PrivatBank Latvia, важлива частина колишньої міжнародної банківської імперії Ігоря Коломойського, здав банківську ліцензію. 25 листопада це рішення погодила Комісія з фінансових ринків та ринків капіталу (FCMC) Латвії. Що відбувалося з латвійською установою, майже половиною акцій якої володіє державний ПриватБанк, та які «скелети» справ українських олігархів можуть у ньому зберігатися?
Незважаючи на спільну назву та однаковий бренд, український та латвійський ПриватБанки останні кілька років не мають майже нічого спільного.
46,5% у PrivatBank Latvia держава отримала на додачу під час націоналізації «Привату» у 2016-му. З того часу український банк прагнув позбавитися цього активу та навіть мав предметні розмови з кількома потенційними покупцями.
Але зараз установа, яка ніколи не займала лідируючі позиції у Латвії (15-те місце за розміром із 16 латвійських банків), втратила майже всі активи, здатні генерувати прибутки, та прямує до банкрутства. Наприкінці серпня PrivatBank передав рахунки та зобовʼязання 5800 клієнтів іншому латвійському Industra Bank.
Ще у 2019-му ПриватБанк після низки невдалих спроб продажу PrivatBank запропонував іншим акціонерам ініціювати його банкрутство. Решту банку, згідно з твердженнями двох співрозмовників Forbes, близьких до установи, контролюють Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов, які в латвійському банку офіційно мають 8,4% та 9% відповідно.
Саме Коломойський та Боголюбов до останнього намагалися зберегти PrivatBank Latvia на плаву. Чому він міг бути для них таким цінним?
Чим жив латвійський ПриватБанк після націоналізації власника
У 2007 році керівництво ПриватБанку вирішило перейменувати нещодавно придбаний Paritate Banka у PrivatBank. Латвія була пʼятою точкою міжнародної експансії «Привату» часів Коломойського–Боголюбова: у середині нульових у банка також були «дочки» або філії в Італії, Росії, Грузії та на Кіпрі.
На момент націоналізації «Привату» шість років тому український банк мав контрольний пакет акцій латвійської установи, але згодом його частка зменишилася до близько 48%. Серед акціонерів банку наразі не тільки персонально Коломойський та Боголюбов, а й їхні давні партнери американці Мордехай Корф та Уріел Лейбер. Обидва відомі, зокрема, за матеріалами Мінюсту США, які описували схеми, за якими ексвласники ПриватБанку виводили з нього кошти та купували за них активи в Штатах.
«Інші акціонери – група приватних осіб, три кіпрські компанії та компанія з Белізу, які, як правило, діють скоординовано і з якими працює менеджмент латвійського PrivatBank», – стверджує співрозмовник, близький до керівництва держбанку. Виняток – 9,14% кіпрської Wadless Holdings Limited, яка належить власнику інвесткомпанії Concorde Capital Ігорю Мазепі.
У коментарі Forbes він зазначив, що нічого не знає про стан справ у банку. Відстороненість компанії Мазепи від справ у PrivatBank підтверджує і співрозмовник, дотичний до одного з ключових акціонерів латвійської установи.
Тож останні шість років «дочка» «Привату» з Латвії провела під акомпанемент корпоративного конфлікту між власниками. У 2020-му топменеджерка українського банку Ганна Самаріна заявила в розмові з «Інтерфакс-Україна», що «Приват» фактично не бере участі в управлінні PrivatBank.
Ігор Коломойський офіційно володіє тільки 8,4% акцій латвійського PrivatBank Фото УНІАН
Цьому передували важкі перемовини з Коломойським та Боголюбовим стосовно продажу банку. «Через конфлікт між акціонерами центробанк Латвії обмежив коррахунок PrivatBank на €39 млн критичними видатками, побоючись виведення коштів, – розповідає на правах анонімності співрозмовник, близько знайомий із ситуацією всередині латвійського банку. – Ідеальним варіантом для них був продаж 100% акцій PrivatBank новому інвестору. Бачити власником Коломойського чи український уряд вони точно не хотіли».
Industra Bank, який зрештою став реципієнтом активів PrivatBank, отримає кредитний портфель на €23 млн та зобовʼязання на €57 млн. Установа станом на кінець березня була 13-ю з 16 латвійських банків за активами. Голова наглядової ради та ймовірний власник Industra Bank – латвійський аграрний бізнесмен Юрійс Адамович.
Покупці на смак Коломойського
У 2017-му ПриватБанк найняв компанію FinPoint Investment Advisors для пошуку покупців на свою частку в латвійському активі. Самаріна розповідала про кілька пропозицій. Одна з них – від Norvik Banka, який пропонував за частку майже 48% €11 млн розповідає на правах анонімності співрозмовник, близький до перемовин.
Що могло зацікавити? Серед активів, окрім суттєвих коштів на коррахунках, на балансі PrivatBank було близько 50 обʼєктів нерухомості, в основному в Латвії, та літак, який орендувала авіакомпанія Коломойського «МАУ» вартістю близько €10 млн. Також банк мав портфель іпотечних кредитів, додає співрозмовник, що вивчав баланс установи.
Свого часу Norvik Banka претендував на український Ощадбанк
За даними латвійської Асоціації фінансової галузі, наприкінці червня 2020 року у PrivatBank було 24 900 клієнтів (2400 – юрособи). Банк видав 19 500 платіжних карток і мав 10 банкоматів. Але у 2018-му він втратив можливість користуватися процесінгом українського «Привату», що унеможливило для нього продовження карткового бізнесу, каже один зі співрозмовників, близько знайомий з операційною активністю PrivatBank.
«Коломойський не погодив угоду з Norvik, натомість через певний час привів свого покупця – чеську Artesa Capital», – розповідає співрозмовник, що співпрацював тоді з латвійським банком.
Artesa Capital – великий за мірками Чехії кредитний союз, але його власник, мільйонер Франтишек Савов, фігурував у розслідуваннях місцевих правоохоронних органів щодо махінацій із ПДВ на $100 млн. Він живе за межами Чехії та досі судиться з владою країни стосовно звинувачень. Центробанк Латвії не погодив його кандидатуру як можливого покупця PrivatBank.
Чому Коломойському та Боголюбову важливий PrivatBank
Вже на початку 2021-го у латвійського «Привату» почалися проблеми. Станом на березнь 2022-го він мав найгірший показник достатності капіталу серед усіх банків країни, ледь вписуючись у нормативи місцевого центробанку. У першому півріччі 2022-го збитки PrivatBank становили €2 млн, на 31 грудня 2021-го — €3,5 млн.
Упродовж попередніх кількох років з банку пішла значна кількість іноземних корпоративних клієнтів. Причина – ЦБ Латвії обмежив долю такого бізнесу для усіх місцевих банків 10% від загальної суми активів у рамках боротьби з відмиванням коштів через місцеву банківську систему.
Коломойський та Боголюбов щонайменше тричі зустрічалися з топпосадовцями місцевого регулятора, щоб запобігти банкрутству банку, але так і не змогли домовитися про докапіталізацію, каже один зі співрозмовників, якому достеменно відомо про ці контакти.
Коломойський та Боголюбов намагалися домовитися з ЦБ Латвії щодо майбутнього PrivatBank
«Чому вони так трималися за цей актив? Є тільки гіпотези. Одна з них – PrivatBank може зберігати значні архіви інформації про операції з українською «дочкою», – каже один зі співпрозмовників. – Не виключено, що Коломойський не хоче, щоб вони потрапили до держструктур, зокрема у США».
У 2016-му італійський центробанк закрив місцеве відділення латвійського PrivatBank. Регулятор виявив порушення «антивідмивного» законодавства.
Сам PrivatBank також фігурував у скандалах навколо можливого виведення коштів із ПриватБанку напередодні націоналізації. Зокрема, заступниця голови НБУ Катерина Рожкова розповідала українській пресі про так звані «операції у ніч з пʼятниці на понеділок» у грудні 2016-го. Тоді з банку вийшло 16 млрд грн на рахунки компаній, повʼязаних, за визначенням з НБУ, з Коломойським та Боголюбовим у «Приваті» в Латвії та на Кіпрі.
Що буде з PrivatBank далі? Установа поки що не втратила місцевої ліцензії, йдеться в письмовому коментарі від підрозділу комунікацій латвійсього центробанку. Після угоди з Industra Bank з Privat пішла, зокрема, СЕО Юна Янсоне.
«Збитки так чи інакше точитимуть капітал банку», – каже співрозмовник, що працював з PrivatBank під час активних спроб знайти на нього покупця. Ймовірний фінал у такому випадку – неминуче банкрутство, вважає він.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
