Професор Гарвардського університету Стівен Пінкер розповідає про те, як працює раціональність у сучасному світі
Стівен Пінкер – професор Гарвардського університету, експериментальний когнітивний психолог, автор книжок «Як працює мозок», «Чистий аркуш», «Просвітлення зараз», «Раціоналізм. Що це, навіщо і де його взяти», один зі 100 найвпливовіших мислителів за версією видань Time та Foreign Policy.
#GlobalMinds4Ukraine – проєкт KSE та UGU з культурної дипломатії. В межах проєкту найвпливовіші інтелектуали світу виступають з лекціями на підтримку України.
Повне відео інтерв’ю, що відбулося за підтримки Київської школи економіки (KSE) в межах проєкту #GlobalMinds4Ukraine та UGU дивіться тут.
Що таке раціональність?
Раціональність – це використання знань для досягнення мети. Вона не може підказати вам, якої саме мети слід прагнути, але може підказати, як ви повинні думати, щоб її досягти. Цілей можна досягти за допомогою нормативних моделей. Ці моделі є вказівками щодо того, як ви повинні міркувати, щоб отримати результат. Вони включають логіку, теорію ймовірності, теорію раціонального вибору, очікувану корисність, теорію ігор, кореляцію, причинно-наслідковий зв’язок тощо.
Таким чином можна порівняти те, як люди думають, із цими нормативними моделями. Це і є один зі способів відповісти на запитання, чи є люди раціональними – побачити, у яких випадках вони дотримуються цих моделей, а у яких – ні.
Чи можуть люди успадкувати раціональність?
Усі люди народжуються з певним ядром раціональності або ж, принаймні, точно можна сказати, що воно розвивається в усіх культурах. Люди повинні міркувати про світ, інакше вони ніколи не змогли б отримати їжу, роботу чи виховувати дітей. Існування законів реальності не залишає людям іншого вибору, окрім як дотримуватися їх, якщо вони хочуть отримати бажане.
Люди є дуже успішним видом, який поширився по всій планеті, і це тому, що вони використовують багато раціональності. Чудовим прикладом можуть бути мисливці-збирачі пустелі Калахарі, які використовують раціональність, щоб з’ясувати, яких тварин вистежувати та як саме діяти, щоб їх вполювати.
Усім людям притаманний певний вид інтуїтивної раціональності, але цього недостатньо для сучасного світу.
Чому нам здається, що раціональність у дефіциті?
Сьогодні у світі багато ірраціональності. Ми можемо побачити це в теоріях змови, фейкових новинах, вірі в паранормальні явища і навіть російське вторгнення в Україну – теж приклад ірраціональності. Всі люди здатні на раціональність у повсякденному житті, навіть ті, хто вірить у конспірологію або гомеопатію.
Вони вчасно з’являються на роботу і сплачують податки, тому є певна частка раціональності, яка притаманна кожному. Але люди діють інакше в публічній сфері, де є місце розмовам про складніші питання, відповідями на які ми визначаємо свою ідентичність. Наприклад, що є джерелом життя або що зумовлює великі події в історії. У багатьох подібних питаннях люди не можуть знайти шлях до правди. Вони просто вірять у те, що робить їхнє сприйняття світу добрим і правильним.
На запитання, чому люди хворіють і що спричинило Другу світову війну можна відповісти об’єктивною правдою, яку знаходять вчені, журналісти, історики. Але більшість людей не приділяють достатньо уваги думкам людей, котрі мають вищу освіту і вірять, що всі наші переконання мають ґрунтуватися на доказах. І це ще одна частина людської ірраціональності – недовіра до цих людей.
Чому люди досить ірраціональні? Бо вони слідують упередженості, щоб їхнє сприйняття світу виглядало добрим, правильним. І готовності, коли це виходить за межі їхнього власного досвіду – вірити в задовільні міфи на противагу об’єктивній реальності.
Альтруїзм і доброта є чимось фундаментальним для виживання суспільства?
Чому немає соціальної домовленості, щоб грабувати, бити та ґвалтувати один одного? Тому що шкода і страждання від експлуатації набагато гірші, ніж додаткова користь, яку ви отримуєте від експлуатації іншої людини.
Нам усім краще, якщо ми погодимося жити в мирі та співпраці. Це дуже раціонально.
Причина, чому всі ми не живемо в державах миру та співпраці, полягає в спокусі обману. Ця спокуса існує завжди, але як тільки ви залежите від інших у своєму добробуті, ви подумаєте двічі перед тим, як зробити щось погане для них.
Незважаючи на те, що люди завжди мають спокусу агресії, в довгостроковій перспективі, поки ми взагалі можемо укладати угоди один з одним, ці угоди будуть спрямовані на співпрацю та альтруїзм, тому що це покращує життя всіх. Це напрямок, у якому розвивається історія (звичайно, з винятками). Загальна тенденція щодо кількості вбивств, насильства над жінками та рабства знизилася, тому що бути альтруїстом раціональніше.
Як людство придумало модель, щоб запобігти обману та зловживання владою?
Що потрібно робити, щоб уряд не став диктаторським – це і є основна ідея демократії, це і є мета механізмів, які перешкоджають одній людині використовувати уряд для досягнення власних цілей. У добре функціонуючій демократії існують конституційні гарантії, спрямовані на запобігання цьому.
У міжнародному масштабі ми не маємо світового уряду, лише набір неформальних домовленостей, таких як договори, Організація Об’єднаних Націй тощо. Саме такі організації і домовленості, за відсутності глобальної поліції, намагаються примусити уряди до угод про співпрацю, караючи їх, якщо вони не дотримуються цих угод.
У випадку з Росією цими покараннями є економічні санкції, моральний осуд і виключення з міжнародних подій, таких як G8 чи Євробачення. Немає жодної гарантії, що ці покарання змусять націю поводитися згідно з нормами міжнародного права, але наразі це єдині заходи в міжнародному масштабі, які можна вжити.
Чи раціонально захищати свою країну?
Якщо ваша мета – вільна та незалежна Україна, то зараз бути частиною армії, яка гарантує, що це станеться, дуже раціонально. Якщо ваша єдина мета – захистити власне життя, то це може бути нераціонально. Отже, раціональність визначається по відношенню до мети.
Якщо ваша мета полягає в тому, що робити, щоб вижити, можливо, захищати свою країну не так раціонально. Але якщо вашою метою є благополуччя ваших дітей, сусідів, інших людей, з якими ви живете, повага до вас як до члена суспільства, де всі співпрацюють, особливо під час найбільшої небезпеки, тоді це зараз може бути раціональним.
Скажімо, існує мета, спільна для всіх громадян – бути вільними, процвітати, бути в безпеці. Якщо для досягнення цієї мети людина повинна ризикувати власним життям, це раціонально чи ні відповідно до теорії очікуваної корисності?
Більшість нормативних моделей раціональності пояснюють це в термінах ймовірності. З одного боку, в людини є шанс бути вбитою, але з іншого – якщо її не вб’ють, то є шанс, що вона та всі навколо неї процвітатимуть і будуть жити кращим життям, тоді це може бути раціональним.
Ми всі ризикуємо, усі ми сідаємо в машину з певним шансом загинути в автомобільній аварії, тому що користь від того, щоб дістатися на роботу, побачитися із сім’єю та друзями, вартує ризику загинути в автокатастрофі. Загалом логіка військових полягає в тому, що кожен солдат знає, що він має справедливі та рівні шанси бути вбитим або перемогти у бою.
Ми часто щось припускаємо щодо раціональності наших противників. Ми вважаємо, що вони можуть мати свій власний стратегічний вибір, який ми повинні взяти до уваги. У цій війні між Росією та Україною, коли є так багато політиків, науковців і стратегів, які намагаються передбачити наступний крок Путіна, думаючи, божевільний він чи мудрий, раціональний він чи ні. Вам не потрібно нічого припускати – ви просто повинні вірити у власні цілі та застосовувати кращу стратегію та кращі інтелектуальні інструменти і пристрої, щоб слідувати вашій стратегії.
Ця частина нормативної моделі раціональності називається теорією ігор. Перш за все, чи знаєте ви, які цілі іншого гравця, наскільки раціональним є інший гравець? А потім ваша власна раціональність має сприяти вибору найкращого ходу, враховуючи, що ви граєте проти когось іншого, хто намагається вибрати власний найкращий хід.
Як ми можемо забезпечити більше раціональності у світі?
Передусім, це сила освіти. Студенти повинні дізнатися про деякі інструменти раціональності, такі як теорема Байєса, ймовірність, кореляція. Коли ми ведемо дебати, аргументи та розмови, ми повинні знати про поширені помилки в міркуванні та про те, як їх уникати, як-от суперечка на основі історії, прикладу чи стереотипу.
Нам також потрібно зміцнити інституції, які об’єднують людей, щоб проявляти спільну раціональність, де якщо одна людина робить помилку, інша може вказати на це. Це основа свободи слова: якщо політичний лідер проводить хибну політику, інші люди можуть вільно її критикувати.
Нам потрібне щось, щоб змусити нас дотримуватися правил, які роблять нас як групу більш раціональними. Тому нам це потрібно на рівні шкіл, на рівні націй, на рівні всього світу. Ми повинні пропагувати раціональність як ідеал і як прагнення для кожного.
Що ви думаєте про соціальні інстинкти людини та їх роль у суспільстві?
У нас є інстинкти, які дозволяють нам співпрацювати, ми говорили раніше про альтруїзм і переваги співпраці. Але водночас, і про небезпеку того, що шахрай спробує використати співпрацю та отримати вигоду для себе. Ось чому у нас є такі соціальні інстинкти, як гнів, провина, сором, довіра, вдячність і співчуття. Наших соціальних інстинктів недостатньо, тому у нас є закони, конституції, уряди та судові системи.
Якщо ви стверджуєте, що раціональності мало, чому ви вважаєте, що жити в сучасному суспільстві краще, ніж будь-коли в історії?
Саме тому, що у нас є штучні інституції, створені з часів Просвітництва, та норми, які роблять нас більш раціональними як суспільство. Переваги, якими ми насолоджуємося, походять не просто від чистої людської природи, вони походять від наших норм та установ, які ми винайшли саме тому, що самої нашої природи недостатньо.
Модератор – Ph.D., ректор Університету «Київська школа економіки» Тимофій Брік
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
