Netflix знову випустила фільм, який зібрав нагороди на топфестивалях. Що особливого в стрічці «Влада пса» (окрім Камбербетча)
Категорія
Життя
Дата

Netflix знову випустила фільм, який зібрав нагороди на топфестивалях. Що особливого в стрічці «Влада пса» (окрім Камбербетча)

Фільм «Влада пса». Фото Netflix

Головна драма кінця 2021-го «Влада пса» принесла творцям урожай нагород: «Срібного лева» за режисуру на Венеційському кінофестивалі та премії «Золотий Глобус» за найкращу режисуру, акторську гру другого плану та драматичний фільм. Портал Metacritic підрахував: «Влада пса» найчастіше входила до списків найкращих фільмів 2021 року. Що особливого в цій стрічці

«Влада пса» – перший повнометражний фільм режисерки Джейн Кемпіон за 12 років. Його зйомки розпочалися в січні 2020 року та не пройшли безхмарно: у квітні їх на кілька місяців зупинили через пандемію. «Нам залишалося дозняти ще три-чотири тижні. Ми не розуміли, чи зможемо продовжити проєкт після зупинки», – згадує Кемпіон. Убезпечити фільм фінансово допомогла Netflix, яка отримала на нього права в 2019 році.

Кемпіон зізнається, що спочатку не думала про співпрацю з Netflix. Режисерка порівнює стрімінг із сімʼєю Медічі нашого часу та каже: топменеджери платформи справді люблять кіно. Окрім любові, співпраця принесла Netflix першу премію «Золотий глобус» за найкращу драму.

Цей рік став тріумфальним для стрімінгових платформ на «Золотому глобусі». За свої проєкти Netflix здобула 44 номінації, втім, поступившись HBO у фактичних нагородах – остання здобула шість премій, а Netflix забрала пʼять. З них трьома преміями платформа завдячує саме «Владі пса». Стрімінги та домашній перегляд у зручний глядачеві час відвойовують територію кінотеатрів.

«Влада пса» – історія про чоловічу крихкість із несподіваним фіналом. Головний герой Філ Бербенк, якого зіграв Бенедикт Камбербетч, – власник ранчо, яке він ділить із молодшим братом Джорджем. Філ – інтелектуал, втілення жорстокості, непримиренності та токсичної маскулінності, який прикурює від зроблених вручну паперових квітів.

Події розгортаються між квартетом головних героїв: Філом, Джорджем, його новою дружиною – нещодавно овдовілою Роуз Гордон – та її сином Філіпом. На двох останніх Філ навалюється з садистською жорстокістю, продовжуючи цькування і не даючи жодного шансу на співчуття. За допомогою яких прийомів Кемпіон розповідає цю історію?

Кадр з фільму «Влада пса». Фото Netflix

Кадр з фільму «Влада пса». Фото Netflix

Кадр з фільму «Влада пса». Фото Netflix

Кадр з фільму «Влада пса». Фото Netflix

Кадр з фільму «Влада пса». Фото Netflix

Кадр з фільму «Влада пса». Фото Netflix

Кадр з фільму «Влада пса». Фото Netflix

Кадр з фільму «Влада пса». Фото Netflix

Netflix знову випустила фільм, який зібрав нагороди на топфестивалях. Що особливого в стрічці «Влада пса» (окрім Камбербетча) /Фото 1
Кадр з фільму «Влада пса». Фото Netflix

Кадр з фільму «Влада пса». Фото Netflix

Кадр з фільму «Влада пса». Фото Netflix

Кадр з фільму «Влада пса». Фото Netflix

Попередній слайд
Наступний слайд

Пастельні кольори та зйомки в глушині в Новій Зеландії

«Влада пса» – медитативне кіно з гіпнотичною картинкою. Промовистий приклад – кадри, в яких від вітру поволі погойдуються залиті кровʼю колоски пшениці. Відмовившись від ідеї знімати чорно-білий фільм, Кемпіон зупинилася на приглушених відтінках. У кожній сцені їх не більше як пʼять. Оператор Ері Вегнер описує фільм як «райдугу коричневого кольору».

Кемпіон планувала знімати фільм у Монтані, де жив автор роману «Сила пса» Томас Севідж. Затію довелося полишити: локація виглядала надто сучасно і недико для того, щоб пожвавити там події 1925 року. Врешті зйомки відбувалися в регіоні Отаго в Новій Зеландії. «Це 360 градусів абсолютної порожнечі», – описує Кемпіон. Чисте полотно дало змогу режисерці та команді встановити необхідний звʼязок між персонажами та пейзажами. Кемпіон прагнула помістити історію в масштабний ландшафт.

Роман «Сила пса»

Книгу «Сила пса», написану 1967 року американцем Томасом Севіджем, Кемпіон подарувала мачуха. Роман припадав пилом на полиці режисерки два роки. Відкривши його, вона почала читати зі сцени, де Філ каструє худобу, і зрозуміла: це особлива історія.

До екранізації «Сили пса» різні фільммейкери придивлялися вже приблизно пʼять разів. Щоразу безуспішно. «Що я можу? Хто я така, щоб припустити, що впораюся?» – згадує Кемпіон свої побоювання перед початком роботи. Відповідей на ці запитання режисерка так і не знайшла, але відчувала, що вона є правильною людиною для цієї екранізації.

Вивчаючи пейзажі Монтани, Кемпіон вирушила на ранчо, де виріс Севідж і де, найімовірніше, бачив гору у формі собаки – один із центральних образів у романі. «Сімʼя Севіджа сказала, що жодного разу її не помічала, – згадує Кемпіон. – Але коли ми їхали, я помітила гору, яка і справді виглядає як собака, що стрибає».

Акторський склад

Бенедикт Камбербетч і Джейн Кемпіон домовилися, що актор не виходитиме з образу Філа Бербенка протягом усього періоду зйомок. «Це – Філ. Бенедикта ви зустрінете пізніше. Він добрий, але ви познайомитеся потім», – так Кемпіон представила команді виконавця головної ролі.

Готуючись до ролі, Камбербетч попрацював на ранчо в Монтані, вчився робити підкови та грати на банджо, писав листи до Бронко Генрі – ментора та кумира Філа Бербенка – від його імені. Кемпіон просила Камбербетча та Джессі Племонса, який зіграв молодшого Бербенка, повальсувати разом. Цей прийом познайомив акторів із тілами, запахами і рухами одне одного, тобто з речами, які повинні знати один про одного хлопчики, які виросли разом.

Саундтрек від Джонні Грінвуда

Цього року мелодії авторства мультиінструменталіста Джонні Грінвуда зʼявилися в фільмах «Спенсер» Пабло Ларраїна, «Лакрична піца» Пола Томаса Андерсона та у «Владі пса». Тут пріоритетом композитора було показати внутрішній світ персонажів – він зробив це за допомогою французького горна, який символізував стримувані емоції головного героя.

В одній із кульмінаційних сцен фільму Бербенк залишається один на загубленій лісовій галявині і може розслабитися вдалині від сімʼї та працівників ранчо. Для цього сюжету Грінвуд хотів записати оркестрову композицію, але через пандемію це не вдалося. Тому музикант днями сам записував різні мелодії на віолончелі та альті. «Вийшов яскравий і складний звук, але якщо слухати окремі партії, стає зрозуміло, що це новачок грає на віолончелі за $100», – згадує Грінвуд.

Матеріали по темі