Хто такий есенціаліст? Людина, яка відмовляється від усього, крім найважливішого. Бере паузу, щоб зрозуміти, що має значення. Відчуває контроль. Формулу есенціаліста вивів тренер із мотивації Грег Маккеон у книзі «Есенціалізм. Шлях до простоти» у 2014 році. Підручник про те, як навчитися відсікати зайве та будувати плани, яким судилося збутися, розповсюдили мільйонним накладом.
Українці опинилися у перевернутій з ніг на голову реальності. Як орієнтуватися у світі, повному невизначеності? Як планувати у ньому майбутнє? Останні вісім років Маккеон шукав відповіді на ці питання, навчаючи лідерів і компанії обирати найважливіше та фокусуватися на ньому.
Forbes поговорив із бізнес-тренером про те, як будувати плани у новій реальності, не втрачати розум і не намагатися контролювати речі, які контролювати неможливо.
Інтервʼю скорочено та відредаговано для ясності.
Ми опинилися у світі, який улаштований абсолютно незрозумілим чином. Як планувати майбутнє?
Один із найбільших викликів життя – зіткнутися з неймовірним. Будь це 9/11, несподіване розлучення чи війна. Якось моя донька, яка завжди була втіленням здоровʼя, сильно захворіла майже за ніч. Зіткнення з неймовірним – найважливіший тест на особисте лідерство.
Перше, що ви можете зробити в цій ситуації, – звузити обсяг планування і фокусуватися на «зараз». Як довго триває «зараз»? Дві-три секунди. Головне питання у найважчих ситуаціях: «Що важливо зараз?». Не намагайтеся використати всі можливості. Вони можуть змінюватися настільки стрімко, що це сплутає почуття та емоції.
Друге. Життя близьке до страждань майже для всіх і майже завжди. У своїх найбільших стражданнях я засвоїв урок: хоч через що б ми проходили, завжди може стати ще гірше. Є й хороша новина: хоч через що б ми проходили, завжди можемо зробити краще.
Коли у моєї доньки стали виявлятися симптоми, схожі на хворобу Паркінсона, жоден невролог не міг поставити діагноз. Їй ставало дедалі гірше, а ми думали, що вона ось-ось може впасти в кому чи померти. Ми нічого не могли з цим зробити. Нас із дружиною врятував принцип: якщо фокусуватися на тому, чого тобі не вистачає, втратиш те, що маєш. Але якщо фокусуватись на тому, що в тебе є, отримаєш те, чого не вистачає.
Принцип радикальної подяки – майже невразлива установка персонального лідерства. Слід звертати увагу на те, що нам вдається. Саме цього не вистачає людям, які перебувають у біді. Вони не знають, що робити. Фокусуючись на поганому, ви занурюєтесь у ще більше страждання.
Зосередженість на тому, чого вам не вистачає, може призвести до звуження спектру емоцій, говорить професор психології Барбара Фредріксон. Ви залишитеся наодинці зі страхом та злістю. У вас поменшає варіантів дій, ви зруйнуєте стосунки з тими, з ким могли б їх побудувати, оскільки перейдете в режим захисту. Наступний життєвий виклик ви зустрінете у слабкій позиції.
Позитивне мислення, навпаки, вивільняє емоції, підвищує можливості контактів. Людина, здатна перевести негатив у позитив, непереможна.
Тобто справа суто у силі волі? З негативного мислення ми маємо переводити себе на позитивне?
Так, але завдання – знайти, за що ми можемо бути вдячними. Справа не в негативному чи позитивному мисленні. Не варто вдавати, що те, що відбувається, краще, ніж воно є насправді. Не потрібно вдавати, що вам подобається пекло на землі. Ви станете марними для себе та близьких, тому що не зможете зробити правильний крок.
Подяка – інша справа. Коли ви ставите запитання: «Які ресурси маю прямо зараз?», то виявляєте силу, про яку не знали раніше. Ви коли-небудь займалися риболовлею нахлистом? Рибалки надягають поляризаційні сонцезахисні окуляри, які відбивають світло і дозволяють краще бачити рибу у воді. Це метафора подяки. Ви вже маєте неймовірні ресурси, але просто їх не помічаєте.
Потрібно концентруватися на тому, що важливо зараз. Як зрозуміти, що саме важливо, і сфокусуватися на цьому?
Це багато в чому індивідуально. Точно можу сказати: перше, що страждає під час стресу та невизначеності, – здоровʼя і стосунки. Уявіть три концентричних кола. Під час кризи наш фокус зміщується на зовнішнє коло, тобто на всі глобальні проблеми. Як я житиму і зароблятиму, що робитиму, якщо будинок буде знищено ракетою? Ці думки зжирають. Думати таким чином – ніби пити з океану, аби його вичерпати.
Занурившись у ці думки, коли ви звертаєте увагу на друге коло – ваші головні відносини, – емоційний ресурс вичерпаний. Ви не можете їх ефективно підтримувати. У центральному колі – здоровʼя. Якщо розпорошуватися на зовнішні проблеми і не приділяти уваги колам усередині, ви з кожним днем виснажуватиметеся все сильніше і фокусуватиметеся на речах, які не можете контролювати.
Я порадив би йти від зворотного. Перше, на чому потрібно концентруватися, – захист активів: здоровʼя та стосунки. Це справа життя і смерті. Робіть усе, що можете, щоб спати, їсти, залишатися цілісним ментально, духовно та зберігати основу того, ким ви є. Зміцнюйте своє ядро. Тоді, коли потрібно буде підтримувати стосунки із сімʼєю, дітьми, друзями, колегами, у вас буде щось, чим ви зможете ділитися. Ви не будете спустошеним.
Якщо два основні активи незаймані, ви можете розглянути, на якій з десятка речей із зовнішнього кола потрібно сфокусуватися передусім.
І це вже індивідуально?
Так, але важлива деталь. Іноді вибір того, що важливо, буде абсолютно логічним. Але я помітив, що це часто суто проникливість. Вам на думку просто спадає ідея: «Здається, мені краще не йти цим шляхом». До неї варто дослухатися. Дружина мого дідуся загинула б у Парижі в розпал Другої світової війни, якби повернула праворуч, а не ліворуч. Цю проникливість варто берегти та вирощувати, щоб фіксувати її спалахи та реагувати на них.
Як це працює та наскільки безпечно довіряти таким проявам інтуїції?
Сократа одного разу назвали наймудрішою людиною у світі. Той відповів: якщо це так, то тільки тому, що зі мною поряд даймон. Він ніколи не каже, що робити, але завжди каже, чого не робити. Всі найбільші школи різними словами описують той самий феномен: варто довіряти першому почуттю, першій інтенції, яка каже тобі не робити чогось. Я не можу заперечувати цей механізм. Я хотів би, щоб мої діти вміли відчувати, впізнавати та слідувати цьому першому спонуканню.
Якщо ваша робота – підтримувати вогонь України, ви не можете витратити все паливо в перший день. Потрібно жити так, щоб ваш внесок був незмінним.
Які звички та принципи зі звичайного життя можуть бути корисними у кризовий час, а від яких краще відмовитись?
Відповідь на ваше основне питання – як побудувати навігацію в радикальній невизначеності – в орієнтації. У тому, як ви спрямовуєте себе, коли вашу карту перекладають та пересувають щодня. Орієнтуватися у світі допомагає процес письма.
Існує простий інструмент. Ви записуєте відповіді на запитання: «Де я був?», «Де я опинився?», «Де я хочу бути?». Багато людей навіть до початку війни не були заземлені. Вони жили, реагуючи на повідомлення, листи, завдання. Щоб цього уникнути, корисно відповідати на ці три запитання. Я роблю це приблизно раз на тиждень, але якщо ви почуваєтеся перевантаженим, пишіть хоч щодня. Це допомагає думати в режимі минулого, сьогодення та майбутнього і не втрачати сценарію життя.
Працюючи з лідерами, іноді я просив їх не написати, а намалювати відповіді – без слів та цифр. Це може бути способом швидше дістатися «заголовків» свого життя, побачити їх ніби в графіку, без зайвих слів.
Ще один спосіб – присвячувати 20 хвилин на день листу вручну, без зупинок, без усвідомлених думок. Просто випускати потік думок на папір, не зупиняючись ні на секунду, доки випишіть усе.
В умовах війни багатьом складно відпочивати: або не вистачає часу, або здається, що це недоречно. Чи можна жертвувати відпочинком у критичних умовах?
Ми можемо думати про відпочинок по-різному. Найпоширеніший спосіб – як про розкіш. А в такій парадигмі відпочивати – доля егоїстів чи ледарів. Навіть у нормальні часи, не лише в умовах війни. Інший спосіб – думати про відпочинок як про обовʼязок. Відпочинок має стати для вас таким само важливим, як і ваша пріоритетна місія.
Ми не знаємо, наскільки довгим і складним буде кожне життєве випробування. Якщо використовувати глибинні ресурси за три тижні, а криза триватиме кілька років, можна програти і навіть із добрих спонукань ухвалити невірні рішення. Просто тому, що модель відпочинку побудована неправильно.
Ніхто не знає, скільки триватиме війна. Якщо ваша робота – підтримувати вогонь України, ви не можете витратити все паливо в перший день. Потрібно жити так, щоб ваш внесок був незмінним. Не має значення, наскільки довгий перед вами шлях.
Якщо фокусуватися на тому, чого не вистачає, втратиш те, що маєш. Але якщо фокусуватись на тому, що маєш, отримаєш те, чого не вистачає.
Підприємцям потрібні нові моделі лідерства, які працюють за умов невизначеності. Як їх збудувати?
У невизначеності ще важливішим стає есенціалізм. Він допомагає зосередитись на тому, що дійсно має значення, і відсікає речі, які здавались важливими, але насправді лише відволікали.
Коли світ змінюється, важливі та суттєві для вас речі зміцнюють, як якорі. Лідери можуть дати командам відчуття стабільності, визначивши одне-два основних завдання. Потрібно пояснити співробітникам, чому ці цілі важливі, і чітко визначити, у чому полягає їхнє успішне досягнення. Це допоможе подолати тисячі факторів, що відволікають, які створює непередбачуваність.
Чи має лідер мотивувати команду на шкоду власному ресурсу? Що робити, якщо команді потрібен напрям і натхнення, а сил лідер не має?
Мотивувати та надихати інших за свій рахунок може здаватися спокусливою ідеєю, і, звичайно, це варто захоплення. Але це рішення, яке лідеру слід уважно зважити. Іноді ситуація змушує керівника брати все до своїх рук і приймати виклик. Але якщо це стає реакцією за умовчанням, то результати постраждають, а лідер стане неефективним.
За часів кризи лідеру потрібно робити все можливе, аби наскільки можна довго працювати у піковій продуктивності. Її найлегше підтримувати, якщо побудовано ритм витрат і відновлення енергії.
Керівники можуть чергувати критичну роботу з періодами відпочинку та поповнення сил. Відпочинок може бути коротким. Швидка прогулянка, кілька хвилин медитації, розмова з другом або коханою людиною може відновити енергію та покращити перформанс.
Яку б ви дали пораду, що допоможе орієнтуватися в непередбачуваному майбутньому?
Життя напрочуд непостійне. Ніхто не знає, що станеться у майбутньому. Головне, що кожен із нас може робити, – мудро керувати часом, який йому надано. Немає кращого способу витрачати час, ніж працювати над тим, що справді важливо. Ніщо не дасть вам відчути себе більш наповненими і не принесе більше щастя та задоволення, ніж відчуття, що ви переслідували справді важливі цілі та речі.
Щоб цього досягти, запитайте себе: «Яку найважливішу річ я маю зробити сьогодні?». Відповідь – це ваш пріоритет. Ви зрозумієте, як розподілити час і зусилля. Ухвалювати рішення стане простіше. Коли ви досягнете найважливішої мети, знатимете: день минув недаремно.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
