Передостання лекція курсу викладача Єльського університету Тімоті Снайдера про історію сучасної України. У ній ідеться про формування російської культури під впливом української, хоч Росія відчайдушно заперечує цей факт
⚡️Даруємо 700 грн знижки на річну підписку на сайт Forbes. Діє з промокодом 700 до 28.04 Оформлюйте зараз за цим посиланням
Основна думка, що червоною ниткою проходить через увесь цикл лекцій і стосується й інших країн, полягає у тому, що жодна держава не утворилася в ізоляції, на рівному місці. Кожна країна формувалася під впливом зовнішніх чинників, серед яких і зіткнення з іншими країнами.
Багато ключових зіткнень в історії України для неї були з Росією. Особливість деяких зіткнень із Росією полягає в тому, що РФ заперечує факт того, що вони відбулися.
Сучасне поняття геноциду спирається на так само сучасні поняття народу та нації. Геноцид – це свого роду визнання існування того народу, який знищують, адже ти не можеш знищити те, чого не існує. Втім, часто геноцид починається з заперечення існування того чи іншого народу і його культури.
Росія та українська культура
Саме це й починає робити Росія у ХІХ ст., коли виходить царський указ про те, що української мови «не було, немає і не буде». Заперечення Росією існування української мови означає заперечення її існування як чогось окремого, самостійного. Українська мова та культура, на думку російського імперіалізму, може існувати виключно як частина Росії і її культури. Таким чином Росія наголошує на своєму існуванні, самостверджуючись за рахунок України.
Усі імперії, які існували в Європі, по суті її формували – усі, окрім Російської. Російська імперія прийшла у Європу, коли її основа була сформована, а потужні імперії почали розпадатися.
Росія стає Європою саме після того, як приєднує до себе Київ і землі Київської Русі, які вже давно були частиною європейської історії. Саме через Київ у Росію приходять християнство, Ренесанс, Реформація. Але Росія як імперія не може визнати, що периферія краща за центр, тому це стає причиною напруги між Росією та Україною, яка існує й досі.
Російська православна церква та роль Києва
До XVII-XVIII ст. православна церква Росії існує окремо від інших православних церков і не бере участі у різного роду теологічних дискусіях. Коли Росія приєднує до себе Київ, це змінюється і православна церква Росії запозичує досвід релігійних дискусій у західних колег за посередництва Києва, де така практика прийшла з Церковною унією 1596 року.
Знову таки, головна церква Російської імперії не може показати, що в чомусь програє периферійній (українській). Тому головна думка її дискусії полягає у тому, що завдяки відсутності стороннього впливу на РПЦ вона є найчистішим втіленням Візантійської церкви. Проте саме завдяки Києву РПЦ взагалі знає, що таке християнство та релігійна дискусія.
Усі важливі кроки, які сприяли формуванню російської культури, глибоким корінням сягають саме до Києва.
До XVIII ст. освітнім центром Російської імперії був Київ, але периферія не може виступати освітнім центром імперії, тому освітні інститути починають переносити у Петербург.
Про дійсно російських правителів Росії можна говорити лише починаючи з Бориса Єльцина та Володимира Путіна, а до того це були не росіяни, як-то німкеня Катерина Друга, грузин Йосип Сталін, а то й взагалі українці. Так, майже всі правителі СРСР мали українське походження, зокрема, Михайло Горбачов, із вимови якого в Москві насміхалися.
Культура України після здобуття Незалежності
Після 1991-го не запроваджують цілеспрямовану політику українізації. У країні існує двомовність, поширений суржик. Уваги заслуговує й олігархічний плюралізм, коли кілька олігархів через власні медіа просувають свої наративи про культуру України.
Перший переломний момент наступає у 2014-му, коли українські діячі культури стають більш спрямованими на українського споживача, припиняють роботу в Росії та Білорусі, переходять на українську мову. Одним із таких творців був письменник Сергій Жадан, який народився у російськомовному регіоні, але перейшов на написання творів українською.
Другим переломним моментом став 2022-й і початок повномасштабного вторгнення, коли відбувається ще більша українізація культури та суспільства, а Київ стає по-справжньому європейською столицею.
Тімоті Снайдер. Лекція 22
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
