Війна дала українському суспільству чимало уроків. Перш за все – бути самостійними та завбачливими. Як ці навички допоможуть українцям побудувати життя без загрози з боку Росії, у книзі «Над прірвою. 200 днів російської війни» пояснюють Володимир Горбулін і Валентин Бадрак.
Новий номер Forbes Ukraine: 202 найбільші приватні компанії та 303 ефективних СЕО. Замовляйте та отримуйте два журнали за ціною одного!
Україна вразила світ здатністю до спротиву. «Армія України зупинила наступ війська країни з ядерним арсеналом, яка майже у 25 разів більша за площею та в три з половиною рази більша за кількістю населення», – констатують автори книги.
Голова наглядової ради Українського інституту безпекових досліджень Володимир Горбулін і директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак відрефлексували 200 днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Вони розмірковують над тим, як Україні вдалося встояти проти російської навали та що змусило «другу армію світу» втікати з Київщини, Чернігівщини та Харківщини.
Дослідники переконані: українська перемога здатна спонукати Росію до миру та допомогти їй позбутися імперського синдрому. Однак на цьому зупинятися не варто. Слід бути більш далекоглядними і нарощувати власний оборонний потенціал. Що саме для цього потрібно робити, вони пояснюють у розділі «Короткозорість політиків міленіуму та історична місія України».
Forbes публікує скорочений уривок з книги «Над прірвою. 200 днів російської війни», яка вийшла у видавництві «Брайт Букс».
Книгу написали голова наглядової ради Українського інституту безпекових досліджень Володимир Горбулін і директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.
Короткозорість політиків міленіуму та історична місія України
У серпні Україна довела, що здатна реалізувати будь-який сценарій завершення війни. Це може бути вихід на кордони 23 лютого 2022 року з подальшим переходом до процесу перемовин щодо звільнення Криму й раніше окупованих територій Донбасу. Це може бути повне звільнення всієї України від російських загарбників. Нарешті, це може бути створення умов для капітуляції РФ із ліквідацією злочинного режиму Путіна та зміни політичного ладу в державі, за певних умов включно з ядерним роззброєнням.
Але будь-який позитивний сценарій може реалізуватися лише в партнерстві з групою держав, що оформляться в антипутінську коаліцію. Це необхідно для забезпечення безперебійної всебічної допомоги Україні, посилення санкцій і створення потужного світового фільтра, щоб унеможливити потрапляння сучасних технологій і високотехнологічних комплектних деталей до РФ. Тільки спільними, свідомими діями багатьох можна відвернути катастрофу планетарного рівня.
Немає сумніву й у тому, що гарячу фазу цієї війни можна завершити до кінця 2022 року або ж розтягнути ще на декілька років – це залежить далеко не лише від України. Хай там як, а свою незалежність Україна вже захистила.
Що відбуватиметься далі? Це питання вкрай актуальне для значної частини сучасного світу.
Наступні місяці можуть виявитися ще більш суворими й виснажливими. Як відомо, у РФ як стратегічний резерв формується 3-й армійський корпус західного військового округу – шляхом прихованої мобілізації, замаскованої під добровольчий рух. Тож слід чекати нової навали противника. У зв’язку з цим загальна логіка військово-технічної допомоги США й усіх інших західних партнерів для України у війні проти Росії потребує фундаментального перегляду.
Війна вже дорого коштувала Росії, це очевидно. Однак до її завершення занадто велика відстань, якщо ставлення Заходу не зазнає кардинальних і рішучих змін. Якщо Україну розглядають як інструмент для послаблення планетарного зла, то вона має отримати більшу кількість озброєнь, які технологічно перевершують російські. Ідеться не лише про РСЗВ HIMARS із оперативно-тактичними ракетами ATACMS, а й про танки, сучасні засоби ППО й бойові літаки, потужні ударні дрони. Потрібна здатність ЗСУ завдавати одночасного вогневого ураження всіх ешелонів противника на всю оперативну глибину. Це умови перемоги, і партнери мають забезпечити Україні можливість перемогти.
Між іншим, у серпні розпочалися симптоматичні дискусії щодо періоду часу, упродовж якого Сполучені Штати Америки та інші партнери підтримуватимуть Україну. Так, це відбуватиметься ще досить довго – фахівці вказують на наступні два роки. Однак політична палітра світу може змінюватися, і Україна має бути до цього готова.
З одного боку, можна очікувати, що світ не дозволить розвитку й подальшого поширення російського фашизму. У зв’язку з цим формуватиметься й нова міжнародна система безпеки. Вона, найімовірніше, буде більше, ніж досі, ґрунтуватися та спиратися на мережі невеликих субрегіональних союзів і відпрацьовану систему санкцій щодо замахів на глобальну безпеку. Як очікується, саме такі міцні та створені за спільними безпековими інтересами альянси будуть здатні протистояти подібним викликам. Із другого боку, Україні варто виходити на самостійні рейки гарантування безпеки та оборони. Бо в разі замороження війни допомога країн Заходу неминуче зменшуватиметься.
Володимир Горбулін
Чи варто намагатися укласти серію угод із окремими країнами про гарантії для України? Звісно, Києву необхідно використати всі наявні можливості – навіть готовність окремих держав здійснювати оперативні постачання зброї або підтримувати ресурсами є позитивними кроками на зближення з країнами Альянсу. Але водночас варто розуміти, що найкращою гарантією може бути лише розвинений оборонний потенціал і створення асиметричного арсеналу, зокрема ракетний щит і ракетний меч. Варто звернути увагу на Польщу, яка за динамікою переозброєння значно перевершує країни Західної Європи, орієнтується на США і водночас використовує різні джерела постачання сучасної зброї.
Отже, війна РФ 2022 року засвідчила: збереження й подальший розвиток України можливі лише за умов нарощування оборонного запасу та унеможливлення нападу РФ у майбутньому через потенційні критичні втрати. Причому не в лінійному сенсі – літаки й танки. Потрібен асиметричний арсенал із акцентом на власні технології та власний ОПК.
Варто згадати, що Росія мала витратити 2022 року на оборону понад 3,5 трлн рублів, або близько $48 млрд, тобто має воєнний бюджет, який майже вдесятеро більший за український. Тож Україні варто зосередитися на окремих програмах, що мають стратегічне значення для оборони держави. Зокрема, йдеться про створення умов для збройної боротьби на випередження.
Аналіз можливостей України свідчить про здатність утворення й розвитку асиметричного арсеналу стримування російської агресії на основі ракетного щита й ракетного меча. Головна ідея в тому, щоби разом із розвитком протиракетної оборони – ракетного щита, що є надскладним завданням, яким українські науково-промислові структури ніколи не займалися, – розвивати можливості потужного ракетного ураження, тобто створення ракетного меча. В основі цієї ідеї – формування здатності завдати потужного високоточного ураження в разі агресії ворожої іноземної держави. Це завдання цілком відповідає можливостям України й ракетним традиціям.
Варто наголосити, що Україна здатна створювати потужне ракетне озброєння майже без допомоги партнерів, а отже, позбувається тотальної залежності від іноземних держав. До того ж, як відомо з історії, 12 із 20 найбільш потужних балістичних ракет часів холодної війни було розроблено в місті Дніпрі на території України. Країна, яка свого часу розробляла ракети дальністю 12 000 км, цілком спроможна зробити сучасну ракету, хай і з дальністю ураження цілі у 12 разів менше.
Валентин Бадрак
Зважаючи на оборонно-промислові потужності України, підприємства ОПК нині здатні протягом року виробляти до 70–80 ракет із дальністю ураження цілей противника на відстані до 280 км. Аналіз перспектив свідчить про можливість збільшення дальності ураження ракет щонайменше до 500 км. А надалі – до 1000–1500 км. Наявність в України близько 2000 ракет із різною дальністю ураження унеможливить агресію навіть такої країни, як Росія.
Таку кількість ракет Україна, за умов відповідного політичного рішення, могла би створити й виробити протягом наступних пʼяти – восьми років. Завантаження потребують обидві ракетні школи – і ДержККБ «Луч», і КБ «Південне». Водночас обов’язковим є створення вітчизняного ЗРК як основи майбутньої системи ППО-ПРО, а також ракетного озброєння класу «повітря-повітря». Ідеться про модернізацію ракети Р-27 у Києві зі створенням активної головки самонаведення для неї та доведення до серійних зразків розробки гіперзвукової ракети «Блискавка» у Дніпрі – із формуванням можливостей оснащення такими ракетами безпілотних авіаційних комплексів.
Отже, основу оборонного потенціалу України складатимуть:
- ракети, здатні вражати об’єкти та інфраструктуру противника на його території (на відстанях від 280 до 1000 км) – ракетний меч із перспективою створення основи до п’яти років;
- ракети, здатні перехоплювати ракети противника й уражати літаки та гелікоптери (на відстанях від 30 до 100 км) – ракетний щит із перспективою створення до п’яти років;
- ракетне озброєння безпілотних авіаційних комплексів (у перспективі – безпілотних літаків), здатних перехоплювати (вражати) повітряні об’єкти противника на відстанях до 100 км і більше – частина ракетного меча майбутнього з перспективою створення й розвитку до 10 років.
Основні постулати, зокрема готовність ЗСУ здійснити ураження об’єктів на території противника на випередження в разі підготовки агресії, мають бути позначені в Стратегії воєнної безпеки України. Після цього країна переходить до застосування всеосяжного принципу побудови оборони, який уже відпрацьований на практиці під час російської війни проти України 2022 року.
Зважаючи на захоплення та знищення ворогом низки оборонних підприємств, слід ретельно вивчити питання розосередження виробництва. Ідеться як про можливості збирання ракет за модульним принципом, так і про домовленості з партнерами – країнами НАТО про спільні розробки й виробництво. Що, до речі, має зробити ракетні проєкти дешевшими.
Для реалізації окресленого перспективного плану є всі передумови. Зокрема, восени 2021 року РНБОУ затвердила ракетну програму, яка 31 травня 2022 року отримала відповідне наповнення. У програму інтегровано наміри розвитку ракетних комплексів – крилатих ракет та ОТРК. Потребують удосконалення лише підходи до реалізації програми. Зокрема, вважається за можливе, що під час війни РФ проти України доцільним було б розгортання ВТС із країнами НАТО у Центральній і Східній Європі. Так само важливо й збільшення темпів реалізації ракетної програми.
Слід наголосити, що підвищення ставок у сучасному світі відбувається винятково внаслідок системної, наполегливої і безперервної роботи у сфері власного нарощування оборонного потенціалу. Світ змінюється надзвичайно швидко – це яскраво підтвердив 2022 рік. Якщо Україна відставатиме зі своїми змінами, вона буде приречена залишатися легкою та вразливою мішенню для ворога. А якщо діятиме на випередження, має всі шанси перетворитися на добре захищену, недоторканну державу, що стрімко розвиватиметься – зокрема, завдяки оборонним технологіям, оскільки всі вони мають подвійне призначення.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
