Інновації часто виникають у відповідь на критичні виклики, коли стандартні рішення не працюють. Але що робити, коли небезпека не очевидна зараз, а майбутні наслідки залишаються невизначеними? Андрій Клименко, військовослужбовець та креативний директор ГО «Культурні сили», вважає, що від нестандартних рішень залежить виживання. Та розповідає про кейси в комунікаціях Сил оборони, як виокремлювати шаблони, долати їх та впроваджувати інновації в інших сферах
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за ціною чотирьох номерів. Якщо ви цінуєте якість, глибину та силу реального досвіду, ця передплата саме для вас.
Є висока ймовірність, що спеціальна операція «Павутина» ніколи б не відбулася, якби Україна мала власні балістичні чи крилаті ракети далекої дії. Найімовірніше, військові були б зациклені на тактиці їх використання та вдосконаленні технічних характеристик, щоб долати вороже ППО, як це продовжує робити Росія.
Коли існує робочий шаблон, найвірогідніше, ви будете використовувати його, а не шукати нове рішення. Умовно – будете вдосконалювати наявну ракету, а не відправляти фури з FPV-дронами в тил ворога.
Звісно, це стосується не лише війська, а й усіх сфер діяльності людини, бо така специфіка нашого мозку.
Мислення швидке та повільне
Чи ви помічали, як інколи в голову миттєво приходить рішення? Або хтось на нараді говорить: «Навіщо вигадувати велосипед?». Це мозок підкидає вам шаблон, щоб ви не напружувались.
Як відкрити магазин? Навіщо вигадувати велосипед – запросіть діджея, запустіть акції, розіграші та розвісьте повітряні кульки.
Як донести дітям небезпеку дезінформації? Навіщо вигадувати велосипед – проведіть виховний урок.
Як привітати підписників у День незалежності? Навіщо вигадувати велосипед – запостіть в соцмережах прапор України з написом «З Днем незалежності!».
Це мислення психолог Деніел Канеман назвав швидким: мозок майже автоматично приймає рішення в знайомій ситуації. Коли ви заварюєте чай, застеляєте ліжко чи замикаєте двері, можете навіть не помітити, як це зробили.
Ця система мислення дозволяє економити енергію нашого організму. Який сенс кожного разу вигадувати новий спосіб застеляння ліжка, якщо є робочий?
Але коли ви зіштовхуєтесь із проблемою вперше і шаблону немає, вмикається повільне мислення. Ви починаєте генерувати нові нейронні звʼязки, аналізувати на порядки більше інформації, ніж зазвичай, розраховувати ризики. Навіть якщо це рішення десь існує, але ви про нього не знаєте, ви фактично вигадуєте інновацію.
Головна проблема: повільне мислення дуже енергозатратне, воно змушує мозок працювати на максимумі, з витратою калорій, порівнянною із заняттями в тренажерному залі. Тож організм опирається його застосуванню і залучає переважно в критичних ситуаціях.
Шаблонне мислення та виживання
Цим можна пояснити, чому саме в бойових підрозділах найшвидше впроваджуються інновації, – від нестандартних рішень залежить виживання.
Але що як небезпека неочевидна – не тут і зараз, а в далекій перспективі? Що як це освіта, культура чи бізнес на більш-менш стабільному ринку? Що як наслідки будуть помітні лише для наступних поколінь, і то не факт?
У таких сферах шаблони експлуатуватимуть настільки довго, наскільки це можливо. Не дивно, що навчання у вишах майже не відрізняється від того, яким воно було 100 років тому. Ці шаблони так глибоко вкорінилися, що їх навіть не помічають.
Саме тому в бойових підрозділах у розвідку можуть ходити робособаки, а тим часом методички морально психологічного забезпечення не сильно змінилися з часів Другої світової війни. Щоправда, навіть у небойових сферах армія трансформується швидше за більшість державних структур та бізнес.
Щоб руйнувати застарілі шаблони, змінювати підходи в комунікаціях і військовій культурі, Сили оборони, зокрема, звертаються до Культурних сил, де ми намагаємося знайти ефективніші рішення.
Кейси нешаблонності
Так, до Дня піхоти ми розробили комунікаційну кампанію «Україна стоїть, бо стоїть піхота». Свято цілком могло пройти повз увагу інформаційного простору, як звичайна протокольна дата. Бригади й підрозділи Сил оборони розмістили б у себе картинки з піхотинцями в соцмережах та отримали б по кілька сотень лайків.
Але командування прагнуло зробити цей день настільки ж значущим, як і подвиг піхотинців. Об’єднавши бізнес, державні структури, лідерів думок, командуванню Сухопутних військ та Культурним силам вдалося перетворити День піхоти на національне свято. З інформаційними приводами кампанії провзаємодіяли 12 млн українців, у ЗМІ меседжі вдячності піхоті зросли у 117 разів, а в соцмережах – у 16 разів.
У просвітницьких заходах, де лекції та статті залишаються основними інструментами донесення знань, Культурні сили шукають інтерактивні рішення, які зможуть зацікавити більшу кількість українців, і військовослужбовців зокрема.
До Дня звільнення Криму Петром Болбочаном у 1918 році ми відтворили прорив військ УНР на карті Deep State – їхнє просування можна було відстежувати поденно. Замість кількох статей та постів у ЗМІ до річниці події з’явився новий актуальний інструмент взаємодії з минулим, і це залучило й нову аудиторію – 1,5 млн людей, багато хто з яких дізналися про історичну операцію вперше.
Щоб розповісти про жертв політичних репресій, ми створили тест «Скільки б ви відсиділи у СРСР за те, чим пишаєтесь?». Люди відповідали на питання на кшталт: «Чи є у вас український прапор?», «Чи співали ви Гімн України?», «Чи донатили ви на українську армію?». І отримували конкретний термін увʼязнення, який українцям реально могли б присудити за це в СРСР.
Тест став вірусним – понад 200 000 людей зайшли на сайт.
Армія завжди була найбільш шаблонною сферою, але кейси реактивних змін, які відбуваються в ній на полі бою і в комунікаційній сфері, а також запити на ці зміни показують, як можна виокремлювати шаблони, долати їх і швидко впроваджувати інновації в інших сферах: бізнесі, державних інституціях, громадському секторі.
Адже для виживання й розвитку України в умовах обмежених матеріальних ресурсів інновації мають стати новою філософією, а креативність – ідеологією. При цьому інновації – це не лише технічні впровадження, а будь-які нові способи підвищення ефективності.
Тож необхідно розробляти та впроваджувати навчання креативного мислення на різних ланках управління, щоб креативність сприймали не як дар Божий, а як базову компетенцію.
Ми вже змінили світову парадигму війни, але здебільшого через те, що не мали іншого виходу. Успішні суспільства відрізняються від тих, які виживають, тим, що змінюють парадигми не лише тоді, коли знаходяться в смертельній небезпеці.
Тож коли звучить: «Навіщо вигадувати велосипед?», знайдеться хтось, хто перепитає: «Нам треба велосипед чи швидше їхати?».
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
