Українські мігранти мають різні настрої щодо повернення в Україну. Здебільшого це залежить від їхнього рівня адаптації до життя в країнах тимчасового перебування. Найбільше прагнуть повернутися ті мігранти, які працюють віддалено на українські компанії. Дослідницька компанія Gradus Research провела міграційне дослідження українців в Україні та за кордоном і проаналізувала їхні настрої.
⚡️ Хто, на вашу думку, заслуговує на звання «Підприємець року 2024»? Дізнайтесь більше про кожного з кандидатів та проголосуйте за посиланням. Ваш голос визначить переможця номінації «Вибір аудиторії».
Ключові факти
- Більшість опитаних українських мігрантів (64%) не адаптувалися до життя в країнах тимчасового перебування, тож мають намір повернутися, але не можуть визначитись із термінами.
- Фактор адаптації суттєво впливає на намір повернутися назад до України, про який зазначили 55% респондентів. І найбільше прагнуть повернутися ті мігранти, які працюють віддалено на українські компанії (70%) або є тимчасово непрацевлаштованими (68%).
- Опосередковано впливає на адаптацію і пережитий досвід агресивної поведінки з боку резидентів країн тимчасового перебування: близько чверті опитаних (23%) зазначили, що стикалися з її проявами.
- Водночас 60% опитаних відчувають особисту безпеку за кордоном, і дещо більше (65%) є спокійними за безпеку своїх дітей, і для них це стає вагомим стримуючим фактором до повернення.
- Переважна більшість респондентів (62%) не готова назвати точні дати повернення в Україну.
- Гарантоване стабільне працевлаштування – головний push-фактор до повернення для 41% респондентів.
- Для 36% опитаних українських мігрантів важливою є наявність фінансової допомоги в Україні на час повернення, а для 33% – можливість отримання чи облаштування житла в безпечних регіонах України.
- Близько чверті респондентів (27%) готові повернутися в Україну у разі посилення протиповітряної оборони.
- Основні push-фактори до можливої міграції українців – безпекові. Загроза власному життю і здоров’ю чи близьких (76%), можлива окупація регіону проживання (72%) і відсутність чи втрата житла (63%).
- Після життєво критичних чинників, що можуть стимулювати людей релокуватися, слідує невпевненість щодо майбутнього для своїх дітей (58%).
- Тож очікувано, що ті респонденти, які мають дітей віком до 18 років (48%), обдумують можливість міграції частіше за тих, хто не має дітей (31%), або мають, але повнолітніх (30%).
- У розрізі регіонів, релокуватися у разі погіршення ситуації найбільш схильні респонденти, які проживають у Києві (59%), або на Сході України (52%).
Опитування провела дослідницька компанія Gradus Research методом самозаповнення анкети в мобільному додатку/онлайн-платформі Gradus. Вибірка відображає структуру населення міст з кількістю мешканців більше 50 000 у віці 18-60 років за статтю, віком, розміром населеного пункту та регіоном, за виключенням тимчасово окупованих територій та територій ведення активних бойових дій. Період проведення поля: 17-22 травня 2024 року. Розмір вибірки: 656 респондентів.
Контекст
Після двох років повномасштабної війни з Росією за кордоном залишаються близько 4,6 млн українців. Більшість з них планують повернутися, але чим довше триває війна, тим більше біженців змінюють свою думку і вирішують залишитися за кордоном назавжди. Також є процес «заміни» біженців – бажаючі повертатися їдуть до України, а виїжджають ті, хто хоче жити за кордоном, свідчить дослідження Центру економічної стратегії.
Український бізнес під час війни відчуває дефіцит кадрів через міграцію та мобілізацію, посилення конкуренції за працівників і проблеми з продуктивністю праці, йдеться в інфляційному огляді НБУ за квітень 2024 року. Вочевидь, це дало змогу Нацбанку поліпшити прогноз щодо безробіття в 2024 році з 16,2% до 14,2%.
Ви знайшли помилку чи неточність?
Залиште відгук для редакції. Ми врахуємо ваші зауваження якнайшвидше.