Для Росії удар по електростанції чи мосту – це не лише фізичне руйнування, а й «кінетичний меседж», адресований суспільству, бізнесу та інвесторам
Так вважає Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», член експертної ради ВГО «ФРНГ», головний редактор часопису «Чорноморська безпека» та один із провідних українських експертів з міжнародної енергетичної політики та безпеки.
Зараз «Стратегія ХХІ» разом із Федерацією роботодавців нафтогазової галузі досліджує, як Росія вдосконалила стратегію руйнування української енергетики у 2022–2026 роках. Михайло Гончар пояснює, як працює когнітивна складова цих атак і що робити державі та бізнесу, коли агресор діє методами урбоциду.
Кінетичні меседжі: навіщо Росія бʼє по інфраструктурі
Росія атакує українську енергетичну та міську інфраструктуру не лише для того, щоб знеструмити міста й підприємства. Її мета – перетворити фізичні руйнування на суспільний страх, економічні втрати – на політичний тиск, а втому від війни – на готовність до капітуляції.
Тому захист критичної інфраструктури – це завжди питання національної безпеки.
Михайло Гончар президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», член експертної ради ВГО «ФРНГ»
Тому захист критичної інфраструктури – це завжди питання національної безпеки.
Сучасна кінетична війна має на меті не тільки знищення живої сили противника, його техніки й озброєння, промислового потенціалу. Під акомпанемент кінетичних ударів головний удар спрямовано на когнітивну сферу. Мета – змінити те, як противник сприймає реальність, змусити його діяти в хибному напрямку і зрештою привести до поразки й капітуляції.
Удари БпЛА з бойовою частиною в кілька десятків кілограмів по мостах мають на меті не знищення чи серйозне пошкодження мосту (це нереально з воєнно-інженерної точки зору), не ураження тих, хто випадково рухався мостом. Ціль – ураження мізків громадян і суспільства через проекцію мислеконструкту – «скрізь небезпечно!». Те ж саме стосується й іншої інфраструктури міста – АЗС, вокзалів, будівельних гіпермаркетів, поліклінік, ресторанів.
Також «кінетичні меседжі» мають на меті викликати у бізнесу небажання ремонтувати пошкоджений обʼєкт й відновлювати його роботу: мовляв, раніше чи пізніше знову «прилетить». Великих інвесторів це спонукає згортати або принаймні заморожувати свої проєкти.
Ураження обʼєктів енергетики має особливе значення для ворога, адже путінський рейх продовжує уявляти себе енергетичною наддержавою. Цим посилається кінетичний меседж про те, що краще капітулювати перед Росією, ніж воювати з нею, бо інакше отримаєте темряву і холодомор замість світла і тепла.
Пошкоджена теплоелектроцентраль Фото Getty Іmages
Як протидіяти урбоциду
Саме цим пояснюється актуальність нашого спільного проєкту Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» та Федерації роботодавців нафтогазової галузі «Вразливості та захист критичної енергетичної інфраструктури в умовах конвенційної війни».
Його мета – комплексно дослідити удосконалені російські стратегію та тактику руйнування української енергетики, простежити еволюцію ворожих атак у 2022–2026 роках та напрацювати практичні рекомендації для держави, операторів інфраструктури, енергетичних компаній і міжнародних партнерів.
Що робити, коли агресор діє методами урбоциду?
- По-перше, не допускати паніки й хаосу. Саме цього ворог прагне досягти, коли через кінетичні меседжі намагається опанувати вашу когнітивну сферу.
- По-друге, фіксувати шкоду і збитки бізнесу. Якщо попередні місяці й роки змарновано, більшого вже не досягти.
- По-третє, готуватися до викликів наступного періоду.
Центр «Стратегія ХХІ» традиційно працює на перехресті військової й енергетичної проблематики з урахуванням шостого – когнітивного – домена війни. У 2024 році ми підготували для Штаб-квартири НАТО спеціальний аналіз російської тактики ураження критичної енергетичної інфраструктури. Викликів для урбанізованих, енергетично насичених територій, з огляду на удосконалення засобів ведення мультидоменної війни, стало значно більше, порівняно з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Від Грозного до українських міст: чому оборона має починатися з громади
Урбоцид – не нова тактика Росії. Вона відпрацьовувала її з 1990-х: руйнування Грозного в Ічкерії мало продовження в сирійському Алеппо, а вже понад чотири роки Росія чинить урбоцид в Україні. І щороку ця технологія вдосконалюється.
Один лише приклад того, що може чекати на нас найближчим часом. Рої БпЛА можуть стати новою реальністю не тільки на лінії фронту чи в кіл-зоні. Антидронові сітки можуть знадобитися для захисту вулиць великих міст, і не лише в прифронтовій смузі. Особливо якщо ворогу вдасться реалізувати проєкт «суверенного російського старлінка».
Пошкоджене нафтосховище Фото Getty Іmages
Тому у воєнний час безпека стає наскрізним критерієм усіх рішень: в енергетиці, на транспорті, в містобудуванні. Безпека має ціну, і забезпечувати її мають не лише сили оборони і безпеки.
Тут варто згадати шведську модель всеохопної оборони Totalförsvar. Її суть – готовність усієї країни до війни, починаючи з найменшої адміністративно-територіальної одиниці, комуни. Це аналог нашої територіальної громади. Стратегічне значення комуни в тому, що саме на місцевому рівні оборона перетворюється з державного плану на здатність суспільства витримувати війну «сотами комун». Безперебійне енерго-, водо- та теплопостачання, робота рятувальних служб і місцевого управління підтримують населення та створюють цивільну основу для дій збройних сил.
Не відбудова «як було», а нова архітектура енергетики
Нещодавно група неурядових експертів із різних українських організацій розробила «Концепцію енергетичної трансформації України», яка враховує тривалу війну. Її автори наголошують: підходи треба змінювати.
Вони справедливо зазначають, що Україні потрібна не реставрація довоєнної енергетичної системи і не фрагментарна заміна зруйнованих активів, а паралельне відновлення критичної централізованої основи та прискорене формування нової, диверсифікованої, керованої і розумної архітектури.
Вона має витримувати воєнні й гібридні загрози, швидко відновлювати енергетичні функції після повторних пошкоджень, забезпечувати достатню пропозицію для цільових сценаріїв економічного розвитку та мінімізувати повну вартість доступу кінцевого споживача до надійної енергетичної послуги. Відбудова «як було» відтворить концентрацію ризику, зношені мережі, дефіцит гнучкості та керованості, боргові дисбаланси й інвестиційну невизначеність.
Розробники Концепції вказують на необхідність створення каталогу загроз, сценаріїв можливих атак, моделювання каскадних наслідків для критичної енергетичної інфраструктури. Генерацію, мережі передачі енергії, паливні резерви, газосховища, бригади швидкого реагування компаній-операторів мереж слід розглядати як елементи спроможності країни оборонятися в контексті всеохопної оборони, адже у нас, як у Швеції, також цей принцип існує.
Тільки синергія зусиль суспільства, бізнесу, держави дає можливість вистояти і перемогти. І енергетика та енергетична інфраструктура відіграють ключову роль і потребують особливого захисту.
