Маніфест Спілки українських підприємців щодо зростання економіки України на 10% на рік викликав жваву дискусію. Forbes попросив директора «CASE Україна» Дмитра Боярчука написати свою реакцію на запропоновані у ньому кроки.
Автори насправді спробували дати відповідь на фундаментальне й нетривіальне питання «Як Україні розвиватися і зростати, допоки в країні відсутнє верховенство права (або допоки верховенство права має статус under construction)?», зазначив економіст.
Форум «Вільна» повертається 20 лютого, щоб стати вашим джерелом ідей, знайомств і можливостей. Долучайтеся до заходу за посиланням! 🎟
Спілка українських підприємців (СУП) презентувала програму розвитку економіки «Десять по десять». Виконання її десяти тез мають, на думку підприємців, підштовхувати український ВВП зростати від 10% на рік.
План зростання економіки «Десять по десять» від СУП
(натисніть «Читати більше», щоб відкрити повний текст)
- Нова індустріальна політика України (підтримка пріоритетних галузей).
- Дерегуляційна гільйотина.
- Ліквідація «інфраструктурного монополізму»: безкоштовне та швидке підключення до електро- та газових мереж за певних інвестицій у нове виробництво.
- «Найкращий податковий режим у Європі»: зниження ЄСВ, звільнення від більшості податків на п'ять років за інвестицій, починаючи з певної суми.
- Децентралізація: право місцевої влади створювати локальні вільні безподаткові економічні зони.
- Стимуляція конкуренції серед місцевих громад за залучення інвестицій. Спрощення трудового законодавства – свобода трудового договору.
- Обережне впровадження європейських регуляцій: якнайменше нових регуляцій, якщо вони уповільнюють процес створення промислових галузей.
- Істотне скорочення бюджетних видатків (за винятком оборони та безпеки).
- Забезпечити ризикоорієнтований підхід та проходження митниці для компаній із позитивною діловою репутацією в будь-яку країну за годину.
- Гарантувати швидке відшкодування ПДВ для промислового експорту.
Набір пропозицій бізнесу виглядав спонтанним та хаотичним, хоча багато з них були дуже співзвучні з рекомендаціями «CASE Україна» щодо відновлення України. Мені було важко сформувати позицію стосовно тез програми СУП, допоки не вчитався у супровідні коментарі та роз’яснення авторів.
Сила презумпції вини
Автори маніфесту насправді спробували дати відповідь на фундаментальне й нетривіальне питання «Як Україні розвиватись і зростати, допоки в країні відсутнє верховенство права (або допоки верховенство права має статус under construction)?».
Це ключове питання, над яким зараз потрібно думати.
Якщо вдуматися, левова частка озвучених проблем у маніфесті підприємців є саме наслідком відсутності верховенства права.
«Маски-шоу», проходження митниці, відшкодування ПДВ – це наслідок дискреції у податковому та митному адмініструванні, тобто наслідок довільного права чиновника застосовувати примус щодо платника податків.
Чому існує та підтримується дискреція у податкових процедурах? Бо судова та правоохоронна системи нефункціональні, а тому для збору податків не можна покластися на невідворотність покарання.
Саме ця абстракція – невідворотність покарання – тримає фіскальну дисципліну у розвинених країнах.
Коли в країні є така розкіш, як невідворотність покарання, підприємець робить усе, що хоче (що не заборонено законом), без обмежень та втручання.
Коли закон не працює й у кожного є знайомий, у якого «все є і йому за це нічого не зробили», єдиний спосіб, на який спромоглася номенклатура пострадянського простору, – це побудувати податкове та митне адміністрування на основі презумпції вини.
Це визначає всіх підприємців підозрюваними в ухиленні від оподаткування, а тому стосовно всіх без винятку підозрюваних можна в довільному порядку застосовувати різноманітні методи впливу, що включають «маски-шоу», блокування податкових накладних, зупинку товару на митниці на невизначений термін.
Презумпція вини – це фундамент, на якому стоїть усе. Позбутися симптомів без лікування причини хвороби, на жаль, не вдасться.
Завдання – дійти до спільного знаменника
Не буду занурюватись у запропоновані підприємцями методи розвʼязання проблеми, яким чином зростати та розвиватися без однієї з базових інституцій, оскільки бачу, що учасники дискусії про розвиток України (в широкому розумінні, включаючи МВФ, Світовий банк та інші) по-різному окреслюють саму її суть.
Українські підприємці на своєму рівні бачать, що українська економічна система не має руки чи ноги та є неповносправною (через відсутність базових інституцій), тому дискутують, як досягати вершин як параолімпійці.
Міжнародні ж інститути запевняють, що у нас просто пошкоджені суглоби, при належному лікуванні ми вже завтра зможемо вийти на бігову доріжку й досягати олімпійських результатів. У цьому є велика трагедія формування економічних рекомендацій для України.
Для початку потрібно дійти до спільного знаменника з МВФ та Світовим банком, про що саме ми дискутуємо. Бо міжнародні донори, від яких критично залежить Україна, орієнтуються на думку МВФ.
Доки Фонд вважає, що в Україні верховенство права функціональне і всього-на-всього «слабке», а на податкове адміністрування в Україні можна нормально покладатися, це розмова глухого зі сліпим.
Цілком зрозуміло, що ми всі хочемо мати одразу проривну стратегію для запуску української економіки в космос. Проте для початку спробуймо дійти згоди, з якою проблемою ми боремося та які цілі переслідуємо.
Бо поки що у підприємців, керівництва країни й тим паче міжнародних донорів і оцінка ситуації, й погляд на цілі значно відрізняються.
А різні діагнози хвороби, вочевидь, передбачають різні методи лікування. Почнімо з бази.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
