Українські мігранти мають різні настрої щодо повернення в Україну. Здебільшого це залежить від їхнього рівня адаптації до життя в країнах тимчасового перебування. Найбільше прагнуть повернутися ті мігранти, які працюють віддалено на українські компанії. Дослідницька компанія Gradus Research провела міграційне дослідження українців в Україні та за кордоном і проаналізувала їхні настрої.
Купуйте річну передплату на шість журналів Forbes Ukraine за ціною чотирьох номерів. Якщо ви цінуєте якість, глибину та силу реального досвіду, ця передплата саме для вас.
Ключові факти
- Більшість опитаних українських мігрантів (64%) не адаптувалися до життя в країнах тимчасового перебування, тож мають намір повернутися, але не можуть визначитись із термінами.
- Фактор адаптації суттєво впливає на намір повернутися назад до України, про який зазначили 55% респондентів. І найбільше прагнуть повернутися ті мігранти, які працюють віддалено на українські компанії (70%) або є тимчасово непрацевлаштованими (68%).
- Опосередковано впливає на адаптацію і пережитий досвід агресивної поведінки з боку резидентів країн тимчасового перебування: близько чверті опитаних (23%) зазначили, що стикалися з її проявами.
- Водночас 60% опитаних відчувають особисту безпеку за кордоном, і дещо більше (65%) є спокійними за безпеку своїх дітей, і для них це стає вагомим стримуючим фактором до повернення.
- Переважна більшість респондентів (62%) не готова назвати точні дати повернення в Україну.
- Гарантоване стабільне працевлаштування – головний push-фактор до повернення для 41% респондентів.
- Для 36% опитаних українських мігрантів важливою є наявність фінансової допомоги в Україні на час повернення, а для 33% – можливість отримання чи облаштування житла в безпечних регіонах України.
- Близько чверті респондентів (27%) готові повернутися в Україну у разі посилення протиповітряної оборони.
- Основні push-фактори до можливої міграції українців – безпекові. Загроза власному життю і здоров’ю чи близьких (76%), можлива окупація регіону проживання (72%) і відсутність чи втрата житла (63%).
- Після життєво критичних чинників, що можуть стимулювати людей релокуватися, слідує невпевненість щодо майбутнього для своїх дітей (58%).
- Тож очікувано, що ті респонденти, які мають дітей віком до 18 років (48%), обдумують можливість міграції частіше за тих, хто не має дітей (31%), або мають, але повнолітніх (30%).
- У розрізі регіонів, релокуватися у разі погіршення ситуації найбільш схильні респонденти, які проживають у Києві (59%), або на Сході України (52%).
Опитування провела дослідницька компанія Gradus Research методом самозаповнення анкети в мобільному додатку/онлайн-платформі Gradus. Вибірка відображає структуру населення міст з кількістю мешканців більше 50 000 у віці 18-60 років за статтю, віком, розміром населеного пункту та регіоном, за виключенням тимчасово окупованих територій та територій ведення активних бойових дій. Період проведення поля: 17-22 травня 2024 року. Розмір вибірки: 656 респондентів.
Контекст
Після двох років повномасштабної війни з Росією за кордоном залишаються близько 4,6 млн українців. Більшість з них планують повернутися, але чим довше триває війна, тим більше біженців змінюють свою думку і вирішують залишитися за кордоном назавжди. Також є процес «заміни» біженців – бажаючі повертатися їдуть до України, а виїжджають ті, хто хоче жити за кордоном, свідчить дослідження Центру економічної стратегії.
Український бізнес під час війни відчуває дефіцит кадрів через міграцію та мобілізацію, посилення конкуренції за працівників і проблеми з продуктивністю праці, йдеться в інфляційному огляді НБУ за квітень 2024 року. Вочевидь, це дало змогу Нацбанку поліпшити прогноз щодо безробіття в 2024 році з 16,2% до 14,2%.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.
