Кілька десятків тисяч мобілізованих росіян уже потрапили на фронт. Часто вони зазнають величезних втрат, залишають позиції і не мають забезпечення. Проте чисельна сила, навіть дуже погано підготована, все ж таки здатна вплинути на швидкість українського контрнаступу
Що було не так із мобілізацією в Росії
Офіційно мобілізація в РФ уже скінчилася. Точна кількість мобілізованих невідома. За різними джерелами, може йтися про 200 000–500 000 новобранців. Офіційна позиція РФ – 300 000 мобілізованих. Ці цифри також підтверджує британська розвідка.
Щоправда, скоріше за все, мобілізація поновиться в певному вигляді одразу після завершення осіннього призову на строкову службу. На відміну від України, Росія не стала скасовувати строковий набір і планує до грудня набрати ще 120 000 призовників (юнаки 18–25 років, які підлягають призову).
Але це створює ще більші проблеми в забезпеченні армії. Росія має одягнути й укомплектувати понад 400 000 військових. Знайти для них достатню кількість казарм, полігонів і військових інструкторів.
Брак інструкторів призвів до того, що частину мобілізованих переправляють на навчання до Білорусі – там мають пройти підготовку щонайменше 20 000 солдатів.
В оптимальному варіанті для росіян мобілізація мала відбуватися за сценарієм 3-го армійського корпусу РФ, який сформували влітку. 3-й армійський корпус хоч і був розпорошений по лінії фронту і не став серйозним підсиленням для військ РФ, проте його підготовка відбувалася відносно правильно: солдати отримали власну техніку, пройшли підготовку і певне злагодження, сформували повноцінні бойові підрозділи, від артилерії до бронетехніки.
Але 3-й армійський корпус це лише 10 000–12 000 солдатів. Підготовка за таким сценарієм 300 000 новобранців потребувала б наявності тисяч одиниць важкого озброєння і довгих місяців їх навчання і формування. І, як показав досвід 3-го армійського корпусу, навіть проходження навчання не гарантує, що ці підрозділи будуть ефективними в бою. Вони ще мають набути бойовий досвід і зрозуміти, що таке війна.
Але мобілізація пішла за геть іншим сценарієм.
Мобілізованих умовно можна поділити на три групи:
- ті, кого відправляють на лінію фронту вже зараз без підготовки;
- ті, кого відправляють на другу-третю лінію оборони, але теж майже без підготовки;
- ті, хто, можливо, стане основним резервом поповнення втрат у наступні два-три місяці.
Мобілізовані, які вже потрапили на фронт, виглядають досить дивно в загальній картині воєнних дій. З одного боку, їх не формують у безіменні бригади, як мобілізованих з ОРДЛО, присвоюючи якийсь умовний номер. Їх зараховують до чинних військових підрозділів – танкових та мотострілецьких дивізій, полків і бригад. Найчастіше до тих, які зазнали найбільших втрат.
Але поряд із цим вони часто не мають жодного зв’язку з іншими підрозділами, не мають жодних ознак свого військового формування. І виглядають вони як піхота за часів Другої світової війни. Формально за назвою це може бути мотострілецький батальйон, але не мати жодної моторизованої техніки.
За найближчі два місяці фронт може проковтнути до третини всіх мобілізованих у РФ, а до кінця зими – більшість. Попри негоду і статичну лінію фронту, нині рівень втрат солдатів РФ близький до максимальних показників перших тижнів війни.
Помісячний рівень смертей російських солдатів від початку війни в Україні.
За останній тиждень війни Росія втратила вбитими близько 5000 солдатів. Цей показник близький до місячної «норми» квітня – серпня.
І якщо вересневе зростання втрат серед російських солдатів можна пояснити невдалим відступом на Харківщині й під Лиманом, то останні кілька тижнів бої відбуваються з незначним рухом.
Але саме в останні тижні мобілізовані почали масово потрапляти на фронт і вступати в бої із ЗСУ.
Український боєць 59-ї бригади з позивним Ілля в коментарі BBC з певною іронією описує поведінку ворога так: «Люди не навчені, вони просто йдуть навпрошки із криками «Ура!». У нас патронів стільки немає, скільки у них людей».
Інший військовий з позивним Червонець також говорить про те, що з приходом на фронт мобілізованих ситуація із втратами росіян різко зросла.
«Був такий момент – дві доби відпрацьовували мінометом. І по перехопленнях (розмов ворога), нам товариші передали, що ми наколотили 500 «трьохсотих» і 200 «двохсотих» з їхнього боку. Це якраз була хвиля мобілізації».
Очікування мобілізованих та реальність
ЗМІ та аналітики переповідають історії про «пригоди» мобілізованих на фронті, які здебільшого розповідають самі ж мобілізовані або їхні родини.
Одна з історій про те, як рота мобілізованих військовослужбовців 4-ї гвардійської танкової дивізії Росії ховалася в покинутому будинку в Сватовому без їжі та води після втечі з лінії фронту. Внаслідок обстрілу їхніх позицій українською артилерією з 96 мобілізованих живими лишилося тільки 20. Також загинув командир роти, і недосвідчені новобранці просто втекли з поля бою. Тепер на них, скоріш за все, чекатиме трибунал у РФ.
Іронія в тому, що згідно з розповідями їхніх родичів, більшість з цієї роти добровільно пішли у військкомати і на війну. Як говорить одна з дружин, вони були «усміхнені, у піднесеному настрої, сподіваючись на перемогу. Вони казали: «Батьківщина покликала, тож треба йти».
Зустрівшись із реальністю, а не з пропагандистськими сюжетами, ті, хто вижив, розчаровані своєю країною.
«Вони кажуть, що батьківщина нічим не допомагає, що люди, які ними командують, вважають їх живим мʼясом, – продовжує дружина мобілізованого. – Влада мобілізувала диванні війська без досвіду і кинула їх у мʼясорубку».
Саме це визначення «диванних патріотів» добре описує прихильників війни в Росії, які сім місяців підтримували війну по телевізору. Але реальна війна має істотні відмінності від того, що вони уявляли.
Інший підрозділ мобілізованих-утікачів з 252-го мотострілецького полку записав відео із проханням допомогти їм повернутися на територію РФ. Їх нібито не випускають з території України російські прикордонники. Вони не розповідають, звідки саме прийшли до кордону, проте, напевно, їх спіткала доля, схожа із попереднім підрозділом.
Мобілізованим із Воронезької області, яких кинули в бої під Сватовим, пощастило ще менше. Згідно з розповіддю одного з військових, з 570 росіян живим залишився 41.
Є масові повідомлення про погану дисципліну та керованість мобілізованих, пияцтво і втечі.
Відомий американський військовий аналітик Майкл Кофман припускає, що ЗСУ протягом зими можуть «багато чого зробити, щоб з’їсти російські сили» мобілізованих.
Таким чином, Росії доведеться відкрито чи приховано продовжувати мобілізацію. Але з часом робити це буде дедалі важче.
Росіяни вже називають мобілізацію «конвеєром смерті».
Номінально Росія має колосальний мобілізаційний ресурс – близько 6–8 млн резервістів. Але навіть мобілізація кількох сотень тисяч виявилася складним випробуванням.
Росія та її Воєнна доктрина не були готові до такої війни. Вони не готували мобілізацію вчасно і цілком розраховували на свою відносно невелику армію, але озброєну велетенською кількістю важкої техніки та артилерії.
Проблеми Воєнної доктрини РФ і її несумісність із нинішньою війною аналізує американський колумніст Макс Бут.
Попри те, що Росія всім своїм виглядом намагалася показати, що готова до тривалої війни на виснаження, вона фактично до цього ніколи не готувалася. Її армія функціонально не призначена для цього.
Масова тривала мобілізація потребує розвиненої мережі навчальних і підготовчих центрів, які більше притаманні для західних армій. Російська армія ніколи не спиралася на якісну підготовку своїх солдатів. Частіше солдат розцінюється як ресурс, а не як бойова одиниця, варта витрати часу і сил на її підготовку та навчання.
Австралійський військовий експерт Мік Раян говорить про те, що російська мобілізація чітко доводить, чому Захід так багато інвестував у військову освіту і підготовку своїх солдатів. Адже солдати, які пройшли якісну підготовку, знають, як діяти в найбільш кризових ситуаціях, і стикаються з війною, розуміючи її характер.
При цьому варто розуміти, що чисельна сила, навіть дуже погано підготована і керована, все ж таки здатна мати вплив на фронт. Російське командування наразі намагається максимально наситити другу і третю лінії оборони мобілізованими. Це в будь-якому разі ускладнює просування для ЗСУ і скорочує оперативний простір під час прориву першої лінії оборони. В поєднанні з поганими погодними умовами це дійсно ускладнює просування. Тим паче що на багатьох напрямках росіяни вже підготували достатньо укріплені позиції і такого простору, як це було на Харківщині, у наших військових може не бути.
Це означає, що найближчі місяці війна може значно уповільнитися і часом здаватиметься, що фронт завмер.
Але в цей час варто звертати увагу на те, яких втрат зазнає ворог. Якщо ці втрати будуть достатньо великими, ми знову можемо побачити істотне виснаження російських сил навесні. І певної миті колапс російської армії може повторитися. Зрештою кожна нова хвиля мобілізації не розвʼяже проблем російської армії та її військових завдань. Вона лише відтермінує час поразки.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
