для виживання у ворожому світі. Термін увійшов в обіг 1936 року, після публікації в Nature статті канадського патолога й ендокринолога Ганса Сельє.

Біологічно в людині закладено дві реакції на стрес – «бий або біжи». І те й інше – важка фізична робота. У потрібний момент мозок уводить тіло в повну боєготовність. Тому єдина адекватна реакція на стрес – фізична. Якщо вас «накрило», віджимання або інше коротке інтенсивне навантаження – найкращий спосіб заспокоїтися (ось чому в офісах у японців висять груші для биття).

Сельє заганяв щурів у стресову ситуацію, що на неї вони не могли адекватно зреагувати (бігти). Це дало йому змогу виявити три стадії стресу. На першій, стадії тривожності, зменшується вилочкова залоза, селезінка й лімфовузли. На стадії резистентності збільшуються наднирники, рівень адреналіну й тиск. На третій – виснажується кора надниркових залоз, а тривожність підвищується ще сильніше. Стрес негативно впливає на серце й мозок. Контролювати його рівень – питання виживання.

Як із системним стресом справляються підприємці – люди, що їм перекласти тягар відповідальності немає просто на кого?

ПЕКЕЛЬНА КУХНЯ

«Пандемія занулила мій досвід, – говорить ресторатор Дмитро Борисов, 40. – Різка зупинка локомотива– той ще стрес». З початком карантину 20 його власних і 30 франшизних закладів закрилися, а з 4000 співробітників мережі залишилися 17 ключових менеджерів. Найважчим для Борисова було прийняти ситуацію, не витрачаючи часу на емоції. «Я все життя працюю в кризовому стані і знаю, що означає втрачати, – розповідає він. – Рятують чіткі швидкі дії. Потрібно було змиритися з фактичною втратою бізнесу й рухатися далі».

Борисов перевів заклади в режим роботи навинос, впровадив доставку (1000 замовлень на день, або 5% докарантинних оборотів), придумав pre‑cook‑бокси для приготування ресторанних страв вдома і запустив онлайн‑напрям Borysov Academy. «Я відкривав бізнес із бажання займатися улюбленою справою – готувати. І, як і раніше, вірю в формулу «роби, що любиш»,– говорить ресторатор.

Після карантину Борисов працює в режимі «воєнного стану». Він закриває ресторани, які не дають 20% рентабельності, і до кінця року планує відкрити ще близько 100 закладів, в основному за франшизою. Бізнес вдалося зберегти.

Чим довелося пожертвувати? «Здоров’ям, – відповідає Борисов. – Стрес відбився автоімунним шкірним захворюванням і стрибком ваги, попри регулярне спортивне навантаження. Мене виховували так, що чоловік повинен бути відповідальним. А коли в тебе бізнес і шестеро дітей, у тебе скрізь відповідальність».

Борисова врятували досвід попередніх криз і підтримка близьких. Стоїками не народжуються, кожен злам дає новий шар слонової шкіри. «Я маю з чим порівняти: після кризи 2008 року я, окрім втрат у бізнесі, пережив розлучення і дуже складний період, – розповідає Борисов. – Нині мій стан значно кращий: ні нападів паніки, ні депресії».

ОСЬ ТАКЕ КІНО

Карантин нокаутував усю індустрію розваг. Три з половиною місяці власники мережі кінотеатрів «Планета Кіно» намагалися втримати бізнес на плаву. «Ми втрачали майже 5 млн грн на місяць, але все одно виплачували зарплати; як наслідок накопичили велику дебіторську заборгованість», – розповідає співвласник «Планети Кіно» Дмитро Деркач, 37. Засновники «Планети» шукали будь‑яку можливість заробити: продавали свій попкорн у роздрібних мережах, придумали «антикризові» сертифікати за пільговою ціною.

«Нині ми відкриті, але людей небагато, – говорить Деркач. – Поки працюємо в збиток. Глядачі, звичайно, повернуться, але це займе якийсь час». Обрій планування скоротили: нині «Планета» живе планом на місяць. За прогнозами Деркача, якщо другої хвилі карантину не буде, ситуація в його індустрії почне стабілізуватися до жовтня – листопада.

У критичних ситуаціях лідер у жодному разі не повинен себе накручувати, адже від його поведінки залежить настрій команди. «Є проблема– її потрібно прийняти і рухатися далі,– незворушним тоном пояснює він. – Відразу почати генерувати ідеї і складати план».

Для управління особистим стресом Деркач радить шукати свій «перемикач». У нього це спорт. «Це дає енергію і допомагає зарядити батарейки на повну,– ділиться він.– Ще добре відправитися куди‑небудь, хоча б ненадовго. Нині полетіти кудись складно, я вибираюся на дачу – ніколи раніше так їй не радів».

НА ЗВ’ЯЗКУ!

Мобільний оператор Kyivstar за карантин зумів вийти на ріст споживання своїх послуг, але втратив як мінімум 6% запланованих доходів. «Це багато – $60–80 млн, – говорить гендиректор Kyivstar Олександр Комаров, 48.– Для мене цінним є те, що реальність збіглася з нашими прогнозами з похибкою менше ніж 1%. Навіть у цих умовах ми досягаємо мети».

Найбільше Комаров не любить сюрпризів на рівні операційки. Усвідомлення, що план не зійшовся з реальністю, сильно його «вибиває».

Під час карантину Kyivstar наростив продажі продуктів Microsoft компаніям, які будували віддалені офіси для своїх співробітників. А щоб зберегти вже наявних клієнтів, оператор запустив дешевий тарифний план, на який масово переключалися абоненти, що зіткнулися з необхідністю економити.

Комаров сприймає стрес як частину своєї роботи. «Це один із рядків мого job description, – говорить він. – Як тільки ти розслабився і закурив сигару, звідки‑небудь обов’язково прилетить». Він очолює Kyivstar з літа 2018 року і не пам’ятає періоду, коли навколо компанії не було б будь‑якої кризи: регулятор або конкуренти завжди щось придумають.

Гендиректор Kyivstar бореться зі стресом двома способами. Перший – повний ігнор, занурення з головою в рішення поточних завдань. «Я трохи «операційний фрік», тому рятуюся роботою, – говорить Комаров. – Я вірю в результативність дій, а не переживань. На проблему треба накидатися відразу: якщо тягнути, вона загниє і почне погано пахнути».

Якщо це не допомагає, Комаров «бере паузу». «Іноді потрібно просто видихнути», – говорить він. Для нього це час, проведений з рідними або друзями, пробіжка, прогулянка в парку.

ЗА БРАЗИЛЬСЬКОЮ СИСТЕМОЮ

«Нова Пошта» зіткнулася під час карантину з несподіваним викликом. «Обсяги збільшилися на 30%, як порівняти з минулим роком»,– говорить співзасновник НП В’ячеслав Климов, 45. Стало більше міжнародних відправлень; бізнес у Молдові зріс удвічі.

«Підійматися з такою швидкістю – величезний стрес для всієї операційної системи», – зазначає Климов. Інше джерело турбот – високі очікування від роботи НП з боку клієнтів і насамперед компаній, для яких пошта під час карантину стала головним каналом збуту.

Щодо впливу стресу Климов називає себе «тефлоновим» і завдячує досвіду попередніх криз. «Найжорсткішим був 2008 рік, – згадує він. – Ми були непідготовленими і слабкими фінансово. Тоді я сильно пропустив стрес через себе. Це було футбольне тренування за бразильської системою: коли за воротами ставлять скляну вітрину. Шансу на помилку немає. Щоб вижити, довелося дуже швидко ворушитися».

Стресостійкість Климов вважає базовою бізнес‑компетенцією. «Сьогодні – коронавірус, завтра – економіка, потім щось іще. Бізнес – не для людей зі слабкими нервами»,– говорить він. У стресі Климов радить не нехтувати відпочинком і спортом: під час карантину він щодня займався йогою, чотири рази на тиждень – спортом.

НП переглянула стандарти: впровадила безконтактну видачу, нарощує мережу поштоматів, стало більше комунікації з командою. «Розмовляйте: пояснюйте, куди ви йдете і що відбувається, – говорить він. – Це заспокоює людей». Лідер повинен сіяти навколо себе не паніку, а цілеспрямованість.

Климов порівнює кризу‑2020 з війною, «і це не бліцкриг, а затяжна битва». Звідси – запит на довгострокові стратегії. «Секрет у тому, щоб усередині жорсткої стратегії була гнучка тактика, – каже він. – Є східна мудрість: щоб дерево в пустелі сховало тебе від спеки, потрібно посадити його на 10 років раніше».

ДУМАТИ І ГОВОРИТИ

McDonald’s не припиняв роботи і під час карантину. «Завданням №1 була безпека клієнтів і співробітників, – говорить гендиректор McDonald’s Україна Юлія Бадрітдінова, 40. – Гігієна – наш пріоритет. Ми посилили норми: ввели санітайзери, маски, рукавички, захисні екрани».

До будь‑якого стресу варто готуватися, впевнена Бадрітдінова. «На нас спрацювала довіра клієнтів: люди знали, що у нас безпечно»,– говорить вона.

Одна з проблем, пов’язаних зі стресом, – відсутність рефлексії, що саме ми переживаємо. Щоб упоратися з руйнівними емоціями, Бадрітдінова промовляє або описує свої почуття. У період карантину в листах команді вона розповідала про свої переживання (наприклад, що хвилюється за батьків). «Відкритість знімає напругу»,– упевнена вона.

Досвід Бадрітдінової у боротьбі зі стресом не завжди був успішним, але вона навчилася робити висновки зі своїх помилок. «Одного разу донька вперше ночувала в подруги. Я хвилювалася, чи впорається вона без мене. Вночі вона написала, що не може заснути. Я була далеко й не могла забрати її. Це був страшний стрес,– розповідає вона.– Вдруге я діяла інакше. Дочка знову написала, але я просто заспокоїла її. Моя реакція змінила все».

Серед своїх антистрес‑методів Бадрітдінова називає спорт і час, проведений з сім’єю. «Родина – найкращий антистрес: ми з чоловіком, теж топменеджером, провели карантин удома разом, займалися спортом і багато спілкувалися»,– говорить вона.

ЛАСКАВО ПРОСИМО В МАЙБУТНЄ

Головним фактором стресу під час тектонічної кризи стає невідомість. «Як планувати майбутнє, коли все може змінитися в одну мить? – вдається до питання психолог Кушнерук.– А без плану жити теж страшно».

Рецепти боротьби зі стресом, про які розповідають українські бізнесмени, на перший погляд, дуже індивідуальні. Але якщо придивитися уважніше, вони всі поділяються на три категорії: 1) управління самопочуттям і фізична активність (кожному своя – біг, йога, силові навантаження, екстремальний спорт); 2) контроль емоцій (медитації, прогулянки, подорожі); 3) діяльність, яка допомагає перемкнутися і наповнитися (всілякі хобі – від читання до риболовлі).

Чи пристосована людина до постійних стресів і турбулентності, властивих для сучасного способу життя? Відповідь на це запитання отримали експериментальним шляхом. Клітку зі щурами помістили всередину клітки з котом. Той, звичайно, спробував їх схопити. Чи був у гризунів стрес? Зрозумівши, що коту їх не дістати, вони розслабилися.

У глибині душі ми розуміємо, що чергові проблеми, як правило, не смертельні. «Стрес – нормальне явище, без нього не було б розвитку, – пояснює Кушнерук. – Небезпечний дистрес: дуже сильний і тривалий дискомфорт».

Які базові правила стрес‑контролю, що не дадуть зірватися у штопор, руйнівний дистрес?

Перше і головне – вчитися керувати собою як біохімічною машиною. «Зв’язок між фізичним і емоційним станом – не міф, а чиста біохімія, – говорить психолог Ірина Литвин.– Щоб не виснажити ресурси для боротьби зі стресом, важливо правильно харчуватися, вдосталь спати й рухатися».

Наступний рівень – управління емоціями. Розпізнавати й усвідомлювати їх, запитуючи себе: «Що я відчуваю?» Уявляти себе не жертвою, а господарем обставин. У будь‑якій ситуації фокусуватися на можливостях, а не тільки на ризиках. Контролювати інформаційні потоки. Одна з практик, які дедалі більше поширюються, – ментальне дистанціювання (воно значно корисніше за соціальне), або свідоме від’єднання від новин, хвилювань і переживань.

Стрес‑2020 зовсім не такий фатальний, як здається. Досвід героїв Forbes підказує, що не страшно помилятися, головне – робити висновки з помилок і постійно вчитися.

Опубліковано в третьому номері журналу Forbes (вересень 2020)