Категорія: Життя
Дата: 11 травня 2021 15:07

«Вище нас тільки зірки». Навіщо співзасновник групи «Приват» Олексій Мартинов вже 14 років готує чемпіонів з водних лиж

Тома Міроненко

Forbes

Олексій Мартинов, очолює Федерацію воднолижного спорту України. Фото з особистого архіву

Спорт повністю перевернув світ Олексія Мартинова, 54. Бізнесмен, який стояв біля витоків групи «Приват», зараз очолює Федерацію воднолижного спорту України. У дитинстві щуплий і сором'язливий, Мартинов набув лідерських якостей завдяки захопленню водними лижами. Відкритий ним у Дніпрі клуб для юних спортсменів підготував основу національної збірної. «Покоління воднолижників, яке ми виростили, – вершина світу, – каже Мартинов. – Вище нас тільки зірки»

Олексій Мартинов поділився з Forbes історією свого захоплення. Пряма мову скорочено й відкориговано для зрозумілості.

– Мені було вісім, коли сусід, тренер із водних лиж, привів мене на чемпіонат СРСР. Я просидів на стадіоні з сьомої ранку до дев'ятої вечора та зрозумів, що не зможу жити без цього спорту.

Через тиждень тренер узяв мене на стадіон. Мені вдалося одразу поїхати на лижах за катером. Мабуть, у мене вроджені координація й почуття води. Мені здавалося, я їду дуже швидко. Було страшно: глибока темна вода і так далеко від берега я раніше не запливав. Нарешті я впав. Виринувши, відчув неймовірну суміш захоплення та страху.

Фізична підготовка проходила в спортзалі. Тренери тягли нас по килиму, доки ми в лижах і кріпленні робили фігури. Після двогодинного тренування займалися баскетболом, футболом або боксом. Комплексний розвиток покращує координацію та інші здібності.

У якийсь момент потрібно було вирішувати: продовжувати займатися в математичній школі чи йти у великий спорт. Я вибрав школу.

Років у 24 я запропонував своєму першому тренеру займатися зі мною лижами індивідуально. Я хотів підтримувати здоров'я та гарний настрій. Слідом за мною захопилися й інші. У Дніпрі тоді майже не залишилося воднолижників. Ми почали відроджувати цей спорт.

Класичні водні лижі складаються з трьох дисциплін: фігурне катання, слалом і трамплін. Я займався фігурним катанням. Це точна наука, шахи й фізичне навантаження одночасно. Фігуристів легко розпізнати за швидкою реакцією й рухливим способом думки. Вони пишуть собі програму з набору спортивних фігур на рік вперед. Послідовність елементів складають так, щоб фігури зустрічалися один раз і логічно переходили одна в одну. Це вчить фігуристів аналізувати й прораховувати все на пару кроків уперед.

Матеріали по темі

Категорія: Рейтинги
Дата: 06 травня 2021

100 найбагатших українців 2021

До 30 років я став надто високим для фігурного катання й перейшов у слалом. Стрибки з трампліна – найекстремальніша дисципліна. Вона завжди викликала в мене страх і повагу. На трампліні легко отримати травму – я, наприклад, ламав ребра. Траплялися навіть смертельні випадки. Я стрибав мало, тільки в Києві – у Дніпрі не вистачало потужного катера й підходящої техніки.

У 1990-х я тренувався тричі на день. Рано-вранці робив старт, потім їхав до офісу та працював. Поки всі обідали, їхав на тренування. Я був директором, і мені не треба було відпрошуватися, але роботи було багато і потрібно було вибрати щось одне: обід або спорт. Я вибирав спорт. Увечері намагався вийти з офісу пораніше і їхав на воднолижний стадіон.

Робота і спорт підтримували один одного: робота давала фінансові можливості для спорту, а спорт – здоров'я, щоб багато продуктивно працювати.

Через стан здоров'я я не займаюся водними лижами вже близько восьми років. Минулого року один раз прокатався з сином. Йому хотілося спільну фотографію на пам'ять. Синові 10 років, він уже робить два сальто. А я сальто так ніколи і не зробив.

Нове покоління

З подачі друга-спортсмена в 2007 році ми відкрили клуб «Сентоза» для виховання воднолижників. Уся нинішня збірна України з воднолижного спорту – наші вихованці. Виховання одного учня обходиться в $2000. Навчання в клубі безкоштовне. Я плачу більшу частину, але нас підтримують Дніпро і мер.

Це спорт вищих досягнень. Учень не має права сказати: «Я втомився». Він не може погано вчитися в школі. У водних лижах важливими є техніка і вміння думати. У них не перемагав ще жоден дурень.

Наші спортсмени в обов'язковому порядку займаються професійною гімнастикою. Ми знайшли свій спорт-побратим. Юних воднолижників ідеально відбирати саме з молодих гімнастів. Одного разу я взяв до клубу 20 учнів із дитячого будинку. З них у складі залишилася одна дівчинка. Вона стала чемпіонкою Європи. Інші знайшли свої родини в різних країнах світу. І цьому я також радий.

Перспективного молодого спортсмена розпізнати просто. Якщо дитина стала на лижі й одразу поїхала, це означає, що в неї є почуття води. Є таланти, які розкриваються не одразу. Були діти, яких тренери хотіли відсіяти. Одна така дівчинка вдома прив'язувала до батареї гуму з сухим фалом, рукояткою і продовжувала тренуватися. Таку людину не можна виганяти. Їй треба дати можливість перерости. Через пару років ця дівчинка стала чемпіонкою Європи.

Через пандемію наша збірна зіткнулася з серйозними проблемами – не було змагань. Без глядачів і серйозних змагань рости неможливо. Зазвичай ми їздимо на збори до Америки двічі на рік. Минулий рік ми провели без зборів. Цей поки що теж.

Ми відновлюємо воднолижну інфраструктуру й культуру в Дніпрі. Побудували новий стадіон – використали старий, який був призначений для класичних лиж за катером, а поруч відкрили ще один. На ньому встановлено канатну дорогу, яка дає змогу кататися одразу 11 лижникам одночасно, і три реверсивні лебідки. Зараз наш стадіон – якщо не кращий у світі, то точно входить до трійки. Вимірювальна частина, обладнання, слаломи, трампліни на стадіоні виставлені ідеально. Перед змаганнями їх оглядає спеціальна комісія та гомологатор від світової Федерації. Тільки після їхньої оцінки можна проводити змагання.

2022 року воднолижному спорту виповниться 100 років. Чемпіонати світу пройдуть в Америці, де придумали цей вид спорту. Я намагався отримати право на проведення чемпіонату в Дніпрі. Зазвичай мені їх віддають. Ми приймали в Дніпрі чемпіонати Європи та чемпіонат світу для спортсменів до 21 року.

Моя мрія така сама, як і у всіх президентів Федерацій, – виграти чемпіонат світу. Ще я ввів до вжитку вислів «Дніпро – столиця воднолижного спорту». Наше місто далеко просунулося в цьому спорті не тільки в масштабах України. Збірна Дніпра змагається зі збірною Америки – і виграє.

Коли я йшов до створення клубу й збірної, розумів, що робитиму це один. Я не чекав підтримки держави. Цим проектом я повертаю борги країні, яка мене виховала й безкоштовно вивчила. Не хочу нікому бути зобов'язаним. Я патріот України і хочу робити для країни все, що можу. Я можу виховувати спортсменів-воднолижників і робити це добре.

Матеріали по темі